Вирок № 130031796, 08.09.2025, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/213/24

Провадження № 1-кп/499/25/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2025 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (далі також прокурор), обвинуваченого ОСОБА_4 (далі також обвинувачений, особа), захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 (далі також захисник) розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, обвинувальний акт кримінального провадження № 12024162260000014 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Іванівка, Іванівського району, Одеської області, що зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 та проживає в будинку АДРЕСА_2 (далі також будинок), не працевлаштованого, не одруженого, який має початкову загальну середню освіту, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України (далі також КК),

У С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного доведеним та стаття (частини статті) КК, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа таке

1.1. Президент України: - Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року з 24 лютого 2022 року на території України ввів воєнний стан; - Указом № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», що затверджений законом України №2105-ІХ від 03 березня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» оголосив загальну мобілізацію; - Указом від 06 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», що затверджений законом України №2915-ІХ від 07 лютого 2023 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено з 19 лютого 2023 року строк дії воєнного стану на 90 діб; - Указом від 06 листопада 2023 року №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», що затверджений законом України №3429-ІХ від 08 листопада 2023 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено з 16 листопада 2023 року строк дії воєнного стану на 90 діб;

1.2. Обвинувачений: з 26 листопада 2010 року перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі Центр), як військовозобов`язаний запасу Збройних Сил України другої категорії за спеціальністю робітник-підсобник; пройшов військово-лікарську комісію (далі ВЛК), за результатами якої 12 грудня 2023 року визнаний придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, тобто він є військовозобов`язаним; був обізнаний про відсутність обставин, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які надавали йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; порушуючи приписи статті 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», належно повідомлений у встановленому законом порядку про необхідність прибуття до Центру на 08 годину 00 хвилин 15 грудня 2023 року для проходження військової служби за мобілізацією та попереджений про кримінальну відповідальність у разі неприбуття за повісткою, діяв умисно, реалізував умисел направлений на ухилення від мобілізації, усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання, не прибув до Центру, причин свого неприбуття не повідомив, отже ухилився від призову на військову службу під час загальної мобілізації, на особливий період, у період воєнного стану.

За таких фактичних обставин особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин такі

2.1. Обвинувачений показав таке: вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає в повному обсязі, оскільки не має взагалі намірів проходити військову службу; не надав до Центру документів, які б підтверджували, що він є батьком дітей, оскільки такі документи оформлені не були; біля 20 років проживає з ОСОБА_6 (далі також ОСОБА_6 ) в цивільному шлюбі; має чотирьох неповнолітніх дітей, які походять від нього та ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 отримує допомогу від держави на утримання дітей, як одинока мати; не був записаний батьком дітей, щоб отримувати допомогу від держави; офіційно не працевлаштований, працює по найму, займається випасанням худоби; не вчиняв дії щодо здійснення допомоги іншим особам (не військовим), які потребують матеріальної, моральної підтримки в умовах збройної агресії проти України.

Свідок ОСОБА_7 , показав таке: проходить військову службу на посаді начальника групи документального забезпечення Центру; обвинувачений викликався до Центру за бойовою повісткою на 15 грудня 2023 року для відправлення до навчального підрозділу, проте відмовився від проходження військової служби та не з`явився до Центру посилаючись на наявність у нього чотирьох дітей; обвинувачений пред`являв свідоцтва про народження дітей, в яких останній не був зазначений як батько, тому підстав для відстрочки не було; обвинувачений пояснював, що здійснював догляд за дітьми, оскільки цивільна дружина поїхала до матері; обвинувачений раніше не проходив військову службу, натомість відповідно до Конституції України зобов`язаний здійснювати захист Вітчизни.

Свідок ОСОБА_8 , показав таке: проходить військову службу на посаді заступника начальника Центру; особисто не вручав обвинуваченому повістку; обвинувачений 15 грудня 2023 року не прибув на виклик за бойовою повісткою, який був попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації; працівники центру намагалися з`ясувати причини неприбуття обвинуваченого за повісткою, проте за відомим номером телефону до обвинуваченого не могли додзвонитися.

