Ухвала суду № 130021964, 04.09.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5322/25

Провадження №: 1-кп/752/1700/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100010000131 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В :

До Голосіївського районного суду м. Києва передано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України

У підготовчому судовому засіданні прокурор просила призначити судовий розгляд даного обвинувального акта, зазначила, що кримінальне провадження підсудне Голосіївському районному суду м. Києва, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення немає.

Обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Мотивував своє клопотання наступним.

Так, як зазначає обвинувачений, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити розмір заподіяної шкоди, водночас такі відомості не зазначені. Обвинувальний акт має містити розписку підозрюваного про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, однак такі відомості відсутні. Пояснив, що в матеріалах міститься чек про відправлення йому обвинувального акта поштою, який він не отримував, при цьому обвинувальний акт не був йому вручений по сьогоднішній день. Крім того зазначив, що після складання обвинувального акта проводилися, на його думку, слідчі та судові дії, пов`язані з досудовим розслідуванням, приймалися судові рішення.

Прокурор заперечила проти задоволення клопотання обвинуваченого, вказала, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні замаху на крадіжку, речі були повернуті потерпілому, з огляду на що розмір заподіяної шкоди в обвинувальному акті не зазначений. Крім того, зазначила, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді стороні захисту було встановлено строк на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, який закінчувався 27.02.2025, обвинувальний акт було затверджено прокурором ОСОБА_5 28.02.2025, з огляду на що фактично сторона захисту вважається такою, що ознайомлена з матеріалами досудового розслідування, а копія обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування були скеровані поштою обвинуваченому та його захиснику, з огляду на що підстав для повернення обвинувального акта не має.

Заслухавши думку учасників, дослідивши обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування та документи щодо відправлення стороні захисту копій обвинувального акта з реєстром шляхом поштового відправлення через ТОВ Нова пошта, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 КПК України).

Відповідно до глави 27 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд зобов`язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду.

При цьому завданням цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, тобто у підготовчому судовому засіданні суд позбавлений можливості досліджувати докази кримінального провадження, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 315 КПК України, законодавцем визначено, що суд проводить підготовку до судового розгляду , якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу.

В свою чергу, положеннями п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Аналіз вказаних положень процесуального закону свідчить про те, що стадія підготовчого провадження займає проміжне положення між досудовим розслідуванням, стосовно якого вона має контрольний характер, і судовим розглядом, стосовно якої вона має організуючий характер, а також служить процесуальним фільтром покликана не допускати в судовий розгляд кримінальні провадження, що підлягають закриттю чи по яких складенні не у відповідності із вимогами кримінального процесуального закону обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо відповідності обвинувального акта вимогам процесуального закону, суд звертає увагу на наступне.

Як визначено положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Згідно з вимогами ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 8 КПК України, законодавцем визначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень п. «а» §3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах «Маттоціа проти Італії» від 7.03 та 4.07.2000 та «Ващенко проти України» від 26.06.2008, в яких зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» §3 ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Отже вичерпні вимоги до обвинувального акта визначені ст. 291 КПК України.

Так, відповідно до положень ч. 1ст. 291 КПК України, законодавець визначив, що обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Частина друга вказаної норми процесуального закону визначає, що обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Згідно із частиною 3 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Як вбачається із матеріалів справи, обвинувальний акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2025 за №12025100010000131, складений слідчим СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві лейтенантом поліції ОСОБА_6 28.02.2025 в кабінеті № 5 ТВП № 3 Голосіївського УП, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 2.

Цього ж дня, 28.02.2025, в приміщенні службового кабінету № 305, обвинувальний акт був затверджений прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 .

Положеннями статті 283 КПК України визначено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно з супровідним листом обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні отримано судом 28.02.2025.

Частиною 1 статті 293 КПК України визначено обов`язок прокурора щодо надання копії обвинувального акта та копії реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику. Зокрема законодавець визначив, що одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи.

В свою чергу частиною 4 ст. 291 КПК України передбачено, що до обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Відповідно до системного аналізу положень ч. 4 ст. 110 та ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен відповідати всім вимогам викладеним у ст. 291 КПК України, зокрема і щодо долучення до обвинувального акта розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України).

З наведеного слідує, що надання копії обвинувального акта підозрюваному це процесуальна дія, яка надає можливість особі, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, бути невідкладно повідомленою про сутність і зміст висунутого проти неї обвинувачення і вжити заходів захисту від безпідставного обвинувачення.

Слід звернути увагу на те, що Кримінальне процесуальне законодавство закріплює вимогу щодо надання обвинувального акта під розписку, однак містить прогалину з цього приводу у випадках, коли його неможливо вручити підозрюваному особисто або коли особа ухиляється від його отримання.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Mattoccia проти Італії (заява № 23969/94) зазначається, що обов`язок інформування обвинуваченого повністю лягає на плечі сторони обвинувачення і його неможливо виконати пасивно, зробивши інформацію доступною, але не довівши її до відома захисту. У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ зазначає, що особа має бути повідомлена про матеріальні факти, тобто ті, що свідчать про вчинення нею певного правопорушення та на яких базується обвинувачення, а також про юридичні факти, тобто кваліфікацію цих фактів відповідно до законодавства. Пункт 3 (а) статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі.

Хоча норма щодо повідомлення особи про обвинувачення не визначає, що відповідна інформація повинна бути надана у письмовій формі … вона вказує на необхідність особливої уваги, яку слід приділяти повідомленню про обвинувачення; ця норма також не зазначає про особливі формальні вимоги до повідомлення особи про фактичні та законні підстави її обвинувачення (параграф 53 Рішення Великої Палати у справі Pelissier та Sassi проти Франції; Рішення у справі Kamasinski проти Австрії від 19 грудня 1989 року, заява № 9783/82, параграф 79). Втім, якщо неможливість ознайомлення з обвинуваченням, розуміння обвинувачення спричинена власними діями обвинуваченого, він не в праві стверджувати про порушення його права на захист (Рішення у справі Campbell та Fell проти Сполученого Королівства від 28 червня 1984 року, заяви № 7819/77, 7878/77, параграф 96).

Підходи, викладені в цих та інших рішеннях Європейського суду з прав людини, в концепції національного кримінального провадження дають змогу визначити такі критерії для вручення обвинувального акта особі, щодо якої відсутня можливість вручити такий обвинувальний акт особисто:

- стороною обвинувачення вжито заходи для повідомлення особі про намір вручити обвинувальний акт;

- стороною обвинувачення вжито заходи для надання особі копії обвинувального акта;

- внаслідок дій сторони обвинувачення, пов`язаних з наданням копії обвинувального акта, особа мала можливість дізнатися про факт наявності щодо неї такого обвинувачення.

Разом з тим, прокурором не в повній мірі дотримано вимог процесуального закону, та при поданні обвинувального акта щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до суду, не долучено розписки підозрюваного ОСОБА_3 про отримання копії обвинувального акта та копії реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1цього Кодексу).

Долучені до матеріалів справи конверт та квитанція, які підтверджують направлення ОСОБА_3 обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування не може вважатись належним доказом виконання прокурором процесуального обов`язку передбаченого ст. 193 КПК та відповідно доказом вручення ОСОБА_3 копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки останнім повідомлено що він не отримував дані документи, що не було спростовано під час підготовчого судового засідання. Крім того, стороною обвинувачення не надано доказів й того, що нею вживалися заходи для повідомлення особі про намір вручити обвинувальний акт або для надання особі копії обвинувального акта.

Як уже зазначалось судом, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Положеннями ст. 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, згідно ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Статтею 136 КПК України передбачено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпизка особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Тобто, за допомогою повідомлення, в тому числі направленого в порядку ст.ст. 135, 136 КПК України, слідчий чи прокурор можуть повідомити певного учасника кримінального провадження про прийняте процесуальне рішення.

Разом з тим, чинним кримінально-процесуальним законодавством не передбачено можливості вручення обвинувального акта підозрюваному шляхом надсилання поштою чи іншим чином, крім як особистого вручення підозрюваному та відповідно визначеною нормами КПК України особою.

Викладаючи зміст ст. 193 КПК України законодавець визначив єдиний порядок вручення обвинувального акту підозрюваному, а саме під розписку, та не передбачив можливості направлення такого підозрюваному у спосіб передбачений цим кодексом для вручення повідомлень, як це було наприклад визначено законодавцем у ст. 278 КПК України, щодо вручення письмового повідомлення про підозру.

Суд також звертає увагу на те, що прокурором не вживались будь які заходи щодо вручення обвинувального акта ОСОБА_3 під розписку, як того вимагає процесуальний закон. Так, долучений до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не містить інформації про виклик до слідчого. Суду не надано жодних доказів, що після складення обвинувального акта, ОСОБА_3 викликався у встановленому порядку до прокуратури чи поліції для отримання обвинувального акта, та не з`явився на виклик.

Окрім того, прокурором не наведено наявність обставин, які б підтверджували, що направлення обвинувального акта поштою було вимушеним та крайнім заходом спрямованим на вручення такого підозрюваному, зумовленим неможливістю вручення обвинувального акта останньому у встановленому ст. 193 КПК України порядку. Так, прокурором не надано жодних доказів (відео, акта відмови, тощо), які б підтверджували, що обвинувачений відмовився від отримання обвинувального акта, у зв`язку із чим такий було направлено йому поштою. Аналіз наданих стороною обвинувачення матеріалів свідчить, що обвинувальний акт в день його складення був направлений обвинуваченому поштою, без вжиття прокурором та слідчим передбачених процесуальним законом заходів, щодо вручення такого обвинуваченій під розписку.

Слід також звернути увагу на те, що обов`язок вручення обвинувального акта покладається саме на прокурора. Поштовий конверт, яким обвинувальний акт направлявся ОСОБА_3 , був направлений із відділення Нової Пошти приватною особою ОСОБА_7 , що в свою чергу свідчить про те, що прокурором не скеровувалося поштове відправлення.

Станом на 04.09.2025 прокурором також не вжито заходів щодо вручення ОСОБА_3 обвинувального акта у порядку передбаченому процесуальним законом.

З огляду на викладене, оскільки в підготовчому засіданні встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, і суд не може усувати недоліки, допущені на стадії досудового розслідування кримінального провадження, адже здійснює правосуддя, та не перебирає на себе функції державного обвинувачення, а вказані суттєві недоліки не дозволяють повно та всебічно розглянути справу, обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, підлягають поверненню прокурору.

Керуючись, ст. ст.291,314,372,376,392 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2025 за №12025100010000131 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - повернути прокурору, який його затвердив, для усунення недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1