Рішення № 130041486, 08.09.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24187/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Рижук В.І.,

представника позивача адвоката Белана М.В.,

представника відповідача Гетьман М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0158075-2409-1509-UA51100030000027628 від 17.04.2024, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 247652,10 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

04.02.2025 в приміщенні Центру обслуговування платників Біляївського відділу обслуговування платників Одеської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області Волошиній М.І було вручено податкове повідомлення-рішення №0158075-2409-1509-UA51100030000027628 від 17.04.2024, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки за 2023 рік в сумі 247652,10 грн.

Позивач вважає означене повідомлення-рішення протиправним з огляду на таке..

Так, за твердженням позивача, у власності ОСОБА_1 знаходиться нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з будівлі сіносховища під літ. А та будівлі вісової під літ. Б.

На переконання позивача, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, не є об`єктом оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки..

При цьому, використання нежитлових сільськогосподарських будівель за призначенням у своїй господарській діяльності саме для суб`єктів господарювання було введено Законом України №3603-IX від 23.02.2024, тобто після закінчення спірного податкового (звітного) періоду 2023 року.

Отже, нарахування відповідачем заборгованості позивачу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік є необґрунтованим та безпідставним, оскільки нерухомість позивача не є об`єктом оподаткування в розумінні підпункту «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення від форми «Ф» № 1859517-2409-1509 від 07.04.2023 року підлягає скасуванню.

У позовній заяві позивач стверджує, що аналогічні податкові повідомлення-рішення за 2019-2022 роки були предметом судового розгляду, за результатом якого такі повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС, за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), рахується об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4928,4 кв.м, набуття права власності з 31.10.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1656076951210.

Головним управлінням ДПС в Одеській області, при прийняті рішення щодо нарахування зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, проведено звірку даних, наявних в інформаційно-комунікаційній системі ДПС з Державним реєстром. Розбіжностей не встановлено. Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Кодексу, фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2023 рік: №0158075-2409-1509-UA51100030000027628 від 17.04.2024 на суму 247652.10 гривень.

На переконання відповідача, за відсутністю у ОСОБА_1 однієї з двох умов визначених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу для звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме ОСОБА_1 протягом 2023 року не знаходилась на обліку в органах податкової служби як підприємець та немає підтвердження використання комплексу будівель та споруд № 9, нежитлова будівля №2 в підприємницької діяльності з січня 2023 по грудень 2023 року, вимоги щодо поширення на ОСОБА_1 дії підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу при прийняті рішення щодо нарахування зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, є необґрунтованими.

Відповідач звернув увагу, що ППР вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто, чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання фізичної особи або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 ПКУ. При цьому, відповідно до Постанови Верховного Суду від 18.03.2021 р. у справі №911/3142/19, в якій зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується: відміткою в паспорті позивача, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 02.02.2024, усіма іншими матеріалами справи.

Проте, як зазначає позивач, спірне податкове повідомлення-рішення направлялось позивачу засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу: АДРЕСА_3 , - яка не є адресою місцезнаходження або проживання позивача.

Інші доводи, зазначені у відповіді на відзив, є тотожними доводам та аргументам, що зазначені у позовній заяві.

Процесуальні дії у справі.

Суд ухвалою від 25.07.2025 прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу у порядку загального позовного провадження, встановив сторонам строки для подання заяв по суті та призначив підготовче засідання на 21.08.2025.

06 серпня 2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.

18 серпня 2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні суд ухвалою, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, приєднав до матеріалів справи відзив та відповідь на відзив, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 28.08.2025.

У судовому засіданні 28.08.2025 суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував обставини у справі та перевірив їх доказами, перейшов до судових дебатів та заслухав промови учасників справи.

У судовому засіданні 28.08.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, у наданих під час вступного слова поясненнях та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.08.2025 заявлений позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, у наданих під час вступного слова поясненнях, а також, зважаючи на подані до суду докази.

Суд ухвалою від 28.08.2025, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та, у зв`язку зі складністю справи, відклав ухвалення та проголошення рішення суду до 08.09.2025.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, промову в судових дебатах сторін та їх представників, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 31.10.2019 є власником нежитлової будівлі загальною площею - 4928 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівлі сіносховища площею - 2942,2 кв.м. і будівлі вісової площею - 1986,2 кв.м.

Вказані приміщення, відповідно до даних Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, відносяться до приміщень класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва, та рибного господарства, що підтверджується експертним висновком від 04.08.2022 АС2 №2204603, складеним ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві», яке є розробником Державного класифікатора ДК 018-2000.

