Рішення № 129992766, 18.08.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2025Справа № 910/3950/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого суддіЛітвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЕВЕНТ" (01042, місто Київ, пров. Новопечерський, будинок 19/3)

до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 23)

про тлумачення договору.

Представники учасники справи:

Від позивача:Істоміна В.Л.;

Від відповідача:Савченко М.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЕВЕНТ" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (далі-відповідач), в якому позивач просив суд

1. здійснити тлумачення договору від 19.09.2017, який укладено між Київським комунальним об`єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Евент", визначивши відсутність в зазначеному договорі відсутність положень щодо дострокового припинення договору.

2. здійснити тлумачення договору від 19.09.2017, який укладено між Київським комунальним об`єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Евент", визначивши, що припинення договору не залежить від дії розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.09.2011 року № 1615.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.05.2025.

04.04.2025 через систему Електронний суд від представника позивача надійшло клопотання про видачу копії ухвали наручно.

24.04.2025 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому КО «Київзеленбуд» не погоджується з вимогами позовної заяви ТОВ «Гранд Евент» та вважає їх безпідставними, не обґрунтованими, з огляду на наступні обставини:

- 28 березня 2024 року на засіданні Ради оборони міста Києва, яке проводилось з метою захисту населення Столиці від масових ракетних атак країни-агресора та інших дій ворога, розглянуто питання щодо обмеження проведення заходів в місті Києві, які передбачають участь значної кількості людей. На виконання рішення Ради оборони міста Києва, оформленого протоколом від 28 березня 2024 року № 4, з метою захисту населення міста Києва від масованих ракетних атак країни-ворога та запобігання іншим діям останнього, спрямованим на дестабілізацію ситуації у місті, розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 6 серпня 2024 року № 870 визнано таким, що втратило чинність Розпорядження № 1615, на підставі якого було укладено Договір від 19.09.2017 року;

- враховуючи істотну зміну обставин та порушення позивачем умов Договору від 19.09.2017 року, відповідач звернувся до суду про розірвання договору про співпрацю, який укладено між КО «Київзеленбуд» до ТОВ «Гранд Евент». За результатами розгляду справи № 910/8813/24 рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 задоволено позовні вимоги та розірвано Договір від 19.09.2017 року;

- відповідач відзначає, що Договір виконувався з 2017 року, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду зумовлює неможливість тлумачення змісту Договору. На думку відповідача, в Договорі відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з`ясувати сторонам їх дійсні наміри під час підписання Договору, а позивач фактично має намір зміни, уточнення умов Договору.

05.05.2025 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Представник відповідача у підготовче засідання 05.05.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Судом відкладено розгляд заяви представника позивача про зміну предмету позову до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 відкладено підготовче засідання на 28.05.2025.

Представник відповідача у підготовче засідання 28.05.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Суд у підготовчому засіданні 28.05.2025 постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні заяви представника позивача про зміну предмету позову, у зв`язку із порушення статті 46 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 відкладено підготовче засідання на 16.06.2025.

Представник відповідача у підготовче засідання 16.06.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2025.

21.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача 18.08.2025 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 16.06.2025.

Представника відповідача 18.08.2025 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 18.08.2025.

Представник позивача 18.08.2025 у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 18.08.2025 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 18.08.2025.

У судовому засіданні 18.08.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1615 від 05.09.2011 «Про організацію постійно діючої міської виставки квітів, ландшафтного дизайну та інших громадських заходів на території Печерського ландшафтного парку» доручено КО «Київзеленбуд» виконання робіт з підготовки та організації міської постійно діючої виставки квітів, ландшафтного дизайну та інших заходів на території Печерського ландшафтного парку, забезпечення її високого естетичного та організаційного рівня, з можливістю залучення до участі у підготовці та організації виставки комунальних підприємств по утриманню зелених насаджень, міських лісопаркових господарств, підприємств по вирощуванню та реалізації квіткової продукції, квіткарів-аматорів, ландшафтних дизайнерів тощо.

На виконання вказаного Розпорядження, 19 вересня 2017 року між Об`єднанням та Товариством укладено договір про співпрацю, метою якого є оформлення взаємовідносин та об`єднання зусиль сторін задля створення умов для відпочинку киян і гостей столиці, а також для пропаганди досягнень передового досвіду у сфері квітникарства, ландшафтного дизайну й озеленення міста, у формі спільної роботи над підготовкою та проведенням заходів на території Печерського ландшафтного парку в місті Києві згідно Розпорядження №1615 (пункт 1.1. вказаного правочину).

Цей договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

За умовами пунктів 2.1. та 2.2. вказаного правочину сторони домовились про координацію зусиль у процесі підготовки до заходів у ролі співорганізаторів. Діяльність сторін у рамках цього договору проводиться на основі взаєморозуміння і взаємоповаги.

Кожна із сторін за цим договором може виконувати повністю або частково зобов`язання іншої сторони, як самостійно, так із залученням третіх осіб, але в будь-якому разі зобов`язана повідомити про таке іншу сторону в письмовій формі (пункт 2.7. договору).

За умовами пункту 3.1. договору Об`єднання зобов`язалось, зокрема: надати Товариству право організації проведення заходів на територій Печерського ландшафтного парку до 31 грудня 2018 року; надавати Товариству акти для компенсації понесених Об`єднанням витрат з водопостачання, електроенергії, прибирання території, вивезення сміття та забезпечення цілодобового безперебійного електроживлення. Реалізація квитків на заходи здійснюється уповноваженою особою Товариства.

У свою чергу, відповідно до пункту 3.2. договору відповідач зобов`язався, зокрема, надавати Об`єднанню звіт щодо організаційних та фінансових результатів проведення заходів.

Пунктом 4.5. вказаного правочину встановлено, що прибуток, отриманий за рахунок або в результаті спільної діяльності за проведення відповідного заходу, становить різницю між всіма отриманими Товариствами коштами за проведення заходу та понесеними витратами на його проведення. Товариство залишає 40% від прибутку собі, а решту (60%) перераховує Об`єднанню.

Сторони визначають, що всі ймовірні претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами у встановлений чинним законодавством України строк. Забороняється розірвання договору в односторонньому порядку. Сторони погоджуються регулювати всі спірні питання шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди, спір вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору, визначеному відповідним чинним законодавством України (пункти 6.5. та 6.6. договору).

За пунктом 6.1. вказаного правочину останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року.

У подальшому сторони уклали додаткові угоди №№ 1 4 до вказаного правочину, якими вносились зміни до пунктів 3.1., 3.2. договору щодо зобов`язань сторін та пункту 6.1. щодо терміну його дії. Зокрема, додатковою угодою від 30 листопада 2022 року № 4 внесено зміни до договору та викладно підпункт 1 пункту 3.1. та пункт 6.1. договору в наступній редакції: "надати право організації проведення заходів відповідачу на територій Печерського ландшафтного парку в період з моменту укладання договору на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 180 днів з дня його припинення або скасування"; "Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 180 днів з дня його припинення або скасування".

28 березня 2024 року на засіданні Ради оборони міста Києва, яке проводилось з метою захисту населення Столиці від масових ракетних атак країни-агресора та інших дій ворога, розглянуто питання щодо обмеження проведення заходів в місті Києві, які передбачають участь значної кількості людей.

На виконання рішення Ради оборони міста Києва, оформленого протоколом від 28 березня 2024 року №4, з метою захисту населення міста Києва від масованих ракетних атак країни-ворога та запобігання іншим діям останнього, спрямованим на дестабілізацію ситуації у місті, розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 6 серпня 2024 року № 870 визнано таким, що втратило чинність Розпорядження №1615 від 05.09.2011 року.

Надалі, відповідач звернувся до суду про розірвання договору про співпрацю від 19.09.2017, який укладено між КО «Київзеленбуд» до ТОВ «Гранд Евент». За результатами розгляду справи № 910/8813/24 рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 задоволено позовні вимоги та розірвано Договір про співпрацю від 19.09.2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказав, що

- сторонами до Договору про співпрацю від 19.09.2017 було укладено додаткову угоду № 4 від 30.11.2022 року, якою надано право організації проведення заходів позивачу на територій Печерського ландшафтного парку у період з моменту укладання договору на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 180 днів з дня його припинення або скасування;

- на думку позивача, після втрати чинності Розпорядженням №1615, на підставі розпорядження від 6 серпня 2024 року №870, дія Договору від 19.09.2017 не припинилась, яким було надано ТОВ «Гранд Евент» дозвіл на проведення відповідних виставок та заходів на території Печерського ландшафтного парку, та не встановлено заборону діяльності з організації виставок або зобов`язання відповідача вжити заходів щодо розірвання договорів із залученими суб`єктами господарювання.

З огляду на вищевказані обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЕВЕНТ" звернулося до суду із даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Стаття 213 Цивільного кодексу України визначає тлумачення змісту правочину.

Так, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

У частинах 3 та 4 ст. 213 Цивільного кодексу України визначені загальні способи, що мають застосовуватися для тлумачення на трьох його рівнях:

Перший рівень тлумачення - за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (абз. 1 ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України).

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали під час вчинення правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні (абз. 2 ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України).

Третім рівнем тлумачення (за безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 213 Цивільного кодексу України).

Такий висновок Верховного Суду міститься у постанові від 18.03.2021 у справі №910/9525/19.

У постанові від 25.07.2018 року у справі №317/39/17 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто, суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину; з огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені ст. 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. Тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Тлумачення умов договору можливе до початку виконання сторонами його умов, при цьому тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди.

Таким чином, при вирішенні питання щодо тлумачення умов договору, суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити в чому полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач достатніми підставами для застосування статті 213 ЦК України.

Як було встановлено вище, розпорядженням № 1615 прийнято рішення про організацію та території Печерського ландшафтного парку постійно діючої міської виставки квітів, ландшафтного дизайну та інших громадських заходів.

Цим же Розпорядженням Об`єднанню доручено: виконати роботи з підготовки та організації міської постійно діючої виставки квітів, ландшафтного дизайну та інших заходів на території Печерського ландшафтного парку, а також забезпечити високий естетичний та організаційний рівень останньої, з можливістю залучення до участі у підготовці та організації виставки комунальних підприємств по утриманню зелених насаджень, міських лісопаркових господарств, підприємств по вирощуванню та реалізації квіткової продукції, квіткарів-аматорів, ландшафтних дизайнерів тощо.

На виконання вказаного Розпорядження, 19 вересня 2017 року між Об`єднанням та Товариством укладено договір про співпрацю, метою якого є оформлення взаємовідносин та об`єднання зусиль сторін задля створення умов для відпочинку киян і гостей столиці, а також для пропаганди досягнень передового досвіду у сфері квітникарства, ландшафтного дизайну й озеленення міста, у формі спільної роботи над підготовкою та проведенням заходів на території Печерського ландшафтного парку в місті Києві згідно Розпорядження № 1615 (пункт 1.1. вказаного правочину).

Однак, Радою оборони міста Києва прийнято рішення, оформлене протоколом від 28 березня 2024 року № 4, про невідкладене опрацювання питання щодо обмеження проведення заходів в місті Києві, які передбачають участь значної кількості людей, а також про перегляд раніше прийнятих рішень про погодження проведення таких заходів у місті Києві.

На виконання вищевказаного рішення Ради оборони міста Києва, з метою захисту населення міста Києва від масованих ракетних атак країни-ворога та запобігання іншим діям останнього, спрямованим на дестабілізацію ситуації у місті, розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 6 серпня 2024 року № 870 визнано таким, що втратило чинність, Розпорядження № 1615 (на виконання якого було укладено спірний правочин).

У липні 2024 року Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (далі Об`єднання) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Евент" (далі Товариство) про розірвання укладеного між вказаними юридичними особами договору про співпрацю від 19 вересня 2017 року, у зв`язку з суттєвим порушенням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним правочином.

За результатами розгляду справи № 910/ 8813/24, судом 28.11.2024 винесено рішення про розірвання договору про співпрацю від 19 вересня 2017 року, укладений між Київським комунальним об`єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Евент".

Також, у межах вищевказаної справи судом встановлено те, що після втрата чинності Розпорядженням № 1615, що надавало дозвіл на проведення відповідних виставок та заходів на території Печерського ландшафтного парку, подальше виконання умов спірного правочину його сторонами неможливе та відсутність іншого розпорядчого акта, яким надано дозвіл на організацію/проведення будь-яких масових громадських заходів на території Печерського ландшафтного парку.

З огляду на вищевказане обставини, позивач звернувся до суду із позовом про тлумачення договору від 19.09.2017, враховуючи відсутність положення про дострокове припинення правочину та припинення дії розпорядження № 1615.

Проаналізувавши положення Договору про співпрацю від 19 вересня 2017 року, суд акцентує увагу на тому, що сторонами у пункті 1.1 передбачена спільна робота сторін згідно Розпорядження №1615 від 05.09.2011.

Однак, 24 лютого 2022 року: Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію України.

Згідно з указом, воєнний стан запроваджується з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Разом з тим, військова адміністрація Києва це тимчасовий державний орган, створений на випадок воєнних дій у місті.

Основні завдання військової адміністрації: готувати місто до оборони, забезпечувати громадський порядок та безпеку цивільного населення, здійснювати контроль правового режиму воєнного стану та забезпечувати життєдіяльність міста.

Враховуючи Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-1X, Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», враховуючи протокол Ради оборони міста Києва від 28 березня 2024 № 4, Київською міською військовою адміністрацією з метою захисту населення міста Києва від масованих ракетних атак країни-агресора та запобігання іншим діям ворога, спрямованих на дестабілізацію ситуації у столиці, визнано таким, що втратило чинність, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 вересня 2011 року № 1615 «Про організацію постійно діючої міської виставки квітів; ландшафтного дизайну та інших громадських заходів на території Печерського ландшафтного парку».

Разом із цим, ТОВ «ГРАНД ЕВЕНТ» просить надати тлумачення договору, який протягом тривалого часу виконувався сторонами, що не заперечується та не спростовується ані позивач, ані відповідачем

Суд відзначає, що тлумачення договору можливе лише до початку виконання сторонами його умов.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Виходячи з приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності), зокрема, таких умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність, ефективність обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Отже, оскільки тлумачення не може створювати нових, а лише роз`яснює існуючи між сторонами умови угоди; тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов; тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, встановлені судами обставини виключають необхідність застосування до спірних правовідносин статті 213 ЦК України в аспекті тлумачення змісту того правочину (його пункту), який тривалий час виконувався його сторонами.

Згідно з послідовною і сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові (повністю або частково). Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.02.2022 зі справи № 905/730/20, від 22.12.2022 зі справи № 910/9215/21.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЕВЕНТ" до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" про тлумачення договору відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду буде виготовлено відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано: 03.09.2025.

Суддя М.Є.Літвінова