Вирок № 129896139, 02.09.2025, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний державний реєстр судових рішень

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/1098/22

Провадження №: 1-кп/332/20/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2025 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ;

при секретарі - ОСОБА_2 ;

за участю: прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , обвинуваченої - ОСОБА_6 , представника потерпілого та цивільних позивачів - адвоката ОСОБА_7 , представників цивільного відповідача ПрАТ «Запоріжвогнетрив» - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020080030000152, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ольховатка, Понировського району, Курської області, рф, громадянки України, маючої вищу освіту, одруженої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження по дільниці випалу цеху магнезіальних виробів цеху ПрАТ «Запоріжвогнетрив» №1379 від 15 жовтня 2019 року, виданого начальником зміни ОСОБА_10 , з 15.10.2019 на роботу прийнята ОСОБА_11 , на посаду машиніста електролафету. Цим же розпорядженням, з 15.10.2019 на 53 змін для проходження робітником професійної підготовки (перепідготовки) та набуття практичного досвіду безпечного виконання промислових завдань і обов`язків в процесі стажування (дублювання) по професії машиніст електролафету, ОСОБА_11 закріплена за кваліфікованим робітником-інструктором (наставником) виробничого навчання машиністом електролафету ОСОБА_6 .

Перебуваючи на посаді машиніста електролафету цеху магнезіальних виробів цеху ПрАТ «Запоріжвогнетрив» та наставником ОСОБА_11 , ОСОБА_6 зобов`язана дотримуватися вимог наступних нормативно- правових актів з охорони праці:

Посадової інструкції робочого ДИ МІ010300-01-2017 Машиніста електролефета 4 розряду, дільниці випалу цеху магнезіальних виробів, затвердженої Генеральним директором ПрАТ «Запоріжвогнетрив» 25.01.2017:

п. 1.5 машиніст електролафета 4 розряду в своїй діяльності повинен знати, виконувати та керуватися: діючим законодавством України, Законом України «Про охорону праці», КЗпП України, другими законодавчими актами та нормативними документами, кардинальними правилами, правилами внутрішнього трудового розпорядку, регламентом проведення зміно- зустрічних і післязмінних завдань ПрАТ «Запоріжвогнетрив», колективним договором, організаційно-розпорядчими документами ПрАТ «Запоріжвогнетрив», загальною інструкцією з охорони праці №13-01, Інструкцією про застосуванню бірочної системи №13-02, Інструкцією про забезпечення вимог пожежної безпеки №13-30, Інструкцією з охорони праці для машиніста 25-тонного електролафета ЦМВ №01-23, Інструкцією про заходи пожежної безпеки в ЦМВ №01-30, Інструкцією ИОЗ 101-3JI-030-2016 з технічного обслуговуванню і експлуатації електролафету, устроєм та принципом роботи лафета, тягача, тросових і цепних подавачів, Порядком транспортування і розміщення печних вагонів, Інструкцією по ремонту, прийомі і експлуатації вагонів тунельних печей ЦМВ И00191885.25300.РМ146:2014, Інструкцією для операторів садочної машини №01-17, Регламентом руху продукції зі статусом «відмовлено», знаннями режимів роботи обладнання, знаннями зв`язку і результатів технологічних процесів, а також дійсній посадовій інструкції;

п. 2.2.8 машиніст електролафета 4 розряду зобов`язаний слідкувати за правильністю установки вагонів на елеткролафет і шляхи обгонів, надійністю їх фіксації;

п. 4.2. невиконання технічних інструкцій, кардинальних правил, правил внутрішнього трудового разпорядку, вимог інструкції з охорони праці, правил і норм охорони праці, промислової санітарії та протипожежного захисту.

п.1.5. Інструкції з охорони праці №01-23 для машиніста 25 тонного електролафета цеха магнезіальних виробів», затвердженої наказом Генерального директора ПрАТ «Запоріжвогнетрив» від 30.10.2014 №704, машиніст електролафета повинен знати і виконувати вимоги наступних інструкцій:

13-01 - загальної інструкції з охорони праці, пожежної безпеки і норм санітарії для працюючих на підприємстві;

13-02 - про бірочну систему;

01-23 - для машиніста 25-титонного електролафета;

01-30 - про забезпечення вимог пожежної безпеки в ЦМВ;

Інструкції по обслуговуванню сушил, 25-ти тонного і 3-х тонного електролафетів;

технологічної інструкції;

дійсної інструкції.

п.5.3.2. «Положення о наставництві на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», затвердженого та введеного в дію наказом Генерального директора від 10.08.2018 №389, в процесі виконання трудових операцій особам, які навчаються, наставник спостерігає і контролює правильність їх виконання, а також корегує та аналізує помилки, надає відповідний зворотній зв`язок.

«типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2015 №15 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за №231/10511 (НПАОП 0.00-4.35-05):

3.16. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці;

4.1. Посадові особи та Інші працівники, безпосередньо зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 15.02.2005 № 232/10512, та Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94 № 263/121 і зареєстрованому Міністерством юстиції України 25.01.95 з № 18/554 (далі - роботи підвищеної небезпеки), проходять спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці;

7.9. Після закінчення стажування (дублювання) та при задовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця (або керівника структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів, у протилежному випадку, якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим наказом (розпорядженням) може бути продовжено на термін не більше двох змін.

Закону України «Про охорону праці»:

Стаття 14. Обов`язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці

Працівник зобов`язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Стаття 18. Навчання з питань охорони праці

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно- правових актів з охорони праці.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Посадові особи, діяльність яких пов`язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

п 5.4. «інструкції по застосуванню бірочної системи №13-02», при огляді, чистці, налагодженні (без випробування), підготовці до ремонту агрегатів, механізмів або окремих його частин безпосередньо персоналом, який їх експлуатує, ключ-бірка і жетон-бірка повинні находитись у нього. При ремонті - у персоналу з ремонту.

Передачу ключ-бірок персоналом, який їх експлуатує, необхідно здійснювати з записом в журналі прийому-передачі ключ-бірок у змінного майстра (особи, відповідальної за експлуатацію обладнання).

Передачу ключ-бірок і жетон-бірок при роботі, пов`язаною з розборкою електричного ланцюга приводу необхідно фіксувати в оперативному журналі видачі і здачі жетон-бірок.

Здавати жетон-бірку черговому електрику має право тільки та особа, яка її отримала, а також особа, якому бірка передана по зміні. Здача жетон-бірок оформлюється записом в журналі прийому-здачі бірок у чергових електриків.

Вимоги вказаних нормативно-правових актів є забороняючими їх порушення може призвести до створення загрози загибелі працюючих.

Отже, машиніст електролафету дільниці випалу цеху магнезіальних виробів ІІрАТ «Запоріжвогнетрив» ОСОБА_6 , зобов`язана дотримуватись вищевказаних норм з охорони праці, а саме: слідкувати за правильністю установки вагонів на елеткролафет і шляхи обгонів, надійністю їх фіксації, дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства, та будучі робітником-інструктором (наставником) виробничого навчання ОСОБА_11 зобов`язана спостерігати і контролювати правильність виконання робіт останньої, а також корегувати та аналізувати помилки стажера, надавати відповідний зворотній зв`язок, а також не допускати стажера до самостійної роботи на час стажування останньої.

Так, 27.01.2020 ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , відповідно до графіку роботи, о 06:45, прибули до кімнати машиністів електролафетів цеху магнезіальних виробів ПрАТ «Запоріжвогнетрив» де відбулись зустрічно- змінні збори. Перед ними, в усній формі поставлено завдання забору пічних вагонів з прогонок тунельної печі на дільницю охолодження пічних вагонів, встановлення пічних вагонів в сортувальні гнізда, транспортування вагонів по дільниці охолодження пічних вагонів, забір пічних вагонів із сортувальних гнізд на дільницю ремонту пічних вагонів, забір пічних вагонів з ремонтного майданчика, транспортування пічних вагонів на пресову дільницю та прибирання території. ОСОБА_11 при цьому повинна набувати виробничих навичок під наглядом інструктора виробничого навчання ОСОБА_6 . О 07:00 ОСОБА_6 отримала від начальника зміни пресової дільниці ОСОБА_12 ключ-бірки від електролафетів №11, №12 та №13.

У період часу з 07:00 до 07:51, ОСОБА_11 виконувала роботи під наглядом ОСОБА_6 .

При цьому, діючи в порушенні п 5.4. «інструкції по застосуванню бірочної системи №13-02», без записну в журналі бірочної системи передала ключ-бірки від електролафетів №12 та №13, ОСОБА_11 , яка взагалі не повинна виконувати роботи самостійно.

В подальшому, о 07:52, ОСОБА_6 , діючи із злочинною недбалістю, в порушення вищенаведених норм з охорони праці, залишивши стажера ОСОБА_11 на лафеті №12, пішла підмітати лафетні колії від перегінного шляху, у зв`язку з чим, у період часу з 08:22 по 08:23 ОСОБА_11 самостійно, без нагляду та контролю наставника ОСОБА_6 , за допомогою електролафета №12 встановила пічний вагон з продукцією для сортування та самостійно виконувала інші роботи з переміщення та фіксування вагонів на електролафеті №12, після чого, перейшла до електролафету №13, де використовуючи ключ-бірку, який її передала ОСОБА_6 , приступила до самостійного виконання робіт по переміщенню вагонів.

Здійснення подачі пічних вагонів на електролафет відбувається тросовим подавачем, з пульту керування, по черзі кожного (одного) вагона, проте ОСОБА_11 , діючи самостійно, без нагляду та керівництва наставника ОСОБА_6 , в порушення технологічних норм, здійснювала подачу групи пічних вагонів на електролафет №13. Крім того, в порушенні технологічних норм, ОСОБА_11 притисла педаль електролафету до підлоги, чим залишила елелктролафету у ввімкненому стані. Вказані дії дали можливість ОСОБА_11 керувати електролафетом №13 перебуваючи за йогом межами.

В результаті вищевказаних порушень норм з охорони праці, 27.01.2020 приблизно о 09:00, ОСОБА_11 , виконуючи роботи з переміщення вагонів на електролафеті №13, перебуваючи між пічними вагонами №588 та №514, намагаючись встановити стопорного пристрою («башмака») для зупинки пічного вагону №514, не переконавшись, що сусідній вагон №588 знаходиться без руху, опинилась затиснута між ними, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці.

Відповідно до висновку судової медичної експертизи №401 від 28.01.2020, смерть ОСОБА_11 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка виразилася в утворенні уламкових переломів кісток склепіння черепа з розповсюдженням ліній переломів на його основу, з крововиливами у речовину головного мозку та під його м`якої мозкові оболонки, що ускладнилось його набряком.

Враховуючи наявність двох, умовно протилежних точок прикладення сили на голові, характеристики переломів черепу і ушкоджень головного мозку, можливо припустити утворення виявленої черепно- мозкової травми внаслідок здавлення тупими предметами, не виключено - деталями рухомого рейкового транспортного засобу. Перед настанням смерті, ОСОБА_11 у стані алкогольного сп`яніння не знаходилась.

Відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи №5294-20 від 26.11.2021, роботи, які проводились 27 січня 2020 року о 09:00 на ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з потерпілою, машиністом електролафета ОСОБА_11 , відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

Згідно чинних нормативно-правових актів з охорони праці та посадових інструкцій, машиніст електролафета ГІрАТ «Запоріжвогнетрив» ОСОБА_6 повинна була:

- вести спостереження та контроль за правильністю виконання ОСОБА_11 технологічних операцій;

- не допускати ОСОБА_11 до роботи без нагляду;

- не передавати ключ-бірку ОСОБА_11 без запису в журналі прийому-передачі ключ-бірок у змінного майстра (передачею ключ-бірки фактично здійснено допуск ОСОБА_13 , яка не пройшла навчання та перевірку знань з питань охорони праці до самостійної роботи);

- стежити за правильністю установки вагонів на електролафет, надійністю їх фіксації,

проте зазначених дій вона не вчинила, чим не виконала свої прямі обов`язки, передбачені чинними нормативно-правовими актами з охорони праці.

Відповідно до вищезазначеного висновку судової інженерно-технічної експертизи №5294-20 від 26.11.2021, в досліджуваній виробничій ситуації машиніст електролафета ПрАТ «Запоріжвогнетрив» ОСОБА_6 мала можливість запобігти настанню нещасного випадку, але нею не скористалась, тому її дій знаходяться в причинному зв`язку з настанням досліджуваної події нещасного випадку та смертельного травмування ОСОБА_11 .

Отже, злочинна недбалість машиніста електролафета ПрАТ «Запоріжвогнетрив» ОСОБА_6 , створила загрозу загибелі ОСОБА_11 в небезпечних виробничих умовах, внаслідок чого стався нещасний випадок, який призвів до загибелі останньої.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою провину в інкриміновану злочині не визнала у повному обсязі, та пояснила, що вона дійсно працювала машиністом електролафета ПрАТ «Запоріжвогнетрив». В той день, 27.01.2020р., вони як завжди прийшли на зміну. Вона отримала ключ-бірку і пішла на точку: прибирання виробничої ділянки. Потерпілу ОСОБА_11 вона залишила на лафеті, оскільки та відмовилась йти за мітлою, при цьому вона наказала їй там перебувати. Потім вона повернула голову, а ОСОБА_11 на лафеті вже не було, хоча вже треба було робити «прогонку». Потім через деякий час прибігла її колега на ім`я ОСОБА_14 та повідомила, що ОСОБА_11 лежить в іншому місці.

ОСОБА_6 також пояснила, що вона одразу туди побігла і побачила, що ОСОБА_11 лежить під лафетом, після чого вона витягнула потерпілу на світло, подзвонила своїй колезі на прізвище ОСОБА_10 , яка була майстром дільниці, та повідомила про те, що трапилось, потім прибігли інші співробітники заводу. Обвинувачена також зазначила, що відстань між нею та потерпілою була приблизно метрів двадцять, і вона її постійно бачила. Коли підійшов її колега каменяр ОСОБА_16 , вона стала наполовину боком до потерпілої, та не спостерігала за нею десь приблизно три хвилини, а коли озирнулась, то потерпілої вже там не було. Також обвинувачена пояснила, що за нею було закріплене наставництво над потерпілою тільки в частині практики, тому на момент виконання робіт вона відповідальна як наставник. На ділянці відпалу це забезпечення щоденної роботи. В той день це був час очікування, самі роботи не виконувались, тоді як вона відповідальна, як наставник, тільки в момент роботи, при цьому завдання вона видає усно.

Також обвинувачена пояснила, що ключем-біркою може користуватись тільки атестований працівник, тому потерпіла не мала права працювати самостійно на лафеті, отже обвинувачена зазначила що вона не давала потерпілій ключ-бірку від 13-го лафету. На думку обвинуваченої вагони покотились, а лафет стояв, це могло статись, якщо потерпіла хотіла поставити під колесо башмак в той момент, коли покотились вагони. Також обвинувачена зазначила, що в неї були ключі-бірки від 11, 12 та 13-го лафетів. Але в момент, коли роботи з механізмами не ведуться, вона за потерпілу не відповідає. Як ключ-бірка опинилась в 13-му лафеті, вона не знає. При цьому знаходитись на лафеті може тільки одна людина, цей лафет є об`єктом підвищеної небезпеки. Також обвинувачена пояснила, що потерпіла здала всі тести по правилам поведінки в цеху, тобто всю теорію вона знала, вміла знімати та ставити башмак. Тому обвинувачена вважає себе невинуватою.

Незважаючи на те, що обвинувачена свою провину повністю не визнала, суд прийшов до висновку, що її винність у інкримінованому злочині за обставинами, які викладені у вироку, повністю доведена в ході розгляду справи та підтверджується наступними показаннями учасників процесу та доказами, які були досліджені судом в судовому засіданні:

- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні пояснила, що з потерпілою ОСОБА_11 вона познайомилась за місцем їхньої роботи, тобто на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», вона проводила первісний інструктаж потерпілої на її робочому місці на посаді машиніста електролафета. Потерпілу перевели з іншої ділянки та закріпили за нею наставника - ОСОБА_6 . Свідок уточнила, що вона вела теоретичне навчання потерпілої, а безпосередньо на робочому практичне навчання потерпілої ОСОБА_11 здійснювала обвинувачена ОСОБА_6 . Свідок зазначила, що на той час вона була майстром дільниці відпалу. ОСОБА_6 та ОСОБА_11 працювали за вагонами, згідно графіку. Задача ОСОБА_11 була навчатись, а наставник ОСОБА_6 вирішувала, що повинна робити її учениця ОСОБА_11 . Свідок також пояснила, що вона готувала розпорядження про закріплення учениці ОСОБА_11 за наставником Повстяною.

Свідок також пояснила, що в той день 27.01.20р., вона прибула на роботу приблизно о сьомій годині ранку, к початку зміни, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 вже були на роботі, всі приступили до своєї роботи. Приблизно о 9-00 годині їй подзвонила ОСОБА_6 і сказала, що вона не давала ОСОБА_11 ніякого доручення, але чомусь вона не може її знайти. Потім ОСОБА_6 знову їй передзвонила і сказала, що знайшли тіло ОСОБА_11 . Також свідок пояснила, що ОСОБА_11 не могла працювати сама, без наставника, та не могла отримувати ключ-бірку від лафета, при цьому агрегат вмикається тільки за допомогою ключа-бірки. Начальник зміни видавав ключі-бірки під підпис. Вказівки по роботі зазначаються в журналі заданій. В той день завдання там план роботи були звичайні, водії лафетів підходили до начальника зміни та отримували ключі-бірки. ОСОБА_11 не мала права отримувати ключ-бірку. Чому ОСОБА_11 опинилась на місці події свідку невідомо, вона такого завдання потерпілій не давала. Сама ОСОБА_11 нічого робити не повинна була, ОСОБА_6 мала працювати, а ОСОБА_11 бути поруч та вчитися і спостерігати, а також під наглядом ОСОБА_6 виконувати доручену роботу. ОСОБА_19 під колесо вагона ОСОБА_11 також мала ставити тільки у присутності ОСОБА_6, при цьому навчання здійснювалось згідно затвердженої програми. Свідок також пояснила, що в той день зранку зміна займалась прибиранням, тому ОСОБА_11 не повинна була знаходитись на ділянці охолодження. При цьому для того, щоб лафет включився, в ньому має бути вставлений ключ-бірка.

