Рішення № 130065886, 08.09.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.09.2025

Справа № 334/5620/24

Провадження № 2/334/189/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі судового засідання Шерештан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого в особі представника адвоката Бахмута Михайла Сергійовича, до ОСОБА_2 , ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Бахмута М.С., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

03.06.2022 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 051952, згідно якого 03.06.2022 о 19 год.20 хв. в м. Запоріжжі на перехресті нерівнозначних доріг вул. Братська вул. Трансформаторників, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі не надав переваги у русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Mitsubisi Lancer», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. В результаті ДТП автомобілі пошкоджено, завдано матеріальні збитки, травмовані відсутні.

Постановою Ленінського районного суду від 25.07.2022 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Під час розгляду адміністративної справи проведена інженерна судово-автотехнічна експертиза. Згідно висновку експерта № СЕ-19/108-22/7192-ІТ від 08.07.2022 невиконання вимог п.п. 16.11, 10.1 та розділу 3 ПДР ОСОБА_1 з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з пригодою, невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 12.4, 12.9 ПДР з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з пригодою. Тобто експертизою підтверджено наявність вини в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У зв`язку з результатами проведеної інженерної судової автотехнічної експертизи та висновками суду позивач, в особі адвоката, неодноразово звертався до УПП в Запорізькій області з заявою про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Однак, в складанні протоколу відносно ОСОБА_2 було відмовлено.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована на момент ДТП страховою компанією ТОВ «СК Альфагарант».

ОСОБА_1 звернувся із заявою до страхової компанії відповідача ОСОБА_2 ТОВ «СК Альфа-Гарант» про виплату страхового відшкодування. Листом від 13.12.2022 ТОВ «СК Альфа-Гарант» відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування. Однак, за наявності вини обох водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розмір відшкодування суд повинен визначити у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Сума страхового відшкодування за полісом цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 складає 130000, 00грн. та підлягає стягненню з ТОВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 повинен сплатити 266489,00 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток, завданий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 266489,00 грн. Стягнути з ТОВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток, завданий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 130000,00 грн. Судові витрати стягнути солідарно з відповідачів.

Від відповідача Товариства з додатковою відповідальністю СК «Альфа-Гарант» надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що 03.10.2022 позивачем було надано до ТДВ СК «Альфа-Гарант» заяву про страхове відшкодування. ТДВ СК «Альфа-Гарант» з дотриманням вимог п. 36.2 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах встановленого строку, прийняло рішення про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування.

Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом № 12/3310 від 13.12.2022, а саме про відмову у виплаті страхового відшкодування за даною подією, оскільки цивільно-правова відповідальність за полісом № 207338943 не настала, адже вину ОСОБА_2 (страхувальника ТДВ СК «Альфа-Гарант») не встановлено та не доведено. З огляду на те, що доказів беззаперечності вини особи, яка керувала транспортним засобом «Mitsubisi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , а саме ОСОБА_2 , у завданні шкоди власнику автомобіля «TOYOTA HILUX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , немає, то відповідно ТДВ СК «Альфа-Гарант» не зобов`язане здійснювати страхове відшкодування за пошкодження автомобіля «TOYOTA HILUX», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Натомість постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2022 винною особою у чиненні адміністративного правопорушення визнано ОСОБА_1 , який 03.06.2022 о 19 год.20 хв. в м. Запоріжжі на перехресті нерівнозначних доріг вул. Братська вул. Трансформаторників, керуючи транспортним засобом марки TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі не надав переваги у русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Mitsubisi Lancer», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, відповідно ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Тобто вина ОСОБА_1 доведена та встановлена належним чином, натомість вина ОСОБА_2 не доведена та не встановлена, а посилання позивача на висновок експерта № СЕ-19/108-22/192-ІТ від 08.07.2022, згідно з яким «невиконання вимог п.п. 16.11, 10.1 та розділу 3 ПДР ОСОБА_1 , з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з пригодою, невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 12.4 ПДР, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з пригодою», судом, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, такий висновок не прийнято до уваги, проте було доведено вину водія ОСОБА_1 за фактом вчинення даної ДТП, про що винесено відповідну постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

ТДВ СК «Альфа-Гарант» не є винною в настанні ДТП, яка сталася з вини особи. Всі обов`язки страховика, права страховика, строки та порядок виплати страхового відшкодування, у разі наявності та доведення належними доказами вини страхувальника, зазначені в спеціальному ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виключно судове рішення може бути підставою для доведення вини страхувальника та відповідно для визначення події страховим випадком.

