Рішення № 130005746, 04.09.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2025 рокусправа № 456/2217/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Р.М. Брильовського розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (82400, Львівська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Болехівська, 27, ЄДРПОУ 34903571) про визнання протиправними та скасування постанов, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Стрийського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрик Романи Орестівни про відкриття виконавчого провадження №77454570 від 10.03.2025, про стягнення виконавчого збору від 10.03.2025, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.03.2025, про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 10.03.2025 та від 13.03.2025, про арешт коштів боржника від 13.03.2025 та зобов`язати старшого державного виконавця Дмитрик Роману Орестівну повернути неправомірно стягнуті кошти в розмірі 19795,16 грн, поклавши судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що як вбачається із інформації про виконавче провадження №77454570 дата надходження виконавчого документа до державного виконавця зазначена « 10.03.2025», стягувачем зазначена «держава». Інформація щодо відстрочки чи розстрочки виконання рішення чи поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у даному виконавчому провадженні відсутня. Вказує, що виконавчий документ, постанова суду № 456/6413/23 від 23.01.2024, вступила у законну силу 06.02.2024, повинен був прийнятий до виконання державним виконавцем протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а не через тринадцять місяців після вступу в законну силу такої. Вважає, що в діях старшого державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрик Романи Орестівни вбачається порушення процедури прийняття виконавчого документа до виконання, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 4 червня 2025 року залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху у зв`язку з несплатою судового збору і пропуском строку звернення до суду з позовом та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.

Ухвалою судді від 7 липня 2025 року клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволено повністю та відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення у справі №456/2217/25.

Ухвалою судді від 7 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суддя Брильовський Р.М. з 14.07.2025 по 3.08.2025 перебував у відпустці.

11.07.2025 на адресу суду від відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження №77454570.

3.09.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечив та зазначив, що 10.03.2025 у відділ надійшла заява Стрийського міськрайонного суду Львівської області та виконавчий документ щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №456/6413/23 віл 23.01.202422 року виданої Стрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 17000 грн штрафу та 605,60 грн судового збору в дохід держави. 10.03.2025 в автоматизованій системі виконавчих проваджень старшим державним виконавцем Дмитрик P.O було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВГІ №77454570. 13.03.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника. Банківськими установами надано інформацію стосовно наявності розрахункових рахунків. 20.03.2025 до банківських установ скеровано платіжні інструкції для списання коштів. 28.03.2025 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в су мі 19 665,72 грн. 01.05.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Стаття 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу. В Законі України "Про виконавче провадження" Про внесення зміни до розділу ХШ "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Просив у задоволенні позову відмовити.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

На виконанні у Стрийському відділі державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження ВП №77454570 з виконання постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.01.2024 у справі №456/6413/23 про стягнення з ОСОБА_1 17000 грн штрафу та 605,60 грн судового збору в дохід держави.

Заява про примусове виконання вказаної постанови надійшла на адресу відділу 10.03.2025.

10.03.2025 в автоматизованій системі виконавчих проваджень старший державний виконавець Дмитрик P.O. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №77454570.

10.03.2025 старший державний виконавець Дмитрик P.O. виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 429,00 грн.

10.03.2025 в автоматизованій системі виконавчих проваджень старший державний виконавець Дмитрик P.O. виніс постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 1760,56 грн.

13.03.2023 старший державний виконавець Дмитрик P.O. виніс постанову про арешт коштів боржника.

20.03.2025 до банківських установ скеровано платіжні інструкції для списання коштів.

28.03.2025 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в су мі 19 665,72 грн.

1.05.2023 старший державний виконавець Дмитрик P.O. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи протиправними дії державного виконавця з прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження №77454570 від 10.03.2025, про стягнення виконавчого збору від 10.03.2025, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.03.2025, про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 10.03.2025 та від 13.03.2025, про арешт коштів боржника від 13.03.2025, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), а також Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1403-VIII).

Відповідно до статті 4 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, передбачено, що діяльність приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Стаття 28 Закону №1404-VІІІ визначає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Щодо твердження позивача про те, що постанова суду № 456/6413/23 від 23.01.2024 вступила у законну силу 06.02.2024 та повинна була прийнята до виконання державним виконавцем протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а не через тринадцять місяців після вступу в законну силу такої, суд зазначає наступне.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з статтею 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Відповідно до час тини першої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Суд встановив, що заява про примусове виконання постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.01.2024 у справі №456/6413/23 про стягнення з ОСОБА_1 17000 грн штрафу та 605,60 грн судового збору в дохід держави надійшла на адресу відділу 10.03.2025.

Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77454570 з виконання постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.01.2024 у справі №456/6413/23 прийнято державним виконавцем 10 березня 2025 року, тобто після набрання чинності Законом № 2129-IX від 15 березня 2022 року.

Суд зазначає, що оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у вказаному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.03.2023 у справі №260/2595/22.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якого Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Щодо стягнення судового збору суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ухвалою судді від 7 липня 2025 року клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволено повністю та відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення у справі №456/2217/25.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон України «Про судовий збір»), судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. За подання позову немайнового характеру, поданого фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028,00 гривень.

З матеріалів справи слідує, що позивач оскаржує постанови: 1) про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2025 №77454570; 2) про стягнення виконавчого збору від 10.03.2025 №77454570; 3) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.03.2025 №77454570; 4) про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 10.03.2025 №77454570; 5) про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 13.03.2025 №77454570; 6) про арешт коштів боржника від 13.03.2025 №77454570.

Таким чином, цей адміністративний позов містить чотири вимоги немайнового характеру, що становить 4844,8 грн (1211,2 грн х 4) та вимогу майнового характеру, що становить 1211,2 грн.

Відтак за його подання позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 6056 грн (4844,8 грн за чотири вимоги немайнового характеру + 1211,2 грн за вимогу майнового характеру).

Враховуючи вимоги частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» ОСОБА_1 мав сплатити за подання позову судовий збір в розмірі 6056,00 грн.

Аналогічна правова позиція щодо сплати судового збору у випадку відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі викладена у постанові Верховного Суду 11 липня 2023 року у справі № 640/5568/21.

Згідно з ч.2 ст.133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст.139 КАС України, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, а також те, що ухвалою судді від 7 липня 2025 року відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення у справі №456/2217/25, судовий збір у розмірі 6056,00 грн слід стягнути до Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 9, 19-21, 72-77, 133, 139, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6056,00 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович