Рішення № 129896647, 02.09.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5789/25

Провадження №2/442/1761/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач 29.07.2025 через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №100504804 від 27.04.2021 у розмірі 29640,00 грн. та судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн та 7000,00 грн на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову покликається на те, що 27.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100504804. Згідно умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

19.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №75-МЛ/T, відповідно до умов якого ТОВ «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», зокрема і до відповідача ОСОБА_1 .

Сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором №100504804 від 27.04.2021 були передані Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №75-МЛ/T від 19.08.2021.

Свої зобов`язання відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 29640 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 6000 грн.; заборгованості за процентами 22500 грн.; заборгованості за комісією 1140 грн.

31.07.2025 суддею отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача, відповідно до якого відповідач не має зареєстрованого місця поживання, останнє відоме місце реєстрації відповідача - АДРЕСА_1 . Дата зняття з реєстрації 15.08.2023.

Ухвалою від 01.08.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 02.09.2025. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Оскільки місце реєстрації відповідача судом не встановлено, а тому відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідача було повідомлено про дату, час, місце та порядок розгляду даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України» за посиланням https://dgm.lv.court.gov.ua/sud1306/gromadyanam/vyklyky/, а.с. 69.

Крім цього, за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки надсилалась ухвала про відкриття провадження, яку відповідачкою отримано 08.08.2025, а.с. 38.

При таких обставинах, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК, суд вважає відповідачку повідомленою про дату, час, місце та порядок зазначеної справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав. Строк на його подання сплив.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтями12,81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ізст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Судом встановлено, що 27.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100504804. Згідно умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. /а.с.6-9/.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору №6987143) платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів Відповідачем не внесений. /а.с.10/.

Укладаючи вищевказаний Кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Анкета-Заява Позичальника, в якій зазначені особисті дані відповідача./а.с.11 (зворот)-12/.

Згідно Анкети-заяви на кредит №100504804 Відповідачу було відомо, що строк погашення кредиту становив 30 днів з 27.04.2021. /а.с.12/.

Відповідно до платіжного доручення №227124373 ТОВ «Мілоан» було перераховано кошти ОСОБА_1 згідно умов договору №100504804. /а.с.13/.

19 серпня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №75-МЛ/T, згідно якого ТОВ "Мілоан" відступив Новому Кредиторові права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі Боржників. /а.с.15-19/.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 75-МЛ/T від 19.08.2021, ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №100504804 в сумі 29640,00 грн., з яких:6000,00 грн. - залишок по тілу кредиту; 22500,00 грн. - залишок по відсотках; 1140,00 грн. - залишок по комісії./а.с.23 (зворот)/.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №21031437/1516 від 13.06.2025 на адресу вказану ним в кредитному договорі, у відповідності до якої ставилася вимога протягом 3 днів сплатити заборгованість за кредитним договором №100504804 від 27.04.2021 року. /а.с.24/.

Згідно до Виписки з особового рахунка за Кредитним договором за кредитним договором №100504804 від 27.04.2021, станом на 23.06.2025 сформувалася наступна заборгованість відповідача перед ТОВ «Кредит-Капітал» за Договором: заборгованість за основним боргом в сумі 29640,00 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 22500 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 1140 гривень./а.с.14(зворот)/.

Оскільки будь-яких доводів чи доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було, а відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості суд вважає правильним, оскільки такий містить період нарахування сум заборгованості, проценту ставку, за якою нараховувалися проценти за користування кредитними коштами.

Отже, право позивача порушене невиконанням свого зобов`язання з повернення кредиту відповідачем, а тому підлягає судовому захисту.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Зі змісту кредитного договору №100504804 від 27.04.2021 вбачається, що позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту становить 6000,00 грн.

Згідно із п. 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 27.04.2021.

Відповідно до положень п. 2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах. Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п`ятнадцять днів.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що оскільки підписанням договору про споживчий кредит №100504804 від 27.04.2021 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, а відтак, нарахування відсотків за кредитним договором №100504804 від 27.04.2021 в загальному розмірі 22500,00 грн. є правомірним та підлягає до стягнення з відповідача.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відповідач не надав суду доказів здійснення ним платежів за договором та жодними доказами не спростував наявність заборгованості у визначеному позивачем розмірі.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 6000 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 22500 грн., а всього 28500,00 грн.

Також у позовній заяві позивачем заявлено про стягнення з відповідача комісії в розмірі 1140,00 грн. за кредитним договором №100504804 від 27.04.2021.

Вирішуючи зазначену вимогу, суд враховує, що на спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту більше одного місяця.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19) у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у договорі не вказано за яку саме послугу позивач встановив комісію.

Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа № 755/9486/21).

Аналізуючи умови договору, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, а відтак суд прийшов до переконання про те, що відповідач не зобов`язаний сплачувати таку комісію, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 133 ЦПК України, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем, при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. /а.с. 28/ та заявлено вимогу про стягнення 7000 грн. на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги від 06.05.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатом Усенком М.І. 2) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №2093 від 29.09.2012, №) ордеру на надання правничої допомоги, 4) акту наданих послуг №1455 від 23.06.2025, 5)детального опису наданих послуг.

Згідно п. 2.3. договору про надання правової допомоги вартість наданих послуг адвокатом за 1 справу складає 7000,00 грн. /а.с. 26/.

Відповідно до акту наданих робіт №1455 від 23.06.2025 та детального опису наданих послуг, сторони погодили надання наступних правових (юридичних послуг) між товариством та адвокатом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 30 хв, складання позовної заяви 3 год 30 хв, ознайомлення з матеріалами справи 2 год, погодження правової позиції Клієнта у справі 30 хв, подання заяви до суду 1 шт./а.с. 27,27 (зворот)/.

Судом відзначається, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 7000 грн. є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 9060,00 грн., виходячи з розрахунку 28500,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 9422,40 грн. (сплачена сума судового збору 2422,40 грн. + 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу) : 29640,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 9060,00 грн., що буде пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 274, 275, 279, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» суму заборгованості в розмірі 28500,00 гривень (двадцять вісім тисяч п`ятсот) та 9060,00 (дев`ять тисяч шістдесят) грн. понесених судових витрат.

В решті позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2025 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234436.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя Курус Р.І.