Рішення № 130068802, 09.09.2025, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/458/25

№2/680/363/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2025 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

за участі секретаря судового засідання Стандрійчук М.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість в сумі 40037,19 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 листопада 2021 року між сторонами укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3529369, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA871132.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі 2000 грн, шляхом перерахування грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_1 позичальниці.

Відповідачка не виконала умови взятого на себе зобов`язання, не повернула кредит та не сплатила проценти за користування кредитом. Загальна сума заборгованості станом на момент звернення до суду за кредитним договором становить - 35519,20 грн, яка складається із: 2000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 33519,20 грн - нарахованих відсотків. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідачки: 3759,13 грн - збитків завданих інфляцією за період із 01.03.2022 по 01.04.2025 року; 758,86 грн - три проценти річних від простроченої суми за період із 24.02.2022 по 01.04.2025 року.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість та судові витрати по справі.

Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 16 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без виклику сторін.

Представник позивача у позовній заяві зазначив клопотання про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.

Відповідачка повідомлена про розгляд справи належним чином, відзиву на позовну заяву не подала до суду.

08 вересня 2025 року відповідачка подала клопотання про долучення до матеріалів справи кредитного звіту від 29 серпня 2025 року.

Суд звертає увагу на те, що в ухвалі про відкриття сторонам було роз`яснено строки та порядок подачі доказів.

Відповідно до ч.3 та ч.8 ст.83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи те, що докази подані відповідачкою не у визначені строки, клопотань про поновлення строку на їх подачу та відсутність об`єктивних причин їх не подачі не зазначено, кредитний звіт від 29 серпня 2025 року суд не приймає як доказ.

Суд, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та відповідні спірні правовідносини.

Так, 19 листопада 2021 року між сторонами укладено кредитний договір №3529369, у формі електронного документу з використанням електронного підпису UA871132.

Відповідно до п. 3.1. договору кредит надається строком на 27 днів до 16 грудня 2021 року (включно) від дати отримання позичальником кредиту, але не більше 30 днів.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строк визначений п. 3.1 цього договору.

Згідно із п. 3.3. Договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування відповідної суми на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позивальником для цієї цілі в Особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.

У Додатку № 1 до Договору встановлено графік платежів та зазначено, що сукупна вартість позики складає 2772,20 грн.

Згідно з п. 3.6 договору кредит надається на умовах сплати процентів і основної суми кредиту в кінці строку дії кредитного договору.

Пунктом п. 4.2 договору визначено, що стандартна процентна ставка в розмірі 2,3 % (два цілих тридцять сотих) процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 839,50 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом) застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 3.1. цього Договору, якщо Позичальник не виконав умови, передбачені в п. 4.1. даного Договору. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення. У випадку застосування стандартної процентної ставки, Кредитодавець надає Позичальнику інформацію щодо визначення сукупної вартості кредиту та графіку погашення заборгованості у вигляді оновленого Графіку платежів.

Згідно із п. 11.2.1. договору дія цього договору припиняється після закінчення строку, визначеного п. 3.1. цього договору.

Договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA871132.

Отже, договір №3529369 про надання коштів у позику між відповідачкою та ТОВ «ФК «Арагон» підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та він вважається таким, що укладений у письмовій формі у відповідності до ст. ст.205,207 ЦПК України.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3529369, заборгованість відповідачки за розрахунками позивача становить 35519,20 грн, яка складається із: 2000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 33519,20 грн - заборгованості за нарахованими відсотками. Також позивач просить стягнути збитки завдані інфляцією у розмірі 3759,19 грн., 3% річних у розмірі 758,86 грн.

Згідно із ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст.525, 526ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. ст.626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено у ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Статтею 1054ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На час розгляду справи судом, відповідачкою не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст.617 ЦК України.

Відповідно до пункту 12 ст.11Закону «Проелектронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України«Про електроннийцифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 5 статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Кредитний договір підписаний з використанням електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою належними та допустимими доказами не доведено факт не отримання кредитних коштів у сумі 2000,00 гривень. Матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачкою зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати процентів. Суд звертає увагу на те, що наданий суду кредитний звіт від 29 серпня 2025 року не спростовує обставин надання кредиту відповідачці.

Оскільки відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 2000,00 гривень шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідачки суми кредиту в розмірі - 2000,00 гривень на користь позивача.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачки процентів за договором, суд зазначає таке.

За умовами п.п. 3.1, 4.2. договору, кредит надавався строком на 27 днів до 16 грудня 2021 року, процентна ставка 2,3 %.

Тому, нарахування процентів повинно було б здійснюватися кредитором виключно в межах 27-ми денного строку, на який укладено договір позики, із застосуванням визначеної у ньому процентної ставки, тобто, 2,3%в межах розрахункового періоду.

Отже, обґрунтованим є нарахування процентів за користування кредитом за договором в розмірі 1242,00 грн за процентною ставкою 2,3%на добу (2000,00 * 2,3 %: 100% * 27 = 1242,00, де 2000,00 сума боргу, 2,3%процентна на добу, 27 кількість днів).

Щодо вимоги в частині стягнення з відповідачки 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Статтею 625ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11).

Законом Українивід 16.06.2020№691-IX«Про внесеннязмін доГосподарського кодексуУкраїни таЦивільного кодексуУкраїни щодонедопущення нарахуванняштрафних санкційза кредитами(позиками)у періоддії карантину,встановленого зметою запобіганняпоширенню натериторії Україникоронавірусної хворобиCOVID-19» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 15 наступного змісту: У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Законом Українивід 15.03.2022№ 2120-ІХ«Про внесеннязмін доПодаткового кодексуУкраїни таінших законодавчихактів Українищодо нормна періоддії воєнногостану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зокрема, пунктом 18 визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24.02.2022 ухвалено рішення про запровадження воєнного стану в Україні з 05-30 год. 24.02.2022, який продовжений.

Отже, починаючи в період дії карантину та воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Отже, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення в сумі 3242, грн (8,10% від ціни позову).

За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в сумі 3242,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із вимогами ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги №2025/06/05 від 02 червня 2025 року, Додаткову угоду від 24 червня 2025 року № 2 до Договору про надання правничої допомоги №2025/06/05 від 02 червня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг, платіжну інструкція про сплату правничої допомоги; копія довіреності представника, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (8,10%), з відповідачки на корить позивача необхідно стягнути 405 гривень (5000 * 8,10 % - розмір задоволених позовних вимог /100% = 405) витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 196,21 гривень пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 8,10%).

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Арагон»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 1, прим. 1028/3, код ЄДРПОУ: 42014911) заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3529369 від 19 листопада 2021 року у розмірі 3242 (три тисячі двісті сорок дві) гривні 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» 196 (сто дев`яносто шість) гривень 21 копійку сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» витрати на правову допомогу в розмірі 405 (чотириста п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», місцезнаходження: м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 1, прим. 1028/3, код ЄДРПОУ: 42014911.

Відповідачка: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя О. І. Яцина