Рішення № 130040762, 08.09.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1423/25

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Дубіни Павла Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 14 липня 2025 року надійшов адміністративний позов адвоката Дубіни Павла Олексійовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з такими вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(1)/2021, виходячи із розміру, встановленого статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2) зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу з 07 червня 2025 року (з моменту звернення до ГУПФУ в Луганській області щодо перерахунку) основного розміру пенсії, як особі з інвалідністю ІІ-ї групи, захворювання якої пов`язане з аварією на ЧАЕС, згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(1)/2021, виходячи із розміру, встановленого статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку не менше восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України відповідний рік, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІ групи (довічно), перебуває на обліку у відповідача. Відповідач нараховує позивачу пенсію, виходячи з мінімального розміру пенсії, передбаченої для осіб з інвалідністю ІІ групи ЧАЕС в сумі 4800,00 грн.

Позивач 07 червня 2025 року звернувся з листом до відповідача щодо перерахування пенсії, виходячи з вимог частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону № 230/96ВР.

Листом від 30 червня 2025 року № 5217-5202/В-02/08-1200/25 відповідач відмовив позивачу в нарахуванні пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком у зв`язку із відсутністю підстав.

Позивач не згоден з такою відмовою, оскільки встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-IX) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР. Прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24 Верховним Судом виснувано, що оскільки внесеними Законом № 1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796- XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, то до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Вважаючи порушеним право позивача на належний розмір пенсії, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 21 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано ГУПФУ в Луганській області подати відзив та витребувано від відповідача докази, яких не вистачає для розгляду справи.

Від ГУПФУ в Луганській області до суду 01 серпня 2025 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області з 27 вересня 2000 року та отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи від захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, призначену за нормами статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Представник відповідача зазначає, що відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-XII (в редакції, що діяла станом на дату призначення пенсії позивачу) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 у справі № 3-18/2023 (39/23, 95/23) ухвалено, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частина третя статті 54 Закону № 796-XII зі змінами. Частина третя статті 54 Закону № 796-XII втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами.

Представник відповідача зазначає, що станом на день подання цього відзиву воєнний стан в Україні не припинено та не скасовано, за таких обставин частина третя статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-ІХ не втратила свою силу, а тому підлягає застосуванню ГУПФУ в Луганській області.

З 01 березня 2025 року позивачу проведено перерахунок пенсії (індексація заробітної плати) відповідно до підпункту 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Таким чином, розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01 березня 2025 року становить 8112,33 грн, де 7884,57 грн мінімальна пенсія особам з інвалідністю ЧАЕС (4800,00 грн х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115); 227,76 грн додаткова пенсія особам з інвалідністю 2 групи з числа потерпілих ЧАЕС Пост. № 112 п. 5.

Представник відповідача зазначає, що пенсію позивачу обчислено відповідно до вимог законодавства, а саме статті 54 Закону № 796-XII.

Відповідачем 09 червня 2025 року за вхід. № 5202/В-1200-25 зареєстровано звернення позивача від 07 червня 2025 року № ВЕБ-12001-Ф-С-25-106904 щодо перерахунку пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Розглянувши звернення від 07 червня 2025 року відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян», відповідач листом від 30 червня 2025 року № 5217-5202/В-02/8-1200/25, окрім іншого, повідомив заявнику, що розмір його пенсії обчислено відповідно до статті 54 Закону № 796-XII та, що підстав для проведення перерахунку немає. Додатково заявнику повідомлено, що для забезпечення виплати пенсії в подальшому, в термін до 31 грудня 2025 року необхідно подати до органів Пенсійного фонду України інформацію щодо одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та пройти фізичну ідентифікацію у способи, передбачені Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 299 від 11.02.2025.

Враховуючи зазначене та норми чинного законодавства, представник відповідача вважає, що підстав для проведення з 07 червня 2025 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком немає.

Від представника позивача 04 серпня 2025 року надійшла відповідь на відзив, в якій викладено мотиви відхилення наведених відповідачем у відзиві заперечень.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, встановлена ІІ група інвалідності по захворюванню, пов`язаному з наслідками аварії на ЧАЕС, з 27 вересня 2000 року перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Вказані обставини підтверджені наданими в матеріали справи копіями: паспорта громадянина України на ім`я позивача; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; довідки від 26 лютого 2024 року № 3004-7001967617 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідки до акту огляду МСЕК серії 2-20 СМ № 023633; посвідчення від 28 лютого 2019 року серії НОМЕР_2 ; пенсійного посвідчення від 26 березня 2024 року серії НОМЕР_3 ; документами з пенсійної справи позивача.

Дослідженням рішення від 23 липня 2025 року № 909190164264 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 встановлено, що позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, розмір пенсії з 01 березня 2025 року складає 8112,33 грн, у тому числі: мінімальна пенсія особам з інвалідністю ЧАЕС (4800*1.14*1.197*1.0796*1.115) 7884,57 грн, додаткова пенсія особам з інвалідністю 2 групи з числа потерпілих ЧАЕС Пост. № 112 п. 5 227,76 грн.

