Рішення № 129986431, 04.09.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/12099/25

(2-о/199/319/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

04.09.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, в якій зазначила, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.10.2023 року та довідки про смерть №С-10635 від 03.10.2023 року, виданих на тимчасово окупованій території України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, вищевказані документи видано на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а відтак є недійсними і не створюють правових наслідків, а тому на даний момент заявник не може отримати свідоцтво про смерть її матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного зразка.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно заявнику для належної реєстрації факту смерті та отримання свідоцтва про смерть державного зразка.

Заявник до судового засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду заяви повідомлений належним чином.

Перевіривши письмові докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст. 317 ЦПК Українизаява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. У даному випадку заяву подано донькою померлої особи.

На підтвердження факту смерті заявник подала свідоцтво про смерть від 03.10.2023 року серії НОМЕР_2 , довідку про смерть № С-10635 від 03.10.2023 року, згідно яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п.8 ч.1ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до п. ґ ч. 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, підставами для проведення державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно п.2 ч. 1ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» - державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до п. 18Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно із ч. 1 ст. 317 заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно із ч.2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно п.п.1,2, 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03. 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті за умови підтвердження доказами, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території..

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Відповідно, до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Бердянськ Запорізької області відноситься до населених пунктів, які знаходяться в районі проведення воєнних (бойових) дій та/або перебуває в тимчасовій окупації Російською Федерацією, внаслідок чого на вказаній території не здійснюється діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановленим.

Керуючисьст. 317 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Бердянську Запорізькоїобласті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, уродженки м. Бердянська Запорізької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , причина смерті: гостра лівошлуночкова недостатність, ішемічна кардіоміопатія.

Судові витрати не відшкодовуються.

Допустити негайне виконання рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Руденко