Ухвала суду № 130058633, 03.09.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39874/25-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

поручителя - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024000000000659 від 03.05.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

В С Т А Н О В И В:

20.08.2025 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024000000000659 від 03.05.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивуючи подане клопотання слідчий вказує, що наказом т. в. о директора державного підприємства Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» ОСОБА_8 (далі - ДП МОУ «ОАРС») від 23.05.2022 № 28-К ОСОБА_9 24.05.2022 прийнято на постійну роботу на посаду юрисконсульта.

У зв`язку зі зміною прізвища ОСОБА_9 на Слободянюк ДП МОУ «ОАРС» видано наказ від 08.07.2022 № 47-К про внесення відповідних змін до документів стосовно ОСОБА_9 .

Надалі наказом т. в. о директора ДП МОУ «ОАРС» від 06.12.2022 № 133-К ОСОБА_5 з 07.12.2022 переведено на посаду начальника юридичного відділу ДП МОУ «ОАРС».

У зв`язку з відстороненням від виконання посадових обов`язків т. в. о. директора ДП МОУ «ОАРС» наказом ДП МОУ «ОАРС» від 30.12.2023 № 13-к ОСОБА_5 призначено на посаду т. в. о. директора ДП МОУ «ОАРС».

Так, згідно зі Статутом ДП МОУ «ОАРС» від 16.12.2019, затвердженим Міністерством оборони України (далі - Статут), ДП МОУ «ОАРС» засноване на державній власності як державне комерційне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства оборони України та є юридичною особою.

Відповідно до п. 2.1 Статуту підприємство утворено Уповноваженим органом управління з метою ефективного використання державного майна, одержання прибутку, виконання державного замовлення Міністерства оборони України з ремонту озброєння та військової техніки, ремонтних та пов`язаних із цим робіт на замовлення Міністерства оборони України, Збройних Сил України, замовлення сторонніх організацій, юридичних і фізичних осіб України, виробництва продукції (робіт, послуг) для потреб національної економіки, іншої діяльності, яка не суперечить законодавству України.

Згідно з п. 7.12 Статуту до посадових осіб підприємства віднесені: директор підприємства, його заступники, головний інженер (головний технолог, головний енергетик тощо), головний бухгалтер, керівник юридичної служби, керівники структурних підрозділів (філій, відділів, цехів, лабораторій тощо) та їхні заступники.

Крім того, за п. 27 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) особи, які у 2022-2023 роках не подали декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - щорічна декларація), відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024. Суб`єкти декларування, зазначені у ч.ч. 7 - 14 ст. 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені ч. ч. 7 - 14 ст. 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, Фонду розвитку підприємництва, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, Голова, заступники Голови, інші члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців, а також посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти є суб`єктами, на яких поширюється дія Закону (за пп. «а» п. 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»).

Таким чином, ОСОБА_5 станом на 2022 рік був суб`єктом, на якого поширювала дія Закону, та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону особи, зазначені у п. 1, підпунктах «а», «в» і «г» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення щорічну декларацію за минулий рік на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство).

Рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» затверджено форму декларації.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону (в редакції Закону України від 26.10.2022 № 1700-VII) у щорічній декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

Так, ОСОБА_5 , маючи прямий умисел на внесення завідомо недостовірних відомостей до щорічної декларації за 2022 рік, будучи публічною особою, до діяльності якої прикута увага суспільства, а саме т. в. о директора ДП МОУ «ОАРС», достовірно знаючи про те, що в разі внесення достовірних відомостей щодо його доходів та способу їх одержання його дії піддаватимуться критиці громадян, що зашкодить його авторитету та репутації, не бажаючи їх публічного розголосу, вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, за таких обставин.

ОСОБА_5 31.01.2024 о 16 год 38 хв, перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці, з ІР-адреси НОМЕР_1 за кваліфікованим електронним підписом, виданим Акредитованим центром сертифікації ключів акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» з номером сертифіката 5E984D526F82F38F040000000430C90070B6C404, здійснивши вихід у мережу Інтернет та заповнивши на офіційному вебсайті Національного агентства за URL-адресою https://nazk.gov.ua затверджену Національним агентством форму щорічної декларації, із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису подав щорічну декларацію за 2022 рік з унікальним ідентифікатором документа 66b02383-69bb-4321-8342-0b59104e9417.

Під час заповнення щорічної декларації за 2022 рік ОСОБА_5 як суб`єкт декларування ознайомився з методичними рекомендаціями щодо її заповнення, а отже, був обізнаний з правилами заповнення щорічної декларації за 2022 рік перед початком внесення інформації до її розділів.