- показаннями свідка ОСОБА_20 , яка в судовому засіданні пояснила, що раніше, в т.ч. в січні 2020 року, вона працювала лафетчиком на заводі «Запоріжвогнетрив». Кожен раз лафетчики отримують під підпис ключ-бірку від агрегату. В той день, коли стався нещасний випадок з ОСОБА_11 , кожен пішов на свою ділянку, для прибирання. ОСОБА_6 прибирала, а ОСОБА_11 сиділа на лафеті. Потім треба було підставити вагон, але ОСОБА_11 не було поряд, почали їй дзвонити, а потім пішли шукати. Свідок пояснила, що вона знайшла ОСОБА_11 , яка лежала біля 13-го лафету, на її скроні була кров, після чого свідок побігла до майстра щоб викликати швидку. Це було 27.01.20р., приблизно з 8-30 до 8-50 годин ранку. Свідок також пояснила, що ключ-бірка призначений для включення агрегату, тобто електролафету, яким маю право керувати тільки атестовані працівники. ОСОБА_6 була атестованим працівником, а ОСОБА_11 - ні, вона була як учениця при ОСОБА_6 , яка її навчала, для навчання ОСОБА_11 було складено навчальний план, що складався з теорії та практики, тривалість три місяці. Майстром цеха на той час була ОСОБА_10 , яка навчала теорії, а практикою займалась ОСОБА_6 . При цьому поки ОСОБА_11 не складе відповідний іспит, вона не має права самостійно керувати лафетом, тому всі дії вона повинна була вчиняти тільки поруч з наставником, тобто з Повстяною. Також ОСОБА_11 не могла отримати ключ-бірку та самостійно маневрувати лафетом. В той ранок ОСОБА_11 сиділа на лафеті № 12, поряд з в`їздом на сортування, а ОСОБА_6 підмітала. Свідок також пояснила, що башмак ставиться під колесо лафету, щоб він не покотився. Коли ОСОБА_6 підмітала, ключ-бірка від лафету повинен був бути у неї. ОСОБА_6 не мала права залишати ОСОБА_11 саму, оскільки майстер та наставник відповідають за свого учня. Протягом усієї зміни наставник повинен контролювати учня, сама ОСОБА_11 не мала права ставити башмак без ОСОБА_6. Також свідок пояснила, що для того, щоб лафет запрацював, треба вставити ключ-бірку, натиснути педаль, повернути ключ, а потім повертати важелі. Зі слів ОСОБА_6 ОСОБА_11 в той день не хотіла підмітати, але якщо учень не виконує вказівки наставника, він повинен повідомити про це старшого майстра.

- показаннями свідка ОСОБА_22 , яка в судовому засіданні пояснила, що в січні 2020 року вона працювала майстром зміни на заводі «Запоріжвогнетрив». В той день вона була на роботі приблизно з сьомої години ранку. Трагедія сталась приблизно о 9-00 години, вона перша прибула на місце події та викликала швидку допомогу. Це було 27.01.20р., на ділянці «обжигу». Свідок також пояснила, що з приводу стажування на заводі оформлюється наказ, за учнем закріплюється професіонал та людина з охорони праці. Цей процес контролюють співробітники з охорони праці та всі, хто прописаний в наказі про стажування, в т.ч. начальник цеху та начальник ділянки. Інженер з охорони праці перевіряє чек-листи, в цьому випадку це ОСОБА_10 . Свідок також пояснила, що в той день вона бачила потерпілу ОСОБА_11 в роздягальні, а потім на прибиранні, на початку зміни, а потім свідок перебувала в кімнаті майстрів. Свідок пояснила, що на ділянці охолодження вагонів є колії, і там дві лінії: гарячі та охолоджені вагони, там можуть перебувати машиністи електролафетів. Потерпіла ОСОБА_11 не мала права перебувати там сама, окрім того їй не видавалось завдання щось там робити. При навчанні ОСОБА_11 теорію для неї викладала ОСОБА_10, а практику - ОСОБА_6, яка повинна була контролювати переміщення ОСОБА_11 та слідкувати за кожним її кроком. Працювати з ключом-біркою ОСОБА_11 самостійно не мала права. В той ранок машиністам електролафетів ніякої роботи не було, оскільки попередні зміни все зробили, тому вони, тобто ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , повинні були прибирати. Потерпіла ОСОБА_11 повинна була виконувати завдання ОСОБА_6, а ОСОБА_6 повинна була здійснювати виконання ОСОБА_11 цих завдань. Свідок також пояснила, що ключ-бірку від лафета видавав начальник участка, без цього ключа агрегат не поїде. ОСОБА_6 в той день у будь-якому разі отримувала ключ-бірку, оскільки вона працює завжди із застосуванням цього ключа. Потерпіла ОСОБА_11 цей ключ-бірку отримати не могла, оскільки вона повинна була працювати тільки під наглядом ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_6 не мала права передавати ключ-бірку потерпілій ОСОБА_11 .

- показаннями свідка ОСОБА_24 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює начальником виробничо-диспетчерського відділу на заводі «Запоріжвогнетрив». В січні 2020 році на завод стався нещасний випадок, на той час він працював начальником цеха, але на роботі на момент цього випадку був відсутній, оскільки перебував у відпустці, тому він прибув на завод на наступний день. Потерпілу ОСОБА_11 він знав, спочатку вона працювала на декретному місці, за нею не було порушень та «косяків», вона була відповідальна. Свідок також пояснив, що начальник зміни видає ключ-бірку під підпис і так само отримує її, відповідні інструкції на заводі дотримуються. ОСОБА_11 була учнем, тому вона не мала права самостійно керувати лафетом, а ОСОБА_6 не мала права передавати ключ-бірку ОСОБА_11 . Сама ОСОБА_11 не могла виконувати роботи з підвищеною небезпекою самостійно, завдання видається одне на двох, у наставника та учня, тому учень не має права самостійно виконувати завдання. Практичне навчання учня полягає в тому, що учень на лафеті виконує дії по вказівкам наставника, який має перебувати поряд.

- згідно витягу з ЄРДР за № 12020080030000152, надійшло усне повідомлення 27.01.2020р. в 16-33 год. про те, що 27.01.2020р. приблизно о 09-00 год на території ПрАТ «Запоріжвогнетрив» внаслідок порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, а саме в цеху магнезійних виробів, від отриманих травм загинула машиніст електролафету ОСОБА_11 (т.2 а/с 86);

- Згідно рапорту інспектора-чергового Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області 27.01.20р. на заводі «Запоріжвогнетрив» було виявлено жінку, яка працювала машиністом на ділянці охолодження пічних вагонів цеху магнезійних виробів. Д/з: відкрита черепно-мозкова травма, проводилась реанімація легенів, констатація клінічної смерті, померла в присутності ШМД, померла - ОСОБА_11 (т.2 а/с 87);

- повідомленням ПрАТ «Запоріжвогнетрив» про нещасний випадок на адресу Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, оформленого відповідно до п.8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337, згідно якого машиністом ОСОБА_6 27.01.2020р. приблизно в 9-00 год. у відділенні охолодження пічних вагонів цеху магнезійних виробів ПрАТ «Запоріжвогнетрив» біля пічного вагону було виявлено тіло машиніста електролафету без ознак життя (т.2 а/с 90-92);

- протоколом огляду місця події від 27.01.2020р., проведеного на території ПрАТ «Запоріжвогнетрив», в ході якого у відділенні охолодження пічних вагонів цеху магнезійних виробів ПрАТ «Запоріжвогнетрив» біля пічного вагону було виявлено тіло машиніста електролафету без ознак життя, з доданими фототаблицями (т.2 а/с 94-121); огляд проводився за письмовою згодою представника підприємства (т.2 а/с 93);

- інструкцією з охорони праці № 01-23 для машиніста 25 тонного електролафета цеха магнезіальних виробів», затвердженого наказом ПрАТ «Запоріжвогнетрив» № 704 від 30.10.2019 (т.2 а/с 122-132, т.3 а/с 127-129);

- посадовою інструкцією робочого ДИ МІ010300-01-2017 Машиніста електролефета 4 розряду, дільниці випалу цеху магнезіальних виробів, затверджена директором по персоналу та соціальним питанням ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (т.2 а/с 133-136);

- наказом ПрАТ «Запоріжвогнетрив» № 389 від 16.10.2019р. про переведення ОСОБА_11 на роботу на посаду машиніста електролафета цеха магнезіальних виробів» (т.2 а/с 137);

- паспортом лафета електричного вантажністю 25 тон (т.2 а/с 142-149);

- протоколом засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці № 30 від 04.11.2019р. щодо оцінювання ОСОБА_11 (т.2 а/с 150);

- розпорядженням № 1508а від 04.11.2019р. про допуск ОСОБА_11 до робіт по професії машиніста електролафету під контролем інструктора виробничого навчання (т.2 а/с 150);

- розпорядженням № 1379 від 15.10.2019р. про проведення первісного інструктажу ОСОБА_11 (т.2 а/с 151);

- журналом реєстрації інструктажів з питань охорони праці (витяг) з підписами ОСОБА_6 та ОСОБА_11 про його проходження (т.2 а/с 152-154);

- наказом ГУ Держпраці у Запорізькій області № 144р від 28.01.20р. «Про комісію із спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком» щодо смерті ОСОБА_11 (т.2 а/с 182-183);

- актом розслідування ГУ Держпраці у Запорізькій області від 20.02.2020р., щодо нещасного випадку, який стався 27.01.2020р. на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», згідно висновків якого ОСОБА_6 визначена як особа, яка допустила порушень вимог законодавства про охорону праці, оскільки: ОСОБА_6 , машиніст електролафета ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», яка:

не виконала (мовою оригіналу) «Инструкцию по применению бирочной системьі № 13-02». затверджену наказом генерального директора ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 25.12.2014 № 872 (в порушення пункту 5.4 «Инструкции по применению бирочной системьі № 13-02» передала ключ-бірку ОСОБА_11 без запису в журналі прийому-передачі ключ-бірок у змінного майстра (особи, відповідальної за експлуатацію обладнання)), чим не виконала робочі обов`язки, визначені пунктом 1.5 «Должностной инструкции рабочего ДИ № 1010300-01-2017 Машиниста злектролафета 4 разряда, участка обжига Цеха магнезиальньїх изделий (ЦМИ)», затвердженої Генеральним директором ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» 25.01.2017 та не виконала вимоги пункту 1.5 «Инструкции по охране труда № 01-23 для машиниста 25-ти тонного злектролафета цеха магнезиальньїх изделий», затвердженої наказом Генерального директора ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 30.10.2014 № 704, переглянутої відповідно до наказу Генерального директора ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 01.02.2019 № 71-1;

не виконала вимоги Закону України "Про охорону праці", правила і норми охорони праці (в порушення вимог статті 18 Закону України «Про охорону праці», пунктів 3.16. 4.1 та 7.9 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 №15 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за №231/10511 (НПАОП 0.00-4.35-05) передачею ключ-бірки фактично здійснила допуск ОСОБА_13 яка не пройшла навчання та перевірку знань з питань охорони праці до самостійної роботи), чим не виконала робочі обов`язки, визначені пунктами 1.5 та 4.2 «Должностной инструкции рабочего ДИ № 1010300-01-2017 Машиниста злектролафета 4 разряда участка обжига Цеха магнезиальньїх изделий (ЦМИ)». затвердженої Генеральним директором ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» 25.01.2017;

не стежила за правильністю установки вагонів на електролафет, надійністю їх фіксації (не здійснюючи, в порушення вимог пункту 5.3.2 «Положення о наставничестве в ЧАО «ЗАПОРОЖОГНЕУПОР»», затвердженого та введеного в дію наказом Генерального директора ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 10.08.2018 № 389, спостереження та контроль за правильністю виконання ОСОБА_11 технологічних операцій, допустила порушення останньою вимог пунктів 1 та 4 Технологічної карти накатування пічного вагону, затвердженої начальником цеху магнезіальних виробів ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ»), чим не виконала робочі обов`язки, (т.2 а/с 184-198);

- протоколом огляду від 28.01.2020р. (з додатками) місця, де стався нещасний випадок на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», який мав місце 27.01.2020р., проведений спільно співробітниками ГУ Держпраці у Запорізькій області та ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (т.2 а/с 238-250);

- лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_11 № 401 від 28.01.2020р., де причиною смерті зазначено відкриті переломи кісток склепіння та основи черепа (т.3 а/с 1);

- висновком судово-медичної експертизи № 401 від 28.02.2020р., згідно якого:

На підставі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , даних лабораторних досліджень, враховуючи обставини справи, згідно поставлених питань, приходжу до наступних підсумків:

1(1). Смерть ОСОБА_11 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка виразилася в утворенні уламкових переломів кісток склепіння черепа з розповсюдженням ліній переломів на його основу, з крововиливами у речовину головного мозку та під його м' які мозкові оболонки, що ускладнилося його набряком.

2(2). Міра вираженості трупних явищ дозволяє стверджувати, що з моменту смерті ОСОБА_11 до початку проведення експертизи її трупа в морзі пройшло близько 1 доби.

3(3,4,5,6,7). При проведенні експертизи трупа ОСОБА_11 виявлена відкрита черепно-мозкова травма у вигляді: уламкових переломів кісток склепіння і основи черепа в лобно-тім`яно-скроневій ділянці справа і в лобно-скроневій ділянці зліва, розрива твердої мозкової оболонка в лобно-тім`яній ділянці справа, множинних двобічних вогнищевих крововиливів під м`які мозкові оболонки і в речовину головного мозку; забійних ран з крововиливами у м`які тканини голови в лобній ділянці справа та в лобно-скроневій ділянці зліва, ділянок зсаднень на лівій вушній раковині та на лівій бічній поверхні верхньої третини шиї.

Виявлена черепно-мозкова травма утворилася незадовго до настання смерті (за декілька хвилин - десяток хвилин) внаслідок травматичної дії (-ій) тупого (-их) предмета - ів), відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя п.№2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 року), полягає в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Будь-яких інших тілесних ушкоджень не виявлено.

4(8). Враховуючи наявність двох, умовно протилежних точок прикладення сили на голові, характеристики переломів черепу і ушкоджень головного мозку, можливо припустити утворення виявленої черепно-мозкової травми внаслідок здавлення тупими предметами, не виключено - деталями рухомого рейкового транспортного засобу.

5(9). При огляді одягу трупа ОСОБА_11 виявлені пошкодження у вигляді - зривів на задній поверхні куртки і передніх поверхнях светра, сорочки і джемпера. В проекціях цих пошкоджень одягу тілесних ушкоджень не виявлено.

6(10). При проведенні судово-гістологічного дослідженні шматочків внутрішніх органів трупа встановлено, що за життя у ОСОБА_11 були хронічні хворобливі зміни:

- у головному мозку: склероз екстрацеребральних артерій, хронічні ішемічні зміни нейронів мозку;

-у серці: периваскулярний кардіосклероз, кардіоміопатія;

- у печінці: жировий гепатоз;

-у нирках: дистрофія канальцевого епітелію нирок.

7(11,12). При судово-токсикологічному дослідженні крові та частин внутрішніх органів трупа ОСОБА_11 , не виявлено:

-у крові- метилового, етилового, пропілових, бутілових, амілових спиртів;

-у шлунку з вмістом та тонкому кишківнику, в нирці: похідних барбітурової кислоти, похідних фенотіазину, похідних 1,4-бензодіазепіну, похідних піразолону, ноксирону, імізину, морфіну, кодеїну, діоніну, героїну, гідрокодону, папаверину, промедолу, стрихніну, атропіну, гіосціаміну, скополаміну, кокаїну, пахікарпіну, анабазину, нікотину, кофеїну, парацетамолу, ефедрину, ефедрону, димедролу. похідних саліцилової і бензойної кислот.

Отже, перед настанням смерті ОСОБА_11 у стані алкогольного сп`яніння не знаходилась (т.3 а/с 4-10);

- СТП 00191885-076:2016 «Система управління охороною праці, промисловою і пожежною безпекою. Охорона праці, промислова та пожежна безпека. Організація та керування», введений в дію наказом ПрАТ «Запоріжвогнетрив» № 604 від 30.08.2016р. (т.3 а/с 11-68);

- Положенням про наставництво, введений в дію наказом ПрАТ «Запоріжвогнетрив» № 389 від 10.08.2018р. (т.3 а/с 69-88, т.4 а/с 217-240);

- висновком судової експертизи з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці № 5294-20 від 26.11.2021р., згідно якого:

Питання № 1

Досліджуючи організацію та технологію робіт, технічні регламенти та нормативно- правові акти з охорони праці, в виробничій ситуації, що розглядається, можна зробити висновок про те, що відповідно до пункта 112 «Переліки робіт з підвищеною небезпекою», затв. наказом Держнаглядохоронпраці № 15 від 26.01.2005 роботи які проводилися роботи які проводилися роботи які проводилися 27 січня 2020 року о 09 год. 00 хв. на ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з потерпілою, машиністом електролафета ОСОБА_11 , відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

Питання № 2

В досліджуваній виробничий ситуації:

Дії машиніста електролафета ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» ОСОБА_6 , не відповідали вимогам ст. 14, ст.18. Закону України «Про охорону праці»; п.5.4. «Инструкции по примененшо бирочной системні №13-02»; п.1.5, п.4.2., п.2.2.8. «Должностной инструкции рабочего ДИ №1010300-01-2017 Машиниста злектролафета 4 разряда, участка обжига Цеха магнезиальньїх изделий (ЦМИ)», затвердженої Генеральним директором ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» 25.01.2017; п. 1.5. «Инструкции по охране труда №01-23 для машиниста 25-ти тонного злектролафета цеха магнезиальньїх изделий», затвердженої наказом Генерального директора ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 30.10.2014 №704, переглянутої відповідно до наказу Генерального директора ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 01.02.2019 №71-1; п. 3.16, п. 4.1 та п. 7.9 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.35-05); п.5.3.2. «Положення о наставничестве в ЧАО «ЗАПОРОЖОГНЕУПОР», затвердженого та введеного в дію наказом Генерального директора ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 10.08.2018 №389; п.1 та п. 4 Технологічної карти накатування пічного вагону, затвердженої начальником цеху магнезіальних виробів ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» в частині: передала ключ-бірку ОСОБА_11 без запису в журналі прийому-передачі ключ-бірок у змінного майстра (особи, відповідальної за експлуатацію обладнання; передачею ключ-бірки фактично здійснила допуск ОСОБА_13 , яка не пройшла навчання та перевірку знань з питань охорони праці до самостійної роботи; Не стежила за правильністю установки вагонів на електролафет, надійністю їх фіксації (не здійснюючи, в порушення вимог пункту 5.3.2. «Положення о наставничестве в ЧАО «ЗАПОРОЖОГНЕУПОР», затвердженого та введеного в дію наказом Генерального директора ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 10.08.2018 №389, спостереження та контроль за правильністю виконання ОСОБА_11 технологічних операцій, допустила порушення останньою вимог пунктів 1 та 4 Технологічної карти накатування пічного вагону, затвердженої начальником цеху магнезіальних виробів ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ»).

Дії майстра зміни дільниці випалу ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» ОСОБА_10 , не відповідали ст. 14 Закону України «Про охорону праці»; п. 3.9, п. 3.23 та п. 3.37 «Должностной инструкции №101/11 Мастера смены участка обжига цеха магнезиальньїх изделий (ЦМИ)», затвердженої Генеральним директором ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» 11.09.2017. в частині: не здійснила керівництво технологічним процесом, не проконтролювала дотримання правил експлуатації обладнання та механізмів, а також не проконтролювала дотримання підлеглим персоналом виробничої та трудової дисципліни, технологічних інструкцій та інструкцій з охорони праці; не організувала та не забезпечила впровадження і роботу системи управління охороною праці в зміні в частині: здійснення організаційно-технічного керівництва проведенням робіт, забезпечення безпечних умов праці на робочих місцях у відповідності до нормативних документів з охорони праці, забезпечення дотримання встановлених норм безпечного ведення технологічного процесу та експлуатації обладнання і механізмів у відповідності до вимог нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечення безпеки підлеглого персоналу в процесі виконання робіт.

Питання № З

В досліджуваній виробничий ситуації:

Дії машиніста електролафета ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» ОСОБА_6 , не відповідали вимогам ст. 14, ст.18. Закону України «Про охорону праці»; п.5.4. У «Инструкции по применению бирочной системы № №13-02»; п.1.5, п.4.2., п.2.2.8. «Должностной инструкции рабочегоДИ №1010300-01-2017 Машиниста электролафета 4 разряда, участка обжига Цеха магнезиальньїх изделий (ЦМИ)», затвердженої Генеральним директором ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» 25.01.2017; п. 1.5. «Инструкции по охране труда №01-23 для машиниста 25-ти тонного злектролафета цеха магнезиальньїх изделий», затвердженої наказом Генерального директора ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 30.10.2014 №704, переглянутої відповідно до наказу Генерального директора ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 01.02.2019 №71-1; п. 3.16, п. 4.1 та п. 7.9 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 №15 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за №231/10511 (НПАОП 0.00-4.35-05); п.5.3.2. «Положення о наставничестве в ЧАО «ЗАПОРОЖОГНЕУПОР», затвердженого та введеного в дію наказом Генерального директора ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 10.08.2018 №389; п.1 та п. 4 Технологічної карти накатування пічного вагону, затвердженої начальником цеху магнезіальних виробів ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» в частині: передала ключ-бірку ОСОБА_11 без запису в журналі прийому-передачі ключ-бірки у змінного майстра (особи, відповідальної за експлуатацію обладнання; передачею ключ -бірки фактично здійснила допуск ОСОБА_13 , яка не пройшла навчання та перевірку з питань охорони праці до самостійної роботи; не стежила за правильністю установки вагонів на електролафет , надійністю їх фіксації (не здійснюючи, в порушення вимог пункту 5.3.2. «Положення о наставничестве в ЧАО «ЗАПОРОЖОГНЕУПОР», затвердженого та введеного в дію наказом Генерального директора«ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 10.08.2018 №389, спостереження та контроль за правильністю виконання ОСОБА_11 технологічних операцій, допустила порушення останньою вимог пунктів 1 та 4 Технологічної карти накатування пічного вагону, затвердженої начальником цеху магнезіальних виробів ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ»).

Машиніст електролафета ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» ОСОБА_6 повинна була вести спостереження та контроль за правильністю виконання ОСОБА_11 технологічних операцій; не допускати ОСОБА_11 до роботи без нагляду; не передавати ключ-бірку ОСОБА_11 без запису в журналі прийому-передачі юпоч-бірок у змінного майстра (особи, відповідальної за експлуатацію обладнаннях передачею ключ-бірки фактично здійснила допуск ОСОБА_13 , яка не пройшла навчання та перевірку знань з питань охорони праці до самостійної роботи); не стежила за правильністю установки вагонів на електролафет, надійністю їх фіксації.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в досліджуваній виробничій ситуації машиніст електролафета ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» ОСОБА_6 мала можливість запобігти настанню нещасного випадку, але нею не скористався, тому її дії знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням події нещасного випадку з потерпілою ОСОБА_11 .

Дії майстра зміни дільниці випалу ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» ОСОБА_10 , не відповідали ст. 14 Закону України «Про охорону праці»; п. 3.9, п. 3.23 та п. 3.37 «Должностной инструкции №101/11 Мастера смены участка обжига цеха магаезиальньїх изделий (ЦМИ)», затвердженої Генеральним директором ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» 11.09.2017. в частині: не здійснила керівництво технологічним процесом, не проконтролювала дотримання правил експлуатації обладнання та механізмів, а також не проконтролювала дотримання підлеглим персоналом виробничої та трудової дисципліни, технологічних інструкцій та інструкцій з охорони праці; не організувала та не забезпечила впровадження і роботу системи управління охороною праці в зміні в частині: здійснення організаційно-технічного керівництва проведенням робіт, забезпечення безпечних умов праці на робочих місцях у відповідності до нормативних документів з охорони праці, забезпечення дотримання встановлених норм безпечного ведення технологічного процесу та експлуатації обладнання і механізмів у відповідності до нормативних документів з охорони праці, забезпечення дотримання встановлених норм безпечного ведення технологічного процесу та експлуатації обладнання і механізмів у відповідності до вимог нормативно-правових актів з охорони праці , забезпечення безпеки підлеглого персоналу в процесі виконання робіт . Невідповідність вимог майстра зміни дільниці випалу ПРАТ «Запоріжвогнетрив» ОСОБА_10 не є безпосередньою причиною настання нещасного випадку з потерпілою ОСОБА_13 та її дії не знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням події нещасного виадку з потерпілою ОСОБА_11 (т.3 а/с 105-124);

- інструкцією по бірочній системі № 13-02, затверджена наказом ПрАТ «Запоріжвогнетрив» № 872 від 25.12.2014р. (т.3 а/с 130-133);

- посадовою інструкцією робітника ДІ № 1010300-01-2017 машиніста електролафета 4 розряду дільниці обжигу цеху магнезіальних виробів, затвердженою Директором по персоналу та соціальним питанням ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (т.3 а/с 134-136);

- актом перевірки ПрАТ «Запоріжвогнетрив» № 50/1 від 14.02.2020р., проведеного ГУ Держпраці у Запорізькій області, в якому зазначені Порушення вимог законодавства , які було виявлено під час перевірки, а саме:

1.Стаття 18 ЗУ № 2694 Машиніста електролафету ( ОСОБА_11 ) фактично допущено до виконання самостійної роботи до закінчення стажування (дублювання), що є порушенням п.7.9. «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.05 №15 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.05 р. за №231/10511 (НПАОП 0.00-4.35-05).

2.Стаття 18 ЗУ № 2694 Машиніста електролафету ( ОСОБА_11 ) фактично допущено до виконання самостійної роботи до закінчення стажування (дублювання), що є порушенням п.7.9. «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.05 №15 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.05 р. за №231/10511 (НПАОП 0.00-4.35-05).

3.Стаття 18 ЗУ № 2694 Машиніст електролафета ОСОБА_11 , яка безпосередньо була зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 15.02.2005 № 232/10512, та Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94 № 263/121 і зареєстрованому Міністерством юстиції України 25.01.95 з № 18/554 (роботи по виробництву вогнетривів, обслуговування устаткування по їх виробництву), не пройшла спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно- правових актів з охорони праці, що є порушенням п.4.1. «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.05 №15 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.05 р. за №231/10511 (НПАОП 0.00-4.35-05)

4.Стаття 18 ЗУ № 2694 В ЦМВ позапланові інструктажі проводяться за підстав, не визначених Типовим положенням, що є порушенням п.6.6. «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.05 №15 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.05 р. за №231/10511 (НПАОП 0.00-4.35-05). (т.3 а/с 142-146);

- згідно наказу ПрАТ «Запоріжвогнетрив» № 30 від 07.02.2020р. ОСОБА_6 звільнена з посади машиніста електролафета цеха магнезіальних виробів» на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку із доглядом за дитиною-інвалідом до 14 років (т.3 а/с 151);

Суд критично відноситься до показань обвинуваченої в тій частині, де вони оспорює свою провину з тих мотивів, за нею було закріплене наставництво над потерпілою тільки в частині практики, тому на момент виконання робіт вона відповідальна як наставник. На ділянці відпалу це забезпечення щоденної роботи. В той день це був час очікування, самі роботи не виконувались, тоді яка вона відповідальна як наставник тільки в момент роботи.

Також стороною захисту в дебатах висловлена позиція, що досудове слідство проведено не повно, в основу покладені докази, які є сумнівними:

1)пояснення були написані Повстяною власноруч, які відсутні в справі;

2)відсутні будь-які докази, що саме ключ-бирка №13 знаходився в замку електролафету №13 (фото);

3)висновок експерта №5294-20 від 26.11.2021 ґрунтується виключно на інформації заінтересованої особи (ПрАТ «Запоріжвогнетрив»);

4)ОСОБА_6 не знайомилася і не підписувала розпорядження по дільниці випалення №1379 від 15.10.2019 «Про проведення первинного інструктажу, професійної підготовки (перепідготовки) і стажування (дублюванні) працівника»;

5)ОСОБА_6 не була наставником ОСОБА_11 в розумінні зазначеного в положенні про наставництво, яке затверджене наказом Генерального директора ПАТ «Запоріжвогнетрив» від 10.08.2018 №389,

а також висловлена незгода з експертними висновками, які були покладені в основу обвинувачення ОСОБА_6 .

Зазначена позиція обвинуваченої та сторони захисту спростовується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , які підтверджують вчинення ОСОБА_6 злочину за викладених у вироку обставинах. Ці свідчення вказаних свідків є логічними і послідовними та узгоджуються між собою та з письмовими доказами, які були перелічені раніше. Сторона захисту ставить під сумнів правильність висновків, зроблених експертом, але вказані висновки були сформовані на підставі первинних документів розслідування нещасного випадку та на матеріалах кримінального провадження, які об`єктивно відображали фактичні обставини по справі.

Зазначену позицію обвинуваченої суд розцінює як спосіб уникнути від передбаченої законом відповідальності.

Крім того, винність обвинуваченої ОСОБА_6 підтверджується висновками низки проведених по справі вищезазначених перевірок та експертиз, в т.ч.: актом розслідування ГУ Держпраці у Запорізькій області від 20.02.2020р., щодо нещасного випадку, який стався 27.01.2020р. на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», судово-медичної експертизи № 401 від 28.02.2020р., судової експертизи з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці № 5294-20 від 26.11.2021р., актом перевірки ПрАТ «Запоріжвогнетрив» № 50/1 від 14.02.2020р., проведеного ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Зазначені експертні дослідження проведені у відповідності з вимогами діючого законодавства та категорично вказують на те, що дії ОСОБА_6 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із наслідками, що сталися з потерпілою ОСОБА_11 .

Стороною захисту було заявлене клопотання щодо недопустимості доказів, а саме: протоколу огляду місця події від 27.10.2020р. з тих мотивів, що при проведенні вказаних слідчих дій були допущені, на думку захисника, суттєві порушення вимог кримінального процесуального законодавства, а саме: відсутність диску з відеозапису огляду та відсутність вимірюваних позначень у доданій схемі (т.2 а/с 176-177).

Але ч.7 ст.237 КПК України не зобов`язує слідчого вказувати вимірювальні позначення при складенні планів та схем місця події, а відсутність вимірювальних позначені ніяким чином не порушує права обвинуваченої та не визначає цю обставину як підставу для визнання протоколу огляду недопустимим.

Щодо доводів захисника стосовно недопустимості протоколу огляду місця події внаслідок відсутності диску відеозапису суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до змісту частини 10 статті 236 КПК та частини 1 статті 107 КПК обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні (частина 2 статті 104 КПК).

Згідно із частиною 6 статті 107 КПК незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Аналізуючи зазначені вище норми кримінального процесуального законодавства, суд дійшов до наступних висновків.

Вимоги, передбачені частиною 10 статті 236 КПК, частиною 2 статті 104 КПК, частинами 1 та 6 статті 107 КПК, спрямовані на удосконалення порядку проведення обшуку житла чи іншого приміщення органами досудового розслідування, зокрема коли до протоколів слідчих дій вноситься недостовірна інформація про докази, отримані під час їх проведення.

З огляду на зміст частини 6 статті 107 КПК негативні наслідки у виді визнання процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів недійсними можуть наступати лише у разі незастосування технічних засобів фіксування.

Проте, навіть у цьому випадку це не є безумовною підставою для визнання доказів, отриманих під час обшуку, недопустимими, оскільки частиною 6 статті 107 КПК передбачені винятки з цього правила, коли підстави визнання фактичних даних недопустимими як докази, можуть бути «переборені» консенсусом сторін кримінального провадження (так звані, умовно-консенсуальні підстави визнання фактичних даних допустимими як докази).

Отже, ситуацію, при якій не здійснювалася відеофіксація обшуку (або огляду, як по цій справі) не слід ототожнювати з ситуацією, при якій сторона обвинувачення не надала в суді відеозапис як обов`язковий додаток до протоколу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 27 січня 2020 року слідчим у кримінальному провадженні було проведено огляд місця події на території ПрАТ «Запоріжвогнетрив».

З протоколу слідчої дії слідує, що хід огляду фіксувався технічними засобами, зокрема відеокамерою «Panasonic» на флеш носії MicroCD16 Gb (т2 а/с 96).

Таким чином, у даному кримінальному провадженні відсутні підстави стверджувати про порушення вимог частини 10 статті 236 КПК та частин 1 і 6 статті 107 КПК.

Разом з тим, ненадання відеозапису огляду місця події, який є невід`ємним додатком до протоколу, стороною обвинувачення під час судового розгляду становить порушення вимог частини 2 статті 104 КПК.

Оцінюючи істотність такого порушення суд, з огляду на положення статті 87 КПК, не вважає, що існують безумовні підстави для визнання результатів огляду місця події та похідних слідчих (розшукових) дій недопустимими як докази.

Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення.

Проте, у даному кримінальному провадженні сторона захисту, вказуючи на порушення вимог КПК , фактично не оспорювала достовірність інформації про конкретні докази, отримані під час огляду місця події, в т.ч. щодо виявлення на місці події трупу, наявних тілесних ушкоджень, обстановки події.

Отже, сама по собі відсутність відеозапису у матеріалах кримінального провадження, з огляду на вищевикладені обставини, не може бути підставою для визнання доказів, отриманих під час огляду місця події, недопустимими.

Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 05.08.2020р. по справі № 334/5670/18.

Стороною захисту також було заявлене клопотання щодо недопустимості доказів, а саме: судової експертизи з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці № 5294-20 від 26.11.2021р. з тих мотивів, що при проведенні вказаної експертизи експерт враховував акт розслідування ГУ Держпраці у Запорізькій області від 20.02.2020р., який був оформлений за участю працівників заінтересованої юридичної особи - ПрАТ «Запоріжвогнетрив», розслідування велось на неперевірених даних, питання експерту були задані слідчим некоректно, тому експертиза, на думку захисту, є неправильною (т.3 а/с 168-177).

Суд вважає вказані доводи захисника необґрунтованими, оскільки слідчим та експертом при призначенні та проведенні вказаної експертизи були дотримані вимоги КПК України, які регламентують вказане питання.

Так, відповідно до ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права. Згідно ч.1 ст.243 КПК України експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової.

З матеріалів справи вбачається, що постановою слідчого Заводського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Синько Є.В. від 26.11.2020р. була призначена судова інженерно-технічна експертиза з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, проведення якої було доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (т.3 а/с 102-104). На вирішення експертів були поставлені питання щодо характеру проведених робіт, порушених нормативних актів при їх проведенні та визначення відповідальних осіб, чиї дії або бездіяльність перебувала у безпосередньому причинно-технічному зв`язку з настанням події нещасного випадку. Згідно вказаної постанови для дослідження експертам були направлені всі без виключень матеріали кримінального провадження, тобто без будь-яких винятків, і при цьому експертам не надавались вказівки щодо кола осіб, яких треба виключити з коли причетних до вказаної події.

Отже, доказів упередженості експертів суду надано не було.

