Рішення № 129891426, 02.09.2025, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/812/25

РІШЕННЯ

іменем України

"02" вересня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю: секретаря судового засідання Мовчанюк М.Д., представниці позивача Дробинської Н.В., представниці третьої особи без самостійних вимог Тичинської Ж.П., відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Вишневського А.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вознесенської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ

у лютому 2025 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням подальших змін просив про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення аліментів на його утримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження дитини на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері.

У той же час відповідачка ОСОБА_1 протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема: не піклується про життя, здоров`я дитини (не приділяє дитині належної уваги, не забезпечує необхідним медичним доглядом та харчуванням, дитина не доглянута); не створила для дитини необхідних житлово-побутових умов (у будинку, в якому проживає дитина, відсутній необхідний ремонт, холодно, брудно, наявні сліди постійного вживання спиртних напоїв, відсутній мінімально необхідний набір меблів для сну, відпочинку дитини); не забезпечує дитину необхідними речами для розвитку.

Водночас заходи впливу щодо відповідачки та соціального супроводу сім`ї не мали жодного ефекту.

З огляду на викладене, з метою найкращого врахування та забезпечення інтересів дитини, позивач просив позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати його опікунському органу для подальшого влаштування, а також стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку - до його повноліття.

В судовому засіданні представниця позивача Дробинська Н.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, вказуючи при цьому, що має намір у майбутньому здійснити дії щодо покращення свого ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Представник відповідачки адвокат Вишневський А.В. у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, вказуючи, що відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Представниця третьої особи без самостійних вимог Тичинська Ж.П. у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, вказуючи на наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження дитини на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері. Реєстрація народження дитини проведена ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В той же час відповідачка ОСОБА_1 протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема: не піклується про життя, здоров`я, розвиток, дозвілля, безпечне середовище для дитини (не приділяє дитині належної уваги, не забезпечує необхідним медичним доглядом та харчуванням, дитина брудна, не доглянута, не має необхідного (чистого та охайного) одягу та взуття, іграшок, приладдя для розвитку, за місцем мешкання малолітнього постійно знаходяться сторонні особи в нетверезому стані); не займається вихованням дитини; не створила для дитини необхідних житлово-побутових умов (будинок за місцем мешкання дитини перебуває в аварійному стані, відсутнє опалення, газопостачання, вода, світло, в будинку брудно, відсутні постільна білизна, належні меблі); не здійснює необхідного догляду та контролю над дитиною (часто залишає дитину наодинці на вулиці, який просить їсти у сторонніх осіб).

04 лютого 2025 року Службою у справах дітей Вознесенської міської ради за наслідком відпрацювання повідомлення поліцейського офіцера громади Вознесенського РУП ГУНП щодо безвідповідального ставлення відповідачки до виконання батьківських обов`язків складений акт проведення рівня безпеки малолітнього ОСОБА_2 , відповідно до якого останній потребував медичної допомоги, проте відповідачка не здійснила жодних заходів у цьому напрямку. В зв`язку з чим дитину було негайно госпіталізовано до лікарні.

Рішенням виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 07 лютого 2025 року № 189 вирішено негайно відібрати малолітнього ОСОБА_2 від матері ОСОБА_1 в зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дитини.

При цьому, заходи впливу щодо відповідачки та соціального супроводу сім`ї не мали жодного ефекту.

Згідно довідки-характеристики, наданої ПОГ СВГ ВП Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області відповідачка ОСОБА_1 характеризується як особа, яка веде аморальний спосіб життя, вживає алкогольні напої, не працює. За місцем проживання останньої постійно збираються особи, які ведуть антисуспільний спосіб життя.

Вказані обставини знайшли своє повне підтвердження письмовими матеріалами справи (а.с.7- 30, 38,39, 84-88).

Так, відповідно до вимог ст. ст. 150, 155, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею освіти, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Зазначене узгоджується з положеннями Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 якого передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п.2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Водночас, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Як зазначалося вище, відповідачка свідомо обрала такі життєві умови, за яких не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні ст. 164 СК України.

При цьому, самого тільки факту заперечення відповідачки проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідачки до власної малолітньої дитини. Тому до уваги мають братися всі обставини обумовленої справи.

Між тим, відповідачка не надала жодних доказів, що б вказували на поважність причин невиконання нею батьківських обов`язків в минулому та докази, що свідчать про її свідоме бажання виконувати ці обов`язки в майбутньому,

Суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 171 СК України при вирішенні спору не з`ясовував думку малолітньої дитини, оскільки остання за своїм віком та рівнем розвитку не може її висловити.

Таким чином, враховуючи викладене, приймаючи до уваги письмовий висновок Органу опіки та піклування виконкому Вознесенської міської ради від 18 серпня 2025 року, суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки це буде відповідати інтересам останнього.

Відповідно до вимог ч.ч. 4-5 ст. 167 СК України в разі ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини, мають за їхньою заявою баба, дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

За встановленого, малолітнього ОСОБА_2 слід передати на опікування органу опіки та піклування.

Разом з тим, згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Положення ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України передбачають, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Ч.ч. 1, 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Враховуючи вимоги ст. 182 СК України, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів починається з дати подачі позову та припиняється з досягненням дитиною повноліття.

При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави також підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 2 422,40 грн (1 211,20 грн за вимогу про позбавлення батьківських прав + 1 211,20 грн за вимогу про стягнення аліментів).

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

позовні вимоги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вознесенської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку міста Вознесенська Миколаївської області, батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вознесенська Миколаївської області.

Малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вознесенська Миколаївської області, передати Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області для подальшого влаштування.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки міста Вознесенська Миколаївської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь органів опіки та піклування, державних установ та інших осіб, під піклуванням яких буде знаходитися дитина, на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно кошти (аліменти) в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 лютого 2025 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки міста Вознесенська Миколаївської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан