Ухвала суду № 129982360, 05.09.2025, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/802/25

2/152/508/25

У Х В А Л А

05 вересня 2025 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін клопотання представника відповідача - адвоката Петрика Віталія Віталійовича про витребування доказів та клопотання представника позивача про витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

Ухвалою суду від 10 червня 2025 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05 вересня 2025 року.

17 червня 2025 року від представника відповідача - адвоката Петрика В.В. до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він вказує, що з матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви долучено квитанцію платіжної системи LIQPAY, яка начебто підтверджує переказ ТОВ "Мілоан" грошових коштів у сумі 20000 грн на картку з номером НОМЕР_4 з призначенням платежу "Кошти згідно договору 3335496". Проте цей документ не може вважатися належним доказом отримання коштів саме відповідачем ОСОБА_1 , оскільки дана квитанція не містить повної інформації щодо відкритого банком відповідача рахунку та не містить інформації про зарахування таких коштів саме на його рахунок. Крім того, зазначені номера картки не можуть бути доказом, адже не містять повної інформації щодо видавника такої картки та його користувача. Для встановлення істини у справі вважає, що необхідно витребувати докази, які можуть підтвердити чи спростувати факт перерахування коштів на рахунок відповідача. Представник відповідача просить витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» наступну інформацію: чи було проведено банком 17 грудня 2021 року переказ грошових коштів на картковий рахунок на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 20000 грн., де платником вказано "ТОВ "МІЛОАН", призначення платежу "Кошти згідно договору 3335496"; у разі, якщо таке зарахування було здійснено, надати всі необхідні первинні банківські документи, які підтверджують факт такого перерахування, а також належним чином завірену копію платіжного доручення про такий переказ; підтвердити належність банківської картки/рахунку, на який було здійснено перерахування коштів, саме ОСОБА_1 .

25 червня 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він вказує, що ТОВ «Мілоан» не є банком, відповідна операція була здійснена АТ КБ «Приватбанк» на підставі укладеного між сторонами договору. В матеріалах справи наявна квитанція АТ КБ «Приватбанк» про успішне перерахування 17.12.2021 року грошових коштів у розмірі 20000 грн на картку № НОМЕР_1 . Призначення: кошти згідно договору № 3335496. Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". Таку виписку по рахунку позичальника може сформувати та надати банк, що обслуговує картковий рахунок відповідача, який був вказаний ним на отримання кредитних коштів і на який були перераховані кошти за Договором позики. Позивач у позовній заяві не зазначав про необхідність витребування доказів, оскільки, зважаючи на норми чинного законодавства, позивачем було надано належні та допустимі докази, що підтверджують його позицію, а необхідність витребування безпосередньо банківської виписки виникла в процесі розгляду справи в суді. Представник позивача просить: поновити строк на подачу клопотання про витребування доказів; витребувати у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» наступну інформацію: чи видавалась АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка № НОМЕР_1 ; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 20000 грн., які 17 грудня 021 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за номером картки № НОМЕР_1 за період із 17 грудня 2021 року по 17 січня 2022 року; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер карткового рахунку № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період із 17 грудня 2021 року по 17 січня 2022 року; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

01 липня 2025 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення, в яких він, зокрема вказує, що заперечує проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів з АТ КБ «Приватбанк» з наступних правових підстав. Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку. До банківської таємниці, зокрема, належать відомості про банківські рахунки клієнтів, операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, та відомості про клієнта, отримані банком під час надання банківських послуг. За змістом статті 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду. В окремих, визначених законом випадках і межах, така інформація розкривається без рішення суду. Коло суб`єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, та обсяг інформації з урахуванням виконуваних ними функцій, визначається статтею 62 Закону «Про банки і банківську діяльність». У постанові Пленуму ВССУ «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» від 30 вересня 2011 року № 10 зазначено, що оскільки розкриття банківської таємниці може здійснюватися безпосередньо банками або на підставі рішення суду та виключно на підставах і у порядку, передбаченими законом, суд повинен розмежовувати ці підстави, кола суб`єктів, уповноважених на отримання відповідної інформації та її обсягу. До того ж, клопотання позивача про витребування доказів є спробою перекласти свій процесуальний обов`язок доказування на відповідача, що суперечить принципу змагальності сторін, закріпленому в ст. 12 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 84 ЦПК України, витребування доказів є винятковим механізмом, який застосовується лише у випадку, коли сторона самостійно не може отримати доказ. Однак у даній справі йдеться про докази, які повинні були бути сформовані та зберігатися самим позивачем чи його правопопередником як фінансовою установою, що здійснювала кредитну операцію. Тому, клопотання позивача про витребування доказів суперечить основним процесуальним принципам розподілу обов`язку доказування та є спробою компенсувати власну недбалість у зберіганні необхідних доказів. Просить відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про витребування доказів.

Дослідивши клопотання про витребування доказів, суд дійшов висновку, що клопотання підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. theUnitedKingdom), заява № 4451/70, § 36).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (даліКонвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «МірагальЕсколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє позивача, або інших учасників справи права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, враховуючи наведені норми процесуального закону, практику Європейського суду з прав людини, доводи представника позивача та представника відповідача, викладені в клопотаннях про витребування доказів та наведені заперечення представником відповідача, суд приходить до висновку про можливість поновлення представнику позивача процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів.

Також суд зауважує, що на даній стадії не здійснюється оцінка доказів. Оцінку належності, допустимості, достовірності долучених доказів судом буде здійснено на стадії ухвалення судового рішення.

З огляду на викладене, з метою повного та всебічного дослідження усіх обставин справи, суд доходить висновку про задоволення клопотань представника позивача та представника відповідача про витребування доказів.

Керуючись ст. 2, 5, 76, 81, 84, 126, 127, 258-261 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Поновити представнику позивача строк для подання клопотання про витребування доказів.

Клопотання представника відповідача - адвоката Петрика Віталія Віталійовича про витребування доказів - задовольнити.

Клопотання представника позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про витребування доказів - задовольнити.

Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001) у строк до 13 жовтня 2025 року надати Шаргородському районному суду Вінницької області наступну інформацію:

- чи було проведено банком 17 грудня 2021 року переказ грошових коштів на картковий рахунок на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 20000 грн., де платником вказано "ТОВ "МІЛОАН", призначення платежу "Кошти згідно договору 3335496";

- у разі, якщо таке зарахування було здійснено, надати всі необхідні первинні банківські документи, які підтверджують факт такого перерахування, а також належним чином завірену копію платіжного доручення про такий переказ;

- підтвердити належність банківської картки/рахунку, на який було здійснено перерахування коштів, саме ОСОБА_1 ;

- чи видавалась АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка № НОМЕР_1 ;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 20000 грн., які 17 грудня 021 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за номером картки № НОМЕР_1 за період із 17 грудня 2021 року по 17 січня 2022 року;

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер карткового рахунку № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період із 17 грудня 2021 року по 17 січня 2022 року;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відкласти на 09 годину 00 хвилин 13 жовтня 2025 року.

Роз`яснити, що відповідно до статей 146 та 148 ЦПК України у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Войнаровський