На виконання вказаної постанови слідчого експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України (т.3 а/с 105), було проведено відповідне дослідження та оформлено висновок експерта з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці № 5294-20 від 26.11.2021р. (т.3 а/с 105-124). Згідно ч.ч.1, 2 ст.102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

2) місце і час проведення експертизи;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) перелік питань, що були поставлені експертові;

5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

2. У висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці № 5294-20 від 26.11.2021р. відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального законодавства.

Тому будь-яких підстав визнавати його недопустимим судом не встановлено.

Проаналізувавши докази по справі у сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими одне одного та винність обвинуваченої ОСОБА_6 у скоєнні злочину за викладених у вироку обставинах.

Суд вважає пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення доведеним і кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 272 КК України, а саме порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо воно спричинило загибель людини.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини які пом`якшують та обтяжують покарання і дані характеризуючи особу обвинуваченої.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обвинувачена не визнавала свою вину та заперечувала вчинення нею інкримінованого кримінального правопорушення на протязі всього тривалого розгляду справи, не попросила вибачення у потерпілих та не відшкодувала спричинених збитків, у вчиненому не розкаялась, ніяким чином не показувала своєю поведінкою жаль з приводу скоєного.

Суд також враховує, що обвинувачена має сина-інваліда ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому згідно медичного висновку № 45 від 01.07.2019р. встановлена категорія «дитина-інвалід підгрупи «А», діагноз не розголошується (т.5 а/с 216-217). Враховуючи зазначену обставину, розуміючи ту біль та страждання, які відчувала обвинувачена при виховуванні дитини, що страждає на такий важкий недуг, усвідомлюючи ті титанічні зусилля, які необхідні при догляді за дитиною з подібним станом здоров`я, що не могло не відбитися на душевному стані обвинуваченні та її світосприйнятті, суд вважає за можливе визначити цю обставину в порядку ст.66 КК України як таку, що пом`якшує покарання. Разом з цим суд враховує, що станом на сьогоднішній день син обвинуваченої є повнолітньою особою, але доказів, що її син перебуває на її утриманні чи що обвинувачена є його опікуном, суду надано не було. Також суд враховує, що внаслідок злочинних дій обвинуваченої потерпілі особи втратили близьку їм людину, і ця втрата є непоправною.

Враховуючи характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного обвинуваченою, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжує покарання, разом з тим, враховуючи особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, одружена, має «дитину-інваліда підгрупи «А», відсутність вимог про суворе покарання з боку потерпілих, які назавжди втратили близьку людину, вину не визнала, у скоєному не розкаялась, отже належних висновків для себе не зробила, суд вважає, що виправлення обвинуваченої неможливо без ізоляції від суспільства, тому можливо призначити покарання у вигляді обмеження волі, в межах, приближеного до мінімального строку, передбаченого санкцією ч.2 ст.272 КК України, але з реальним відбуттям покарання.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі ст.124 КПК України з обвинуваченої особи на користь держави стягуються процесуальні витрати на залучення експертів. Згідно обвинувального акту на стадії досудового розслідування було проведено судову інженерно - технічну експертизу з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, висновок № 5294-20 від 26.11.2021, розмір витрат на залучення експерта згідно обвинувального акту складає 16 327 гривень 50 копійок, експертний висновок долучено до справи (т.3 а/с 105-124).

Але, доказів щодо вказаних витрат на проведення цієї експертизи суду надано не було. Тому витрати по проведенню вищезазначеної експертизи, яка була проведена спеціалізованою державною установою, відповідно до ч.2 ст.122 КПК України віднести за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

В ході розгляду справи адвокат Штенгелов С.О. від імені ОСОБА_28 , який є сином ОСОБА_11 , пред`явив цивільний позов до ПрАТ «Запоріжвогнетрив» про стягнення моральної шкоди в сумі 800000 грн. (т.1 а/с 42-49).

Окрім того, в ході розгляду справи адвокат Штенгелов С.О. від імені ОСОБА_29 , який є сином ОСОБА_11 , пред`явив цивільний позов до ПрАТ «Запоріжвогнетрив» про стягнення моральної шкоди в сумі 800000 грн. та грошових коштів в сумі 183429 грн. 36 коп. в порядку ст.1200 ЦК України (т.1 а/с 59-67).

Також в ході розгляду справи адвокат Штенгелов С.О. від імені ОСОБА_30 , який є чоловіком ОСОБА_11 , та який діє від себе особисто та від імені неповнолітнього ОСОБА_31 , який є сином ОСОБА_11 , пред`явив цивільний позов до ПрАТ «Запоріжвогнетрив» про стягнення моральної шкоди в сумі 16000000 грн., а також в порядку ст.1200 ЦК України грошових коштів в сумі 183429 грн. 36 коп. - одноразово, станом на дату пред`явлення позову, та в подальшому - 6324,97 грн. щомісячно до повноліття ОСОБА_31 , тобто до 13.11.2027р., а саме: від дати подання позову до повноліття ОСОБА_31 - 64 місяці, загальна сума - 404798 грн. 08 коп. (т.1 а/с 80-89).

Зазначені позови мотивовані тим, що позивачі втратили близьку їм людину, її смерть настала в результаті злочинних дій ОСОБА_6 , яка в момент вчинення злочину перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» та виконувала свої трудові обов`язки. Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років, у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

На підставі вказаних норм закону позивачі просили стягнути з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» вищезазначені грошові кошти.

В судовому засіданні представник всіх трьох цивільних позивачів - адвокат ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав та пояснив, що позови ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , та ОСОБА_30 , який діє від себе особисто та від імені неповнолітнього ОСОБА_31 , засновані на законі, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Обвинувачену ОСОБА_6 вважав за необхідне покарати на розсуд суду.

Аналогічну позицію висловив в судовому засіданні ОСОБА_29 .

Представники ПрАТ «Запоріжвогнетрив» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні проти цивільних позовів ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , та ОСОБА_30 , який діє від себе особисто та від імені неповнолітнього ОСОБА_31 , заперечували, з тих мотивів, що моральна шкода є завищеною, вимоги в порядку ст.1200 ЦК України має відшкодовувати ГУ Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (як правонаступник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області), позивачам вже були здійснені відповідні виплати, просили в позовах відмовити, про що суду також надані відзиви на позови та додатки до них, в яких викладені аналогічні правові позиції (т.1 а/с 159-164, 190-194, 214-219, т.5 а/с 157-166, 171-180, 184-190).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, встановивши фактичні обставини та відповідні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , який діє від себе особисто та від імені неповнолітнього ОСОБА_31 , підлягають частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та неповнолітній ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є синами загиблої ОСОБА_11 , що підтверджено відповідними свідоцтвами про народження позивачів (т.1 а/с 53, 69, 71, 92).

Позивач ОСОБА_34 є чоловіком загиблої ОСОБА_11 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 15.08.2009р. (т.1 а/с 91).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 29.01.2020р. (т.1 а/с 90).

Як встановлено судом при розгляді цієї справи, причиною смерті ОСОБА_11 було вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, пов`язаного з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки, внаслідок чого ОСОБА_11 загинула. При цьому на момент вчинення злочину ОСОБА_6 виконувала свої посадові обов`язки, оскільки перебувала на посаді машиніста електролафету цеху магнезіальних виробів цеху ПрАТ «Запоріжвогнетрив» та була наставником ОСОБА_11 .

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п.п.8, 9 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП , якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Окрім того, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, також враховує характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд враховує, що втрата, яку понесли цивільні позивачі, є непоправною, оскільки внаслідок дій обвинуваченої ОСОБА_6 втратила життя ОСОБА_11 .

Отже, зазначені події призвели до моральних страждань позивачів, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від цивільних позивачів додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки апріорі втрата близької людини не може не викликати відчуття душевної болі та непоправної втрати.

Разом з цим суд враховує, що цивільні позивачі не надали суду жодного доказу щодо їхнього перебування на лікарняному, погіршення свого здоров`я, конкретних прикладів суттєвої зміни в організації свого життя. Суд також враховує форму вини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення (а саме - злочинна недбалість) та обставини справи, за яких загибла ОСОБА_11 , тобто поведінку самої загиблої, а саме те, що ОСОБА_11 , діючи самостійно, без нагляду та керівництва наставника ОСОБА_6 , в порушення технологічних норм, здійснювала подачу групи пічних вагонів на електролафет №13. Крім того, в порушенні технологічних норм, ОСОБА_11 притисла педаль електролафету до підлоги, чим залишила елелктролафету у ввімкненому стані. Вказані дії дали можливість ОСОБА_11 керувати електролафетом №13 перебуваючи за йогом межами.

В результаті вищевказаних порушень норм з охорони праці, 27.01.2020 приблизно о 09:00, ОСОБА_11 , виконуючи роботи з переміщення вагонів на електролафеті №13, перебуваючи між пічними вагонами №588 та №514, намагаючись встановити стопорного пристрою («башмака») для зупинки пічного вагону №514, не переконавшись, що сусідній вагон №588 знаходиться без руху, опинилась затиснута між ними, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці.

Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Водночас такий розмір має бути достатнім для покриття дійсної моральної шкоди, але не надмірним. На це звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що з урахуванням обставин, викладених у вироку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» необхідно стягнути моральну шкоду:

на користь ОСОБА_28 у розмірі 300000 грн.,

на користь ОСОБА_29 у розмірі 300000 грн.,

на користь ОСОБА_30 , який діє від себе особисто та від імені неповнолітнього ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 600000 грн.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_29 , про стягнення грошових коштів в сумі 183429 грн. 36 коп. в порядку ст.1200 ЦК України, та позовних вимог ОСОБА_30 , який діє від себе особисто та від імені неповнолітнього ОСОБА_31 , про стягнення в порядку ст.1200 ЦК України грошових коштів в сумі 183429 грн. 36 коп. - одноразово, станом на дату пред`явлення позову, та в подальшому - 6324,97 грн. щомісячно до повноліття ОСОБА_31 , тобто до 13.11.2027р., а саме: від дати подання позову до повноліття ОСОБА_31 - 64 місяці, загальна сума - 404798 грн. 08 коп., суд вважає, що в цій частині вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Запорізькій області була направлена відповідь (вих. №8260/25 від

22.04.2025 р.), якою визначено осіб та відповідні суми, які виплачувались

Запорізьким відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування України в Запорізькій області таким особам як страхові виплати.

Згідно ст. 1200 Цивільного кодексу України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років, у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Пунктом 7 Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 27.01.2020р. (Форми Н-1/П) визначено, що нещасний випадок, який стався.

27.01.2020 року з машиністом електролафету ОСОБА_11 , є таким, що пов`язаний з виробництвом.

04.02.2020 року члени комісії з розслідування нещасного випадку зустрілися з ОСОБА_37 у зв`язку з нещасним випадком та роз`яснили йому його права у відповідності до ст. ст. 35, 36-38, 41-43, 45, 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 року, також роз`яснили порядок дій у разі визнання нещасного випадку пов`язаним з виробництвом (копія протоколу зустрічі додається). Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» № 2694-XII від 14.10.1992 року відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування

України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 року, страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання. Усі ці особи вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх

зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Згідно ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»№ 1105-XIV від 23.09.1999 року, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами, зокрема є діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або

старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не

спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.

У відповідності до ч. 6, ч. 8 ст. 42 вказаного Закону у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та

одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням

частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб. Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку: 1) якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом; 2) якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати встановлюється Фондом. У разі якщо право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, і непрацездатні особи, які не перебували на його утриманні, спочатку визначається сума страхових виплат особам, які не перебували на утриманні померлого. Установлена зазначеним особам сума страхових виплат виключається із заробітку годувальника, а потім визначається сума страхових виплат особам, які перебували на утриманні померлого, у порядку, передбаченому абзацами першим та другим цього пункту. Страхові виплати особам, які втратили годувальника, з урахуванням призначеної їм пенсії у разі втрати годувальника та інших доходів не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, як вбачається з аналізу норм ст. 1200 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці», ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», норма ст. 1200 Цивільного кодексу України є загальною нормою, яка має застосовуватися, якщо не передбачено спеціальних норм. Тобто, ст. 1200 Цивільного кодексу України може застосовуватися при відшкодуванні шкоди завданої смертю потерпілого у тих випадках, якщо таке

відшкодування не регулюється спеціальними нормами.

Разом з цим ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» є спеціальною нормою яка розрахована на застосування до тих випадків, коли шкоди завдана смертю потерпілого заподіюється роботодавцем і в такому разі усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 06.06.2018 року по справі № 711/9464/15-ц, від 26.01.2022 року по справі № 570/5316/18.

Як зазначалось вище, на адресу суду на виконання Ухвали Заводського районного суду міста Запоріжжя від 02.04.2025 р. Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Запорізькій області була направлена відповідь (вих. №8260/25 від 22.04.2025 р.), якою визначено осіб та відповідні суми, які виплачувались Запорізьким відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області таким особам як страхові виплати внаслідок смерті ОСОБА_11 .

Зокрема, у листі ГУ Пенсійного Фонду України в Запорізькій області зазначено, що ОСОБА_38 (чоловіку померлої) призначено одноразову допомогу в розмірі 210 200,00 грн. (100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату).

Крім того, одноразову допомогу було призначено

ОСОБА_39 (сину померлої, ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в сумі 42 040,00 грн. (20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату).

Також, ОСОБА_39 (сину померлої, ІНФОРМАЦІЯ_4 )

призначено з 27.01.2020 р. щомісячні страхові виплати у сумі 3 333,33 грн. Відносно зазначеної суми здійснювався щомісячний перерахунок на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Відтак, ОСОБА_39 (сину померлої, ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за період

з 27.01.2020 р. по 31.12.2022 р. була здійснена виплата щомісячних платежів на суму 144 374,76 грн.

Станом на 16.04.2025 р. ОСОБА_40 обліковується в ГУ Пенсіонного фонду України в Запорізькій області як отримувач страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_30 , який також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_31 про відшкодування шкоди на підставі ст. 1200 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки у спірних правовідносинах обов`язок з відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_11 на виробництві, у вигляді одноразової та щомісячних виплат чинним законодавством покладено на Фонд соціального страхування (правонаступник ГУ Пенсійного Фонду України в Запорізькій області). Зазначений обов`язок виконано, адже зворотного у листі ГУ Пенсійного Фонду України в Запорізькій області не зазначено (т.5 а/с 211-212).

Також, у цьому ж у листі ГУ Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (т.5 а/с 211-212) зазначено, що ОСОБА_29 (сину померлої, ІНФОРМАЦІЯ_6 ) призначено одноразову допомогу в розмірі 42 040,00 грн. (20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату). Також, ОСОБА_29 (сину померлої, ІНФОРМАЦІЯ_6 ) призначено з 27.01.2020 р. щомісячні страхові виплати у сумі 3 333,33 грн. Відносно зазначеної суми здійснювався щомісячний перерахунок на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Відтак, ОСОБА_29 (сину померлої, ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за період з 27.01.2020 р. по 31.12.2022 р. була здійснена виплата щомісячних платежів на суму 114 878,29 грн.

Отже, з аналогічних підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_29 про відшкодування шкоди на підставі ст. 1200 Цивільного кодексу України, оскільки у спірних правовідносинах обов`язок з відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_11 на виробництві, у вигляді одноразової та щомісячних виплат чинним законодавством покладено на Фонд соціального страхування (правонаступник ГУ Пенсійного Фонду України в Запорізькій області).

Щодо витрат, пов`язаних з оплатою допомоги адвоката ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Розрахунок витрат на правову допомогу здійснюється з урахуванням положень п. 1, 2, 6 ч.19, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_7 надав суду 09.06.2025р. документи про витрати ОСОБА_30 на оплату правничої допомоги на суму 28500 грн., але при цьому раніше, тобто 06.06.2025р., судом була закінчена стадія з`ясування обставин та підтвердження їх доказами, та оголошено перехід до стадії дебатів. Окрім того, 26.08.25р. суд видалився до нарадчої кімнати по цій справі, а вже після цього по системі «Електронний суд» від адвоката ОСОБА_7 в цей же день надійшли документи про витрати ОСОБА_30 на оплату правничої допомоги на суму 30000 грн.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У зв`язку з зазначеним, оскільки зазначені документи не були предметом дослідження в судовому засіданні, а учасники кримінального процесу були позбавлені висловити свою думку щодо співмірності витрат на оплату адвоката в порядку ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України, суд вважає, що питання про відшкодування судових витрат на правову допомогу можуть бути вирішено окремо за заявою цивільного позивача чи його представника адвоката ОСОБА_7 в ході розгляду клопотання про стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні, оскільки в силу ч. 1 ст. 126 КПК України суд може вирішувати питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою, а ч.8 ст.141 ЦПК України передбачає такий механізм.

Згідно змісту із п. 3 ч. 1ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат належать до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 118 КПК України до процесуальних витрат, в тому числі, належать витрати на правничу допомогу.

Згідно ч. 2ст. 120КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

За змістом ч. 1ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до ч. 1ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Потерпілий може звернутися з клопотанням про розподіл судових витрат до суду першої інстанції з метою вирішення питання про розподіл процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Таке право залишається у потерпілого незалежно від того, чи розгляд кримінального провадження завершено винесенням обвинувального акту або ж ухвали про закриття кримінального провадження.

Така позиція цілком узгоджується з правовим висновком ВП ВС, висловленим у Постанові від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17, в якому зазначено, що КПК України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої наразі відсутній.

Керуючись ст.ст.349,369,373,374,376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, і призначити їй покарання у вигляді ДВОХ років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, строком на ОДИН рік.

Строк відбування покарання відраховувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_28 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь ОСОБА_28 грошові кошти в сумі 300000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_28 - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_29 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь ОСОБА_29 грошові кошти в сумі 300000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_29 - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_30 , який діє від себе особисто та від імені неповнолітнього ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь ОСОБА_30 , який діє від себе особисто та від імені неповнолітнього ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , грошові кошти в сумі 600000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_30 - відмовити.

Запобіжний захід у обвинуваченої наразі відсутній. Клопотання про його обрання суду не заявлялось.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які перебувають під вартою, протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1