Ухвала суду № 1300007, 13.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“13” листопада 2007 року                                          Справа № 5/1979-25/125 (5/1765-3/220)                                                                                                              к/с № К-25035/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань:         Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року

та постановуГосподарського суду Львівської області від 28.02.2006 р.

по справі№  5/1979-25/125 (5/1765-3/220)   

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Давидів»

до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У червні 2004 року відкрите акціонерне товариство «Давидів» звернулось до суду із позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 09.02.2004 р. №№ 0000072600/0, 0000062600/0  з підстав їх невідповідності вимогам  пп. 8.6.1, 8.6.2, 8.6.4 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-111 та п. 2.17 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»,  

            Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки від 06.02.2004 р. № 9/26-2/210/00852683, позивачу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, визначено зобов’язання сплатити штраф у розмірі суми відчуження, що становить 132135,27 грн., та згідно з підпунктом «б» п.п. 4.2.2. ст.. 4 закону № 2181-ІІІ, ст.1Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95-ВР визначено податкове зобов’язання за штрафною санкцією у сумі 31217,44 грн.. за витрачання готівки виручки на виплати, пов’язані з оплатою праці за наявності податкового боргу.

            Рішенням господарського суду Львівської області від 09.02.2004 р., залишеним без змін  постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р., позов  задоволено повністю.

            Вказані судові рішення скасовані постановою Вищого господарського суду України  від 21.07.2005 р., а справу направлено  на новий судовий розгляд.

            Постановою Господарського суду Львівської області від 28.02.2006 р. задоволено позовні вимоги ВАТ «Давидів», оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовано з підстав невідповідності їх положенням законодавчих актів у галузі податкового законодавства, на  підставі яких  такі прийняті.

            Ухвалою Львівського господарського апеляційного суду від 22.05.2006 р. постанову суду першої інстанції залишень без змін.

            Вказані судові рішення містять висновок про відсутність у діяльності позивача порушень пп. 8.6.1, 8.6.2, 8.6.4 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-111 та п. 2.17 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», який  обгрунований  документальними даними,  наданими позивачем.

            Не погодившись із постановленими у справі судовими рішеннями, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області подано  касаційну скаргу, у якій просила названі рішення скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити.

Доводи відповідача зводяться до підставності висновків акту перевірки про відчуження позивачем своїх активів без попередньої згоди з податковим органом, оскільки ці дії мали місце у період адміністративного арешту цих актів, накладеного рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2004 р. та за наявності податкового боргу, що безумовно є порушенням  вимог пп. 8.6.1, 8.6.2, 8.6.4 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-111.

Також з мотивів перебування майна позивача у податковій заставі та наявності у нього заборгованості по платежах до Пенсійного фонду України зокрема, відповідач вважає незаконними дії позивача щодо використання без згоди податкового органу готівки з виручки, отриманої від продажу активів, на виплату працівникам заборгованості по заробітній платі, та вбачає у цьому порушення  п. 2.17 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні».

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що в акті від 06.02.2004 р. № 9/26-2/210/00852683 відповідач за наслідками документальної перевірки позивача прийшов до висновку про порушення ним вимог пп. 8.6.1, 8.6.2, 8.6.4 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-111, яке полягало у відчуженні підприємством активів без попереднього погодження з податковим органом на суму 148051,12 грн., з яких відчужено майно на суму 115577,83 грн., здійснено операції з видачі товарних запасів, продукції в рахунок  погашення заборгованості по заробітній платі на суму 16557,44 грн..

За вказані дії на підставі оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 09.02.2004 р. № 0000072600/0 підприємству визначено штраф у розмірі 132135,27 грн..

Також відповідач з підстав, вказаних в акті перевірки від 06.02.2004 р., вважає  незаконним витрачання готівки з виручки на виплати, пов’язані з оплатою праці за наявності податкового боргу на суму 31217,44 грн., без узгодження з податковим органом, та вбачає у цьому порушення п. 2.17 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», за яке згідно податкового повідомлення рішення від 09.02.2004 р. № 0000062600/0 застосував штрафні санкції у розмірі 31217,44 грн..

Проте, згідно п.п. 8.6.1 ст. 8 Закону № 2181-111 з наступними змінами і доповненнями, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними  за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а) купівлі, продажу чи інших видів відчуження  або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна,  майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових чи немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності  платника податків  інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до  підприємницької, а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та  послуг за кошти за їх звичайними цінами;

б) використання об’єктів нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, які засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств уступки вимоги чи переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об’єктів нерухомого  та рухомого майна, за винятком їх ліквідації  внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень  органів державного управління.

Відповідно до п.п. 8,6.2 п. 8.6 ст. 8  згаданого Закону, яким відповідач керувався при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000072600/0 від 09.02.2004 р., « … платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком  операцій, визначених у підпункті «б»  підпункту 8.6.1 цього пункту Закону». 

Даними акту перевірки від 06.02.2004 р., які підтверджені численними копіями накладних та касової книги, стверджується, що позивач у 2002-2003 рр. відчужив  за кошти рухоме і нерухоме майно, та товарні запаси (зерно, матеріали). Виручка від цих операцій оприбуткована по касі і використана  на погашення податкової заборгованості та виплату заробітної плати працівникам. 

 Окрім цього позивач у перевіреному періоді здійснив ряд інших самостійних господарських операцій, розрахунок у яких було передбачено провести коштами. За наявності заборгованості контрагентів перед позивачем, сторони угод провели остаточний розрахунок шляхом заліку взаємних боргових зобов’язань, що випливали із різних самостійних господарських договорів. Таке зарахування позивачем зустрічних  однорідних вимог не суперечило ст. 217 ЦК України в ред. 1963 р., чинного на та той час.

З названих мотивів суди підставно відхилили доводи відповідача про здійснення позивачем бартерних операцій, і спростували зазначений в акті перевірки висновок про обов’язковість отримання позивачем згоди податкового органу на здійснення вчинених господарських операцій.

Також у матеріалах справи відсутні належні докази того, що в момент відчуження  позивачем товарів, його майно перебувало у податковій заставі. Безумовним доказом цього не може слугувати витяг із Державного реєстру застав рухомого майна із даними  про внесення запису до Реєстру 22.04.2003 р., з якого вбачається що податкова застава майна позивача виникла з 23.10.2001 р., а значить  охоплювала перевірений період. Існування такої закон пов’язує із наявністю у підприємства податкового боргу у період здійснення зазначених в акті перевірки господарських операцій, якого відповідач належно не довів.  

Цілком безпідставними є вказані у касаційній скарзі покликання на рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2004 р. про продовження  строку адміністративного арешту активів позивача терміном на 2 місяці, оскільки це судове рішення поширюється лише на правовідносини, які мали місце після набрання ним чинності. До того ж судове рішення мотивоване необхідністю вжиття заходів до збереження активів підприємства у зв’язку із застосуванням до підприємства штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та не містить жодної правової оцінки тих обставин, які мають значення для вирішення даної справи.

Відтак суди першої та апеляційної інстанцій підставно дійшли висновку про незаконність податкового повідомлення рішення відповідача від 09.02.2004 р. №0000072600/0.

Відсутність у справі належних доказів наявності податкової застави також зумовило правильне вирішення судами позовних вимог про скасування іншого оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 09.02.2004 р. № 0000062600/0, яким  до позивача застосовано штрафних санкцій у розмірі 31217,44 грн. за погашення заборгованості по заробітній платі товарами  без узгодження із податковим органом. 

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області – залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року та постанову Господарського суду Львівської області від 28.02.2006 р.  по справі №  5/1979-25/125 (5/1765-3/220) - залишити без змін.

Справу  № 5/1979-25/125 (5/1765-3/220) повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                     Голубєва Г.К.