Рішення № 130022424, 11.07.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13903/22-ц

пр. 2-1719/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явилась,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

представника відповідача-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення Російської Федерації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1, КМУ), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2, ДКСУ) Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (далі - відповідач-3, РФ), про стягнення з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України шкоду в розмірі 100 000,00 грн. унаслідок невиконання Державою Україна позитивних зобов`язань щодо забезпечення права власності; стягнення з Російської Федерації майнової шкоди в розмірі 2 720 519,98 грн. унаслідок руйнування квартири позивача та моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що є власницею квартири площею 49,9 м2, що знаходилася в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.06.2012 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.06.2012 року, технічним паспортом від 21.06.2012 року.

Із 24 лютого 2022 року Російська Федерація продовжує повномасштабне вторгнення на територію України, унаслідок чого через артилерійські обстріли в період з 24.02.2022 року по 28.03.2022 року квартира позивача повністю зруйнована через потрапляння снаряду та пожежу, яка виникла внаслідок цього. В квартирі відсутні дах та стеля, вибиті вікна та віконні блоки, вхідні та міжкімнатні двері, зруйновано несучі стіни, перегородки, перекриття, повністю знищені підлога, внутрішнє оздоблення, усі інженерні комунікації, дах, покрівля, сходи в під`їзді багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, у результаті зазначених вище подій квартира позивача має нежилий стан і не може використовуватися нею та родиною для подальшого проживання.

Також, позивач втратила все майно, що знаходилось в квартирі згідно з наданим до суду переліком, загальною вартістю 992 500,00 грн.

На підтвердження обставин щодо руйнування квартири позивачем надано акт про знищення/пошкодження майна від 24.05.2022 року, акт про пожежу від 19.05.2022 року, фотографії та відео квартири до та після пошкодження та руйнування, повідомленням про пошкоджене або втрачене нерухоме майно, подане в мобільному застосунку Дія від 09.04.2022 року.

Крім того, 19.05.2022 року та 26.05.2022 року позивач звернулась з заявами про кримінальне правопорушення до ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо руйнування квартири.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомого майна від 18.05.2022 року № 201-2022051-000380369, оціночна вартість квартири позивача становить 1 728 019,98 грн.

Посилаючись на ст. 41, 56 Конституції України, ст. 22, 23, 1172 Цивільного кодексу України, позивач просила стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України шкоду в розмірі 100 000,00 грн. унаслідок невиконання Державою Україна позитивних зобов`язань щодо забезпечення права власності; стягнути з Російської Федерації майнову шкоду в розмірі 2 720 519,98 грн. унаслідок руйнування квартири позивача та моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2022 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.09.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2022 року відкладено підготовче засідання на 08.12.20222 року.

27.09.2022 року та 03.11.2022 року на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

06.10.2022 року на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.12.2022 року відкладено підготовче засідання на 28.03.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2023 року відкладено підготовче засідання на 25.07.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2023 року відкладено підготовче засідання на 21.09.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2023 року відкладено підготовче засідання на 23.01.2024 року.

У зв`язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги підготовче судове засідання, призначене на 23.01.2024 року, знято з розгляду та призначено на 08.04.2024 року.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному підготовче засідання, призначене на 08.04.2024 року, знято з розгляду та призначено на 02.07.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2024 року відкладено підготовче засідання на 23.09.2024 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення Російської Федерації до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 16.01.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2025 року судове засідання відкладено на 03.04.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2025 року судове засідання відкладено на 11.07.2025 року.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до судового засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. У відзиві на позовну заяву зазначив, що Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України не є належним відповідачем у справі, у той час як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок збройної агресії проти України, покладається на Російську Федерацію.

Представник Державної казначейської служби України до судового засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив обгрунтований тим, що відповідач-2 не порушував жодних прав та інтересів позивача.

Представник Держави Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, у тому числі, шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

При цьому, варто зазначити, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19 дійшов висновку про те, що, починаючи з 2014 року немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією. Інформування фізичних осіб, громадян російської федерації, які є співвідповідачами у цьому позові не потребує здійснення та фізично неможливе, оскільки за наслідком розриву дипломатичних відносин з російською федерацією в даному випадку фактично припинила свою дію Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена Наказ Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 року № 1092/5/54 за подальшими змінами та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (ч. 11 ст. 128 ЦПК України).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивач) є власницею квартири площею 49,9 м2, що знаходилася в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.06.2012 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.06.2012 року, технічним паспортом від 21.06.2012 року.

24.02.2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації на території України, у зв`язку із чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан.

Згідно з актом про пожежу від 19.05.2022 року, складеного комісією у складі головного інспектора відділу запобігання НС Обухівського РУ ГУ ДСНС України у Київській області старшого лейтенанта служби цивільного захисту Кравченка В.В., головного інспектора відділу запобігання НС Обухівського РУ ГУ ДСНС України у Київській області майора служби цивільного захисту Іщенка В.В., заступника начальника управління - начальника відділу ЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області полковника служби цивільного захисту Гордієнка Т.В., у період із 22.03.2022 року по 22.04.2022 року внаслідок бойових дій та потрапляння боєприпасів, їх частин, виникла пожежа за адресою: АДРЕСА_1 , унаслідок чого

квартира позивачки повністю зруйнована, а саме знищено покрівлю житлового будинку, внутрішнє оздоблення, стелі, підлогу по всій площі квартири, вікна, двері, речі домашнього вжитку, побутову, кухонну техніку, меблі, а також несучі стіни, перегородки, перекриття, усі інженерні комунікації багатоквартирного будинку.

