Постанова № 13003716, 16.12.2010, Кодимський районний суд Одеської області

Справа №1-204/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого-судді: Сопільняка О.М.

при секретарі: Гурі С.А.

з участю: прокурора Шевчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодима Одеської області кримінальну справу відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, яка має середню спеціальну освіту, працездатної, не працюючої, вдови, раніше не судимої,

- по обвинуваченню в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудна ОСОБА_1 в 2006 році (більш точної дати не встановлено) в гаражі свого домогосподарства, розташованого в АДРЕСА_1 під час прибирання виявила 554 грама нітроцелюлозного пороху та 500 грамів димного пороху, загальною вагою 1054 грами, які відповідно до висновку судової експертизи вибухових речовин №1998 від 08 листопада 2010 року відносяться до вибухових речовин метальної дії, які в подальшому незаконно зберігала в цьому ж приміщенні, забезпечивши можливість розпоряджатись ними, до 06 жовтня 2010 року, коли вказані вибухові речовини були виявлені працівниками міліції в ході обшуку помешкання підсудної.

Підсудна ОСОБА_1 винною себе визнала повністю, у вчиненому покаялась та пояснила, що вказаний порох виявила у власному гаражі під час прибирання. Порох залишився після смерті батька, який був мисливцем. Належного значення знахідці не надала та надалі зберігала порох в гаражі ніяким чином його не використовуючи.

В судовому засіданні прокурор Шевчук В.В. та підсудна ОСОБА_1 з огляду на обставини вчиненого злочину, особистість підсудної, вчинення нею злочину вперше просили закрити провадження у справі та звільнити підсудну від кримінальної відповідальності у звязку зі зміною обстановки, оскільки за час кримінального переслідування підсудної її особистість втратила будь-яку суспільну небезпеку.

Заслухавши прокурора та підсудну ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до висновку про можливість задоволення цього клопотання та закриття кримінальної справи з таких підстав.

Статтею 12 ч.3 КК злочин, передбачений ст.263 ч.1 КК, віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

В абз.5 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року, зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному кримінально-процесуальним кодексом порядку відповідне судове рішення.

У п.7 зазначеної постанови Пленум ВСУ розяснив, що в ст.48 КК України передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила. При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст.48 необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Підсудна ОСОБА_1 злочин вчинила вперше, вчинений нею злочин відноситься до категорії середньої тяжкості тяжкості, за місцем свого проживання характеризується з позитивної сторони, в даний час обєктивно сприймає вчинене нею діяння, висловила жаль з приводу вчиненого, щиро кається у вчиненому.

Отже, впевнившись у тому, що діяння, передбачене ст.263 ч.1 КК України, яке поставлене підсудній за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України, з врахуванням розяснень, що є у постанові Пленуму ВСУ « Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року, згідно якої свідченням зміни обстановки, внаслідок чого особистість підсудної втратила суспільну небезпечність, є сплив тривалого часу після вчинення вказаного злочину, на протязі якого підсудна повністю усвідомила протиправність свого вчинку, тривале кримінальне переслідування та розгляд справи у суді, що забезпечило зміну підсудною на краще своєї поведінки та ставлення до власних вчинків, її усвідомлення та готовність нести надалі за них відповідальність суд вважає можливим звільнити підсудну ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності відповідно до ст.48 КК України.

Відповідно до ст.ст.93 КПК та п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.95 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» судові витрати покладаються на засуджених осіб. Разом з цим, згідно ч.2 ст.93 КПК, якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати, тому з ОСОБА_1 на користь Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз піддягає стягненню 2899 грн. 80 копійок за проведену судову експертизу вибухових речовин №1998 від 08 листопада 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 48 КК України, ст.ст.7, 237, 248 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачувану у вчиненні злочину, передбаченого статтею 263 частиною 1 КК України звільнити від кримінальної відповідальності в порядку ст.7 КПК України з підстав, встановлених ст.48 КК України, у звязку зі зміною обстановки та втратою нею суспільної небезпечності.

Кримінальну справу провадження закрити, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

Речові докази 204 та 305 грамів нітроцелюлозного пороху та 350 грамів димного пороху, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Кодимського РВ ГУМВС України в Одеській області (квитанція на зберігання №002986- а.с.73) знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (р/р.№31250272210015 в ГУДКУ в Одеській області МФО828011 код ЄДРПОУ 25574222, одержувач платежу Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, призначення платежу за проведення експертизи вибухових речовин №1998 від 08 листопада 2010 року) 2899 грн. 80 копійок за проведену судову експертизу вибухових речовин №1998 від 08 листопада 2010 року.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області на протязі 7 діб з моменту її постановлення.

Суддя Сопільняк О.М.