Свідок ОСОБА_9 , показав таке: проходить військову службу на посаді старшого інструктора відділення рекруту та комплектування Центру; 15 грудня 2023 року обвинувачений не з`явився за повісткою; обвинувачений проходив ВЛК, який попереджався про кримінальну відповідальність; не відомі обставини наявності в обвинуваченого прав на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією.

Свідок ОСОБА_6 , показала таке: біля 20 років проживає разом у будинку з обвинуваченим без реєстрації шлюбі, з яким веде спільне господарство та виховує чотирьох неповнолітніх дітей, які походять від неї та обвинуваченого; обвинувачений пройшов ВЛК та отримав бойову повістку; на момент призову обвинуваченого не було документів, що він є батьком дітей; в січня 2025 року зроблені генетичні тести на встановлення батьківства, які підтверджують, що обвинувачений є батьком трьох дітей; подана заява для оформлення нових свідоцтв про народження дітей; зверталася з заявами щодо виплати допомоги на дітей; отримувала допомогу на дітей як одинока мати та продовжує отримувати допомогу на наймолодшу дитину; заяви про визнання батьківства подані, тільки після притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, оскільки в цьому виникла необхідність.

2.2. Відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення 05 січня 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162260000014, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366 КК (том 1 а.с. 104).

Акт про неявку військовозобов`язаного для відправки у війська від 15 грудня 2023 року № 5 свідчить, що: обвинувачений у визначений в повістці термін до Центу не з`явився та не повідомив причини такого неприбуття; спроби в телефонному режимі з`ясувати причини його неприбуття були марними, оскільки телефон був вимкнений (а.с. 194).

Картка обліку свідчить, що, 26 листопада 2010 року обвинувачений прийнятий на військовий облік (а.с. 197).

Довідка військово-лікарської комісії від 12 грудня 2023 року свідчить, що обвинувачений визнаний придатним до проходження військової служби (а.с. 195).

2.3. Довідка видана Михайлопільським старостинським округом Коноплянської сільської рад Березівського району Одеської області від 21 грудня 2023 року №199, свідчить, що на утриманні обвинуваченого перебуває співмешканка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 115).

За свідоцтвами про народження ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є батьками: - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 117, 118, 119, 120).

Повний витяг Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дітей від 07 лютого 2024 року свідчить, що відомості про батька, до актового запису про народження ОСОБА_13 внесені на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.123-124).

Повний витяг Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дітей від 07 лютого 2024 року свідчить, що відомості про батька, до актового запису про народження ОСОБА_11 внесені на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.125-126).

Повний витяг Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дітей від 07 лютого 2024 року свідчить, що відомості про батька, до актового запису про народження ОСОБА_12 внесені на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 127-128).

Повідомлення Комунального некомерційного підприємства «Іванівський медичний центр» Іванівської селищної ради Одеської області від 08 січня 2024 року №17 свідчить, що 15 грудня 2023 року обвинувачений не звертався за медичною допомогою (а.с. 131).

Довідка-харатеристика від 09 січня 2024 року № 5 свідчить, що: обвинувачений проживає в селі Михайлопіль з народження; не має постійного місця роботи, обходиться тимчасовими заробітками; натепер проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_6 та виховує чотирьох дітей; скарги до сільської ради на нього не надходили (а.с. 134).

Повторне свідоцтво про народження, яке видав Іванівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 05 квітня 2025 року свідчить, що дитина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , походить від обвинуваченого та ОСОБА_6 ..

Повторне свідоцтво про народження, яке видав Іванівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 05 квітня 2025 року свідчить, що дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , походить від обвинуваченого та ОСОБА_6 ..

Повторне свідоцтво про народження, яке видав Іванівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 05 квітня 2025 року свідчить, що дитина ОСОБА_10 , 25 листопада 2011 року, походить від обвинуваченого та ОСОБА_6 ..

3. Положення закону, якими суд керувався в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення такі

3.1. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (стаття 17 Конституції України).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).