Суд також встановив, що з 10.08.2020 ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка загальною площею - 1,0834 га, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївська ОТГ, з кадастровим номером: 5121010100:01:002:0905, «сільськогосподарського призначення», вид використання «для ведення особистого селянського господарства».

26 листопада 2022 року між Селянським ( фермерським) господарством «РОСИНКА» (Замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання сільськогосподарських послуг (далі Договір), предметом якого є надання виконавцем сільськогосподарських послуг:

зберігання овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (надалі - «Продукція»);

оброблення продукції для захисту від комах та гризунів;

сортування переданої Замовником продукції;

інші послуги, необхідні для зберігання та охорони продукції.

У п.1.3. означеного Договору сторони передбачили, що місце надання послуги: комплекс сільськогосподарських будівель та споруд № 2 та № 9, розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка, 1-й км, шляху Біляївка- Вигода 2.

Згідно з п.8.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє протягом 1 (одного) року, а в частині виконання своїх зобов`язань Сторонами - до повного їх виконання. Якщо не пізніше ніж за ЗО (тридцять) календарних днів до закінчення дії договору, жодна зі сторін не заявить про свій намір припинити дію договору, змінити його зміст, та / або розірвати даний договір, то договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний рік. Кількість пролонгацій не обмежена.

Суд також встановив, що протягом 2023 року ОСОБА_1 надавала сільськогосподарські послуги зі зберігання, сортування, обробки для захисту від комах та гризунів овочів на підставі Договору від 26.11.2022, що підтверджується Актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 31.03.2023 №1, від 30.06.2023 №2, від 30.10.2023 №3 та від 30.12.2023 №4.

Матеріалами справи також підтверджується оплата позивачем земельного податку за земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь.

Суд також встановив, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №420/10499/23:

визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.07.2022 року №0448306/2019-2411-1509, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за 2019 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму - 38562,27 грн.

визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.07.2022 року №0448306/2020-2411-1509, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за 2020 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму - 160030,49 грн.

визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.07.2022 року №0448306-2411-1509, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за 2021 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму - 221778 грн.

визнано протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф» від 29.03.2023 року №0000381-1307-1532 про сплату податкового боргу в сумі 420370,76 грн.

визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області про опис майна у податкову заставу від 14.04.2023 року №298/15-32-13-07.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №420/34374/24, яке набрало законної сили 02.07.2025, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 1859517-2409-1509 від 07.04.2023.

Суд встановив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0158075-2409-1509-UA51100030000027628 від 17.04.2024, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 247652,10 грн за 2023 рік. Об`єкт оподаткування, згідно з розрахунком податкового зобов`язання: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення поштового відправлення на таку адресу: АДРЕСА_4 .

Водночас, як свідчать матеріали справи, зокрема копія паспорту позивача, ОСОБА_1 зареєстрована з 2021 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована з 05.02.2024 фізичною особою-підприємцем з податковою адресою: АДРЕСА_2 .

Основним видом діяльності визначено 01.11. вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, серед додаткових видів діяльності зазначено, зокрема 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, корнеплодів і бульбоплодів.

Суд встановив, що 13.01.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Начальника Центру обслуговування платників Біляївського відділу обслуговування платників Одеської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області з заявою про надання інформації, чи приймалось відносно неї податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 та 2024 роки.

В подальшому, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС в Одеській області з заявою про проведення звірки даних та перерахунок податкового боргу, визначеного податкове повідомлення-рішення №0158075-2409 1509-UA51100030000027628 від 17.04.2024, до якої долучила копії таких документів: витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №220119715; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №187248238; технічного паспорту будівлі; експертного висновку; договору про надання сільськогосподарських послуг від 26.11.2022 року; додаткової угоди від 24.12.2022 року; акту №1 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 31.03.2023 року; акту №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 30.06.2023 року; акту №3 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 30.10.2023 року; акту №4 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 30.12.2023 року; витягу з Державного земельного кадастру; подяки від ГО «Українська торгово-економічна місія» Волонтерський рух «Вільні»; подяки від ГО «Янголи світла»; акту здачі-прийняття благодійної допомоги від 03.03.2023 року; акту приймання-передачі ТМЦ від 12.07.2023 року; довідки №194 від 06.03.2023 року; постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 року по справі № 420/10499/23; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

02.05.2025 ГУ ДПС в Одеській області надіслало позивачу лист № 20569/6/15-32-24-09-06 від 02.05.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік з таких підстав: за відсутності у ОСОБА_1 однієї з двох умов, визначених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме ОСОБА_1 протягом 2023 не знаходилась на обліку в органах податкової служби як підприємець та не має підтвердження використання комплексу будівель та споруд №9, нежитлова будівля №2, у підприємницькій діяльності з січня 2023 року по грудень 2023 року, вимоги щодо поширення на ОСОБА_1 дії пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ при прийнятті рішення щодо нарахування зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік є необґрунтованими.

