Вирок № 130052399, 08.09.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/210/25Справа №447/1717/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2025 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві Львівської області матеріали кримінального провадження №12025141250000210 від 20.04.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новий Розділ, Львівської області, українки, громадянки України, із середньою-спеціальною освітою, неодруженої, безробітної, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України,

прокурор ОСОБА_4

обвинувачена ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

законний представник потерпілої ОСОБА_6

встановив:

ОСОБА_3 , будучи матір`ю малолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками, посягаючи на основні принципи моральності у сфері виховання дітей, всупереч вимогам Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, Конвенції про права дитини, яка ратифікована Україною 21.02.1990, вимог ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю, приписів ст.ст. 150 ч. 2, 155 Сімейного Кодексу України, приписів ст.ст. 11, 12, 35 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до яких зобов`язана виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, поважати гідність, готувати її до самостійного життя та праці, утримувати дитину до досягнення повноліття, нести відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, ігноруючи вказані вимоги, розуміючи суспільно небезпечність таких дій, злісно нехтуючи своїми батьківськими обов`язками щодо піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний розвиток та розуміючи суть покладених на неї вимог щодо забезпечення виховання дитини, не створила належні та безпечні умови для проживання, фактично не піклувалася про фізичний стан ОСОБА_7 , в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження.

20.04.2025, близько 20 год. 25 хв., ОСОБА_3 , будучи в стані алкогольного сп`яніння 2,12% проміле, згідно висновку експерта №1446/2025-т щодо результатів судово-токсикологічної експертизи, перебуваючи спільно із малолітньою ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що малолітня донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлена можливості, через малолітство, вжити заходів до самозбереження, залишила останню без належного нагляду на тривалий час в кімнаті з відкритим вікном, в результаті чого ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаній кімнаті квартири АДРЕСА_3 , піднялась на дерев`яне крісло, яке знаходилось біля відкритого вікна та виглянувши через вікно передньою частиною тулуба, випала з вікна, отримавши в результаті падіння на поверхню землі тілесні ушкодження у вигляді: травми та перелому кісток лівої гомілки у нижній третині зі зміщенням фрагментів.

Внаслідок злісного невиконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків по догляду за дитиною залишення малолітньої доньки ОСОБА_7 , без будь якого нагляду, легковажності та байдужості до її долі, настали наслідки у вигляді отримання останньою тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості згідно висновку судово-медичного експерта №35 від 09.06.2025. Необережне ставлення ОСОБА_3 до настання тяжких наслідків щодо малолітньої доньки полягає в тому, що ОСОБА_3 залишила дитину без будь якого нагляду біля відчиненої віконної рами, усвідомлюючи всі можливі ризики для життя та здоров`я малолітньої доньки та повинна була передбачити небезпеку для її життя та здоров`я.

Власними діями ОСОБА_3 вчинила злісне невиконання батьками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у злісному невиконанні обов`язків по догляду за дитиною, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, просила суд суворо не карати.

Прокурор ОСОБА_4 просив суд визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення та призначити їй покарання у виді двох років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, призначити один рік іспитового строку, та покласти на обвинувачену обов`язки, передбачені ст. 76 Кримінального кодексу України.

Законний представник потерпілої ОСОБА_6 підтримала думку прокурора.

Захисник ОСОБА_5 просила суд врахувати, що ОСОБА_3 вину у вчиненому визнала, щиро розкаялася, на даний час стала на шлях виправлення, здійснює догляд за дітьми, не заперечила проти запропонованої прокурором міри покарання.

Враховуючи те, що обвинувачена визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачена, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності її позиції, роз`яснивши їй положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку. Заслухавши думку сторін суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченої: довідки від 24.04.2025 видані КНП «Новороздільська міська лікарня», відповідно до яких ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на «Д» обліку у лікаря-нарколога, та у лікаря-психіатра не стоїть; довідка видана виконавчим комітетом Новороздільської міської ради від 24.04.2025 №1932 відповідно до якої, ОСОБА_8 дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; довідка видана виконавчим комітетом Новороздільської міської ради від 24.04.2025 №1933 відповідно до якої, ОСОБА_3 дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; характеристика видана виконавчим комітетом Новороздільської міської ради від 24.04.2025 №133 відповідно до якої, ОСОБА_3 проживає без реєстрації у АДРЕСА_2 . Громадський порядок не порушує. Від сусідів і мешканців громади скарга на ОСОБА_3 не надходило; вимога про наявність судимостей, згідно якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 раніше не судима; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції виданий КНП «Новороздільська міська лікарня» від 20.04.2025, відповідно до якого ОСОБА_3 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, результат 2.4 проміле; акт обстеження умов проживання від 23.04.2025, відповідно до якого, житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розміщене на 3 поверсі 5-ти поверхового будинку, складається з двох кімнат. Квартира обладнана необхідними меблями та побутовою технікою: холодильником, пральною машиною, телевізором. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, приходить до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і її дії вірно кваліфіковані за ст. 166 КК України.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується типово.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та призначити їй покарання у виді обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не заподіяно. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, судових витрат не понесено.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років обмеженні волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді 2 (двох) років обмеженні волі з випробуванням та призначити їй 1 (один) рік іспитового строку, поклавши на неї наступні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1