Рішення № 130074580, 09.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 р. № 520/23906/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДОРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо нездійснення виплати компенсації за 20 днів невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести нарахування та виплату компенсації за 20 днів невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 );

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо нездійснення виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби з урахуванням виплачених сум, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо нездійснення виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби за 22 календарних місяця служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби за 22 календарних місяця служби, передбачену Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовцям одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460.

В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що відповідачем при здійсненні розрахунків з позивачем при звільненні в запас не були здійсненні всі належні виплати та компенсації чим було порушено права позивача.

Ухвалою суду від 02.09.2024 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником Військової частини НОМЕР_3 подано відзив, де останній проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки при звільненні в запас та виключенні з всіх видів забезпечення позивачу були здійснені всі належні йому компенсації та виплати, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Ухвалою суду від 27.12.2024 витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання зазначено ухвали суду витребуваних документів не надано.

Ухвалою суду від 15.08.2025 клопотання відповідача задоволено, замінено сторону у справі у порядку процесуального правонаступництва, шляхом заміни відповідача - Військової частини НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на належного правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 (ЄДОРПОУ НОМЕР_2 ).

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 є учасником бойових дій.

З 16.08.2022 по 22.05.2024 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 146 від 22 05 2024 капітана ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та з всіх видів забезпечення, в тому числі з грошового за станом здоров`я.

Разом з тим, позивач вважає, що відповідач не здійснив з ним належного розрахунку при звільненні його в запас, що стало підставою для звернення до відповідача з позовом.

Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог виходив з такого.

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправними дії та зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести нарахування та виплату компенсації за 20 днів невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), суд зазначає таке.

Як вбачається зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_3 №146 від 22.05.2024, позивачу у 2024 році щорічна відпустка не надавалась, компенсацію виплачено за 10 днів.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з п. 18 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «Про оборону України».

Суд звертає увагу, що обмеження збереження грошового забезпечення під час відпустки десятиденним терміном стосується не основної відпустки, а як вбачається зі змісту вище зазначених норм відпусток за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

Отже, законом не виключаються випадки, коли військовослужбовцем відпустка не буде використана протягом календарного року та не передбачено позбавлення права на відпустку, яке військовослужбовець отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право використати право на відпустку за попередній рік.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Аналогічна правова норма міститься у частині першої статті 24 Закону України "Про відпустки", якою встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація, зокрема, за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно тривалості строку служби в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки, передбаченої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та на час прийняття наказу про звільнення позивача зі служби відповідачем протиправно не було проведено з позивачем необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки.

Судовим розглядом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем щорічна відпустка за 2024 не використана в повному обсязі, а грошова компенсація за неї не виплачена при звільненні у належному розмірі.

Відтак, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію невідбутої частини щорічної відпустки за 2024 (20 днів).

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов`язання Військової частини НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби з урахуванням виплачених сум, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців», та зобов`язання військової частини НОМЕР_3 провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби за 22 календарних місяця служби, передбаченої Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовцям одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460,суд зазначає таке.

Відповідно до приписів пунктів 1, 3 та 6 розділу ХХХІ "Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку №260, грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше, ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

При цьому, частина 6 статті 2 Закону №2232-XII визначає такі види військової служби:

- строкова військова служба;

- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

- військова служба за контрактом осіб рядового складу;

- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

- військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

- військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Таким чином, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII).

Як вбачається з як вбачається зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_3 №146 від 22.05.2024, позивач належав до осіб офіцерського складу (капітан), проходив військову службу по призову за мобілізацією, перебував на військовій службі в Збройних Силах України, згідно з даними посвідчення офіцера серії НОМЕР_7 , з 31.07.2022 та був звільнений в запас за станом здоров`я.

Отже, позивач на момент звільнення мав статус військовослужбовця, призваного на військову службу за мобілізацією.

Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям військової служби за призовом осіб офіцерського складу одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується у разі звільнення з військової служби, зокрема, за станом здоров`я.

Відповідно до положень абзаців 23-24 пункту 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, в контексті спірних правовідносин саме абз. 24 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XI є спеціальною правовою нормою, що містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом по мобілізації, а саме:

- особливий суб`єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який був призваний на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією;

- обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв`язку з мобілізацією;

- при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Відтак, саме положення абзацу 24 підпункту 3 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XI, як положення спеціальної правової норми, є застосовними до спірних правовідносин щодо наявності у позивача, як у військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом, у зв`язку з мобілізацією, права на одноразову грошову допомогу, а не правові норми абзацу 1 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI, на які посилається позивач.

Так, на виконання вимог пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIКабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 вересня 2014 року №460, якою затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок №460).

Правовими нормами пунктів 1 - 4 Порядку №460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявне у пункті 2 Порядку №460 застереження щодо осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", стосується виключно періоду, за який обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.

Позивач з 30.07.2022 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та звільнений 22.05.2024, відтак лише цей період в силу вищенаведених правових норм необхідно враховувати при обчисленні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону № 2011-XI.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявне у пункті 2 Порядку №460 застереження щодо осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", стосується виключно періоду, за який обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.

З матеріалів справи судом також встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 №146 від 22.05.2024, позивача, звільнено за станом здоров`я та з 22.05.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У свою чергу, позивач не надав жодних доказів про те, що на момент попереднього звільнення з військової служби не набув права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону № 2011.

За таких умов, доводи позивача про наявність права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XI в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ґрунтуються на хибному застосуванні норм законодавства, адже позивач при звільненні з військової служби в розумінні Закону № 2232-XII, був військовослужбовцем, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, а відтак на нього поширюється норма ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XI про те, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України, тобто постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідно до правил частини 2 статті 15 Закону №2011-XI позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років вислуги на військовій службі, згідно з наказом №146, а тому заявлені в цій частині позовні вимоги є безпідставним та не підлягають задоволенню.

Поряд з цим суд зазначає, що при звільненні з військової служби позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XI та Порядку № 460 мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за 20 повних календарних місяців військової служби, але не менше, як 25 % місячного грошового забезпечення.

Разом з цим, у матеріалах справи також міститься довідка від 17.09.2024 №3708 про розміри нарахованих основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових виплат при виключенні зі списків військової частини НОМЕР_3 капітана ОСОБА_1 , за змістом якої значиться, що позивачу нарахована одноразова грошова допомога при звільненні з 30.07.2022 року у сумі 14542,10 грн.

Суд наголошує, що положеннями Закону №2011-XI не передбачено можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем порушено не було, а сума нарахованої допомоги не була предметом судового оскарження, то позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДОРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 компенсації за 20 днів невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік.

Зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію невикористаної частини щорічної відпустки за 2024 (20 днів).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.