Відтак, у результаті зазначених вище подій квартира позивача має нежилий стан і не може використовуватися нею та родиною для подальшого проживання.

Також, позивач втратила все майно, що знаходилось в квартирі загальною вартістю 992 500,00 грн. згідно з наданим до суду переліком.

На підтвердження обставин щодо руйнування квартири позивачем надано акт про знищення/пошкодження майна від 24.05.2022 року, акт про пожежу від 19.05.2022 року, фотографії та відео квартири до та після пошкодження та руйнування, повідомленням про пошкоджене або втрачене нерухоме майно, подане в мобільному застосунку Дія від 09.04.2022 року.

Крім того, 19.05.2022 року та 26.05.2022 року позивач звернулась з заявами про кримінальне правопорушення до ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо руйнування квартири.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомого майна від 18.05.2022 року № 201-2022051-000380369, оціночна вартість квартири позивача становить 1 728 019,98 грн.

Мотиви, з яких виходить cуд, та застосовані норми права

02.03.2022 року збройну агресію російської федерації проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від російської федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

27.04.2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія російської федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

14.04.2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Відтак, звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19, від 12 жовтня 2022 року у справі № 463/14366/21, від 18 грудня 2024 року у справі № 686/29638/23.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі за позовом фізичної особи до російської федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією росії проти України, Верховний Суд дійшов висновку, що звернення позивача до українського суду із позовом до російської федерації є можливим засобом захисту права (постанова від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19).

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації росією окремих територій Української держави, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на державу, що здійснює окупацію (російську федерацію), а держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди.

Постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20 березня 2022 року затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Отже, Україна в особі Мінсоцполітики взяла на себе позитивний матеріальний обов`язок визначити правила, спрямовані на відновлення прав потерпілих унаслідок, зокрема, загибелі цивільних осіб через збройну агресію Російської Федерації.

Крім того, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.03.2022 № 380 «Про збір, обробку та облік інформації про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації», якою затверджено Порядок подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, який передбачав можливість подання інформаційних повідомлень про знищене/пошкоджене нерухоме майно через вебпортал Дія.

За таких обставин, Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державна казначейська служба України не є належними відповідачами в даній справі, та позивачем не доведено не виконання Державою Україна позитивних зобов`язань щодо забезпечення права власності, у зв`язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині пред`явлених позовних вимог до зазначених відповідачів.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 134 ГК України визначено, що право власності є основним речовим правом у сфері господарювання. Суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 85 ГПК обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України позивачу завдано збитків, які полягають у втраті власного житла - квартири, площею 49,9 м2, що знаходилася в АДРЕСА_1 , оціночною вартістю 1728019,98 грн., а також втрати всього майна, що знаходилося в квартирі, загальною вартістю 992 500,00 грн.

Дані обставини та розмір збитків підтверджуються наданими до матеріалів справи доказами, а саме: актом про знищення/пошкодження майна від 24.05.2022 року, актом про пожежу від 19.05.2022 року, фотографіями та відео квартири до та після пошкодження та руйнування, довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомого майна від 18.05.2022 року № 201-2022051-000380369.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено завдання збройною агресією Російської Федерації майнової шкоди позивачу на загальну суму 2 720 519,98 грн., що підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн., суд дійшов висновку про наступне.

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У силу положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У п. 9 цієї постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (дані правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2022 року в справі № 487/6970/20, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року в справі № 214/7462/20).

У постановах від 22.05.2024 року у справі № 638/3891/22, від 31.07.2024 року у справі №686/14579/23 та від 28.08.2024 року у справі №686/32571/23 Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок збройної агресії рф проти України, позивач зазнала моральних втрат і душевних страждань, які виразилися у безперервному, невгамовному душевному болю, втрати душевного спокою, постійному відчутті невпевненості і незахищеності, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 1 Декларації про право на мир засвідчує, що кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (резолюція 71/189, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 19 грудня 2016 року).

Отже, обов`язку держав утримуватися від збройної агресії кореспондує право людини на мир, яке є запорукою дотримання інших прав і свобод, гарантованих нормами Загальної декларації прав людини та інших міжнародно-правових актів.

Так, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України позивач зазнала моральних втрат і душевних страждань, оскільки вона втратила власне житло та особисті речі, вимушена проживати в родичів, чим порушені її нормальні життєві зв`язки, що потребує вчинення додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу порушенням її особистих конституційних прав внаслідок неправомірних дій російської федерації стосовно повномасштабних незаконних військових дій, незаконної збройної агресії російської федерації проти України.

Установивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, беручи до уваги множинний та триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, тяжкість вимушених змін у її житті, суд дійшов висновку, що достатньою сатисфакцією для позивача є стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при поданні позову була звільнена від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає стягненню з Російської Федерації у дохід Державного бюджету України у розмірі 15 140,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 264, 265, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення Російської Федерації, - задовольнити частково.

Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 2 720 519 (два мільйони сімсот двадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 98 коп., моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації у дохід Державного бюджету України 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 : місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації: юридична адреса: 103274, Російська Федерація, м. Москва, Краснопресненська набережна, буд. 2, будівля 2.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 28.07.2025 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