Вирок № 130065114, 09.09.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1262/25

Провадження № 1-кп/302/166/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2025селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду за відсутністю учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 22.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078110000103 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Міжгір`я, Міжгірського району Закарпатської області, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 29.06.2010 Міжгірським районним судом Закарпатської області за частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (далі КК України), із застосуванням статті 69 КК України, до 4 років позбавлення волі. Звільнений 21.08.2013 по відбуттю строку показання з Долинського ВЦ Івано-Франківської області (№ 118);

- 02.10.2014 Міжгірським районним судом Закарпатської області за частиною 2 статті 121 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 16.08.2021 по відбуттю строку показання з Державної установи «Райківецька виправна колонія Хмельницької області (№ 78)»;

- 06.06.2025 Міжгірським районним судом Закарпатської області за частиною 1 статті 125 КК України до покарання у виді 180 годин громадських робіт (покарання не відбуте),

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2025 року, засуджений за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, до покарання у виді громадських робіт на строк 180 годин, на шлях виправлення не став і знову вчинив кримінальне правопорушення, а саме, умисно, без поважних на те причин, з метою ухилення від покарання, не пов`язаного із позбавленням волі, у виді громадських робіт строком 180 годин, ухилявся від даного покарання. В подальшому 31 липня 2025 року ОСОБА_3 , був поставлений на облік в Хустському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області, ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт та письмово попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. Незважаючи на це, у період 01 серпня 2025 року, із 04 серпня по 08 серпня 2025 року, із 11 серпня по 15 серпня 2025 року, а також 18 серпня 2025 року, ОСОБА_3 умисно ухилився від відбування покарання без поважних причин, тобто не виконував громадські роботи, і, попри неодноразові попередження про кримінальну відповідальність, заходів до виконання вказаного вироку не вжив.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною 2 статті 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Частинами 2 та 3 статті 381 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акту прокурором додана заява обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень статті 302 КПК України, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 382КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву за змістом якої він не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів у добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до частини 4 статті 107КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 у поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку та кваліфікує дії обвинуваченого за частиною 2 статті 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

За змістом частин першої та другої статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК України:

--- суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання (частина 1);

--- особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень (частина 2).

За частиною 2 статті 389КК України передбачене покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, його наслідки.

Суспільна небезпечність вчиненого кримінального правопорушення полягає, зокрема, у тому, що обвинувачений не досяг мети покарання, призначеного за попереднім вироком.

Раніше суд вже надавав йому можливість виправлення шляхом призначення покарання у виді громадських робіт відповідно до вироку Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2025, однак обвинувачений цю можливість проігнорував, що свідчить про зневажливе ставлення до виконання покладених на нього обов`язків.

Суд також враховує дані про особу обвинуваченого.

ОСОБА_3 суспільно корисливою діяльністю не займається, не працює, що загалом об`єктивно свідчить про стійку антисоціальну спрямованість, раніше неодноразово судимий за умисні кримінальні правопорушення, що вказує на схильність обвинуваченого до вчинення протиправних діянь та на небажання ставати на шлях виправлення. За місцем проживання обвинувачений характеризується посередньо, не одружений. На обліку в лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Суд враховує обставини, що впливають на призначення покарання. Зокрема, відповідно до статті 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання, є: щире каяття, що підтверджується повним визнанням вини, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обтяжуючі покарання обставини, передбачені статтею 67 КК України, у діях обвинуваченого відсутні.

Покарання, призначене ОСОБА_3 за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2025 за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України, у вигляді громадських робіт строком 180 годин, не відбуте.

З урахуванням особи обвинуваченого, обставин кримінального провадження, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, наявності пом`якшуючих та відсутності обтяжуючих обставин, а також керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з дотриманням вимог об`єктивності та неупередженості, суд вважає, що призначення покарання в межах санкції частини другої статті 389 Кримінального кодексу України у вигляді обмеження волі з реальним його відбуттям є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд враховує положення статей 71 та 72 Кримінального кодексу України.

Суд зауважує, що дані щодо особи обвинуваченого вказують на неможливість виправлення його без реального відбування призначеного покарання.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись статтями 368, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 389 КК України та йому призначити покарання у виді одного року обмеження волі.

На підставі частини 1 статті 71, статті 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2025, та остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 22 (двадцять два) дні.

Строк відбуття покарання у виді обмеження волі ОСОБА_3 рахувати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1