3.2. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано ; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац 4, 5 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Під часмобілізації громадянизобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях (пункт 1 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (пункт 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

3.3. У статті 1Закону України«Про оборону» терміни вживаються у такому значенні: воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

3.4. Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено. До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через медіа (частина 1, 2 статті 7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

3.5. Видивійськової служби:строкова військоваслужба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти ; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (частина 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»).

Початком проходженнявійськової службивважається: день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (пункт 5 частини1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»).

3.6. Пунктом 3 частини 1 додатка 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, визначений Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці повинні подати такі документи: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

3.7. Президент України Указом від 24 лютого 2022 року №64/2022, що затверджений законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Президент України Указом від 06 лютого 2023 року №58/2023, що затверджений законом України №2915-ІХ від 07 лютого 2023 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжив в Україні строк дії воєнного стану із 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Президент України Указом від 06 листопада 2023 року №734/2023, що затверджений законом України №3429-ІХ від 08 листопада 2023 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовженнястроку діївоєнного станув Україні» продовжив в Україні строк дії воєнного стану із 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

3.8. Покаранняє заходомпримусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 1, 2 статті 50 КК).

Суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (пункту 3 частини 1 статті 65 КК).

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2 статті 65 КК).

4. Мотиви призначення покарання такі

4.1. Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК є суспільні відносини у сфері переведення економіки, діяльності органів влади, самоврядування, інших сфер і галузей країни на функціонування у період воєнного стану, а Збройні Сили України, інших воєнізованих формувань (далі ЗСУ) на організацію і штати воєнного часу. У більш вузькому розумінні це передбачений законом порядок підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ на рівні, що забезпечує вимоги національної безпеки.

Додатковий обов`язковий об`єкт правопорушення - встановлений законом порядок комплектування ЗСУ. Шкода, що спричиняється вказаному об`єкту посягання, характеризується такою протиправною поведінкою, коли особа, яка об`єктивно підпадає до призову за мобілізацію до ЗСУ, в односторонньому порядку свідомо виключає себе із передбаченого законом процесу формування ЗСУ на рівні забезпечення національної безпеки держави і захисту Українського народу.

Суспільна небезпека правопорушення полягає в тому, що мобілізація це комплекс заходів, які здійснюються в державі з метою переведення органів державної влади, місцевого самоврядування та деяких інших органів на функціювання в умовах особливого періоду, а ЗСУ на організацію і штати воєнного часу. Ефективно дати відсіч нападникам на державу чи виконати зобов`язання по спільній обороні від агресора без швидкої і своєчасної мобілізації неможливо. Тому ухилення від призову до ЗСУ військовозобов`язаними громадянами під час воєнних дій, які розпочались або передбачаються, створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони. Об`єктивна сторона виявляється в бездіяльності ухиленні будь-яким способом чи приводом від призову за мобілізацією.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом. Тобто особа усвідомлює небезпечний і протиправний характер своїх вчинків, проте має намір і бажання так діяти, а саме досягти мети уникнути самого призову за мобілізацією.

Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого кримінального правопорушення, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є шкідливим для суспільства.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає в прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Суд констатує, що обвинуваченому натепер не надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд враховує, що обвинувачений встановив батьківство щодо дітей більш ніж через один рік та три місяці після вчинення кримінального правопорушення та зазначив, що взагалі не має наміру проходити військову службу.

Ба більше обвинувачений й не мав бажання встановлювати батьківство щодо дітей, якби не притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, бо мати дітей ОСОБА_6 отримувала допомогу на дітей як одинока мати.

4.2. Зрозуміло, що жодні приписи законодавства не можуть передбачати можливість військовозобов`язаного відмовитися від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, в умовах воєнного стану, оскільки такі норми суперечитимуть статті 17 Конституції України, яка передбачає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України є не тільки найважливішою функцією держави, а й справою всього Українського народу, себто і обвинуваченого.

4.3. Тож, суд дійшов висновку, що призов обвинуваченого на військову службу під час мобілізації в період воєнного стану в Україні є законним, такий призов переслідував єдину мету, це захист незалежності і територіальної цілісності України, Вітчизни.

