Ухвала суду № 130041582, 08.09.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15275/25

УХВАЛА

04 вересня 2025 рокум.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у підготовчому засіданні) питання про витребування додаткових доказів,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС України в Одеській області щодо обліковування на інтегрованих картках ІС «Податковий борг» заборгованості ОСОБА_1 зі сплати податку податку на нежитлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010300) у сумі 443908,60 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС України в Одеській області вилучити з інтегрованих карток ІС «Податковий борг» інформацію щодо заборгованості ОСОБА_1 зі сплати податку податку на нежитлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010300) у сумі 443908,60 грн.

Ухвалою судді від 21.05.2025 року залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 27.05.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

Ухвалою суду від 11.07.2025 року продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Станом на 04.09.2025 року відзив та докази по справі до суду від відповідача не надходили, заяви чи клопотання відповідачем не надавалися.

Враховуючи обмеженість строків для підготовчого розгляду та у зв`язку з необхідністю повного, об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, судом розглянуто питання про витребування доказів.

Вирішуючи питання про витребування доказів суд виходить з наступного.

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа "Мороз та інші проти України").

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Ейрі проти Ірландії), (Станєв проти Болгарії). Ця гарантія є "одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Претто та інші проти Італії). Вимога справедливості застосовується до проваджень узагалом і не обмежується слуханнями (Стрен Грік Рифайнеріз і Стратіс Андреадіс проти Греції, § 49).

В свою чергу, органи державної влади мають забезпечувати виконання вимог "справедливого суду" Конвенції у кожній окремій справі (Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів), § 33).

Сторони у справі мають право надати суду зауваження, які вони вважають важливими у справі. Це право можна вважати ефективним тільки за умови, що зауваження були "заслухані", тобто відповідно розглянуті судом. Тобто, "суд" має проводити належний розгляд поданих документів і доказів, та наведених сторонами аргументів і доказів (Краска проти Швейцарії, Ван де Гурк проти Нідерландів, Перез проти Франції).

Право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, і коментувати їх існування, зміст та достовірність у належній формі у встановлений час (Krиmбш and Others v. the Czech Republic, § 42; Immeubles Groupe Kosser v. France (Іммебль Груп Коссер проти Франції), § 26), за необхідності, отримати відкладення справи (Yvon v. France (Івон проти Франції), § 39).

Довіра сторін суду заснована на знанні того, що у них була можливість висловити погляди щодо кожного документа у справі (у тому числі документи, що суд отримав за своїм клопотанням: K.S. v. Finland (К. С. проти Фінляндії), § 22) (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 29; Pellegrini v. Italy (Пеллеґріні проти Італії), § 45).

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративномВідповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини четвертої статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно частини третьої статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

На підставі вищенаведеного законодавчого положення, 06 лютого 2019 року Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію у справі №810/4103/18 (постанова від 16.05.2019 року) щодо обов`язку суду дотримуватись принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи.

«Водночас, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на встановленому частиною 3 статті 2 КАС України принципі офіційного з`ясування всіх обставин справи, який полягає у активній ролі суду щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування обставин у справі, в тому числі і в частині збирання та витребування доказів судом з власної ініціативи (частина 3 статті 77 КАС України)».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 року по справі №810/3465/18.

«Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений у ч.4 ст.9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Процесуальним законом передбачено різні шляхи отримання судом доказів: 1) надання учасником справи з його власної ініціативи; 2) надання доказів учасниками справи за пропозицією суду; 3) збирання доказів судом з власної ініціативи (ч. 3 ст. 77 КАС України), 4) витребування доказів судом (ст. 80 КАС України). Вони відрізняються наслідками.

Пропозиція суду надати докази має рекомендаційний характер для сторони. У ч.5 ст.77 КАС України встановлено, що у випадку не надання учасником справи без поважних причин доказів на пропозицію суду, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В той же час, у ст.80 КАС України передбачено повноваження суду збирати докази з власної ініціативи, шляхом постановлення ухвали про витребування доказів. Її виконання є обов`язковим. Невиконання ухвали передбачає застосування заходів процесуального примусу».

За таких обставин, враховуючи ч. 5 ст. 242 КАС України щодо обов`язковості врахування правових висновків Верховного Суду, з метою повного, об`єктивного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі суд доходить висновку про необхідність витребування додаткових доказів.

З метою повного, об`єктивного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі необхідно витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткові докази.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 80 КАС України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 80 КАС України, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно положень ст. 144 КАС України - заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.

Одним із заходів процесуального примусу є штраф (п.5 ч.1ст. 145 КАС України).

Пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 149 КАС України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Згідно вимог ч. 3 ст. 149 КАС України, у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Керуючись ст. 2-9, 72-80, 94, 149, 242, 248, 256, 293-297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Витребувати з Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП: 44069166) наступні докази:

- Інформацію та письмові докази, на підставі яких в інтегровані картки ІС «Податковий борг» внесені відомості щодо заборгованості ОСОБА_1 зі сплати податку податку на нежитлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010300) у сумі 443908,60 грн.

Встановити строк для подання витребуваних доказів до 22.09.2025 року.

У разі невиконання вимог ухвали суду повідомити суд про причини такого невиконання.

Покласти персональну відповідальність за невиконання ухвали суду на керівника Головного управління ДПС в Одеській області, попередивши про відповідальність, передбачену ст. 149 КАС України.

Роз`яснити, що відповідно до частини першої статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Ухвала в частині витребування доказів окремо від рішення суду по справі оскарженню не підлягає.

В частині зупинення провадження по справі ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 293-297 КАС України.

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА