Рішення № 129993355, 28.08.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2025 року Справа № 915/705/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю сторін:

прокурор Дзюбан О.В.

від позивача (представник позивача) в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54005

електронна пошта: secretariat@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі:

Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65018

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD, вул. Розова, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55202

про: стягнення неустойки за неповернення майна у розмірі 142 256,78 грн.

Миколаївська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі Електронний суд 02.05.2025 (вх.№6714/25 від 02.05.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD про стягнення неустойки за неповернення майна у розмірі 142 256,78 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 14.03.2016 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області (наразі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) з Товариством з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD укладено договір оренди державного нерухомого майна №РОФ-1456. Відповідно до п.10.1 договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 14.03.2016 по 12.03.2019 року включно. Згідно договору від 21.03.2019 №1 про внесення змін, строк дії договору продовжено з 12.03.2019 до 10.03.2022. ТОВ БФ ШАНС LTD 01.03.2022 на адресу позивача скеровано заяву про припинення договору оренди № РОФ-1456 від 14.03.2016 у зв`язку з введенням в Україні військового стану. За наслідками розгляду вказаного листа Регіональним відділенням 01.03.2022 прийнято рішення про припинення орендних правовідносин за вказаним договором оренди. Вказує, що договір оренди державного майна від 14.03.2016 №РОФ-1456 з 01.03.2022 є припиненим, у зв`язку з чим у відповідача, з урахування вимог чинного законодавства та положень договору оренди 01.03.2022 виник обов`язок щодо повернення майна, що орендувалося. У зв`язку з неповерненням майна у визначений договором та Законом строк прокурор звернувся до суду з позовом про виселення орендаря та стягнення неустойки. Зазначає, що у зв`язку з підписанням акту приймання передачі та фактичним поверненням майна - 16.12.2024, ухвалою суду від 27.01.2025 у справі №915/584/24 провадження у справі в частині виселення орендаря закрито. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.03.2025 у справі №915/584/24 з орендаря стягнуто неустойку у розмірі 443 034,59 грн. за період з 01.03.2022 по 30.04.2024. Прокурор вказує, що оскільки майно відповідачем було повернуто тільки 16.12.2024, то у Регіонального відділення Фонду, внаслідок порушення умов зобов`язання з боку відповідача, виникло право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної оплати за весь час неповернення майна, а саме за період з 01.05.2024 по 16.12.2024.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2025, головуючим суддею призначено суддю Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 06.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2025. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 05.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 01.07.2025.

Ухвалою суду від 01.07.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 05.08.2025.

Ухвалою суду від 05.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.2025.

Відповідач в судове засідання 28.08.2025 не з`явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 05.08.2025, яка була отримана відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0610272691455 (арк.110).

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14.03.2016 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD, як орендарем, укладено договір №РОФ-1456 оренди державного нерухомого майна (далі Договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 927,8 кв.м. (інв..№94) (реєстраційний номер 33689922.32.ААААЕЕ616) розташовані у двоповерховій прибудованій будівлі з підвалом за адресою: вул.Розова, 3А в м.Первомайськ Миколаївської області, згідно з планом розміщення орендованого приміщення (додаток 1 до договору оренди), що перебувають на балансі Філія Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс (правонаступником якого є Філія Південна Концерну Військоргсервіс) (п.1.1 Договору).

У відповідності до п.2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (п.2.4 Договору).

Згідно п.3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786, в редакції змін та доповнень, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2015 року)6 290,57 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до Державного бюджету (на рахунки визначені фінансовими органами) та Балансоутримувача.

Згідно п.5.10 Договору, орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору оренди повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п.10.1 Договору (в редакції договору №1 про винесення змін), цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 12.03.2019 до 10.03.2022 року включно.

У відповідності до п.10.3 Договору, зміни до умов цього Договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Пропозиції розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Згідно п.10.6 Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його було укладено; - загибелі орендованого майна; - достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; - банкрутства орендаря; - ліквідації орендаря.

Пунктом 10.8 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав привернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до п.10.9 Договору, майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання передавання про повернення майна покладається на орендаря.

У відповідності до п.10.10 Договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Згідно акту приймання передавання від 14.03.2016, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 927,8 (інв..№94) (реєстраційний номер 33689922.32.ААААЕЕ616) розташоване у двоповерховій прибудованій будівлі з підвалом за адресою: Миколаївська область, м.Первомайськ, вул.Розова, 3а (арк.16).

21.03.2019 між орендодавцем та орендарем укладено Договір №1 про внесення змін до Договору оренди державного нерухомого майна від 14.03.2016 №РОФ-1456, згідно якого внесли зміни до п.1.1, 3.1, 10.1 Договору оренди від 14.03.2016 №РОФ-1456 (арк.17-19).

Прокурор вказує, що відповідачем на адресу позивача 01.03.2022 було скеровано заяву про припинення договору оренди №РОФ-1456 від 14.03.2016 у зв`язку з введенням в Україні військового стану.

За наслідками розгляду вказаного листа дорученням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 01.03.2022 прийнято рішення про припинення орендних правовідносин з відповідачем за Договором оренди з 01.03.2022 (арк.20).

Прокурор стверджує, що договір оренди №РОФ-1456 від 14.03.2016 з 01.03.2022 є припиненим, у зв`язку з чим у відповідача, з урахування вимог чинного законодавства та положень Договору оренди виник обов`язок щодо повернення майна, яке орендувалося.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору, перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Концерн Військторгсервіс в особі Філії Південна Концерну Військторгсервіс, з вимогами (з урахуванням заяви від 22.05.2024 про виправлення допущеної під час подання позову технічної описки):

- повернути від Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма Шанс LTD на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях державне нерухоме майно, що розташоване за адресою вул.Розова, 3А в м.Первомайськ, загальною площею 927,8 кв.м;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма Шанс LTD на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях неустойку за неповернення майна у розмірі 443034,59 грн.

Прокурор зазначає, що лише 16.12.2024 між сторонами підписано акт приймання передачі нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма Шанс LTD передало (повернуло), а філія «Південна» Концерну «Військторгсервіс» прийняло нерухоме майно нежитлове приміщення першого та другого поверхів загальною площею 927,8 розташоване у двоповерховій прибудованій будівлі з підвалом за адресою: Миколаївська область, м.Первомайськ, вул.Розова, 3а (арк.35). Вказує, що майно, яке відповідачем мало бути повернуто у строки передбачені ч.1 ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.5.10 Договору, фактично повернуто орендодавцю лише 16.12.2024.

Ухвалою суду від 27.01.2025 у справі №915/584/24, у зв`язку з поверненням орендарем нежитлового приміщення, провадження у справі в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма Шанс LTD з нежитлового приміщення, що розташоване за адресою вул.Розова, 3А в м.Первомайськ, загальною площею 927,8 кв.м., закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору (арк.31-33).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/584/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма Шанс LTD на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях неустойку за неповернення майна за період з 01.03.2022 по 30.04.2024 у розмірі 443 034,59 грн. (арк.21-30).

Прокурор вказує, що оскільки майно було повернуто лише 16.12.2024, то у позивача виникло право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки за період з 01.05.2024 по 16.12.2024 у розмірі 142 256,78 грн. Розрахунок неустойки, що підлягає сплаті до державного бюджету позивачем виконано з урахуванням вимог Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786.

Розрахунок суми неустойки скеровано орендодавцем на адресу відповідача 10.02.2025, та отримано директором товариства особисто 19.02.2025, що підтверджується повідомленням про вручення (арк.40, 41).

Проте, відповідно до інформації Регіонального відділення Фонду від 21.03.2025 та від 29.04.2025 відповідачем відповідь на претензію не надано, суму неустойки добровільно не сплачено, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.

Згідно ст.26 Закону України Про оренду державного та комунального майна, контроль за виконанням умов договорів оренди майна покладається на орендодавців майна. Такими органами щодо оренди державного майна відповідно до ст.4 Закону є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, затвердженого головою Фонду державного майна України 25.05.2019, регіональне відділення реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, виступає орендодавцем нерухомого майна, яке є державною власністю; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням.

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є уповноваженим органом у сфері оренди державного майна.

Прокурор вказує, що зазначений орган самоусунувся від своєчасного реагування та захисту державних інтересів. Незважаючи на несвоєчасне повернення відповідачем майна, Регіональним відділенням Фонду не вживалось заходів до стягнення суми неустойки, самостійно не звернулось до суду з позовною заявою щодо стягнення коштів, а лише ініціювало перед прокурором питання щодо представництва інтересів держави. Неможливість звернення до суду органом мотивовано відсутністю кошторисного призначення.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Миколаївською обласною прокуратурою листом №15/2-249вих-25 від 28.04.2025 повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про наявність підстав для представництва та підготовку позовної заяви в інтересах органу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст.23 Закону України Про прокуратуру для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.

Щодо суті позовних вимог

Згідно ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

У відповідності до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном із наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.795 Цивільного Кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, є неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, що є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору оренди, коли користування майном стає неправомірним.

Отже, правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору оренди не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, що сформульована в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Згідно ч.1 ст.785 Цивільного Кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, з припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

У відповідності до ч.2 ст.785 Цивільного Кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного Кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

У розумінні загальних та спеціальних норм права санкція (неустойка), яка передбачена ст. 785 ЦК України, є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України обов`язковим є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як орендаря за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 по справі № 904/3315/18.

Згідно п.5.10 Договору, орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору оренди повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п.10.1 Договору (в редакції договору №1 про винесення змін), цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 12.03.2019 до 10.03.2022 року включно.

Пунктом 10.8 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендаря затримав привернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до п.10.9 Договору, майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/584/24, Договір оренди державного майна №РОФ-1456 від 14.03.2016 є припиненим з 01.03.2022, та фактичне повернення майна орендарем було здійснено 16.12.2024 на підставі підписаного між сторонами акту приймання-передачі.

Ухвалою суду від 27.01.2025 у справі №915/584/24, у зв`язку з поверненням орендарем майна, провадження у справі в частині виселення орендаря закрито.

Рішенням суду від 27.01.2025 у справі №915/584/24 з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD стягнуто неустойку за неповернення майна у розмірі 443 034,59 грн. за період з 01.03.2022 по 30.04.2024.

Згідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/584/24, встановлено обставини, що фактичне повернення майна орендарем було здійснено 16.12.2024 на підставі підписаного між сторонами акту приймання-передачі.

Враховуючи, той факт, що майно відповідачем було повернуто лише 16.12.2024 позивачем нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.05.2024 по 15.12.2024 у розмірі 142 256,78 грн.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок та встановлено, що його здійснено арифметично вірно.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення майна за період з 01.05.2024 по 15.12.2024 у розмірі 142 256,78 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом враховано, що відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо нарахованої позивачем неустойки, та будь - яких доказів того, що відповідач належним чином виконав свої зобов`язання з повернення майна, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 75-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD (вул.Розова, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55202, код ЄДРПОУ 13865486) на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (вул.Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65018, код ЄДРПОУ 43015722) неустойку за неповернення майна у розмірі 142 256,78 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD (вул.Розова, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55202, код ЄДРПОУ 13865486) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/рUA748201720343150001000000340, Банк ДКСУ м.Києва МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910048) судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повне рішення складено 04.09.2025.

Суддя Н.О. Семенчук