Рішення № 130040371, 02.09.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2025 р. справа № 640/39094/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

за участю: представника позивача (в режимі відеоконференції) Коваль Н.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов від 08.12.2021 ВП № 67798845 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі відповідач) про визнання неправомірними та скасування постанов головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича, винесених в межах виконавчого провадження ВП №67798845: про стягнення виконавчого збору від 08.12.2021; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, державним виконавцем Савчуком К.П. безпідставно проведено виконавчі дії по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/6104/21, оскільки рішення від 02.09.2021 ще не набрало законної сили та оскаржено в апеляційному порядку. Так, згідно з частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання). Відтак, державному виконавцю Савчуку К.П. наказ Господарського суду міст Києва від 10.11.2021 у справі №910/6104/21 слід було повернути ОГС «Львівгаз» (стягувачу) без виконання. Крім того, документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Однак, як зазначалось вище, державний виконавець направив постанови на адресу позивача лише 14.12.2021, тобто з пропуском строку, встановленого у п.8 розділу III Інструкції. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі №640/39094/21, в порядку визначеному статями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2022, зупинено провадження у справі № 640/39094/22 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - до набрання законної сили рішеннямПівнічного апеляційного господарського суду, справа №910/6104/21.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 поновлено, прийнято до провадження та призначено судовий розгляд справи №640/39094/21 за правилами передбаченими статтею 287 КАС України на "29" квітня 2025 р. о 11:30 год.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який зареєстрований канцелярією суду 21.08.2025, а направлений в системі «Електронний суд» 25.11.2022. Щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 який видано у справі № 910/6104/21, оформлено у відповідності до вимог Закону, виконавчий документ пред`явлено до виконання за адресою боржника, яка зазначена у наказі, 08.12.2021 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67798845 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2021, який видано у справі № 910/6104/21. На підставі наведеного, на думку відповідача, 08.12.2021 державним виконавцем також, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 457,92 грн та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 68 528,67 грн. При цьому, ні на момент відкриття виконавчого провадження № 67798845, ні на момент його завершення апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 у справі № 910/6104/21 не було прийнято до розгляду судом апеляційної інстанції, а тому посилання позивача на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку із наведеним, представник відповідача вважає вимоги позивача заявлені у позовній заяві необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні яке відбулося 02.09.2025 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, виходячи із змісту адміністративного позову.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак в судове засідання яке відбулося 02.09.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, скорочені строки розгляду справ даної категорії, оскільки згідно положень частини 3статті 268 Кодексу адміністративного судочинства(надалі -КАС) України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді першої інстанції, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи у відповідності до вимогстатті 287 КАС України, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 у справі № 910/6104/21 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 451 790,36 грн інфляційних втрат, 223 368,95 грн три проценти річних та 10 127,39 грн. судового збору. У іншій частині в позові відмовлено.

10.11.2021 на виконання зазначеного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення у справі № 910/6104/21 (а.с.110).

07.12.2021 відповідачу було подано заяву представника стягувача АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»»про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києвау справі № 910/6104/21 від 10.11.2021 про стягнення з боржника - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь стягувача 451 790,36 грн інфляційних втрат, 223 368,95 грн три проценти річних та 10 127,39 грн. судового збору, і до якої додано відповідний наказ та довіреність.

08.12.2021 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67798845 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2021, який видано у справі № 910/6104/21 (а.с.112).

Також, 08.12.2021 державним виконавцем, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 457,92 грн, та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 68 528,67 грн (а.с.114,116).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі № 910/6104/21 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 02 вересня 2021 року. Позов задоволено повністю: стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Золота, будинок 42; ідентифікаційний код 03349039) - 479 626,03 грн (чотириста сімдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять шість гривень 03 копійки) інфляційних втрат коштів, 223 368,95 грн (двісті двадцять три тисячі триста шістдесят вісім гривень 95 копійок) три проценти річних та 10 544,92 грн (десять тисяч п`ятсот сорок чотири гривні 92 копійки) судового збору.

Не погоджуючись із постановами державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 08.12.2021 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.202, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Статтею 129-1 Конституції Українивизначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на території України.

Згідно частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаєЗакон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ(далі - Закон №1404).

Згідно з частини 1статті1 Закону № 1404виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Положеннямистатті 5 Закону України №1404визначено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 3 Закону № 1404підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених закономвипадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначенихзакономабо міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1, 2статті 15 Закону України №1404сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону України № 1404встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Закономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Так, у рішенні «Горнсбі проти Греції» (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції,inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до частини 5статті 26 Закону №1404-VIIIвиконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника податидекларацію про доходита майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленомустаттею 27 цього Закону.

Відповідно до вимогст. 27 Закону №1404-VIII:

1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

2. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

3. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

4. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

5. Виконавчий збір не стягується, серед іншого:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот);

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленомуЗаконом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цьогоЗакону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно доЗакону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення"таЗакону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

9. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10розділу XX Податкового кодексу Українита пунктом 9-15розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно із частиною восьмою розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5(далі Інструкція 512/5) про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

При цьому, положення Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог, зокремаЗакону № 1404-VІІІ, та такі, що не можуть йому суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так і в силу наведених вище положеньЗакону № 1404-VІІІвиконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимогЗакону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Таким чином, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця.

Як встановлено судом вище, органу виконання судових рішень було подано заяву стягувача АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києвау справі № 910/6104/21 від 10.11.2021 про стягнення з боржника - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь стягувача 451 790,36 грн інфляційних втрат, 223 368,95 грн три проценти річних та 10 127,39 грн. судового збору, і до якої додано відповідний наказ.

Також, 08.12.2021, державним виконавцем, керуючись статтею 42 Закону та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2021, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 457,92 грн, та керуючись статтями 3, 27, 40 Закону, винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 68 528,67 грн (а.с. 186, 114,116).

Позивач в обґрунтування позову вказує на те, що державним виконавцем Савчуком К.П. безпідставно проведено виконавчі дії по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/6104/21, оскільки рішення від 02.09.2021 ще не набрало законної сили та оскаржується в апеляційному порядку.

Однак, з даним твердженням суд не погоджується з огляду на наступне.

Пунктами 4 та 5 розділу ІІІ Інструкції регламентовано дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження, а саме:

- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа;

- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно частини 4статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно достатті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Однак суд звертає увагу, що відповідний наказ Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/6104/21 оформлено у відповідності до вимог закону, у ньому була наявна відмітка суду про набрання рішенням на виконання якого його видано, законної сили, виконавчий документ пред`явлено до виконання за адресою боржника, яка зазначенау наказі, державним виконавцем на підставі ст. ст.3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження», а отже, відкриття виконавчого провадження вчинено державним виконавцем у відповідності до вимог закону, а дані про набрання законної сили відповідним рішенням зазначено самим судом, який видав виконавчий документ.

Крім того, ні вимогами вищенаведеної Інструкції, ні вимогамиЗакону України «Про виконавче провадження»не передбачено обов`язок державного виконавця перевіряти та/або встановлювати з загальнодоступних джерел інформації відомості стосовноподання учасниками спору апеляційних скарг на відповідний судовий акт, і відповідно, самостійно визначати набрало чи не набрало законної сили відповідне судове рішення.

При цьому, суд також звертає увагу, що Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 ухвалу господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі №910/6104/21 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Савчука К.П. з виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/6104/21 відмовлено, яка постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.04.2024 залишена без змін.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2023, зазначено, що оскарження учасником справи рішення суду, яке набрало законної сили, з пропуском строку на апеляційне оскарження, який може бути поновлений судом апеляційної інстанції не може змінювати факту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили. Наслідком поновлення строку на апеляційне оскарження, як вже було зазначено вище, є зупинення дії рішення та, відповідно, зупинення виконавчого провадження на підставі частини 1статті 38 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 4статті 78 КАС Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі №910/6104/21 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2023, обставини мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в спірних правовідносинах відповідач не мав підстав для повернення виконавчого документа у зв`язку з тим, що рішення від 02.09.2021 ще не набрало законної сили та оскаржується в апеляційному порядку.

За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними та скасування постанов від 08.12.2021 ВП № 67798845 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи: позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001);

відпоідач - Шевченківський районний відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, вул. Саксаганського, 110, Київ 01032) .

Суддя Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсязі 08 вересня 2025 р.