Рішення № 130058782, 08.09.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14395/25

пр. № 2-а/759/240/25

08 вересня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши адміністративну справу в спрощеному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

27.06.2025 р. до суду надійшов вказаний позов. Позивач звертаючись до суду з даним позовом просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №2321820035 від 10.04.2025 року до повідомлення серії ТЕ № 00130003.Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки винесена без належних доказів та з процесуальними порушеннями норм КУпАП щодо оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Зазначивши при цьому, що він не є ні водієм спірного автомобіля, ані його власником на момент скоєння правопорушення.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.07.2025 року, вказаний позов залишено без руху, надано позивачу термін для усунення недоліків, зазначених у ухвалі суду, про наслідки невиконання яких позивач повідомлений.

18.07.2025 р. від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, доказів поважності причин пропуску строку суду не надано.

Ухвалою суду від 21.07.2025 року поновлено строк та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами (а.с.21).

14.08.2025 р. до суду від Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської радинадійшов відзив на позов, в якому відповідач фактично позовні вимоги визнав, зазначивши, що мала місце технічна описка та складання постанови на попереднього власника автомобіля, яка мала місце внаслідок затримки оновлення інформації в реєстрі, дії були ненавмисні та інспектор діяв в своїх межах. Також зазначив, що позивач не звертався до відповідача в досудовому порядку. На підставі наведеного просив в задоволенні позовних вимоги відмовити.

19.08.2025 р до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач на вимогах позову наполягав з підстав зазначених в позові.

29.08.2025 р. до суду від представника позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів, а саме: понесення витрат на правову допомогу.

Від відповідача заперечень на відповідь на відзив не надходило.

Суд, розглянувши справу, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що 10.04.2024 р. інспектором з паркування управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Гачкевич С.Б, було винесено постанову серії РАП №2321820035 від 10.04.2025 року до повідомлення серії ТЕ № 00130003, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00грн.

Відповідно до зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), ОСОБА_1 , 08.04.2024 о 10:12 год. в м. Тернопіль по вул. Кардинала Йосипа Сліпого, 7, здійснив зупинку автомобіля "Шкода", д.н.з. НОМЕР_1 , безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9 ПДР (а.с.19-20).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з частиною першою статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з відповіді Головного сервісного центу МВС, право власності на автомобіль "Шкода", д.н.з. НОМЕР_1 , з 18.12.2019 р. зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.21). До того попереднім власником даного автомобіля був ОСОБА_3 з 27.06.2019 р.

Таким чином, позивачем доведено, що він не є власником автомобіля "Шкода", д.н.з. НОМЕР_1 з 27.06.2019 р. Доказів про те, що останній ним керував матеріали справи не містять.

Вказану обставину про те, що позивач не є ні водієм спірного автомобіля, ані його власником на момент скоєння правопорушення, визнано і самим відповідачем. Та як зазначив представник відповідача складання постанови на попереднього власника автомобіля, мало місце внаслідок затриики оновленння інформації в реєстрі.

Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Відповідач визнав, що постанова була складена відносно попереднього власника автомобіля внаслідок затриики оновленння інформації в реєстрі.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Відтак, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів порушення позивачем вимог ПДР України.

За нормами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач обставин, на які посилається позивач не спростували, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне позов задовольнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради на користь позивачасудовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 605,60 грн.

Що стосується витрат на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-7 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до висновку, зробленого у постанові ВС/КАС від 21.01.2021 р. у справі №280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію договору № 30 про надання правової допомоги від 21.05.2025 р., акт виконаних робіт, квитанції на загальну суму 9000,00 грн. ордер на надання правової допомоги.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, надані стороною позивача документи, зважаючи на те, що справа є не значної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 14, 15, 19, 71, 90, 139, 241, 242, 244-246, 250, 255, 293, 295, КАС України, ст.ст. 122, 247, ч.1 ст. 121-3 КУпАП, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- задовольнити.

Скасувати постанову винесену інспектором з паркування Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Гачкевичем С.Б.про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису)серії РАП №2321820035 від 10.04.2025 року до повідомлення серії ТЕ № 00130003про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 статті 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 гривень визнати протиправною та скасувати.

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_4 за ч.3 ст 122 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ34334305) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.. а всього разом 3 605 (три тисячі шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів.

Суддя Н.Д. Бабич