Позивач не довів обставин наявності у відповідача обов`язку зі сплати на його користь страхового відшкодування, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант» у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Бубновим Д.Ю. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/1968/22 від 25.07.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП (щодо ДТП яка сталась 03.06.2022 року за участі водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 )

У даній постанові, суд не посилався як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень на висновок експерта № СЕ-19/108-22/7192-ІТ від 08.07.2022. У постанові суд лише зазначив, що захисник Годлевського В.С. надав суду пояснення по суті справи та просив долучити до її матеріалів висновок експерта № СЕ-19/108-22/7192-ІТ від 08.07.2022.

Тобто, постановою суду від 25.07.2022 винною особою у скоєнні ДТП, яка сталася 03.06.2022 за участі водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано саме ОСОБА_1 . Таким чином, вина ОСОБА_2 є недоведеною та невстановленою.

Крім того, згідно висновку експерта № СЕ-19/108-22/7192-ІТ від 08.07.2022, експертиза проводилась не за постановою суду під час розгляду справи № 334/1968/22, а її було проведено за заявою захисника ОСОБА_1 адвоката Бахмута М.С. В свою чергу, ті вихідні дані, які були надані адвокатом Бахмутом М.С. експерту для складення ним висновку не узгоджуються з тими матеріалами, які були складені поліцейськими на місці ДТП, яка сталась 03.06.2022 та наданими поясненнями водіями і свідком. Однак ці вихідні дані не відповідали дійсності та обставинам справи, тому вважає, що висновок експерта № СЕ-19/108-22/7192-ІТ від 08.07.2022 не може бути належним, допустимим і беззаперечним доказом того, що у діях ОСОБА_2 є наявність вини у ДТП, яка сталась 03.06.2022, а вказані твердження позивача про це є нічим іншим як припущенням. Просить позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без задоволення. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 всі судові витрати.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Бахмутом М.С. заявлялось клопотання про призначення експертизи, для проведення якої він просив направити експерту матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 №334/1968/22.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2025 у задоволенні цього клопотання про призначення судової інженерної автотехнічної експертизи відмовлено, оскільки справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 №334/1968/22 розглянута по суті та перебуває в архіві суду. Висновок експерта з аналогічних питань, який проводився за цими ж матеріалами і надавався позивачем як при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , так і у справі, що розглядається.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення щодо обставин справи, які викладені у позовній заві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Гладишева О.П. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» просив справу розглянути без участі представника, у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві.

Вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зіст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з матеріалами справи, 03.06.2022 о 19 год.20 хв. в м. Запоріжжі, на перехресті нерівнозначних доріг вул. Братська вул. Трансформаторників, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу марки «Mitsubisi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, травмовані відсутні.

Вказані обставини встановлені постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2022 у справі про адміністративне правопорушення №334/1968/22. Суд встановив, що водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі не надав переваги у русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Mitsubisi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалась і набрала законної сили 05.08.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди за вказаних обставин є встановленою та не підлягає доведенню.

В результаті зазначеної ДТП транспортні засоби «TOYOTA HILUX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і «Mitsubisi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, травмовані відсутні.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mitsubisi Lancer», реєстраційнийномер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант», поліс №207338943.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «TOYOTA HILUX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 застрахована не була, що визнається учасниками справи.

На стадії судового розгляду справи про адміністративне правопорушення на підставі заяви адвоката Бахмута М.С. від 06.07.2022 Запорізьким НДЕКЦ було проведено судову інженерно-транспортну експертизу. На експертизу було надано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення на 6 аркушах та вихідні дані, викладені заявником у клопотанні.

