Рішення № 129943831, 03.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2025 року № 520/6783/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Науково-виробничого підприємства «ЛЮКС-Х» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Науково-виробниче підприємство «ЛЮКС-Х» (Товариства з обмеженою відповідальність) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/100069/2 від 18 лютого 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/100069/2 від 18 лютого 2025 року, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Львівська митниця подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Науково-виробничим підприємством «ЛЮКС-Х» та EURO-YSER - PRODUTOS QUIMICOS S.A. було укладено контракт №YL-01 від 04.06.2018.

До митного оформлення було подано митну декларацію 25UA209230014309U6, разом із якою подано: Рахунок-проформу (Proforma invoice) 2024/806 від 05.12.2024; Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) FT 2025A5/26 від 10.02.2025; Автотранспортну накладну (Road consignment note) A № 85806 від 10.02.2025; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) A 000744 від 11.02.2025; Платіжний документ, що підтверджує вартість оплаченого товару № 210 від 27.01.2025; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних № Р-0000021 від 10.02.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Довідка про транспортні витрати від 10.02.2025; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н 05.12.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 01.10.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 01.02.2021; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 10.11.2019; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу YL-01 від 04.06.2018; Митну декларація країни відправлення 25PT00011521621528 10.02.2025; Договір про надання послуг митного брокера № 220318 від 22.03.2018; транспортну заявку на перевезення вантажу від 10.02.2025; договір транспортного експедирування №40 від 16.01.2023.

Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/100069/2 від 18 лютого 2025 року.

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган має право упевнитися в достовірності та точності будь-якої заяви, документа, рахунку поданих для цілей визначення митної вартості.

Так, відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Аналогічний правовий висновок зазначено Верховним Судом в постанові від 15 серпня 2019 року по справі №826/19400/15.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Львівською митницею було направлено до позивача запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Позивач направив до митного органу лист, в якому просив провести митне оформлення товарів, та недопустити безпідставну затримку ТЗ.

Львівська митниця листом №7.4-2/15-02/13/6075 від 07.03.2025 повідомила позивача, що відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України, декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Вказано, що з заявою позивача надійшла копія додаткової угоди б/н від 10.22.2019. Розглянувши наданий документ повідомлено, що таким не усунуто та не роз`яснено усіх розбіжностей виявлених під час здійснення митного оформлення товарів. Вказано, що відмовлено у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів та відмовляє у скасуванні і залишає без змін рішення про коригування митної вартості від 18.02.2025 № UА209000/2025/100069/2.

Відповідач в оскаржуваному рішенні посилався на те, що відповідно до вимог п. 6.2 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 04.06.2018 № YL-01 визначено, що кожне відвантаження має супроводжуватись наступними товаросупровідними документами, у тому числі сертифікатом аналізу. Проте даний документ, декларантом не надано митному органу, що суперечить положенню даної статті контракту.

У гр. 44 митної декларації зазначено про внесення документу «Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) A 000744 від 11.02.2025.

Крім того, отримання митним органом сертифікату підтверджується карткою відмови. Так, документ у картці відмови № UA209230/2025/000456 ідентифіковано як Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) A 000744 11.02.2025.

Таким чином, вищевказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Також, митний орган посилався на те, що відповідно до вимог п. 1.2 договору транспортного експедирування від 16.01.2023 № 40 визначено, що загальна ціна даного договору визначається виходячи з вказаних в заявках на перевезення вантажів розмірів оплат за перевезення вантажів і є погодженою при прийнятті Перевізником вантажу до перевезення на зазначених у Заявках умовах. Заявки на перевезення є невід`ємними частинами договору. Проте заявка на перевезення вантажу, декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди.

У гр. 44 митної декларації зазначено про внесення документу від 10.02.2025, що свідчить про подання декларантом вказаного документу під час процедури розмитнення.

Крім того, отримання митним органом заявки на перевезення підтверджується карткою відмови. Так, документ у картці відмови № UА209230/2025/000456 ідентифіковано як Договір (контракт) про перевезення б/н від 10.02.2025.

При цьому, до митного оформлення було надано довідку про транспортні витрати від 10.02.2025 та рахунок фактуру №Р 0000021 від 10.02.2025.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що надана декларантом довідка про транспортні витрати відповідають вимогам п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

З огляду на те, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом у рішенні від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, від 03.02.2021 р. по справі № 810/4441/16.

Таким чином, вищевказані посилання відповідача є необґрунтованими.

У спірному рішенні вказано, що у зовнішньоекономічній угоді від 04.06.2018 № YL-01 визначено продаж товару на умовах FCA Aveiro, а у рахунку-фактурі від 10.02.2025 № FT2025A5/26 та у гр. 20 митної декларації вказано умови поставки ЕХW РТ Aveiro,

Проте, митний орган у рішенні про коригування не зазначив яким чином зазначення у інвойсі умов поставки ЕХW Aveiro впливає на правильність визначення митної вартості товару позивачем, при умові, що до митного органу було надано документи, що підтверджуються експедиційно-транспортні витрати та їх вартість була включена декларантом до вартості товару.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

При цьому, Львівська митниця листом №7.4-2/15-02/13/6075 від 07.03.2025 повідомила позивача, що відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України, декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Вказано, що з заявою позивача надійшла копія додаткової угоди б/н від 10.22.2019. Розглянувши наданий документ повідомлено, що таким не усунуто та не роз`яснено усіх розбіжностей виявлених під час здійснення митного оформлення товарів. Вказано, що відмовлено у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів та відмовляє у скасуванні і залишає без змін рішення про коригування митної вартості від 18.02.2025 № UА209000/2025/100069/2.

Таким чином, позивачем надано додаткову угоду від 10.11.2019, укладену між продавцем і покупцем, яка містить змінені умови поставки на ЕХW Aveiro.

Отже, вказані посилання відповідача є необгрунтованими.

Також, митний орган в оскаржуваному рішенні посилався на те, що митна декларація країни відправлення від 10.02.2025 №25РТ00011521621528 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

Проте, митним органом в оскаржуваному рішенні не доведено яким чином вказані обставини вплинули на ціну товару та які дані у митній декларації щодо ціни товару митному органу не вдалося встановити.

Отже, вказані посилання відповідача є необгрунтованими.

Відповідач посилався на те, що відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 04.06.2018 № YL-01 визначено, що умови оплати по даному контракту - 100 % передоплата. У рахунку фактурі від 10.02.2025 № FT2025A5/26 фактурна вартість товару складає - 45840 Євро. Згідно платіжного доручення від 27.01.2025 № 210, перерахована сума становить - 43860 Євро, що не відповідає та суперечить положенням даного зовнішньоекономічного договору.

Позивачем було отримано проформу-інвойс від 29.04.2024 року на 48000,00 Євро, сторонами було узгоджено ціни і обсяг поставки товару.

Позивач оплатив вказану проформу-інвойс, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №187 від 28.05.2024.

При цьому, перед відправкою продавцем обсяг поставки було зменшено та відповідно до комерційного інвойсу від 12.06.2024 товар ввезено до митної території України на суму 45840,00 Євро.

Так, за вказаним контрактом виникла переплата у розмірі 2160,00 Євро.

Отже, сплачуючи за товар відповідно до інвойсу від 10.02.2025 за № FT2025A5/26 сторонами договору було враховано залишок від попередньої оплати у сумі 2160,00 Євро, тому позивачем визначено до сплати за цим рахунком 43680,00 Євро згідно платіжного доручення №210 від 27.01.2025.

Таким чином, оплата інвойсу № FT2025A5/26 від 10.02.2025 здійснено за 100 відсотковою передоплатою відповідно до платіжних інструкцій в іноземній валюті №187 від 28.05.2024 та №210 від 27.01.2025.

З огляду на викладене, посилання митного органу є необґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Так, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/100069/2 від 18 лютого 2025 року.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13 січня 2022 року у справі №520/11061/2020 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосування другорядних методів.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння всіх характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

З огляду на викладене, рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/100069/2 від 18 лютого 2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач заявив позовні вимоги майнового характеру, ціна позову склала 142265,18 грн. Позивачем було додано до позовної заяви документ про сплату судового збору у сумі 3028,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання позову до адміністративного суду немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, підлягає сплаті в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання позову до адміністративного суду майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, підлягає сплаті в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем було подано дану позовну заяву через систему "Електронний суд".

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в частині 2422,40 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у позовній заяві просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрати на професійну правову допомогу.

Також, у позові зазначено, що витрати, пов`язані із наданням професійної правової допомоги, що попередньо, орієнтовно складають 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн.

При цьому, до суду не було надано документів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, з яких встановлюється обсяг наданих послуг та визначається розмір витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, суд не вирішує питання про судові витрати Науково-виробничого підприємства «ЛЮКС-Х» (Товариства з обмеженою відповідальність) на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Науково-виробничого підприємства «ЛЮКС-Х» (Товариства з обмеженою відповідальність) (61071, м. Харків, провулок Новожанівський буд. 11) до Львівської митниці (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/100069/2 від 18 лютого 2025 року.

Стягнути з Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343, 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1) на користь Науково-виробничого підприємства «ЛЮКС-Х» (Товариства з обмеженою відповідальність) (ЄДРПОУ 31635720, 61071, м. Харків, провулок Новожанівський буд. 11) сплачений судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.