Рішення № 130007107, 05.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2025 р. № 520/16040/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною дію або бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від мобілізації згідно ст. 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повернути ОСОБА_1 паспорт громадянина України та довідку про призначення соціальної допомоги від 2025 р. на його матір, що були вимушено вилучені в нього та не повернуті відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивач, маючи матір - інваліда 2 групи, має право на оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим він направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 рекомендованим листом заяву про надання йому відстрочки під час мобілізації, однак жодної відповіді не отримав. Також, позивач зазначив, що відповідач протиправно не повернув йому оригінал його паспорта громадянина України та довідку про призначення соціальної допомоги від 2025, видану його матері. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 07.07.2025 відкрито у справі спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копії ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслані позивачу та відповідачу засобами поштового зв`язку та копії такої ухвали отримані сторонами, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний, що вбачається з роздруківки військово-облікового документу, що міститься в матеріалах справи. (а.с. 23)

Позивач 28.05.2025 надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 рекомендованим листом заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному, який має матір інваліда 2 групи, та така заява була вручена відповідачу 30.05.2025, на підтвердження чого позивач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 26, 30-31) За доводами позивача, відповіді на зазначену заяву він не отримав.

Копія зазначеної заяви міститься в матеріалах справи. Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на заяву позивача від 28.05.2025 матеріали справи не містять.

У подальшому, позивач 09.06.2025 направив засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, згідно якої просив надати йому інформацію щодо розгляду його заяви про надання відстрочки та повернути йому оригінал його паспорта громадянина України та довідку про призначення соціальної допомоги від 2025, видану його матері, та така заява була вручена відповідачу, на підтвердження чого позивач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 25, 28-29) За доводами позивача, відповіді на зазначену заяву він також не отримав.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на зазначену заяву позивача матеріали справи не містять.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі за текстом - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно абз.11 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, а саме: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

"Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560) та визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56 58 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.

Згідно Додатку 5 Порядку №560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно даного Переліку визначено, що право на відстрочку мають які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» положення про ТЦК та СП затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022р. №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, до повноважень відповідача належить оформлення відстрочок від призову під час мобілізації для військовозобов`язаних, які проживають на території відповідного району.

Так, відповідач після отримання заяви позивача про надання відстрочки від призову зобов`язаний був перевірити підстави щодо надання відстрочки позивачу та оформити її при їх підтвердженні або відмовити в оформленні з відповідним обґрунтуванням такого рішення.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову виникає у відповідача після отримання оформленої в установленому законом порядку заяви про надання відстрочки від призову.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 28.05.2025 надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 рекомендованим листом заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному, який має матір інваліда 2 групи, та така заява була вручена відповідачу 30.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 26) Копія зазначеної заяви міститься в матеріалах справи.

У подальшому, позивач 09.06.2025 направив засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, згідно якої просив, зокрема, надати йому інформацію щодо розгляду його заяви про надання відстрочки, та така заява була вручена відповідачу 10.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 25)

Разом з тим, відомостей щодо надання відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 на заяву позивача від 28.05.2025 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, прийняття рішення про оформлення або відмову в оформленні відстрочки позивачу матеріали справи не містять.

Під час розгляду справи відповідач не повідомив обставин щодо розгляду заяви позивача від 28.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та відповідно до приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надав відповідних доказів. Жодних відомостей щодо розгляду та прийняття рішення за заявою позивача чи повідомлення позивача про неналежне оформлення заяви або недостатність поданих позивачем документів матеріали справи не містять.

Отже, суд, враховуючи наявні в матеріалах справи документи, виходячи з приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не розглянув заяву позивача від 28.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За викладених обставин, суд приймає до уваги доводи позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності в спірних правовідносинах.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від мобілізації згідно ст. 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом встановлено, що саме відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Діючим законодавством не визначено чіткі умови для прийняття відповідного рішення відповідачем за наслідками розгляду відповідної заяви позивача, а тому суд не може підміняти територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, уповноважений на здійснення відповідних дій щодо перевірки наведених у заяві відомостей та оформлення відстрочки від призову або відмови в оформленні відстрочки.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За вказаних обставин, оскільки судом встановлено, що відповідачем не було розглянуто заяву позивача від 28.05.2025, суд дійшов висновку, що з метою ефективного та належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов`язання відповідача розглянути по суті заяву позивача від 28.05.2025 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Щодо позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 повернути ОСОБА_1 паспорт громадянина України та довідку про призначення соціальної допомоги від 2025 року на його матір, що були вимушено вилучені в нього та не повернуті відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем у позовній заяві не зазначено обставин та не подано відповідних доказів щодо вилучення відповідачем у позивача оригіналу його паспорта громадянина України та оригіналу довідки про призначення соціальної допомоги від 2025 року, виданої його матері.

Окрім того, з наявної в матеріалах справи заяви позивача від 28.05.2025 про оформлення відстрочки від призову, що направлялася позивачем до відповідача засобами поштового зв`язку, вбачається, що до такої заяви позивач долучив наступні документи: копії паспортів, копію РНОКПП, копію свідоцтва про народження, копію довідки до акту догляду МСЕК ОСОБА_2 , копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копію довідки про призначення соціальної допомоги ОСОБА_1 .

Відомостей щодо направлення позивачем засобами поштового зв`язку до відповідача оригіналів паспорта громадянина України та довідки про призначення соціальної допомоги від 2025 року його матері, а також щодо відмови відповідача в поверненні таких документів позивачу, матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, тому підлягають залишенню без задоволення.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на часткове задоволення позову, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною дію або бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 28.05.2025 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 28.05.2025 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН