Рішення № 130007795, 27.08.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2025 року Справа № 520/1094/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садової М.І.,

за участю секретаря судових засідань Павлової К.Є.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Крупськох К. М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати період роботи ОСОБА_1 з 17 липня 1993 року по 03 серпня 1994 року на посаді стажиста помічника прокурора Московського району м. Харкова стажем державної служби; - зобов`язати Харківську обласну прокуратуру зарахувати ОСОБА_1 період роботи, з 05 липня 1985 року по 21 квітня 1986 року на посаді з 17 липня 1993 року по 03 серпня 1994 року на посаді стажиста помічника прокурора Московського району м. Харкова до стажу державної служби; вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 17 липня 1993 року по 03 серпня 1994 року працював на посаді стажиста помічника прокурора Московського району м. Харкова. Такий стаж повинен бути зарахований до стажу державної служби відповідно до норм законодавства, що діяло на той час, зокрема: частини 6 статті 44 Закону України Про судоустрій від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (чинного на момент призначення позивача на посаду судді Указом Президента України від 04 квітня 2003 року № 294/2003); статті 46 Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII); Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі Порядок № 283); Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі Порядок № 229); пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII; статті 13, частин першої та другої статті 46, частини шостої статті 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі Закон № 1789-XII) у редакції, чинній на момент роботи позивача; постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 38 Про умови оплати праці працівників органів прокуратури; Наказу Генерального прокурора України від 19 травня 1992 року № 21 Про введення в дію Положення про атестування прокурорсько-слідчих працівників прокуратури України; судової практики Верховного Суду України (постанови від 02 вересня 2008 року у справі № 21-461во08 та від 02 вересня 2008 року у справі № 21-2650во07) та Вищого адміністративного суду України (постанови від 13 березня 2008 року № К-33293/06 та від 20 лютого 2008 року № К-36488/06). Позивач зазначає, що посада стажиста помічника прокурора відноситься до посад спеціалістів в апараті органів прокуратури, що дає підстави для зарахування цього періоду до стажу державної служби. Позивач посилається на відповідь НАДС від 08 серпня 2023 року № 3703/10.3-23, яка підтверджує можливість такого зарахування за умови належності посади до спеціалістів. Просить позов задовольнити

Відповідачем подав відзив на позов, який містить заперечення. Наводить аргументи про те, що посада стажиста не відноситься до посад державної служби. Позивач не складав присягу державного службовця, не мав рангу державного службовця. Період роботи не підпадає під визначення стажу державної служби відповідно до Порядку № 283 та Закону № 1789-XII. Відповідач також зазначає, що спірний період не є періодом роботи на прокурорських посадах у розумінні статті 56 Закону № 1789-XII. Просить у позові відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій викладено обставини аналогічні змісту заяви по суті; спростовує доводи відповідача, посилаючись на законодавство та судову практику.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивача позов підтримав повністю. Просить такий задовольнити з підстав викладених у заявах по суті.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав, які викладені у заяві по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов наступного з огляду на таке.

Суд установив, наказом прокурора Харківської області від 14 липня 1993 року № 388 ОСОБА_1 призначено на посаду стажиста помічника прокурора Московського району міста Харкова.

Наказом прокурора Харківської області від 03 серпня 1994 року № 449 позивача призначено на посаду помічника прокурора Московського району міста Харкова.

Наказом Генерального прокурора України від 08 серпня 1994 року № 420к, відповідно до статті 47 Закону України Про прокуратуру, присвоєно класний чин юрист 3 класу.

Наказом прокурора Харківської області від 17 листопада 1994 року № 658 позивач переведений на посаду слідчого Прокуратури Московського району міста Харкова.

Наказом в.о. Генерального прокурора України від 06 серпня 1996 року № 552к, відповідно до статті 47 Закону України Про прокуратуру, позивачу присвоєно класний чин юрист 2 класу.

Наказом прокурора Харківської області від 29 листопада 1996 року № 895 позивач переведений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами дізнання і слідчими органів внутрішніх справ прокуратури області.

Наказом в.о. прокурора Харківської області від 16 лютого 1998 року № 111 позивач переведений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Прокуратури Харківської області.

Наказом Генерального прокурора України від 11 серпня 1998 року № 631 к, відповідно до статті 47 Закону України Про прокуратуру, позивачу присвоєно класний чин юрист І класу.

Наказом прокурора Харківської області від 02 листопада 1998 року № 1114 позивач переведений па посаду старшого слідчого відділу прокуратури області.

Наказом прокурора Харківської області від 17 липня 2000 року № 813 позивач звільнений із займаної посади (старшого слідчого відділу) та з органів прокуратури Харківської області за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України з 17 липня 2000 року.

06 липня 2023 року позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора із запитом про надання публічної інформації, в якому позивач просив надати таку інформацію:

Чи отримував він надбавку до посадового окладу за вислугу років та чи нараховувалась йому додаткова відпустка за час роботи з 14 липня 1993 року до 03 серпня 1994 року на посаді стажиста помічника прокурора Московського району Харківської області?

Чи зараховується його стаж роботи у період з 14 липня 1993 року до 03 серпня 1994 року на посаді стажиста помічника прокурора Московського району Харківської області у стаж роботи на державній службі?

Чи отримував він процентну надбавку до заробітної плати в органах прокуратури за вислугу років за весь період навчання в Українській юридичній академії у період з 01 вересня 1988 року до 30 червня 1993 року?

Відповідь просив направити на його електронну пошту разом з відповіддю на цей інформаційний запит у строки, передбачені частиною першою статті 20 Закону № 2939-VI.

На вказаний запит було надано відповідь від 18 липня 2023 року № 27/189вих-23, в якій зазначено, зокрема:

Інша інформація, щодо якої подано запит, зокрема щодо зарахування Вашого стажу роботи у період з 14 липня 1993 року до 03 серпня 1994 року на посаді стажиста помічника прокурора Московського району м. Харкова до стажу державної служби, в обласній прокуратурі станом на час подання вами запиту не створювалася та не фіксувалася будь-яким чином, тобто потребує додаткового змістовного аналізу, створення, а отже, не може бути надана на запит в порядку Закону України Про доступ до публічної інформації.

Позивач наводить аргументи про те, що працював з 17 липня 1993 року до 03 серпня 1994 року на посаді стажиста помічника прокурора Московського району м. Харкова. Цей період не був зарахований до стажу державної служби, що призвело до порушення прав позивача на правильний облік стажу, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 6 ст. 44 закону України Про судоустрій від 15.12.1992 р. № 2862- XII (який діяв на момент призначення мене на посаду судді Указом Президента України від 04.04.2003 р. № 294/2003) передбачено, що: Для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України Про державну службу № 889-VIII та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі Порядок № 229), і дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Пунктом 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі Порядок № 283), додатку до нього та інших нормативно-правових актів.

Згідно з абз. 2, абз. 3 ч. 1 пункту 2 та абз. 5 ч. 2 п. 2 постанови КМ України Про порядок обчислення стажу державної служби від 03.05.1994 № 283 До стажу державної служби зараховується робота (служба): посадах державних y на державних органах, службовців передбачених у статті 25 закону України "Про державну службу" (3723-12), a також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; спеціалістів B апараті на посадах керівних працівників i органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ Про прокуратуру (далі Закон № 1789-ХІІ), у редакції станом на 22 травня 1993 року, систему органів прокуратури становили: Генеральна прокуратура України, прокуратури Кримської АРСР, областей, міста Києва (на правах обласної), міські, районні, міжрайонні, а також інші прирівняні до них прокуратури.

Згідно з частинами першою та другою статті 46 Закону № 1789-ХІІ прокурорами і слідчими могли призначатися громадяни України, які мали вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості.

Особи, які не мали досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходили в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначався Генеральним прокурором України. Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймали Присягу працівника прокуратури.

Посаду стажиста було передбачено в таблиці № 3 Посадові оклади працівників міських прокуратур і в таблиці № 4 Посадові оклади працівників районних, міжрайонних, природоохоронних та інших прирівняних до них прокуратур Шкал співвідношень посадових окладів працівників органів прокуратури до мінімального розміру заробітної плати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 38 Про умови оплати праці працівників органів прокуратури.

Відповідно до п. 11 Наказу Генерального прокурора України "Про введення в дію Положення про атестування прокурорсько-слідчих працівників прокуратури України" Ne (інтернет-посилання від 19.05.1992 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0021900-92#Text): "Час стажування включається до трудового стажу, який дає право на одержання процентної надбавки за вислугу років і додаткової відпустки", тобто працюючи з 17.07.1993 р. по 03.08.1994 р. на посаді стажиста помічника прокурора Московського району м. Харкова я працював на посаді спеціаліста в апараті органів прокуратури.

Згідно з п. 19 цього Наказу: "Молоді спеціалісти під час стажування користуються правами або пільгами, встановленими для слідчих i помічників міських, районних та прирівняних до них прокуратур. помічника прокурорів Процесуальні та інші документи вони підписують як виконуючі обов`язки слідчого прокурора. Службові посвідчення їм видаються відповідно зі ст. 55 Закону України "Про прокуратуру", тобто у розумінні частини 6 ст. 44 закону України Про судоустрій від 15.12.1992 р. № 2862-ХІІ я мав такі ж пільги: право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, як і інші прокурорські працівники.

Відповідно до ч. 6 ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (який діяв в оспорюваний період) вказано: До стажу роботи, що дає право на пенсії за вислугу років, зараховується стаж роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону: (прокурорами, слідчими), стажистами в органах прокуратури.

Відповідно до правової позиції викладеної у судовому рішенні Вищого адміністративного суду України у адміністративній справі № К-33293/06 порядок обчислення часу роботи на посадах прокурорів Законом України Про статус суддів не визначений. Питання правового H соціального захисту працівників органів прокуратури визначені Законом України Про прокуратуру, у статті 56 якого наведено роз`яснення поняття прокурор, де зазначено, що до нього відносяться і помічники прокурора. Частиною п`ятої статті 50-1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що робота стажистами в органах прокуратури зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону. Відмовляючи у зарахуванні до роботи позивача на посадах прокурорів часу роботи стажистом в органах прокуратури суди помилково не врахували приведені вимоги закону і необґрунтовано прийшли до висновку про правомірність дій відповідача при обчисленні стажу".

Згідно відповіді Харківської обласної прокуратури від 18.07.2023 № 27-189 вих. 23: Інша інформація, щодо якої подано запит, зокрема щодо зарахування Вашого стажу роботи у період з 14.07.1993 по 03.08.1994 на посаді стажиста помічника прокурора Московського району м. Харкова до стажу державної служби, в обласній прокуратурі станом на час подання Вами запиту не створювалася та не фіксувалася будь-яким чином, тобто потребує додаткового змістовного аналізу, створення, а отже не може бути надана на запит в порядку Закону України Про доступ до публічної інформації.

Згідно з відповіді Національного агентства з питань державної служби Алюшиної Н. від 08 серпня 2023 р. № 3703/10.3-23:

Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону № 889-VIII та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі Порядок № 229), і дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Крім того, пунктом 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі Порядок № 283), додатку до нього та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 2 Порядку № 283 було визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів, зокрема в апараті органів прокуратури; на посадах, зокрема, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ Про прокуратуру (далі Закон № 1789-ХІІ), у редакції станом на 22 травня 1993 року, систему органів прокуратури становили: Генеральна прокуратура України, прокуратури Кримської АРСР, областей, міста Києва (на правах обласної), міські, районні, міжрайонні, а також інші прирівняні до них прокуратури.

Згідно з частинами першою та другою статті 46 Закону № 1789-ХІІ прокурорами і слідчими могли призначатися громадяни України, які мали вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мали досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходили в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначався Генеральним прокурором України. Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймали Присягу працівника прокуратури.

Посаду стажиста було передбачено в таблиці № 3 Посадові оклади працівників міських прокуратур і в таблиці № 4 Посадові оклади працівників районних, міжрайонних, природоохоронних та інших прирівняних до них прокуратур Шкал співвідношень посадових окладів працівників органів прокуратури до мінімального розміру заробітної плати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 38 Про умови оплати праці працівників органів прокуратури.

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд прийшов переконання про те, що посада стажиста помічника прокурора передбачена в таблицях № 3 та № 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 38 та відноситься до посад спеціалістів в апараті органів прокуратури (частина перша статті 13, частини перша та друга статті 46 Закону № 1789-XII), а тому визнати період роботи ОСОБА_1 з 17 липня 1993 року по 03 серпня 1994 року на посаді стажиста помічника прокурора Московського району м. Харкова стажем державної служби

Щодо періоду з 05 липня 1985 року по 21 квітня 1986 року, який указано у адміністративному позові суд розцінює технічною опискою при написанні адміністративного позову, адже такий період не стосується роботи в органах прокуратури, що підтверджено копією трудової книжки позивача, та про такий період позивач не зазначав у наданих суду пояснення при розгляді справи по суті у судовому засіданні

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Суд надав оцінку іншими доводам сторін, які викладені у заявах по суті, однак такі висновків суду не спростовують.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати період роботи ОСОБА_1 з 17 липня 1993 року по 03 серпня 1994 року на посаді стажиста помічника прокурора Московського району м. Харкова стажем державної служби.

Зобов`язати Харківську обласну прокуратуру зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 17 липня 1993 року по 03 серпня 1994 року на посаді стажиста помічника прокурора Московського району м. Харкова до стажу державної служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Харківська обласна прокуратура місцезнаходження місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 4, код ЄДРПОУ 02910108.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 05.09.2025.

Суддя М. І. Садова