Вказаний висновок експерта був наданий суду, який розглядав справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Як вбачається зі змісту постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2022 у цій справі, висновок експерта в якості доказу судом не оцінювався і не враховувався.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/108-22/7192-ІТ від 08.07.2022, в заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Mitsubisi Lancer», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був керуватися вимогами п.п. 12.4, 12.9, 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_2 не відповідають вимогами п.п. 12.4, 12.9, 12.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п.п.16.11, 10.1 та розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в розглянутій дорожній ситуації не відповідають вимогам п.п. 16.11, 10.1 та розділу 33 ( дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з пригодою.

Оскільки за висновками проведеної судової інженерно-транспортної експертизи крім невідповідності дій водія ОСОБА_1 вимогам п.п. 16.11, 10.1 та розділу 33 ( дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з пригодою, було зроблено висновок, що дії водія ОСОБА_2 не відповідають вимогами п.п. 12.4, 12.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, адвокат Бахмут М.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до УПП в Запорізькій області із заявою про вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Листом від 01.08.2022 №Г-208/41/32/03-2022 заявнику повідомлено, що вирішити питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП можливо лише після прийняття рішення Ленінським районним судом м. Запоріжжя за матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.

Після розгляду судом справи відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП питання щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП УПП в Запорізькій області не вирішувалося.

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ТДВ СК «Альфа-Гарант» і ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме, внаслідок взаємодії автомобіля TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «Mitsubisi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та за наявності вини обох водіїв.

На підтвердження розміру спричиненої матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП власнику транспортного засобу TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач надав висновок експертного авто товарознавчого дослідження №3932, складеного 23.09.2022 судовим експертом Филь О.П. за заявою ОСОБА_1 .

Згідно з висновком, наданий для дослідження автомобіль має пошкодження, отримані в результаті ДТП, для усунення яких необхідний відновлювальний ремонт обсягом, наведеним в калькуляції, складеній на підставі протоколу технічного огляду КТЗ від 14.09.2022.

Вартість відновлювального ремонту на дату оцінки складає 1087051,06 грн., матеріальний збиток , завданий в результаті ДТП власнику транспортного засобу TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дорівнює ринковій вартості автомобіля та складає 792979,32 грн.

03.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку із пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася 03.06.2022 за участю автомобіля «Mitsubisi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правову відповідальність якого застраховано в ТДВ СК «Альфа-Гарант» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 207338943.

13.12.2022 ТДВ СК «Альфа-Гарант» ОСОБА_1 була надана відповідь, у якій зазначено, що постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25 липня 2022 року по справі № 334/1968/22 водія автомобіля TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Документів щодо визнання винним водія забезпеченого транспортного засобу «Mitsubisi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , до ТДВ СК «Альфа-Гарант» надано не було. Оскільки цивільно-правова відповідальність за полісом № 207338943 не настала внаслідок пригоди від 20.10.2021, ТДВ СК «Альфа-Гарант» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування. У разі надання документів, підтверджуючих настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді, рішення може бути переглянуто.

Позивач вказує, що сума страхового відшкодування за полісом цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 складає 130000,00 грн. Вказана обставина не підтверджена документально, однак визнається учасниками справи.

Одним іззасобів доказуванняє висновокексперта.Згідно зч.3ст.102ЦПК Українивисновок експертаможе бутипідготовлений назамовлення учасникасправи абона підставіухвали судупро призначенняекспертизи. Відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на висновок експерта № СЕ-19/108-22/7192-ІТ від 08.07.2022, який відповідає вимогам ст. 102, 106 ЦПК України.

При цьому, згідно зі ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У висновку експерта № СЕ-19/108-22/7192-ІТ від 08.07.2022 зазначено, що в заданій дорожній ситуації водій автомобіля TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п.п.16.11, 10.1 та розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України.

Дії водія автомобіля TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в розглянутій дорожній ситуації не відповідають вимогам п.п. 16.11, 10.1 та розділу 33 ( дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з пригодою.

Щодо дій водія автомобіля «Mitsubisi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху він повинен був керуватися вимогами п.п. 12.4, 12.9, 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_2 цим вимогам не відповідали.

За умови, якщо усталене сповільнення технічно справного автомобіля «Mitsubisi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , дорівнює 7,5 м/с2, невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 12.4, 12.9 ПДР з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з пригодою. За умови, що усталене сповільнення технічно справного автомобіля «Mitsubisi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , дорівнює 6,9 м/с2, невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 12.3 ПДР з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з пригодою.

Таким чином, твердження позивача, що експертом однозначно встановлено, що невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 12.4, 12.9 ПДР з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з пригодою, не в повній мірі відповідають дійсності, оскільки такий висновок можливий за вищенаведених умов, викладених у висновку.

Згідно з висновком і поясненнями експерта ОСОБА_4 , які він надав у суді, усталене сповільнення технічно справного автомобіля групи 3 категорії М1, до якої відноситься автомобіль «Mitsubisi Lancer», при гальмуванні на горизонтальному сухому асфальтному покритті, без завантаження, дорівнює 6,9 м/с2 або 7,5 м/с2.

Автомобілі категорії М1 це транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, у яких кількість місць для сидіння, крім місця водія, не перевищує восьми.

У своєму клопотанні про проведення експертизи у вихідних даних заявник вказав, що автомобіль «Mitsubisi Lancer» до ДТП був технічно справний, рухався без завантаження, що не відповідає дійсності, оскільки з матеріалів справи встановлено, що в автомобілі «Mitsubisi Lancer» на момент ДТП крім водія знаходився один пасажир - ОСОБА_5 , тобто при здійсненні розрахунків не було враховано такий критерій як завантаження легкового автомобіля.

При цьому суд також зауважує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей щодо швидкості руху транспортних засобів і часу у 3 (три) секунди, який пройшов з моменту виникнення небезпеки для водія ОСОБА_2 і до моменту зіткнення, які були зазначені заявником як вихідні дані у заяві про проведення експертизи. В суді учасники ДТП також не надавали своїх пояснень щодо обставин ДТП.

Іншими належними та допустимими доказами жодна із зазначених обставин не підтверджується.

З урахуванням викладеного, суд критично оцінює вказаний доказ і доходить висновку про відсутність належних та достовірних доказів вини водія ОСОБА_2 у ДТП, що розглядається.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною першою статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Статтею 6 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Оскільки в ДТП брали участь два автомобілі, які в силу частини першої статті 1187 ЦК України є джерелами підвищеної небезпеки, то, враховуючи вимоги статті 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а факт протиправної поведінки ОСОБА_2 та наявності причинно-наслідкового зв`язку не підтвердився матеріалами справи, то відсутні й правові підстави для покладення на ОСОБА_2 відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача. Тому у ТДВ СК «Альфа-Гарант» як страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 , не виникло встановлене Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язання відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну його майну внаслідок ДТП.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, тому понесені позивачем судові витрати залишає за позивачем.

В частині вирішення питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу необхідно виходити із положень ст. 137 ЦПК України.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в сумі 7000,00 грн.

На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до переходу суду до стадії ухвалення рішення надано наступні докази: договір про надання правничої допомоги б/н від 05.08.2024 з адвокатом Бубновим Д.Ю.; додаток до договору від 07.08.2024 - Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до договору про надання правничої допомоги б/н від 05.08.2024, згідно з яким ОСОБА_6 надав, а ОСОБА_2 прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо підготовки, складання та подання до Ленінського районного суду м. Запоріжжя відзиву на позовну заяву. Вартість послуг виконавця за цим актом складає 2000,00 грн.; довідкою і квитанцією адвоката про отримання зазначеної суми від ОСОБА_2 .

Інші докази представником Гладишева О.П. не надавались, заяв про їх надання не заявлялось.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат відповідача, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, які складаються з витрат на складання відзиву на позовну заяву та становлять 2000,00 грн., враховуючи їх необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правничої допомоги, визначеним статтями19,20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд доходить висновку про задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн., виходячи з реальності та розумності розміру таких витрат.

Керуючись ст.10-13,76-81,89,141,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , поданого в особі представника адвоката Бахмута Михайла Сергійовича, до ОСОБА_2 , ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ТДВ СК «Альфа-Гарант», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 32382598.

Суддя: Турбіна Т. Ф.