Рішення № 13006768, 16.12.2010, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №2-6962/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇН

16 грудня 2010 року місто Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого судді Котенко О.А., при секретарі Чайка Т.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», третя особа Перший заступник Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» Сергієнко Микола Іванович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і свої вимоги обгрунтовує тим, що 06 жовтня 2008 року він був прийнятий на посаду начальника Головного управління матеріально-технічних ресурсів Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», наказом №1065/0с від 30.11.2009 року його було звільнено з роботи згідно з п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обовязків без поважних причин. Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 27.05.2010 року накази Генерального директора «Укрзалізниці» №111 від 30.11.2009 року та №1065/0с від 30.11.2009 року були скасовані, позивач був поновлений на посаді начальника Головного управління матеріально-технічних ресурсів Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця». 09 червня 2010 року позивачу був вручений наказ №379/ос від 09.06.2010 року про поновлення на роботі і наказ №380/ос від 09.06.2010 року, згідно з яким ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України з 07 грудня 2009 року. Викладені в наказі №380/ос від 09.06.2010 року підстави для звільнення позивача за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України були предметом оскарження у справі №2-2334/10р., оскільки були наведені в наказі №111 від 30.11.2009 року. Наказ про звільнення є порушенням прав позивача, оскільки не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Згідно з листком непрацездатності в період з 07 по 17 грудня 2009 року позивач перебував на лікарняному. Позивач просить суд визнати незаконним звільнення його з роботи за наказом №380/ос від 09.06.2010 року, поновити його на посаді начальника Головного управління матеріально-технічних ресурсів Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», стягнути з ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.06.2010 року на час ухвалення рішення у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з зазначених підстав, додатково пояснивши, що рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 27.05.2010 року період часу з 01.12.2009 року по 28.02.2010 року визнаний часом вимушеного прогулу, в звязку з чим до стягнення на користь ОСОБА_1 присуджений середній заробіток за цей час. Відповідач не мав права звільняти ОСОБА_1 з роботи за будь-яких підстав до дати фактичного поновлення позивача на роботі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснивши, що рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми скасовано наказ Укрзалізниці №111 від 30.11.2009 року, а не спростовано факт систематичного невиконання без поважних причин обовязків, покалдених на ОСОБА_1 трудовим договором. 19.11.2009 року до Укразілізниці на виконання протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 18.11.2009 року надійшло окреме доручення Міністерства транспорту та звязку України №1611/45/11-09 щодо надання інформації про проведену у 2007-2009 роках закупівлю товарно-матеріальних цінностей для потреб залізничного транспорту. Виконання цієї роботи було доручене ОСОБА_1 Незважаючи на завдання генерального директора щодо чіткого дотримання запропонованої Мінтрансзвязку структури та форми інформації, вона витримана не була, окремі графи таблиці взагалі залишились не заповненими. В матеріалах не було зазначено необхідність закупівлі товарно-матеріальних цінностей, виходячи із технологічного процесу роботи залізниць та забезпечення безпеки руху поїздів. ОСОБА_1 і раніше порушував покладені на нього трудові обовязки, за що наказами Укразілзниці від 13.05.2009 року №29, від 24.07.2009 року №45 та від 23.09.2009 року №76 йому оголошувались догани, які до цього часу не зняті. ОСОБА_1 знову допустив порушення, що свідчить про систематичне невиконання ним без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором. Просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа Сергієнко М.І. для участі в судовому засіданні не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:

06 жовтня 2008 року він був прийнятий на посаду начальника Головного управління матеріально-технічних ресурсів Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», наказом №1065/0с від 30.11.2009 року його було звільнено з роботи згідно з п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обовязків без поважних причин. Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 27.05.2010 року (а.с.45-46) накази Генерального директора «Укрзалізниці» №111 від 30.11.2009 року та №1065/0с від 30.11.2009 року були скасовані, позивач був поновлений на посаді начальника Головного управління матеріально-технічних ресурсів Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця». 09 червня 2010 року позивачу був вручений наказ №379/ос від 09.06.2010 року (а.с.11) про поновлення на роботі і наказ №380/ос від 09.06.2010 року (а.с.12), згідно з яким ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України з 07 грудня 2009 року.

