Рішення № 130058175, 09.09.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11934/25

Провадження № 2/752/6795/25

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Ліко - Житлосервіс» на підставі акта прийому-передачі житлового будинку від забудовника, здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків в Голосіївському районі міста Києва, в тому числі здійснює обслуговування на договірних засадах вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, надання комунальних послуг, обслуговування систем пожежогасіння тощо, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату згідно з їх вартістю.

09 листопада 2021 ТОВ «Ліко - Житлосервіс» перейменовано на ТОВ «УК «Венеція».

ТОВ «УК «Венеція» є суб`єктом господарювання у сфері надання житлово-комунальних послуг, здійснює дану діяльність на договірних засадах за предметом правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату комунальних послуг, згідно затверджених уповноваженими органами тарифів, зокрема обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території, іншого нерухомого майна.

Відповідач є власником машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 .

01 лютого 2019 між ТОВ «Ліко - Житлосервіс» та відповідачем укладено договір №В3/7-69 про надання комунальних послуг та послуг з утримання підземної автостоянки і прилеглої території. Предметом цього договору є забезпечення позивачем надання комунальних послуг та послуг з утримання підземної автостоянки і прилеглої території машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачем забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені договором.

За цим машиномісцем обліковується заборгованість за надані послуги за період з лютого 2024 року по листопад 2024 року у розмірі 6 880 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста від 19 травня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.

У червні 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву. Посилається на те, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року у справі №752/5901/20, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, визнано договір №В3/7-69 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки від 01 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ліко-Житлосервіс», припиненим з 01 січня 2020 року.

Отже, починаючи з січня 2020 року, будь-які відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Ліко-Житлосервіс», які виникли з договору №В3/7-69, відсутні.

При цьому зазначає, що факт використання належного відповідачу машиномісця для паркування власного автомобіля, не свідчить про продовження дії спірного договору, адже машиномісце належить відповідачу на праві приватної власності, і цей факт сам по собі не може бути підставою для сплати позивачу коштів за послуги, які ним нав`язані без волевиявлення відповідача та, як наслідок, без укладення відповідного договору.

Позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, яким би підтверджувався факт того, що позивач надавав будь-які послуги відповідачу, а також факт користування відповідачем результатами наданих позивачем послуг.

Вказує на те, що паркінг знаходиться в занедбаному стані, позивач не утримує машиномісця в належному стані і отримані від власників кошти, використовує не за цільовим призначенням, а для власного збагачення. Доданий до позовної заяви наказ від 02 лютого 2024 року «Про закріплення працівників за паркінгами для здійснення чергування» був підписаний лише у 2024 році, тоді як договір №В3/7-69 був за рішенням суду припиненим з 2021 року. Крім того, позивачем не надано доказів, що особи, про яких згадано в наказі, перебувають з позивачем у трудових відносинах.

Зазначає, що він готовий на прийнятних, чітких, прозорих умовах здійснювати відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки, якою він користується.

ТОВ « Управляюча компанія «Венеція» подала відповідь на відзив. Посилається на те, що відповідач скористався правом на розірвання договору на утримання належного йому майна з єдиною метою - зняти з себе будь-які фінансові зобов`язання. При цьому, відповідач продовжив споживати послуги, як і в період строку дії договору.

Відповідач користується тим, що паркінг становить єдине приміщення і одне машиномісце неможливо відокремити таким чином, щоб послуги для цього машиномісця не надавалися. В своїх намаганнях звільнитися від оплати наданих послуг, відповідач крадькома робить фото інших машиномісць, без відома їх власників, і при цьому видає речі інших автовласників, які вони зберігають на власних місцях, за мотлох та сміття.

Відповідач начебто заперечує факт надання позивачем послуг з утримання підземної автостоянки, але не пише, що в паркінгу темно або, що в приміщенні охорони нікого немає. Так само, він не зазначає, що послуги надав не позивач, а інша особа.

Відповідач заявляє про непотрібність надаваних позивачем послуг, однак з такою пропозицією до інших співвласників не звертався.

Відповідач вказує на відсутність в паркінгу ремонту, при цьому його з дружиною борг за користування двома машиномісцями становить 94 900 грн.

Згідно з вимогами ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Судом встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу машиномісця від 08 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, ст. 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно- правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Для визначення моменту припинення (розірвання) договору слід виходити з того, як зазначене питання врегульоване в самому правочині, а за відсутності такого врегулювання мають застосовуватися приписи розділу II глави 53 ЦК України, якими врегульовані питання укладення, зміни та розірвання договору та положення глави 63 ЦК щодо регулювання послуг.

Судом встановлено, що позивач надає послуги з утримання підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_3 .

Для обслуговування паркінгу, утримання його у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), позивач уклав відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, технічного обслуговування, послуг зв`язку тощо. При цьому позивач несе витрати з утримання служби охорони, прибирання паркінгу, обслуговування систем протипожежної автоматики та інших систем паркінгу, тощо.

01 лютого 2019 року між TOB «Ліко-Житлосервіс» та ОСОБА_1 укладено договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки № В3/7-69, за умовами якого позивач зобов`язався забезпечити надання послуг із утримання підземної автостоянки, зберігання транспортних засобів власника на стоянці, що розташована за адресою:АДРЕСА_3 , машиномісце № НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язалась оплачувати послуги позивача з обслуговування стоянки і брати участь у витратах на її утримання в строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року у справі №752/5901/20, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, визнано договір №В3/7-69 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки від 01 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ліко-Житлосервіс», припиненим з 01 січня 2020 року.

Отже, починаючи з 01 січня 2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ліко-житлосервіс» будь-які відносини, які виникали з Договору №В3/7-69 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки від 01 лютого 2019 року, відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відповідач реалізував передбачене пунктом 5.1 договору право щодо припинення строку дії договору, поряд з цим позивач обґрунтовує стягнення з ОСОБА_1 витрат за надання послуг з утримання підземної автостоянки саме невиконанням ним умов цього договору, а спірна заборгованість нарахована за період, що слідує після припинення дії договору, а саме з лютого 2024 року, при цьому договір визнано судом припиненим з 01 січня 2020 року, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.322,628,631,638,905 Цивільного кодексу України, ст.ст.4,12,81,89,141, 258,279 354 Цивільного процесуального Кодексу України суд,-

ухвалив:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», код ЄДРПОУ 30303467, вул.Самійла Кішки, буд.7-А, прим.65,66, м.Київ, 03189.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складений 09 вересня 2025 року.

Суддя А.В. Слободянюк