Ухвала суду № 130074026, 09.09.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

09 вересня 2025 року м. Рівне№460/1341/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду через свого представника з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-1 / ВЧ НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач-2 / ВЧ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою суду від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З метою вирішення питання щодо належного відповідача у справі в частині позовних вимог за період з 20.06.2022 до 30.09.2022, судом постановлено ухвали про витребування доказів від 09.05.2025 та від 05.06.2025.

Ухвалою суду від 07.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ВЧ НОМЕР_1 про заміну неналежного відповідача в адміністративній справі №460/1341/25 та залучено до участі у справі Військову частину НОМЕР_3 в якості третього відповідача (далі відповідач-3 / ВЧ НОМЕР_3 ), у зв`язку з чим розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.

У період з 14.02.2025 до 15.07.2025 до суду надійшли відзиви відповідача-2 та відповідача-3 на позовну заяву, в яких представниками ВЧ НОМЕР_2 та ВЧ НОМЕР_3 також заявлені клопотання про залишення позову без розгляду у відповідних частинах позовних вимог. В обґрунтування своїх позицій представники відповідачів зазначили, що позивачем пропущений строк звернення до суду із відповідними позовними вимогами, а тому, в силу приписів пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у цих частинах позов слід залишити без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відтак, розгляд заявлених представниками відповідачів клопотань за встановленим судом порядком проводиться у письмовому провадженні.

При цьому, оскільки справа розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, то відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заявлені представниками відповідачів підстави залишення позову без розгляду у відповідних частинах, перевіривши їх наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим законом шляхом.

Вимоги до позовної заяви та документи, що додаються до неї, викладено в статтях 160 та 161 КАС України й, згідно із частиною шостою статті 161 цього Кодексу, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За змістом частин першої-третьої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, суд зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом, перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 123 КАС України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зазначена норма кореспондується з приписами частини першої статті 169 КАС України, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У той же час, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України).

За приписами пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Слід зауважити, що буквальний аналіз наведеної вище норми вказує про обов`язок суду оцінити доводи позивача про пропуск ним строку на звернення із позовом до суду, якщо такий факт був виявлений судом після відкриття провадження у справі.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.08.2024 у справі №160/22624/23, яка враховується судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Так, згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у періоди з 20.06.2022 до 30.09.2022 у ВЧ НОМЕР_1 та з 01.10.2022 до 26.09.2024 у ВЧ НОМЕР_2 .

Предметом спору в межах даної адміністративної справи є позовні вимоги позивача щодо: визнання протиправними дій відповідачів та зобов`язання останніх здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення позивача за спірні періоди, а також визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача-2 перерахувати і виплатити позивачу компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки.

Тобто, предметом позову в межах даної адміністративної справи є позовні вимоги щодо можливого порушення відповідачами законодавства про оплату праці (у даному випадку права позивача як військовослужбовця на належний розмір грошового забезпечення за відповідні періоди проходження ним військової служби).

У позовній заяві, серед іншого, представником позивача зазначено про те, що при виключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу військових частин та звільненні його з військової служби, відповідачами не надано позивачу відповідних письмових повідомлень про суми нарахованих та виплачених йому видів грошового забезпечення за час проходження військової служби. Таку інформацію (відомості), в подальшому, позивачем (його представником) отримано лише від ВЧ НОМЕР_2 з її листа-відповіді від 31.12.2024 на відповідний адвокатський запит, що враховано судом при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі.

Разом з тим, представники відповідача-2 та відповідача-3 у поданих ними відзивах на позов стверджують, що позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду із цим позовом, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), а об`єктивних непереборних обставин, які б заважали йому звернутися до суду вчасно, не надав, що обумовлено невжиттям ним заходів, необхідних для отримання інформації про розміри свого грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку наведеним вище доводам та аргументам сторін, суд звертає увагу на таке.

З аналізу змісту частини першої статті 122 КАС України слід дійти обґрунтованого висновку, що положення наведеної норми допускають при вирішенні справ в порядку адміністративного судочинства застосування строків, визначених не тільки КАС України, а й іншими законами.

При цьому, положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07.05.2002 №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 констатувала, що чіткою та передбачуваною є позиція щодо необхідності застосування приписів статті 233 КЗпП України під час визначення строків звернення до адміністративних судів для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі.

Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в наступних редакціях:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення). Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).

Суд також враховує, що 21.03.2025 набрала законної сили постанова Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23, за змістом якої Судова палата, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:

1) у разі якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється так: правовідносини, які мають місце в період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період із 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);

2) з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в межах цієї адміністративної справи [№460/21394/23], Судова плата Верховного Суду вказала, зокрема, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову потрібно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що в цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Виходячи з цього, Судова палата дійшла обґрунтованого висновку про те, що саме дата вручення позивачу грошового атестата є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.

Повертаючись до обставин адміністративної справи №460/1341/25 в частині спірного періоду з 20.06.2022 до 30.09.2022, суд враховує, що до відзиву ВЧ НОМЕР_3 на позовну заяву представником відповідача-3 долучено копію грошового атестата солдата ОСОБА_1 , виданого Військовою частиною НОМЕР_4 11.10.2022 за №727/3444, якою здійснювались нарахування і виплата позивачу грошового забезпечення у вказаний період.

Водночас, суд зауважує, що означений грошовий атестат не містить у відповідній графі підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 із цим документом (відсутній власноручний підпис позивача). Крім того, відповідачем-3 не надано суду будь-яких доказів на підтвердження фактичного отримання позивачем належного йому примірника грошового атестата, як цього вимагають Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104).

Інших доказів письмового повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 , ВЧ НОМЕР_3 як правонаступником останньої, також не подано суду.

За таких обставин, строк звернення ОСОБА_1 до суду із позовними вимогами в частині спірного періоду з 19.07.2022 до 30.09.2022 не може вважатися пропущеним, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання ВЧ НОМЕР_3 про залишення позову без розгляду у цій частині вимог.

Що стосується клопотання представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду в частині спірного періоду з 01.10.2022 до 26.09.2024, суд звертає увагу, що на виконання ухвали від 05.06.2025, ВЧ НОМЕР_2 подано клопотання від 11.06.2025, за змістом якого повідомлено, що ОСОБА_1 звільнений із військової служби 25.09.2024 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) №286, у якому детально зазначено про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні із військової служби. При цьому, грошовий атестат ОСОБА_1 у ВЧ НОМЕР_2 відсутній.

Суд критично оцінює такі твердження відповідача-2, оскільки з аналізу змісту витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.09.2024 №287 слід дійти висновку, що останній містить лише перелік належних до виплати позивачу компенсацій у зв`язку із виключенням зі списків частини та звільненням з військової служби у їх відсотковому розмірі, а не фактичний (чисельний) грошовий розмір складових його грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Тому, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові по справі №460/21394/23, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання ВЧ НОМЕР_2 про залишення позову без розгляду у відповідній частині позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що строк звернення працівника (військовослужбовця) до суду є складовою механізму реалізації права на судовий захист та належною гарантією забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (відносин публічної служби).

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки представниками відповідачів не надано суду належних та достатніх доказів пропуску позивачем строку звернення до суду із відповідними позовними вимогами, такий строк не може вважатися пропущеним, а гарантоване позивачу право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів обмеженим.

Таким чином, заявлені представниками відповідачів клопотання про залишення позову без розгляду є безпідставними та необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 240, 248, 256, 294 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотань Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про залишення позову без розгляду в адміністративній справі №460/1341/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений дата 09 вересня 2025 року.

Суддя С.А. Борискін