4.4. Оскільки, зважаючи на аналіз доказів встановлено, що обвинувачений, усвідомлював протиправність, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, умисно вчинив дії за наведених у підпунктах 1.1, 1.2 пункту 1 цього вироку фактичних обставин, тому суд вважає доведеною його вину у вчинені кримінального правопорушення та такі його дії суд кваліфікує за статтею 366 КК, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

4.5. Суд зазначає, що дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Суд наголошує, що: особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень; у кожному конкретному випадку необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) в кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, зважаючи на цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість й достатність обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду під час призначення покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнає і Європейський суд з прав людини (зокрема у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

За приписами статті 50КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За правилами статті 65КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

4.6. Суд зауважує, що щире каяття крім визнання обвинуваченим самого факту вчинення кримінального правопорушення, також передбачає й дійсне, а не уявне визнання ним своєї провини у вчиненому певного кримінального правопорушення, визнання тих обставин, які ставляться в провину, висловлення щирого жалю щодо цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні обвинуваченого виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.

Проте, обвинувачений не визнав своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, не висловив осуду своєї поведінки, його ставлення до вчиненого виразилося лише в намаганні будь-яким способом ухилитися від виконання свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, що не свідчить про розкаяння особи у вчиненому, який до того ж повідомив. що не має наміру проходити військову службу.

4.7. Зважаючина приписистатей 65-68 КК,суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, встановив відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Суд бере до уваги відомості про обвинуваченого як про особу, який: має постійне місце проживання; посередньо характеризується за місцем проживання; не визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення; раніше притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працює, не є особою з інвалідністю, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває.

З урахуванням викладених вище обставин, враховуючи положення статті 65 КК про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, попередження нових кримінальних правопорушень, та досягнення інших цілей покарання, суд вважає, що зазначені обставини не дозволяють застосувати до обвинуваченого після призначення покарання положення статей 75, 76 КК.

4.8. Суд вважає, що звільнення обвинуваченого від призначеного покарання на підставі статті 75КК та встановлення іспитового строку не буде достатнім і необхідним для виправлення останнього, оскільки звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов`язаного, який натепер не має відстрочки від призову, в період воєнного стану, під час оголошеної загальній мобілізації, умисно проігнорував конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни під час військової агресії, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, а навпаки створить впевненість особи в безкарності за відмову від виконання такого обов`язку. Зазначене свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого в умовах воєнного стану кримінального правопорушення, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету і територіальної цілісності України, що є неприпустимим.

Суд наголошує, що хоч обвинувачений і скоїв умисний нетяжкий злочин, проте в умовах збройної агресії проти України таке вчинення представляє значну суспільну небезпечність, оскільки створює негативну ідеологію враження безладдя, безкарності, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи винуватого, який має забезпечувати захист суверенітету і територіальної цілісності України.

Тому суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки він не вчинив жодних дій направлених на захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, офіційно не працює й відповідно не сплачує податки, не надає допомогу іншим, тобто ухиляється від виконання конституційного обов`язку, що є справою всього Українського народу.

4.9. Отже, суд призначає особі покарання в межах, встановлених санкцією статті 336 КК, та вважає не можливим призначення мінімального строку покарання, який не визнав свою вину, та виправлення особи без ізоляції, тому він підлягає поміщенню на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішує суд під час ухвалення вироку, та положення закону, якими керувався такі

Суд не ухвалює рішення про цивільний позов, який в кримінальному проваджені не пред`явлений.

Сторони клопотань в порядку визначеному частиною 5, 9 статті 100 КПК не заявляли, тому питання про долю речових доказів судом не вирішувалось, оскільки речові докази суду надані не були.

Суд не здійснює, в порядку передбаченому статтями 124-126 КПК, розподіл процесуальних витрат за відсутності їх документального підтвердження.

Суд не ухвалює рішення щодо заходівзабезпечення кримінальногопровадження, оскільки стороною обвинувачення клопотання про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не заявлялися.

Керуючись статтями 368, 370, 374, 474, 475, 615 КПК, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту фактичного затримання та взяття під варту ОСОБА_4 в порядку виконання вироку.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення способом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити (надіслати) учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_14