Не погодившись за даним рішенням, 07.05.2025 позивач подала скаргу до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0158075-2409-1509-UA51100030000027628 від 17.04.2024.

09 липня 2025 року представником позивача отримано на електронну адресу рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 09.07.2025 №19660/6/99-00 06-01-08-06, яким скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення №0158075-2409-1509-UA51100030000027628 від 17.04.2024, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 247652,10 грн, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України).

Положеннями ст.265 цього Кодексу визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Так, як загально відомо, «об`єктом оподаткування» є об`єкт житлової і нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а «базою оподаткування» - загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

У відповідності до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

За правилами пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

У розумінні положень ст.30 ПК України, «податковою пільгою» є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті.

Так, положеннями пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Виходячи із системного тлумачення вищеозначеної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не являється об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Кожен із визначених у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України «буквених» пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю, зокрема, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування, тобто непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо.

Про те, що пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України була визначена податкова пільга в тому числі і для фізичних осіб, свідчить подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018р. №2628-VIII пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Слід зазначити, що встановлена пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Системний аналіз змісту вказаної вище норми у наведених редакціях дає підстави для висновку про те, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати у відповідності до положень пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 12.10.2021р. у справі №580/322/20.

Таким чином, сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме споруди сільськогосподарських товаровиробників не є підставою для звільнення від оподаткування. Зокрема, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарській діяльності), а й з фактичним використанням цієї будівлі у сільськогосподарській діяльності.

У цьому контексті, суд зазначає, що 17.08.2000 Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом №507 затверджено і введено в дію «Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000», який був призначений для використання органами центральної, а також місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики і всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в «Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000» є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

У відповідності до «Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000», клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та такі інші. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412).

Зокрема, до будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Суд встановив, що з 10.08.2020, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка загальною площею - 1,0834 га, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївська ОТГ, з кадастровим номером: 5121010100:01:002:0905, «сільськогосподарського призначення», вид використання «для ведення особистого селянського господарства».

26 листопада 2022 року між Селянським ( фермерським) господарством «РОСИНКА» (Замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання сільськогосподарських послуг (далі Договір), предметом якого є надання виконавцем сільськогосподарських послуг:

зберігання овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (надалі - «Продукція»);

оброблення продукції для захисту від комах та гризунів;

сортування переданої Замовником продукції;

інші послуги, необхідні для зберігання та охорони продукції.

У п.1.3. означеного Договору сторони передбачили, що місце надання послуги: комплекс сільськогосподарських будівель та споруд № 2 та № 9, розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка, 1-й км, шляху Біляївка- Вигода 2.

Згідно з п.8.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє протягом 1 (одного) року, а в частині виконання своїх зобов`язань Сторонами - до повного їх виконання. Якщо не пізніше ніж за ЗО (тридцять) календарних днів до закінчення дії договору, жодна зі сторін не заявить про свій намір припинити дію договору, змінити його зміст, та / або розірвати даний договір, то договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний рік. Кількість пролонгацій не обмежена.

Суд також встановив, що протягом 2023 року ОСОБА_1 надавала сільськогосподарські послуги зі зберігання, сортування, обробки для захисту від комах та гризунів овочів на підставі Договору від 26.11.2022, що підтверджується Актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 31.03.2023 №1, від 30.06.2023 №2, від 30.10.2023 №3 та від 30.12.2023 №4.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності: будівлі сіносховища площею - 2942,2 кв.м. і будівлі вісової площею - 1986,2 кв.м., з урахуванням їх класифікаційних ознак та функціонального призначення згідно з «Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000», а також експертним висновком ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» від 04.08.2022р. АС2 №2204603, дійсно відносяться до приміщень класу 1271 - «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва, та рибного господарства».

Зазначені обставини також визнаються сторонами у справі, що, в силу вимог ст.78 КАС України, не підлягає доказуванню.

Згідно з пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному конкретному випадку йдеться саме про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до п.п.5.2,5.3 ст.5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст.1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001р. за №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну особу або ж юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої продукції, а також її реалізацією.

Окрім того, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, за приписами ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008р. №575-VI, виробниками сільськогосподарської продукції вважаються також юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Таким чином, системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування.

Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

Враховуючи викладене, посилання ГУ ДПС в Одеській області на те, що позивач нібито взагалі не підпадає під визначення «сільськогосподарський товаровиробник», суд оцінює критично та наголошує, що згідно з ПК України вимога про те, що «сільськогосподарський товаровиробник» має бути юридичною особою стосується лише платників єдиного податку 4 групи.

Для всіх інших правовідносин сільськогосподарським товаровиробником може бути як фізична так і юридична особа, яка є як платником єдиного податку, так і та, що знаходиться на загальній системі оподаткування.

Таке правозастосування відповідає і практиці Верховного Суду, викладеній у його постановах від 10.04.2020р. у справі №823/1751/17, від 24.04.2020р. у справі №540/2206/19, від 26.11.2020р. у справі №560/168/19 та від 17.02.2021р. у справі №820/3707/17.

Більш того, на користь наведеного вище висновку про те, що положення пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Як уже зазначалось, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 у 2023 році не була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, а тому пільга, передбачена пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не може бути застосована до позивача.

Суд зауважує, що пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, викладений у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства» від 23 лютого 2024 року № 3603-IX, набув чинності 16.03.2024. а саме:.

«..будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

За таких підстав, суд вважає помилковим розповсюдженням на позивача умов пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України у 2023 році, за який нараховано позивачу податок на майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд зауважує, що у 2023 році пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України діяв у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII:

«…будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №420/10499/23, встановлено, що у позивача та її сім`ї були у власності земельні ділянки, які вони використовували та які ОСОБА_1 продовжує використовувати в особистому селянському господарстві, тобто є сільськогосподарським виробником.

Аналогічні обставини також встановлені у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №420/34374/24, яке набрало законної сили 02.07.2025.

За таких підстав, суд доходить висновку, що у 2023 році ОСОБА_1 була сільськогосподарським виробником, використовувала у сільськогосподарській діяльності нежитлову будівлю загальною площею - 4928 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівлі сіносховища площею - 2942,2 кв.м. і будівлі вісової площею - 1986,2 кв.м., а відтак, означений об`єкт нерухомого майна не є об`єктом оподаткування відповідно до пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0158075-2409-1509-UA51100030000027628 від 17.04.2024, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 247652,10 грн, є протиправними та підлягає скасуванню.

Інші доводи відповідача суд вважає спростованими вищенаведеними висновками суду.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 266.7.2. п.266.7 ст.266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання (пп 266.10.2. п.266.10 ст.266 ПК України).

Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України).

Так, судом встановлено та підтверджено представником Головного управління ДПС в Одеській області в судовому засіданні, що податкове повідомлення-рішення №0158075-2409-1509-UA51100030000027628 від 17.04.2024 надсилалось позивачу засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення поштового відправлення на таку адресу: АДРЕСА_4 .

Водночас, як свідчать матеріали справи, зокрема копія паспорту позивача, ОСОБА_1 зареєстрована з 2021 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована з 05.02.2024 фізичною особою-підприємцем з податковою адресою: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні представник відповідача не надала суду жодних логічних пояснень та обґрунтувань своїх дій щодо причин і підстав направлення відповідачу податкового повідомлення-рішення за іншою адресою, ніж податкова адреса позивача.

Отже, суд вказує про неналежність наданих Головним управлінням ДПС в Одеській області копій повідомлень про вручення поштового відправлення як доказів належного надсилання спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки Головним управлінням ДПС в Одеській області не надано належного документального підтвердження належного виконання обов`язку щодо надсилання позивачу за його податковою адресою податкового повідомлення-рішення, то відповідно платник податків не є повідомленим про наявність податкового зобов`язання в установленому ПК України порядку.

Окрім того, питання дотримання строку оскарження спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку також досліджено Державною податковою службою України під час розгляду скарги позивача.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 по справі №500/2276/24 виснувала, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України.

Отже, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З урахуванням наведеного, позивач не пропустила строк звернення до суду, оскільки рішення ДПС України за результатом розгляду скарги позивача прийнято 09.07.2025, а з цим позовом до суду позивач звернулась 21.07.2025.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2476,52 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору.

Суд також зауважує, що під час судового засідання 28.08.2025 до закінчення судових дебатів представник позивача зробив усну заяву про намір подати докази щодо витрат на професійну правничу допомогу у порядку, визначеному КАС України.

Керуючись ст. 2, 9, 72, 76, 77, 78, 90, 120, 139, 193, 227, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0158075-2409-1509-UA51100030000027628 від 17.04.2024, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 247652,10 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) гривень 52 копійки сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 08 вересня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ,.

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м.Одеса, Одеська область, 65044.

Суддя Дмитро БАБЕНКО