Позивач звернувся до відповідача через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою від 07 червня 2025 року № ВЕБ-12001-Ф-С-25-106904 про перерахунок розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченого частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII (у редакції Закону № 230/96-ВР, яка діяла до 01 січня 2015 року) по II групі інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідач на звернення позивача листом від 30 червня 2025 року № 5217-5202/В-02/8-1200/25 повідомив, що Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 76-VIII) внесено зміни до частини третьої статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), якими зазначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Конституційним судом України у Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 у справі № 3-333/2018(4498/18) щодо відповідності Конституції України підпункту 13 пункту 4 розділу І Закону № 76-VIII вирішено: частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнано неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність з Конституцією України та цим Рішенням. У разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, у відповідність з Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Верховною Радою України 29.06.2021 (протягом трьох місяців) прийнято Закон України № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким внесено зміни до статті 54 Закону № 796-XII та визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими для II групи інвалідності - 4800,00 грн. Конституційним судом рішенням від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 у справі № 3-18/2023 (39/23, 95/23) ухвалено, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частина третя статті 54 Закону № 796-XII зі змінами. Частина третя статті 54 Закону № 796-XII втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримуєте пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок каліцтва/захворювання, пов`язаного з аварією на ЧАЕС (потерпілі, І категорія), призначену відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, розмір якої станом на 01.06.2025 становить 8112,33 грн, а саме: 7884,57 грн мінімальна пенсія інвалідам ЧАЕС (4800,00 грн х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115); 227,76 грн додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа потерпілих ЧАЕС (пункт 5 постанови № 112). Пенсію обчислено відповідно до вимог законодавства, підстави для проведення перерахунку відсутні.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 46 Основного Закону громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

За змістом статті 1 Закону № 796-XII його метою та завданнями є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Приписами частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Верховна Рада України прийняла Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким текст статті 54 Закону № 796-XII викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.

Змінивши підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Згодом, мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами (далі - Порядок № 1210).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії становить, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто раніше визначений статтею 54 Закону № 796-XII розмір пенсій знижено.

Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За рішенням Конституційного Суду України (пункт 3), Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням (від 07 квітня 2021 року № 1-р (ІІ)/2021).

Тобто, за результатами виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України, з метою врегулювання на законодавчому рівні розмірів пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, мала прийняти не будь-який закон, а такий, що відповідає Конституції України та рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021.

Верховною Радою України 29 червня 2021 року, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, прийнято Закон України № 1584-IX «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Закон № 1584-IX), окремі положення якого набрали чинності 01 липня 2021 року.

Відповідно до Закону № 1584-IX статтю 54 Закону № 796-XII викладено у новій редакції:

«В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

для I групи інвалідності - 6000 гривень;

для II групи інвалідності - 4800 гривень;

для III групи інвалідності - 3700 гривень;

для дітей з інвалідністю 3700 гривень.».

Зі змісту статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX слідує, що визначені розміри пенсій є нижчими, ніж були в редакції Закону № 230/96-ВР.

Метою Закону № 796-XII, що її визначено в частині першій статті 1 Закону № 796-XII, є, зокрема, захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних із нею проблем медичного й соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 796-XII державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується, зокрема, на принципах пріоритету життя та здоров`я осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, їх соціального захисту, повного відшкодування їм шкоди.

Норми статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР свідчать про те, що законодавець, враховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію статті 16 Конституції України встановив у Законі № 796-XII саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, як гарантію їх соціального захисту.

У рішенні №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

Конституційний Суд України виходив із того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку № 1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, свого Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону в редакції Закону № 230/96-ВР.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

У пункті 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 на Верховну Раду України покладено зобов`язання.

Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам 3 мінімальних пенсій за віком».

Разом з тим, з урахуванням Закону № 1584-IX, законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), але, встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Таким чином, прийняттям Закону № 1584-IX всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, у рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 Конституційним Судом України вказано, що застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Зі змісту викладеного слідує, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, якими визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Подібні висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24, від 27 лютого 2025 року у справі № 240/34020/23, а тому, в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України належать врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи і зазначені правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.

Відповідно вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії по інвалідності згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає задоволенню.

Як наслідок задоволення основної вимоги, підлягає задоволенню й похідна вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити з 07 червня 2025 року перерахунок та виплату пенсії позивачки, як особи з інвалідністю ІІ-ї групи, захворювання якої пов`язане з аварією на ЧАЕС, згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(1)/2021, виходячи із розміру, встановленого статтею 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не менше восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню із словесним коригуванням обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір», питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Дубіни Павла Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сіверськодонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-p(ІІ)/2021, виходячи із розміру, встановленого статтею 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 07 червня 2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 основного розміру пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(1)/2021, виходячи із розміру, встановленого статтею 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не менше восьми мінімальних пенсій за віком, встановлених у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова