Рішення № 129992962, 05.09.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2025Справа № 910/6564/25

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-НОВА"

до Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ"

про стягнення 1 295 292,01 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Мороз

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-НОВА" (далі - позивач, СТОВ "ДРУЖБА-НОВА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ" (далі - відповідач, АТ "ДПЗКУ") про стягнення 1 295 292,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачу збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди у сумі 1 295 292,00 грн внаслідок не повернення відповідачем позивачу товару (440 589 кг зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року), який знаходився на зберіганні у відповідача за Договором складського зберігання зерна № 48-ЗБ/2022 від 08.09.2022, та не поставки цього товару позивачем компанії Inerco Trade S.A. в межах Контракту № 2223-FС-FWD-I-DRZ-1 від 19.12.2022, укладеного між позивачем та компанією Inerco Trade S.A.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 позовну заяву СТОВ "ДРУЖБА-НОВА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

06.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 позовну заяву СТОВ "ДРУЖБА-НОВА" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6564/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/6564/25.

30.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та зазначав, що твердження позивача, що СТОВ "ДРУЖБА-НОВА" є сільськогосподарським товариством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур є помилковим, оскільки, як стверджує відповідач, СТОВ "ДРУЖБА-НОВА" характеризується як агропромислове підприємство, що спеціалізується на тваринництві та рослинництві. Відтак, на думку відповідача, зерно кукурудзи, яке знаходилось на зберіганні у АТ "ДПЗКУ", за Договором складського зберігання зерна № 48-ЗБ/2022 від 08.09.2022, могло бути використане позивачем і для виробництва кормів для тварин.

Також відповідач, у відзиві на позовну заяву, вказав, що позивачем не доведено, що зерно кукурудзи, яке відповідач йому не повернув за Договором складського зберігання зерна №48-ЗБ/2022 від 08.09.2022, повинно було використане виключно в якості поставки за Контрактом, а не в інших цілях, зважаючи на різноманітність видів діяльності СТОВ "ДРУЖБА-НОВА".

Враховуючи збройну агресією російської федерації проти України, введення воєнного стану на території України, а також масовість обстрілів портових об`єктів, зокрема морського порту Чорноморськ, відповідач не виключає, що зерно, яке відповідач не відвантажив позивачу, могло потрапити під ракетну атаку та могло бути знищеним чи пошкодженим.

Крім того, відповідач зазначає, що ч.3 ст. 22 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 951 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 225 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 34 закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлює обмежену відповідальність зернового складу (зберігача) у разі втрати зерна переданого йому на зберігання, а саме - в розмірі вартості втраченого зерна, тобто відшкодуванню підлягають лише реальні збитки.

Також відповідач звертає увагу суду, що АТ "ДПЗКУ" у повному обсязі відшкодувало позивачу вартість втраченого зерна, за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2023 у справі № 910/15346/23, залишеним без змін Постановою апеляційного господарського суду від 25.03.2024, що підтверджується копію платіжної інструкції № 3883 від 09.05.2024.

Щодо висновку експерта № 15-04-25 від 070.05.205, поданого позивачем за результатами проведеної судової економічної експертизи, то відповідач наголошує, що експертом не враховано положення чинного законодавства України про обмежену відповідальність зернового складу за втрату зерна та практику Верховного Суду щодо невжиття позивачем достатніх заходів для запобігання виникненню збитків чи зменшенню їх розміру.

02.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що на зберігання відповідачу СТОВ "ДРУЖБА-НОВА", за Договором складського зберігання зерна № 48-ЗБ/2022 від 08.09.2022, передав зерно кукурудзу 3 класу врожаю 2022 року, яка згідно ДСТУ-4525:2006 призначена для харчових потреб. Крім того позивач зазначив, що СТОВ "ДРУЖБА-НОВА" не займається тваринництвом, а також будь-якими видами переробки кукурудзи та реалізацією продуктів переробки.

Позивач наполягає, що все зерно кукурудзи, яке ним вирощується реалізується виключно по Контракту № 2223-FС-FWD-I-DRZ-1 від 19.12.2022 з Inerco Trade S.A. Позивач зазначає, що неможливо надати доказів того, чого не існує, а саме доказів про не укладання інших контрактів з іншими особами.

Додатково позивач вказує, що відповідачем, за Договором складського зберігання зерна № 48-ЗБ/2022 від 08.09.2022, було частково виконано зобов`язання в частині повернення зерна, а саме у кількості 376,30 т. Позивач вказану кількість зерна реалізував саме за Контрактом № 2223-FС-FWD-I-DRZ-1 від 19.12.2022, що підтверджується копією коносаменту від 12.03.2023, копією видаткової накладної №ДН000000578 від 12.03.2023 та копією Вантажної митної декларації 23UA500090001481U4. Таким чином, у разі, якби відповідач повернув позивачу всю кількість зерна кукурудзи, воно б було реалізовано повністю таким самим способом, як і частина повернутого зерна.

08.07.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач повторно наголосив на обмежену відповідальність, а саме, що збитки, завдані поклажодавцю (позивачу) в разі втрати (нестачі) речі, обмежуються розміром її вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

08.09.2022 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-НОВА" (далі поклажодавець) та Акціонерним товариством "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ" (далі зерновий склад) укладено Договір складського зберігання зерна № 48-ЗБ/2022 (далі Договір), за умовами якого поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а зерновий склад зобов`язаний прийняти зерно на зберігання та в установлений строк зобов`язується повернути зерно поклажодавцю або особі, зазначеній ним як вантажоодержувач, у стані, передбаченому Договором та законодавством (пункт 1.1).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу на зберігання зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року в кількості 981 829 кг.

14.02.2023 відповідачем було відвантажено позивачу 376 300 кг зерна, 07.07.2023 відповідач відвантажив 120 420 кг, а 04.08.2023 44 520 кг зерна.

Відповідно до Довідки №628 від 01.09.2023 на зберіганні у відповідача, станом на 31.08.2023 залишилась кукурудза 3 класу урожаю 2022 року, умовно-залікова вага 440 589 кг.

СТОВ "ДРУЖБА-НОВА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ" про стягнення 2 092 797, 75 грн вартості 440 589 кг кукурудзи, яка не була повернута відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/15346/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, позов СТОВ "ДРУЖБА-НОВА" задоволено та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ" 2 092 797,75 грн реальних збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями глави 3 та 51 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)

Судом встановлено, що між СТОВ "ДРУЖБА-НОВА" та Inerco Trade S.A. було укладено Контракт № 2223-FС-FWD-I-DRZ-1 від 19.12.2022 (далі Контракт), за умовами якого продавець (СТОВ "ДРУЖБА-НОВА") зобов`язується передати у власність покупця (Inerco Trade S.A.) Товар кукурудзу 3 класу українського походження, а покупець (Inerco Trade S.A.), зобов`язується прийняти і оплатити Товар відповідно до термінів і умов даного Контракту.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Контракту продавець(СТОВ "ДРУЖБА-НОВА") продає товар у кількості 200 000 метричних тон +/-15%, за ціною 240,00доларів США за 1 метричну тону.

Поставка Товару здійснюється партіями в термін з 28.12.2022 по 01.06.2023 (п. 4.2 Контракту).

Судом також встановлено, що 20.03.2023 СТОВ "ДРУЖБА-НОВА" та Inerco Trade S.A. уклали Угоду № 4-1 про внесення змін до Контракту № 2223-FС-FWD-I-DRZ-1 від 19.12.2022, якою внесли зміни до пункту 3 та пункту 4.

Вказаною Угодою сторони погодили, що кількість товару, який має поставити продавець складає 260 000 метричних тон +/-15%, за ціною 240 доларів США, а строк поставки визначили з 28.12.2022 до 31.12.2023.

Суд звертає увагу, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Щодо протиправної поведінки відповідача суд зазначає наступне.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред`явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Статтею 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Крім того, згідно п. 3.4 Договору зерновий склад зобов`язаний повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений Договором строк зберігання не закінчився.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, встановлено, що відповідач не повернув позивачу, зі зберігання 440 589 кг зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року.

Так протиправна поведінка полягає у тому, що АТ "ДПЗКУ" порушило умови Договору в частині неповернення позивачу зі зберігання 440 589 кг зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року.

Щодо збитків, заподіяних відповідачем суд зазначає наступне.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Суд звертає увагу, що положення ЦК України не містять закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Як встановлено судом раніше, зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року, яке знаходилось на зберіганні у відповідача за Договором складського зберігання зерна №48-3Б/2022 від 08.09.2022, мало бути поставлене СТОВ "ДРУЖБА-НОВА" покупцю (Inerco Trade S.A.) за Контрактом № 2223-FC-F WD-I-DRZ-1 від 19.12.2022 у кількості 440 589 кг за ціною 240 доларів США.

Суд встановив, що розмір збитків (упущеної вигоди) розраховано позивачем у позовній заяві станом на 26.06.2023 (дата оплати покупцем Inerco Trade S.A., за попередньо поставлений Товар, за інвойсом № 00578 від 12.03.2023).

Станом на 26.06.2023 офіційний курс долара США становив 36,5686 грн. за 1 долар США.

Відтак, суд визначив, що 1 т кукурудзи, що була поставлена за Контрактом № 2223-FC-F WD-I-DRZ-1 від 19.12.2022 за інвойсом № 00578 від 12.03.2023 становить 8 776,46 грн за 1 т (240 доларів США * 36,5686).

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/15346/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, встановлено, що відповідно до експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 18.09.2023 №ЧК-416 середньо-ринкова гуртова ціна на кукурудзу 3-го класу врожаю 2022 року станом на 15.09.2023 по Полтавській області становить 4 750 грн за 1 т.

Також судом встановлено, що позивач, з моменту отримання зерна і до завантаження на судно, а також під час проходження митного оформлення поніс витрати.

Вказані витрати складаються з:

- транспортно-експедиційних витрат;

- витрат на оформлення електронної вантажно-митної декларації;

- витрат на послуги з відвантаження кукурудзи та оформлення товарно-супровідних документів.

Транспортно-експедиційні послуги надавались позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ ТРЕЙД" на підставі Договору № ТЕО-КТ-ДРН-10 від 01.07.2022. Актом надання послуг № KT23-12229 від 28.02.2023 підтверджується надання транспортно-експедиційні послуги ст. ГРЕБІНКА - ст. ЧОРНОМОРСЬК-ПОРТ-ЕКСПОРТ, Кукурудза 3 клас, в кількості 376,3 т по ціні 712,54 грн/т на суму 268 128,80 грн (без ПДВ).

Відтак витрати на транспортно-експедиційні послуги становлять 855,05 грн (712,54 грн/т + 20% ПДВ) на 1 т.

Послуги з оформлення електронної вантажно-митної декларації позивачу надавались Спільним підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" на підставі Договору №2021/698 від 01.03.2021. Згідно Акту наданих послуг № 248 від 15.03.2023 позивачу надані послуги з оформлення електронної копії вантажної митної декларації 23UA500090001481U4 на загальну суму 1 600,00 грн.

Загальна маса вантажу по Вантажній митній декларації 23UA500090001481U4 складає 61 150,444 т.

Відтак витрати на оформлення електронної вантажно-митної декларації становлять 0,02 грн (1 600,00 грн : 61 150,444 т) на 1 т.

Послуги з відвантаження кукурудзи та оформлення товарно-супровідних документів надавались позивачу Спільним підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" на підставі Договору №0107/2017-ДН від 01.07.2017 та Додаткової угоди №30/12 до Договору №0107/2017-ДН від 01.07.2017. Відповідно до Акту наданих послуг № 276 від 31.03.2023 позивачу була надана послуга з відвантаження кукурудзи та оформлення товарно-супровідних документів в кількості 61 150,444 т по ціні 192,90 грн/т на суму 11 795 920,65 грн (без ПДВ).

Відтак витрати на послуги з відвантаження кукурудзи та оформлення товарно-супровідних документів становлять 231,48 грн (192,90 грн/т + 20% ПДВ) на 1 т.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що витрати, які позивач поніс з моменту отримання зерна і до завантаження на судно, а також під час проходження митного оформлення становлять 1 086,55 грн ( 855,05 грн (транспортно-експедиційних витрати) + 0,02 грн (витрати на оформлення електронної вантажно-митної декларації) + 231,48 грн (витрати на послуги з відвантаження кукурудзи та оформлення товарно-супровідних документів)).

Таким чином, розмір збитків (упущеної вигоди) від реалізації 1 т кукурудзи за Контрактом № 2223-FC-F WD-I-DRZ-1 від 19.12.2022 складає ціна реалізації 1 т кукурудзи мінус ціна реальної вартості 1 т кукурудзи та мінус витрати позивача на реалізацію 1 т кукурудзи: 8 776,46 4 750,00 1 086,55 = 2 939,91 грн/т.

Враховуючи, що відповідачем не повернуто, зі зберігання 440 589 кг кукурудзи, то розмір неодержаного прибутку (упущеної вигоди) позивача становить 1 295 292,01 грн (2 939,91 грн/т * 440,589 т).

Вказаний розрахунок також підтверджується Висновком експерта № 15-04-25 за результатами проведення судової економічної експертизи від 07.05.2025, на замовлення СТОВ "ДРУЖБА-НОВА".

Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами (постанова Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №926/1904/19).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами на підтвердження збитків (упущеної вигоди) завданих Акціонерним товариством "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ" позивачу, в результаті порушення зобов`язань за Договором складського зберігання зерна № 48-ЗБ/2022 від 08.09.2022.

Щодо причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками суд зазначає наступне.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі.

Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Суд звертає увагу, що позивач має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц , постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Відтак судом з матеріалів справи, встановлено, що СТОВ "ДРУЖБА-НОВА" в результаті порушення АТ "ДПЗКУ" зобов`язань за Договором складського зберігання зерна № 48-ЗБ/2022 від 08.09.2022, не мало можливості реалізувати зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2022 року у кількості 440 589 кг за Контрактом № 2223-FС-FWD-I-DRZ-1 від 19.12.2022.

Отже, позивач належними засобами доказування довів наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками (у формі упущеної вигоди) позивача.

Щодо вини відповідача суд зазначає наступне.

У Постанові Верховного Суду справа №643/14079/17 від 15.04.2020 зроблено висновок, що "договір зберігання може укладатися із зберігачем чи професійним зберігачем. При цьому, правовий статус (зберігач чи професійний зберігач) впливає на ті обставини, які виключають відповідальність зберігача (професійного зберігача) за втрату речі".

Також, Верховний Суд в даній постанові зазначив, що "професійний зберігач має довести, що втрата речі сталася внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. У всіх інших випадках, навіть якщо вини професійного зберігача немає, він зобов`язаний відшкодувати збитки поклажодавцеві".

Таким чином, за відсутності обставин непереборної сили та особливих властивостей речі, що могли спричинити втрату чи її пошкодження, умислу чи грубої необережності поклажодавця, відповідальність зберігача за втрату (нестачу речі, яка була йому передана на зберігання в даному випадку не може бути виключена, а отже відповідно до висновків Верховного Суду зберігач зобов`язаний відшкодувати збитки поклажедавцеві навіть за відсутності своєї вини.

Наявність вини відповідача, який не повернув передане йому на зберігання зерно кукурудзи, встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/15346/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024.

Відтак судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Щодо заперечень відповідача про обмежену відповідальність зберігача у разі втрати зерна переданого йому на зберігання, а саме - в розмірі вартості втраченого зерна суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання умов Договору сторони несуть відповідальність та відшкодовують збитки, у порядку, передбаченому чинним законодавством України а умовами Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять:

1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено;

2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною;

3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Отже Цивільним кодексом України передбачено загальний принцип повного відшкодування заподіяних збитків, тобто принцип за яким відшкодування здійснюється в розмірі, еквівалентному заподіяним збиткам, а обмеження майнової відповідальності допускається лише у виняткових, прямо передбачених законом або договором випадках.

Як встановлено судом, Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" не містить обмежень щодо відповідальності зернового складу, натомість статтею 33 Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлена загальна відповідальність зернового складу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини" (Ozturk v. Turkey)).

Тлумачення змісту ч. 2 ст. 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода будучи складовою поняття збитки на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити па основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Отже відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту) за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Вказані обґрунтування повністю узгоджуються з висновками, викладеним Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційною господарського суду у постанові від 30 вересня 2021 року по справі №922/3928/20.

Судом встановлено, що позивачем розрахунок розміру упущеної вигоди (недоотриманого прибутку) розраховувався, виходячи з цін, визначених у Контракті № 2223-FC-F WD-I-DRZ-1 від 19.12.2022, оскільки ними в повній мірі підтверджується розмір доходу, отримання якого очікувалось позивачем за звичайних умов, а саме в разі коли відповідачем належним чином були виконані його обов`язки за Договором.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які спростовують вимоги позивача чи підтверджують виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором належним чином.

Не надано відповідачем і контррозрахунку завданих збитків.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач, не надав доказів повного виконання взятих на себе зобов`язань, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1 295 292,01 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 15 543,51 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Також позивачем зазначено, що такі докази будуть надані в порядку визначеному ГПК України.

Крім того, позивач стягнути з відповідача 40 000,00 грн витрат на проведення економічної експертизи на замовлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з платіжної інструкції № 31401 від 20.05.2025 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 15 543,51 грн.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 15 543,51 грн покладається на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Позивач як додаток до позову долучив Висновок експерта № 15-04-25 за результатами проведення судової економічної експертизи від 07.05.2025, на замовлення СТОВ "ДРУЖБА-НОВА".

Суд взяв до уваги висновки судової економічної експертизи щодо розрахунку вартості завданих збитків (упущеної вигоди).

Позивач на підтвердження понесених ним витрат на проведення судової економічної експертизи долучив до матеріалів справи: копію Договору № 15-04-25 від 15.04.2025, копію Акту приймання-здачі наданих послуг з надання висновку експерта № 15-04-25 за результатами проведення судової економічної експертизи від 07.05.2025, копію платіжної інструкції № 27070 від 29.04.2025 на суму 40 000,00 грн.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, суд дійшов висновку що витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 40 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.cт. 2, 13, 74, 76, 79, 80, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ" (Україна, 01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 1; ідентифікаційний код: 37243279) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА-НОВА" (Україна, 17600, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, селище Варва, вул.Кропиви Костянтина, будинок 59; ідентифікаційний код: 31333767) 1 295 292,01 грн (один мільйон двісті дев`яносто п`ять тисяч двісті дев`яносто дві гривні 01 коп.) збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 коп.) витрат на проведення судової економічної експертизи та 15 543,51 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок три гривні 51 коп) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 05.09.2025

СуддяОксана ГУМЕГА