Ухвала суду № 129961023, 03.09.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"03" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1535/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Бурмехи В.С.,

за участю представників сторін:

від прокурора: Маркевич А.М. - за довіреністю № 079980 від 06.08.2024,

від позивача: Добров Ю.І. за довіреністю від 20.08.2024,

від відповідача: Сябро Н.О. - за довіреністю № 36 від 01.01.25,

дослідивши клопотання Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» від 20.08.2025 за вх.№ 25987/25 про залишення без розгляду позовної заяви у справі №916/1535/25 за позовом Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, буд. 18, код ЄДРПОУ 3829636324) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) до Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» (65012, вул. Штабний,1, м. Одеса, код ЄДРПОУ 35123222), ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛЕ.ФА.СТ." (65102, м. Одеса, вул. Красна, буд. 11, код ЄДРПОУ 44576036), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722) про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження державним нерухомим майном, шляхом визнання недійсним договору від 01.01.2025 № ВКС 1564 та усунення перешкоди, шляхом зобов`язання звільнення нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2025 за вх.№1572/25 до Господарського суду Одеської області надійшов позов Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну «Військторгсервіс», Концерну «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛЕ.ФА.СТ." про усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном, шляхом визнання недійсним договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 01.01.2025 № ВКС 1564, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та Приватним підприємством «ЛЕ.ФА.СТ» та про усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном, шляхом зобов`язання Приватного підприємства «ЛЕ.ФА.СТ» звільнити нежитлові приміщення № 9 літ. «Ц» за адресою: м. Одеса, провулок 4-Житомирський, 21-А.

Ухвалою суду від 25.04.2025 відкрито провадження у справі №916/1799/25; постановлено розглядати справу №916/1799/25 в порядку загального позовного провадження в закритому судовому засіданні.

20.08.2025 за вх.№ 25987/25 до суду від Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви від 21.04.2025 за вх.№1572/25, у зв`язку із тим, що, на думку відповідача, прокуратурою не підтверджено бездіяльність Міноборони щодо захисту інтересів держави, що виключає можливість представництва інтересів прокурором, а тому, відповідач вважає, що наявні правові підстави для залишення позовної заяви Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

28.08.2025 до суду від прокурора надійшли заперечення за вх.№ 26755/25 на клопотання відповідача від 20.08.2025 за вх.№ 25987/25, в яких останній зазначає про те, що згідно з договорами надання послуг Концерн фактично передав нерухоме майно (приміщення та територію), визначене для певного замовника, для розміщення та складування ним свого майна, за плату, встановлену виходячи із конкретної площі, виділеної для цих цілей. Такий спосіб використання (розміщення та складування товару) неможливий без фактичного володіння цим нерухомим майном, а отже, на підставі оспорюваних договорів Концерн передав суб`єктам господарювання правомочності володіння і користування майном, тобто фактичне панування над річчю та юридично забезпечену можливість такого панування, що за своєю правовою природою є саме орендними правовідносинами.

При цьому, прокурор відмічає, що відповідно до п. 1.1 Статуту Концерну «Військторгсервіс», затвердженого наказом Міністра оборони України № 574 від 15.11.2018, Концерн є державним господарським об`єднанням, заснованим на державній власності у формі концерну, та перебуває у сфері управління Міністерства оборони України. Згідно п. 4.2 Статуту, майно, що перебуває у віданні Концерну, закріплюється за ним на праві господарського відання. Це означає, що вказане майно залишається об`єктом права державної власності, а Концерн набуває лише обмежених речових прав щодо такого майна. При реалізації права господарського відання Концерн здійснює повноваження з володіння, користування та розпорядження майном відповідно до: цільового призначення майна; мети своєї господарської діяльності; меж, встановлених чинним законодавством України. Водночас, листами Управління корпоративного менеджменту Міністерства оборони України за вих. № 5670/з від 15.02.2024, № 01/161 від 07.02.2024, № 01/68 від 22.01.2024, повідомлялось про наявне доручення Державного секретаря Міноборони № 220/73/3406 від 23.11.2023 щодо уникнення прихованої оренди, та необхідності Концерну «Військторгсервіс» вжити заходів щодо укладення договорів оренди державного майна, які використовується на умовах договорів зберігання, що свідчить по системність порушень інтересів держави та відсутністю належного захисту з боку Міністерства оборони України. Однак, попри всі спроби позивача припинити незаконні дії відповідача (зберігача) щодо укладення договорів зберігання (замість договорів оренди державного нерухомого майна) із третіми особами відповідач не припинив зазначені дії. При цьому, Міністерство оборони України не зверталося із відповідними позовами до відповідача по всім об`єктам (що знаходяться у віданні зберігача) та по всім договорам (незаконно укладеним зберігачем із третіми особами), а отже не здійснювало реального захисту інтересів прав держави, а відповідач продовжує систематично неналежно виконувати будь-які розпорядчі документи, що видаються позивачем та які стосуються гармонізації діяльності відповідача із розпорядження дорученим йому майном, до чинного законодавства України в сфері оренди державного та комунального майна.

Отже, оскільки повноваження прокурора закріплені ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони було направлено на адресу Міністерства оборони України листи від 17.01.2025 за вих. № 39-5-6-451ВИХ-25 та від 05.02.2025 за вих. № 39-5-6-1392ВИХ-25, якими повідомлялось про вищезазначені порушення щодо незаконної передачі в оренду державного військового нерухомого майна, що є підставою для захисту інтересів держави, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної діяльності, на шо отримано відповідь МОУ листом від 17.03.2025, де відзначено про те, що Концерном «Військторгсервіс» було видано наказ від 26.02.2025 № 11-АГ, пунктом 1 якого передбачено вжиття дієвих заходів щодо припинення правовідносин із контрагентами, які здійснюють використання нерухомого майна за договорами про надання послуг та/або зберігання ТМЦ. На виконання наказу Південним регіональним управлінням Концерну «Військторгсервіс» листом від 05.03.2025 № 256 повідомлено про направлення листів контрагентам про припинення вказаних правовідносин. Інших відомостей про вжиті заходи захисту порушень інтересів держави вказана відповідь не містить. Отже, Міноборони не повідомило Одеську спеціалізовану прокуратуру про наміри органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах про самостійне звернення до суду, внаслідок цього, в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону попередньо, було направлено повідомлення №39-5-6-2873ВИХ-25 від 19.03.2025 МОУ про прийняття рішення про представництво інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Проаналізувавши подані сторонами правові позицій, стосовно зазначеного питання та наявні докази, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VІІІ (набрав чинності 15.12.2017), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Як зазначено у п.п.1, 2 резолютивної частини рішення КСУ №3-рп/99 від 08.04.1999, положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26.05.2020 по справі №912/2385/18, згідно частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

З урахуванням викладеного, слід відмітити, що за позицією прокурора, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є саме Міністерство оборони України і саме обґрунтованість даної позиції є предметом розгляду даної справи, що судом буде встановлюватись в процесу її розгляду по суті.

Отже, з поданих прокурором до матеріалів справи доказів на виконання вимог абз. 3 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», а саме листів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 17.01.2025 за вих. № 39-5-6-451ВИХ-25 та від 05.02.2025 за вих. № 39-5-6-1392ВИХ-25 та повідомлення №39-5-6-2873ВИХ-25 від 19.03.2025 підтверджується повноваження Заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Веремчука Руслана Володимировича щодо здійснення представництва інтересів держави в особі МОУ в Господарському суді Одеської області по справі №916/1535/25.

Дослідивши позов прокурора, матеріали справи, клопотання Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» від 20.08.2025 за вх.№ 25987/25 у справі №916/1535/25, суд встановив, що прокурором наведені відповідні обставини та подані докази, які підтверджують повноваження звернення Заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Веремчука Руслана Володимировича до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні клопотання Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» від 20.08.2025 за вх.№ 25987/25 про залишення без розгляду позовної заяви у справі №916/1535/25.

У підготовчому засіданні 03.09.2025 судом закрито підготовче провадження по справі №916/1535/25 та призначено розгляд справи №916/1535/25 по суті на 06.10.2025 на 09:30.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Враховуючи неявку у судове засідання представників ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛЕ.ФА.СТ." та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, суд викликає їх у наступне судове засідання.

Керуючись ст.ст. 120, 226, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні клопотання Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» від 20.08.2025 за вх.№ 25987/25 про залишення без розгляду позовної заяви у справі №916/1535/25.

2. Закрити підготовче провадження по справі №916/1535/25 та призначити розгляд справи №916/1535/25 по суті на 06.10.2025 на 09:30.

3. Викликати представників ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛЕ.ФА.СТ." та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у судове засідання призначене на 06.10.2025 на 09:30.

4. Засідання відбуватиметься у залі судових засідань №12(ВКЗ) у приміщенні Господарського суду Одеської області, за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка,29, тел. (0482) 307-976.

5. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 03.09.2025 та згідно ч.2 ст.254, ст.255 ГПК України оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

6. Повну ухвалу складено 04.09.2025.

Суддя І.А. Малярчук