Ухвала суду № 130038407, 25.06.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25927/25

Провадження № 1-кс/761/17293/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року м. Київ

Слідча суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києві, клопотання захисника ОСОБА_3 , подане в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року в рамках кримінального провадження №12025100000000268 від 07.03.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання захисника ОСОБА_3 , подане в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року в рамках кримінального провадження №12025100000000268 від 07.03.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що СУ ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100000000268 від 07.03.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В рамках даного провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.05.2025 накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_5 , а саме - на грошові активи у національній та іноземній валюті, що розміщені на банківських рахунках, відкритих у АТ КБ «Приват Банк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570). Метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Так, листом №20.1.0.0./7-250514/45349 від 16.05.2025 АТ КБ «ПриватБанк» проінформував адвоката про те, що на підстави ухвали суду від 14.05.2025 на належний ОСОБА_5 накладено арешт. Водночас, відповідно до довідок АТ КБ «ПриватБанк» від 28.05.2025 та 02.06.2025 встановлено, що на картку НОМЕР_1 ОСОБА_5 отримує лише пенсійні виплати.

Враховуючи положення Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в частині припинення звернення стягнення на пенсію на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, з огляду на той факт, що пенсійні виплати ОСОБА_5 є єдиним її доходом, адвокат ОСОБА_3 просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року в рамках кримінального провадження №12025100000000268 від 07.03.2025 на грошові активи у національній валюті, що розміщені на банківському рахунку, відкритому ім`я на ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570).

Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити із зазначених у ньому підстав. Вказав, що на арештований рахунок ОСОБА_5 надходять соціальні виплати - пенсія, яка є єдиним джерелом її доходу в силу того, що остання є особою з інвалідністю, офіційно не працює та потребує постійного лікування.

Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання адвоката, врховуючи, що такі грошові кошти є пенсійними виплатами.

Вислухавши доводи сторін провадження, ретельно дослідивши клопотання адвокат ОСОБА_3 та долучені до нього матеріали, слідча суддя прийшла до таких висновків.

Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100000000268 від 07.03.2025 здійснюється СУ ГУНП в м. Києві.

Як встановлено у ході судового розгляду клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, 14.05.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт, зокрема, на грошові активи у національній валюті, що розміщені на банківському рахунку, відкритому ім`я на ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570).

Згідно зі ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Разом з тим, ст. 174 КПК України закріплює, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Так, згідно з ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Так, вимоги абзацу 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачаються, що обов`язок доведення, що у подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, законодавець покладає безпосередньо на особу, яка звернулась із клопотанням про скасування арешту майна.

У судовому засіданні встановлено, що на банківському рахунку, відкритому ім`я на ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) надходять лише пенсійні виплати, що підтверджується довідками АТ КБ «ПриватБанк» від 28.05.2025 та 02.06.2025 року.

Відтак, слідча суддя приходить до висновку про те, що подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, не може бути у подальшому застосоване, що підтверджено слідчим СУ ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 у судовому засіданні, а отже, слідча суддя не вбачає підстав для подальшого втручання у мирне право власності ОСОБА_5 належним їй майном.

При цьому, слідча суддя приймає до уваги та враховує ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як прокурор не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Також, слідча суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Згідно з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСі" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Отже, оскільки жодних доказів, які б спростовували доводи, викладені у клопотанні адвоката ОСОБА_3 , та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду не надано, слідча суддя вважає, що доводи, зазначені в клопотанні, є обґрунтованими.

У свою чергу, відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, слідча суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника ОСОБА_3 , поданого в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року в рамках кримінального провадження №12025100000000268 від 07.03.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 98, 170, 171, 173, 174, 309, 369-372 КПК України, слідча суддя

УХВАЛИЛА:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_5 , - задовольнити.

Скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року в рамках кримінального провадження №12025100000000268 від 07.03.2025, а саме в частині накладення арешту на грошові активи у національній валюті, що розміщені на банківському рахунку, відкритому ім`я на ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголосити 30 червня 2025 року о 13 год. 40 хв.

Слідча суддя ОСОБА_1