Рішення № 129967511, 03.09.2025, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/362/25

Провадження №2-а/603/24/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2025 року м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Монастириського районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі ГУНП у Львівській області), у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4995183 від 16.06.2025 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки жодних правил дорожнього руху вона не порушувала. Їй ставиться у провину керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, проте до постанови не долучено жодних доказів, які б це підтверджували, а у самій постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото- та відеофіксацію правопорушення (якщо така фіксація взагалі здійснювалась). У зв`язку з наведеним просить скасувати вищевказану постанову.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, як такого, що пропущений з поважних причин. Вказує, що самостійно виховує малолітнього сина, який у період з 17.06.2025 року до 29.06.2025 року хворів і через важкий перебіг захворювання потребував постійного догляду. Проте одразу після видужання сина 30.06.2025 року вона звернулася до суду із цим позовом. Посилаючись на вищевикладені обставини, просить поновити їй строк на звернення до суду.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 24.07.2025року у Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ГУНП у Львівській області витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП згідно з постановою серії ЕНА №4995183 від 16.06.2025 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, разом із позовом заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ГУНП у Львівській області повторно не забезпечило явку представника у судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав.

Суд установив, що 16.06.2025 року інспектор Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції Лега С. А. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4995183, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510грн.

Згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 16.06.2025 року о 21:34 год на вул.Т.Шевченка, 86, у с. Глинці керувала транспортним засобом «Toyota Avensis», номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, та була непристебнута ременем безпеки, чим порушила п. 2.3.в Правил дорожнього руху порушення правил користування ременями безпеки.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов таких висновків.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 2 ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).

Так, причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює чи ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними й допустимими засобами доказування.

Встановлено, що оскаржувану постанову винесено 16.06.2025 року, а ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом 30.06.2025 року.

До заяви про поновлення строку звернення до суду позивач, серед іншого, долучила копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.02.2023 року, а також копію медичної довідки № 704 від 17.06.2025 року, зі змісту якої видно, що її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 17.06.2025 року до 29.06.2025 року хворів гострим обструктивним бронхітом.

На підтвердження того, що позивач впродовж вищевказаного періоду самостійно займалася доглядом за сином, до заяви долучено копію рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 18.03.2024 року у справі № 603/107/24, яким розірвано шлюб між ОСОБА_3 і позивачем ОСОБА_1 , а також копію довідки військової частини НОМЕР_3 № 2175 від 08.07.2025 року про те, що ОСОБА_3 з 11.11.2023 року і дотепер проходить військову службу.

Враховуючи наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, зважаючи на незначний пропуск визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України строку, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4995183 від 16.06.2025 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

Щодо вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Як видно зі змісту ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог пп. «в» п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно з приписами ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виноситьпостанову посправі (ч. 1 ст. 283 КУпАП).

Суд наголошує, що у силу приписів п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів, у зв`язку з чим суд звертає увагу на те, що відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, та який би свідчив про правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Водночас саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки постанова по справі про адміністративне правопорушення за своєю природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого ним правопорушення, чому передує фіксування такого порушення. Окрім того, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Проте докази, на яких ґрунтуються висновки поліцейського про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, у справі відсутні, а витребувані матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суду не надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Адміністративна відповідальність та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності закріплений у ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості), у силу якого ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Окрім того, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, що передбачено ч. 4 ст. 159 КАС України.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних та достатніх доказів порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, що суд кваліфікує як визнання позову, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. Вказане, як наслідок, виключає притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4995183 від 16.06.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121КУпАП, а провадження у справі закрити.

У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 73, 77, 90, 132, 139, 143, 246, 255, 286 КАС України, ст. ст. 251, 258, 280, 283, 286 КУпАП, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4995183 від 16.06.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області 605 (шістсот п`ять) грн 60(шістдесят) коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 40108833.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова