Рішення № 130027232, 05.09.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1799/25

Провадження № 2-о/346/174/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2025 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.,

представника заявниці - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 заінтересована особа П`ядицька сільська рада Коломийського району Івано-Франківської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

у с т а н о в и в :

10.04.2025р. ОСОБА_2 звернулася до суду в порядку окремого провадження з заявою в якій просила встановити:

- факт постійного проживання заявниці зі спадкодавицею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ;

- факт родинних відносин між заявницею та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , як донькою та батьком;

- факт того, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , являються чоловіком та дружиною, шлюб між якими був зареєстрований 21.02.1951 року у с. Велика Кам`янка (свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видано 05 травня 1951 р.)

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько ОСОБА_4 . За життя покійному належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька вказане майно успадкувала мати заявниці - ОСОБА_3 , яка проживала , однак нотаріально свої спадкові права не оформила. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла доньці ОСОБА_2 . Після смерті матері в січні 2005 року, заявниця звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини. Однак, у видачі їй свідоцтва про право на спадщину нотаріус відмовив, вказавши на те, що вона не підтвердила проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини та не подала протягом 6 місяців заяву про її прийняття. Також, нотаріусом було звернуто увагу на те, що в правовстановлюючому документі на будинок та в свідоцтві про смерть дані батька зазначені « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про одруження батьків - « ОСОБА_4 ». Крім цього, в даному свідоцтві анкетні дані нареченої зазначені « ОСОБА_5 ». В свідоцтві про народження заявниці, в графі «батько» зазначено « ОСОБА_4 », а у графі «мати» зазначено « ОСОБА_3 ». Відтак, нотаріус вказав, що документів, які б підтверджували, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є подружжям, а також, що ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 є одними і тими ж особами і є батьками заявниці не надано. ОСОБА_2 вказує, що не була зареєстрована в будинку батьків, однак з 1997 року постійно проживала разом з ними до дня їх смерті. Наявність в різних документах описок в анкетних даних батьків створюють заявниці перешкоди в оформленні спадщини, а тому ОСОБА_2 просила встановити заявлені нею факти, оскільки вони дадуть їй змогу отримати свідоцтво про право на спадщину, тобто матимуть для неї юридичне значення.

В судовому засіданні 19.06.2025р. представник заявниці ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала та пояснила, що батько ОСОБА_2 помер в 1999році, а мати ОСОБА_3 в 2005р. Обоє батьків склали на доньку заповіти, але після смерті батька заявниця заяву про прийняття спадщини не подавала, а тому його майно успадкувала дружина ОСОБА_3 фактом вступу в управління спадковим майном. Після смерті матері, ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини, але отримала відмову нотаріуса, яка обгрунтована відсутністю підтверджень спільного проживання спадкоємиці зі спадкодавицею на момент відкриття спадщини та розбіжністю анкетних даних батьків в різних документах, що ставить під сумнів родинні відносини між заявницею та її батьком, а також наявність укладеного шлюбу між батьками. Оскільки в інший спосіб виправити описки в документах та підтвердити спільне проживання ОСОБА_2 зі спадкодавицею, змоги не має, представник ОСОБА_1 просила встановити факти, які матимуть юридичне значення. В судове засідання 26.08.2025р. заявниця ОСОБА_2 та її представник не з`явилися, ОСОБА_1 подала до суду письмове клопотання, в якому просила розглянути справу за їхньої відсутності. Заявлені вимоги просила задовольнити з підстав, зазначених в заяві.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився. 26.05.2025р. голова П`ядицької сілььської ради Гайдейчук П. подав до суду письмове клопотання, в якому просив проводити розгляду справи за відсутності їхнього представника та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника заявниці, допитавши свідків, а також дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом з долучених до справи письмових доказів було встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Велика Кам`янка, Коршівського (на теперішній час Коломийського) району, Станіславської (на теперішній час Івано-Франківської) області.

21.02.151 року в с. Велика Кам`янка був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Велика Кам`янка, Коломийського району, Івано-Франківської області народилася ОСОБА_6 . Її батьками в свідоцтві про народження № НОМЕР_2 зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

10 травня 1984 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 , який був зареєстрований Великокам`янською сільською радою, актовий запис 6 та змінила своє прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .

Згідно Свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння від 05.08.1989р., ОСОБА_4 належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_2 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконавчого комітету Коломийської районної ради № 125 від 14.06.1989р.

На підставі вищевказаного свідоцтва, право власності за ОСОБА_4 було зареєстровано в Коломийському МБТІ в реєстровій книзі № 1 під реєстровим №346, що підтверджується випискою з інвентаризаційних матеріалів. Згідно опису майна, домоволодіння складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 45,2 кв.м., житловою - 35,9 кв.м., літньої кухні літ. «Б», комори літ. «В, Д», гаражу стайні літ. «Г, И», вбиральні стодоли літ. «І; К», навісу літ. «Л», криниці №1, огорожі №2-3, вимощення.

В довідці, виданій виконкомом П`ядицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 16.01.2025р. № 7/02-32/23 зазначено, що ОСОБА_4 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2 , (теперішня АДРЕСА_1 . Господарство відносилося до робітничого двору.

Згідно записів в погосподарській книзі, станом на 01.01.1991р. у домоволодінні, яке належить ОСОБА_4 , окрім власника також проживали його дружина ОСОБА_3 , донька ОСОБА_2 та зять ОСОБА_7 . В 1992 році донька та зять виїхали проживати в с. Жукотин, Коломийського району, Івано-Франківської області.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

01 серпня 1997 року секретарем Великокам`янської сільської ради був посвідчений заповіт за яким ОСОБА_4 все своє майно, яке буде належати йому на момент смерті деб воно не було та з чого б не складалося заповів своєму онуку ОСОБА_10 , 1984 р.н.

Відповідно до довідки, виданій виконкомом П`ядицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 16.01.2025р. № 7/02-32/23 встановлено, що заповіт від імені померлого ОСОБА_4 , який посвідчувався виконкомом Великокам`янської сільської ради 01.08.1997р. реєстровий № 71, не змінювався і не скасовувався. У вказаній довідці також зазначено, що на момент смерті ОСОБА_4 разом з ним за адресою: АДРЕСА_3 ) була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_3 .

В пункті 1 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (далі - ЦК УРСР), у

тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У

разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК ( 435-15 ) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

В даній справі спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому застосуванню підлягають положення ЦК УРСР.

Статтею 524 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст.. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст.. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч.1 ст. 549 ЦК УРСР).

Згідно ст.. 560 ЦК УРСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

В поданій до суду заяві ОСОБА_2 вказувала, що після смерті її батька ОСОБА_4 ніхто зі спадкоємців по закону, а також і її син ОСОБА_10 , який є спадкоємцем за заповітом, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався. В управління та володіння спадковим майном фактично вступила дружина спадкодавця - ОСОБА_3 , яка після смерті чоловіка залишилася проживати в тому ж будинку, а тому в розумінні ст. 548 ЦК УРСР, вважається такою, що прийняла спадщину, тобто являється єдиною спадкоємицею майна ОСОБА_4 за законом.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис про смерть № 3.

Відповідно до заповіту, посвідченого 10.02.2000р. виконкомом Великокам`янської сільської ради реєстровий № 33, ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося, і взагалі все те на що вона по закону матиме право заповіла своїй доньці ОСОБА_2 .

В довідці, виданій виконкомом П`ядицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 24.03.2025р. № 100 зазначено, заповіт від імені померлої ОСОБА_3 посвідчувався та не змінювався. На день смерті ОСОБА_3 разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто зареєстрований не був.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №5/2025, копія яких була надана приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івановичм В.О. на виконання ухвали суду про витребування доказів, 05.02.2025р. ОСОБА_2 подала заяву в якій просила видати їй Свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо майна її матері ОСОБА_3 , а саме домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Зі змісту постанови приватного нотаріуса Іванова В.О. від 05.02.2025р. вбачається, що дослідивши надані ОСОБА_2 документи нотаріус встановив, що у правовстановлюючому документі на будинок та у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_4 зазначено власника та особу померлого - ОСОБА_4 . У свідоцтві про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_11 серії НОМЕР_1 , яке видано 05 травня 1951р. Великокам`янською сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області вказано прізвище, ім`я, по батькові нареченого - ОСОБА_4 та вказано прізвище, ім`я, по батькові нареченої - ОСОБА_5 . У свідоцтва про народження спадкоємця ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ) серії НОМЕР_6 у графі «Батько» вказано прізвище, ім`я, по батькові - ОСОБА_4 , а у графі «Мати» вказано прізвище, ім`я, по батькові - ОСОБА_3 . Документів, які б підтверджували, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є подружжям, а також, що ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 є одними і тими ж особами і є батьками ОСОБА_6 , спадкоємиця надати не може. В зв`язку з зазначеним, нотаріусом було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_3 , оскільки вона не прийняла спадщину після смерті її матері ОСОБА_3 , так як не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини в строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, або не підтвердила факт постійного місця проживання із спадкодавцем, а також вона не може довести факт родинних зв`язків з спадкодавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Таким чином, заявницею за допомогою належних та допустимих письмових доказів було підтверджено, що після смерті батьків та відкриття спадщини вона намагалася оформити свої спадкові права, проте, через виявлені нотаріусом розбіжності в анкетних даних батьків в різних документах, а також через відсутність підтверджень спільного проживання спадкоємиці зі спадкодавцями на момент відкриття спадщини, оформлення спадщини не відбулося.

У зв`язку із зазначеними обставинами ОСОБА_2 була змушена звернутися до суду з заявою про встановлення фактів, що мають для неї юридичне значення.

Досліджуючи обґрунтованість та доведеність заявлених вимог, суд виходить з наступних норм права та встановлених обставин.

Зміст постанови нотаріуса зокрема доводить, що для підтвердження прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 необхідно встановити факт їхнього спільного проживання на момент відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до Витягу з реєстру Коршівської територіальної громади вбачається, що ОСОБА_2 з 20.08.1987 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

При цьому, в довідці, виданій Жукотинським старостинським округом Коршівської сільської ради від 24.07.2025р. № 112 зазначено, що ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації не проживає в с. Жукотин з 1997 року.

В акті про підтвердження місця проживання від 10.03.2025р., складеному старостою Великокам`янського старостинського округу П`ядицької сільської ради Івантишиним І.М. та депутатом сільської ради Адамським М.Й. вказано, що за інформацією сусідів було підтверджено факт проживання ОСОБА_2 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 згідно погосподарської книги з 1999р. до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 утримувала та утримує по теперішній час в належному стані спадкове майно після смерті матері.

Крім цього, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 дала покази, в яких зазначила, що вона проживає в АДРЕСА_5 , та знає заявницю, як свою сусідку. Вказала, що ОСОБА_2 проживала в їхньому селі по АДРЕСА_1 зі своєю матір`ю та батьком. Батько заявниці - ОСОБА_4 , помер в 1999 році, і після його смерті ОСОБА_2 проживала разом з матір`ю аж до смерті останньої в 2005 році. Обох батьків поховала заявниця.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні зазначив, що він проживає в АДРЕСА_6 . Заявниця є його сусідкою, її він знає з дитинства. ОСОБА_14 з кінця 1990 рр. проживала зі своїми батьками: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Після смерті батьків, ОСОБА_2 залишилась проживати в батьківській хаті та зараз там мешкає зі своїми дітьми. Батько ОСОБА_14 помер в 1999р., а мати в 2005р. Донька доглядала за обома батьками, проживала разом ними на момент їхньої смерті, здійснила їх поховання. Також свідок зазначив, що по батькові ОСОБА_4 було « ОСОБА_15 » і в селі всі його так ввічливо і називали.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, дослідивши зібрані у справі письмові докази в сукупності з показами свідків, суд дійшов висновку про підтвердження ними факту постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

Щодо встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року (зі змінами) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії. свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родин них відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлювання неправильності запису в актах громадянського стану.

Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Верховний Суд України в листі від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначає, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: - спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; - особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; - інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, в наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючою ЦК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат і сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.

Доказом родинних відносин спадкоємців зі спадкодавцем є зокрема свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії судових рішень, які набрали законної сили щодо встановлення факту родинних відносин.

Законодавство України не встановлює вичерпного переліку документів, які підтверджують родинні стосунки, а тому вони визначаються в кожному випадку окремо, в залежності від ступеня їх споріднення. Встановлення факту родинних відносин може мати місце, якщо з певних причин зазначений факт не був зареєстрований органами Державної реєстрації актів цивільного стану, у реєстрації цього факту було відмовлено або помилка органу Державної реєстрації актів цивільного стану у актовому записі має настільки давнє походження, що її виправлення має потягнути за собою цілу низку виправлення в інших актових записах.

В свідоцтві про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 у графі «Батько» вказано прізвище, ім`я, по батькові - « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_4 анкетні дані особи, яка померла зазначено « ОСОБА_4 ». Отже, вбачається невідповідність двох букв в зазначені по батькові особи між вищевказаними документами, внаслідок чого заявниці не може довести своє споріднення з ОСОБА_16 . При цьому, варто зазначити, що всі інші анкетні дані ОСОБА_16 між цими ж документами збігаються та сумнівів не викликають.

Суд бере до уваги, що в записах в погосподарській книзі та в довідці, виданій виконкомом П`ядицької сільської ради від 16.01.2025р. № 7/02-32/23, ОСОБА_17 значиться як донька ОСОБА_4 . Крім цього, дописані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також вказували, що ОСОБА_2 була донькою ОСОБА_4 , проживала разом з ним, доглядала його до смерті та здійснила поховання.

Відтак, суд вважає, що вказані докази є належними та достатніми для підтвердження наявності кровної спорідненості між заявницею та ОСОБА_4 , як донькою та батьком, а незначні відмінності в написанні по батькові між різними документами були допущені випадково, являються опискою, наявність якої не може спростовувати родинні відносини вказаних осіб.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як донькою та батьком, є обґрунтованими та доведеними, тому підлягають задоволенню.

З подібних міркувань суд також вважає доведеними вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 являються чоловіком та дружиною, шлюб між якими був зареєстрований 21.02.1951р. у с. Велика Кам`янка, оскільки відомості про перебування батьків заявниці у шлюбі підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_7 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб. Суд бере до уваги, що вказані документи містять незначні невідповідності в анкетних даних нареченої та нареченого, однак вважає, що дані невідповідності, як і в інших документах, являються описками, допущеними внаслідок неуважності відповідальних за заповнення осіб.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 разом із спадкодавицею ОСОБА_3 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , як донькою та батьком.

Встановити факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , являються чоловіком та дружиною, шлюб між якими був зареєстрований 21.02.1951 року у с. Велика Кам`янка.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Третьякова І. В.