Зокрема, ОСОБА_5 , заповнюючи розділ 8 «Корпоративні права» щорічної декларації за 2022 рік зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про вартість належної йому частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ТРАСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39187164), вказавши суму 10 950 000 гривень.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2022 у суб`єкта декларування наявна частка у розмірі 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ТРАСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39187164), що у грошовому вираженні становить 1 000,00 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 у розділі 8 «Корпоративні права» щорічної декларації за 2022 рік зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 10 949 000 гривень.

Крім того, заповнюючи розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки» щорічної декларації за 2022 рік, ОСОБА_5 зазначив відомості, які не відповідають дійсності, а саме: не вказав відомостей про отриманий ним 30.04.2022 від третьої особи - ОСОБА_10 дохід у вигляді негрошового подарунка - легкового автомобіля «FERRARI ROMA» 2020 року випуску вартістю 6 477 130,88 гривні.

За інформацією, наданою ТСЦ МВС № 4644, ОСОБА_5 30.04.2022 набув право власності на вказаний автомобіль, вартість якого на дату набуття суб`єктом декларування права власності становила 6 477 130,88 грн, що підтверджується наданими ТСЦ МВС № 4644 копіями митної декларації від 04.05.2022 № UA209200/2022/002088 та рахунка фактури від 30.04.2022 № 3930.

Указаний автомобіль придбано в компанії Autocentrum 24 GmbH (Федеративна Республіка Німеччина).

З метою придбання цього легкового автомобіля здійснено окремі платежі, а саме:

- 20.04.2022 готівкою в розмірі 1 500,00 євро (еквівалентно станом на 20.04.2022 за курсом НБУ 47 368,80 грн) від імені суб`єкта декларування;

- 22.04.2022 в розмірі 153 866,82 євро (еквівалентно станом на 20.04.2022 за курсом НБУ 4 897 026,96 грн) від імені ОСОБА_10 шляхом банківського переведення коштів із банківської установи, розташованої в Республіці Панама;

- 30.04.2022 готівкою в розмірі 78 634,00 євро (еквівалентно станом на 30.04.2022 за курсом НБУ 2 413 033,95 грн) від імені ОСОБА_10 .

Отже, за суб`єкта декларування третя особа здійснила грошові платежі за транспортний засіб, право власності на який набув суб`єкт декларування.

В Єдиному реєстрі довіреностей відсутні відомості щодо видачі ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_10 відповідних документів.

Згідно з відомостями Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи здійснення контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, ОСОБА_5 за кордон у звітному періоді не виїжджав.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_5 отримав зазначений автомобіль у подарунок від ОСОБА_10 .

Отже, ОСОБА_5 у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» щорічної декларації за 2022 рік зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 6 477 130, 88 гривні.

У результаті вказаних дій ОСОБА_5 умисно вніс до щорічної декларації за 2022 рік завідомо неправдиві відомості, які відрізняються від достовірних на суму 17 426 130,88 грн, що становить понад 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 3662 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії нетяжкого.

14.08.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, а саме в умисному декларуванні завідомо недостовірних відомостей, внесених до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, які відрізняються від достовірних на суму понад 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , який працює адвокатом у адвокатському об`єднанні «Воронов і партнери».

Прокурор вважає наявними ризики, які передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та з метою їх запобігання наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Підозрюваний та його захисник судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказуючи на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків у кримінальному провадженні. Окрім цього, адвокат зазначив, що його підзахисний має позитивні характеристики, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вказуючи, що такий вид запобіжного заходу як особиста порука зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

В судове засідання з`явився ОСОБА_6 , який являється Головою Адвокатського об`єднання «АМАТ», Заступником Голови Кваліфікаційної Палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Заступником Голови комітету захисту гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області, Виконавчому директору ГО «Академія Економіко-правових наук», члену Громадської ради при Міністерстві юстиції України, Головою комітету з питань дотримання прав та свобод людини, міжнародного співробітництва та адаптації законодавства України до права ЄС, надання правової допомоги Громадській Раді при Міністерстві юстиції України, постійним експертом та консультантом різних програм Ради Європи та Держдепартаменту США в Україні, громадським діячем та просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді особистої поруки адвоката ОСОБА_6 .

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2024 під № 42024000000000659 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3662 КК України.

14.08.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3662 КК України, а саме в умисному декларуванні завідомо недостовірних відомостей, внесених до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, які відрізняються від достовірних на суму понад 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , який працює адвокатом у адвокатському об`єднанні «Воронов і партнери».

З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту та погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:

- довідкою №36/25 про результати проведення перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_5 , тимчасового виконуючим обов`язки директора - начальником юридичного відділу державного підприємства Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс».

- протоколами тимчасових доступів у Територіальному сервісному центрі МВС №4644, Львівській митниці Державної митно служби України, приватних нотаріусів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , яка повідомила, що до неї звертався ОСОБА_5 із проханням перетнути кордон на автомобілі Ferrari та в подальшому передати його іншій особі.

- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 - працівника НАЗК, який проводив повну перевірку декларації ОСОБА_5 ;

- відповіддю Департаменту Міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України згідно із якою, автомобіль FERRARI Roma, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 придбав громадянин російської федерації ОСОБА_15 .

- Шорічною декларацією ОСОБА_5 за 2022 рік з унікальним ідентифікатором документа 66b02383-69bb-4321-8342-0b59104e9417;

- платіжними дорученнями та квитанціями згідно із якими ОСОБА_16 (громадянин рф) особисто сплатив кошти до на рахунок автоценту з метою придбання автомобіля;

- витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ТРАСТ» код ЄДРПОУ 39187164 станом на 31.12.2022;

- іншими доказами у їх сукупності.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відтак, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні частково доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.

Слідчий суддя звертає увагу сторони обвинувачення, що саме по собі зазначення у клопотанні ризику у кримінальному у провадженні, не може переконати навіть стороннього спостерігача в його обґрунтованості, адже сторона обвинувачення зобов`язана довести існування такого ризику в світлі особи підозрюваного та в розрізі фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинення якого підозрюється останній, з наданням відповідних підтверджуючих даних.

Так, судовим розглядом, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , даних, що характеризують його особу, встановлено, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.

Долучені до клопотання докази, містять переконливі дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Доказів того, що існує підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчому судді не надано. Твердження з приводу існування таких ризиків є лише припущеннями слідчого.

При цьому ризик переховування підозрюваний не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого застосування покарання та під впливом можливого тягаря призначення такого покарання у майбутньому.

Щодо інших ризиків, на які посилався прокурор: незаконно впливати на свідків, потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення, то вони є сумнівними, з урахуванням встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення та даних, які характеризують особу підозрюваного, та як, наслідок розцінюється як домисел, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями слідчого.

ЄСПЛ наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями).

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора.

Що стосується заяви адвоката ОСОБА_6 про взяття підозрюваного ОСОБА_5 на поруки, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України обов`язки, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 особисто виявив бажання взяти ОСОБА_5 на особисту поруку та контролювати виконання останнім його процесуальних обов`язків. Даний факт він безпосередньо підтвердив під час судового засідання, а також зазначив, що наслідки порушення підозрюваним умов застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відомі.

При вивченні особи ОСОБА_6 слідчим суддею встановлено, що він явлється Головою Адвокатського об`єднання «АМАТ», Заступником Голови Кваліфікаційної Палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Заступником Голови комітету захисту гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області, Виконавчому директору ГО «Академія Економіко-правових наук», члену Громадської ради при Міністерстві юстиції України, Головою комітету з питань дотримання прав та свобод людини, міжнародного співробітництва та адаптації законодавства України до права ЄС, надання правової допомоги Громадській Раді при Міністерстві юстиції України, постійним експертом та консультантом різних програм Ради Європи та Держдепартаменту США в Україні, громадським діячем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 заслуговує на особливу довіру, що свідчить про його спроможність реально забезпечити належну поведінку і виконання покладених на підозрюваного обов`язків.

Окрім того, прокурор в судовому засіданні не довів суду виняткових обставин, які б свідчили про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, такого, як особиста порука.

Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, приходить до висновку про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Питання доведеності вини підозрюваною у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024000000000659 від 03.05.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Заяву адвоката ОСОБА_6 про взяття підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на поруки - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024000000000659 від 03.05.2024, запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні, коло яких визначено прокурором та повідомлено під підпис підозрюваного та поричителя;

- здати на зберігання до відповідних органів державноі? влади свіи? паспорт (паспорти) для виі?зду за кордон, інші документи, що дають право на виі?зд з Украі?ни і в`і?зд в Украі?ну.

Призначити поручителем адвоката ОСОБА_6 , адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 10, оф. 41, тел.. НОМЕР_3 .

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 ., що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2,0 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити поручителю - адвокату ОСОБА_6 , що він поручаються за виконання підозрюваним ОСОБА_5 , покладених на нього відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України обов`язків і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи до суду на першу про те вимогу, а також, що він може відмовитися від взятих на себе зобов`язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У такому разі він забезпечує явку підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.

Попередити поручителя - адвоката ОСОБА_6 про наслідки невиконання взятих на себе зобов`язань, передбачених п. 2 ч. 5 ст.180 КПК України, а саме: у разі невиконання поручителями взятих на себе зобов`язань на них накладається грошове стягнення в розмірі від п`яти до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків до 14.10.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.

Контроль за виконанням зобов`язань про особисту поруку покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, а якщо справа перебуватиме в провадженні суду - на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення в частині відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя ОСОБА_17