Згідно з ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Відповідно до листка непрацездатності серії АБР №258022, виданого Київською міською клінічною лікарнею №1 (а.с.14), ОСОБА_1 з 07.12.2009 року по 17.12.2009 року перебував на стаціонарному лікуванні. Викладене підтверджується і листом-відповіддю Київської міської клінічної лікарні №1 (а.с.53).

Отже, звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України в період його тимчасової непрацездатності є порушенням норми ч.3 ст.40 КЗпП України про недопущення звільнення в період тимчасової непрацездатності працівника.

Згідно з ч.2 ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Представник відповідача зазначив, що структурні підрозділи Головного управління матеріально-технічних ресурсів Укрзалізниці, яке очолював ОСОБА_1, готували для Міністерства транспорту та звязку України інформацію щодо закупівель матеріально-технічних ресурсів для потреб Укрзалізниці за 2007-2009 року, які були направлені Міністерству транспорту та звязку України з супровідними листами від 26.11.2009р. (а.с.60) та від 30.11.2009 р. (а.с.61). В наказі про звільнення ОСОБА_1 від 09.06.2010 року зазначено, що підготовлені матеріали не відповідали змісту і формі окремого доручення Міністерства.

Строк для накладення дисциплінарного стягнення пропущений відповідачем, оскільки станом на 09.06.2010 року сплинув граничний термін накладення стягнення.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення від ОСОБА_1 перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення витребувані не були. Відповідачем були складені акти від 27.11.2009 року та від 30.11.2009 року про ненадання ОСОБА_1 пояснень щодо неналежного виконання доручення (а.с.94-95). З рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 27.05.2010 року по справі №2-2334/10р. (а.с.46-47) вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 26.11.2009 року по 04.12.2009 року перебував на лікарняному. Отже, ОСОБА_1, перебуваючи на лікарняному, не мав обєктивної можливості надати пояснення до застосування дисциплінарного стягнення. Але відповідач всупереч вимогам ст.149 КЗпП України ці пояснення у ОСОБА_1 не витребував і видав наказ про його звільнення.

Не надав відповідач доказів, в якому обсязі готувалась інформація Головним управлінням матеріально-технічних ресурсів Укрзалізниці, ким саме ця інформація готувалась, оскільки заступники ОСОБА_1 в поясненнях (а.с.91-92 ) зазначили, що окреме доручення Міністерства транспорту та звязку України від 19.11.2009 року їм не направлялось, в підготовці цього документа вони участі не приймали.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений без законної підстави за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України і він підлягає поновленню на посаді начальника Головного управління матеріально-технічних ресурсів Укрзалізницізгідно з ч.1 ст.235 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 02.06.2010 року (з 01.03.2010 року по 01.06.2010 року включно ОСОБА_1 був працевлаштований за трудовим договором на іншій роботі) на час ухвалення рішення 16.12.2010 року. Згідно з п.2 постанови КМУ “Про порядок обчислення середньої заробітної плати” від 08.02.1995 року №100 із змінами та доповненнями середньомісячна заробітна плата обчислюється за два останні місяці жовтень, листопад 2009 року, що передують звільненню. Згідно довідки відповідача (а.с.56) заробітна плата ОСОБА_1 за жовтень 2009 року становить 6058,44грн., за листопад 2009 року становить 5887,62грн. Кількість робочих днів ОСОБА_1 за жовтень 2009 року становить 19 днів, листопад 2009 року 19 днів Відповідно до п.8 цієї Постанови середньоденна заробітна плата позивача складає (6058,44грн.+5887,62грн.) : (19+19) = 314,37грн-середньоденна заробітна плата. Середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 02.06.2010 року по 16.12.2010 року становить 44011грн.80коп. (314,37грн. х 140дн.).

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44011грн.80коп.

Керуючись п.3 ч.1 ст.40, ч.3 ст.40, 148,149, 235 КЗпП України, ст.ст. 10,11, 57-60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о.Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» №380/ос від 09.06.2010 року про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління матеріально-технічних ресурсів Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця».

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 44011грн.80коп. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та зборів до державних соціальних фондів.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» на користь держави 440грн.12коп. судового збору.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. на користь одержувача Державний бюджет м.Суми код ОКПО 23636315 банк ГУДКУ у Сумській області МФО банку 837013 рахунок 31215259700002, призначення платежу:22050001; 259.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ О.А.КОТЕНКО