Рішення № 129886362, 26.08.2025, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/765/24

Провадження №2/291/49/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 серпня 2025 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кащук Л.С.,

представника відповідача Капустіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ружин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивує тим, що 22 квітня 2022 року близько 18-ї години ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю близько 80 км/год по правій смузі руху автодороги Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка зі сторони м. Козятин Вінницької області, в напрямку смт. Ружин Бердичівського району Житомирської області неподалік с. Бистрик Бердичівського району Житомирської області, в світлу пору доби, порушив вимоги п.п. 2.3 б, 10.1, 11.3, 14.2 в, г, 14.5 «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (в редакції від 16.02.2022),

В порушення зазначених вимог «Правил дорожнього руху України» ОСОБА_2 проявивши неуважність, не забезпечивши безпеки дорожнього руху, не переконавшись у тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, не надавши перевагу водію зустрічного напрямку, а також не переконавшись у можливості не створюючи перешкоди транспортним засобам, яких він обганяє, повернутися на займану смугу, розпочав маневр обгону транспортних засобів - двох вантажних автомобілів - автомобіля марки «DAF» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 у попутному напрямку, та автомобіля марки «DAF» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду автомобіля марки «DAF» р.н. НОМЕР_2 , виїхавши керованим автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 на смугу зустрічного руху.

В результаті цього ОСОБА_5 автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 , створив небезпеку йому як водієві автомобіля марки «Opel Omega» р.н. НОМЕР_4 ,, який керуючи даним автомобілем, рухався по автодорозі Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка на зустрічній для водія ОСОБА_2 смузі руху, зі сторони смт. Ружин Бердичівського району Житомирської області в напрямку руху до м. Козятин Вінницької області, та не мав технічної можливості своїми однобічними діями уникнути зіткненню.

Внаслідок цього, на смузі руху автомобіля марки «Opel Omega» р.н. НОМЕР_4 , на відстані близько 148,4 м. від залізобетонної опори № 90 в районі розташування на лівому узбіччі металевого колесовідбійника, якщо рухатись в сторону до смт. Ружин Бердичівського району Житомирської області, неподалік с.Бистрик Бердичівського району Житомирської області відбулось зіткнення транспортних засобів - автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Opel Omega» д.н. НОМЕР_4 під керуванням позивача.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди позивач, як водій автомобіля марки «Ореї Omega» р.н НОМЕР_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо - суглобового багатоуламкового перелому правої п`яткової кістки, крайового перелому зовнішньої кісточки правого гомілково-ступневого суглобу та човноподібної кістки; уламкового перелому внутрішньої кісточки лівого гомілково-ступневого суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Такі необережні дії, які виразились в порушенні водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3 б, 10.1,11.3, 14.2 в, г, 14.5 Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (в редакції ід 16.02.2022), перебувають у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки й виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді спричинення позивачу - потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Таким чином, дії ОСОБА_2 , які виразились в порушенні пунктів 2.3 б, 10.1, 11.3, 14.2 в, г, 14.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 06.06.2024р., яка набрала законної сили 13.06.2024р., ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.47 КК України у зв`язку із передачею на поруки колективу Філії «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження ОСОБА_2 потерпілому відшкодовано моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та франшизу, всього на суму 80000 грн.

Проте, крім моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з каліцтвом, внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 під час дорожньо- транспортної пригоди йому було заподіяно шкоду здоров`ю, а саме: шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності.

Так, тілесні ушкодження, які позивач отримав під час дорожньо-транспортної пригоди призвели до отримання стійкої втрати працездатності та було встановлено III групу інвалідності до 01.11.2023р.

На даний час в МСЕК перебувають на розгляді документи щодо продовження встановленої групи інвалідності.

Також потерпілому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в першу чергу в тих фізичних стражданнях, які він переніс внаслідок отриманих травм.

Він відчував сильний фізичний біль внаслідок переломів, які тривалий час не зростались. йому довелось прикладати додаткові зусилля для нормалізації свого життя: тривалий час після дорожньо-транспортної пригоди не міг ходити, довелось користуватися інвалідним візком, милицями і в послідуючому - візком, також не міг повноцінно спілкуватися зі своїми рідними та друзями, жити активним життям, яке вів до отримання тілесних ушкоджень.

Для вгамування болювимушений був приймати знеболювальні ліки, що, в свою чергу, негативно відображалось на загальному самопочутті, оскільки від знеболювальних препаратів у нього загострювались серцево-судинні захворювання, а також дуже болів шлунок.

Внаслідок отриманих травм не міг виконувати ніяку фізичну роботу по господарству, і оскільки проживає в сільській місцевості, то вся фізична робота в період непрацездатності лягла на батьків. Таким чином, відчував приниження, що вони виконують його чоловічу роботу, а він не може їм нічим допомогти.

Крім того, внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 також пережив сильний нервовий стрес, оскільки було прикро, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди її винуватець - ОСОБА_2 не то, що не відшкодував ні копійки на ліки, які позивач вимушений був купувати за свої кошти, а навіть не вибачився переді ним за скоєне та відшкодував кошти на покриття частини заподіяної моральної шкоди та приніс вибачення лише в судовому засіданні після того, як зрозумів, що для уникнення кримінаїьної відповідальності та передачі його на поруки необхідно відшкодування шкоди хоча б частково та визнання своєї вини.

На момент скоєння цієї дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ HACK «Оранта».

Неодноразово позивач по телефону зв`язувався з представником ПАТ «HACK «Оранта» з приводу виплати страхового відшкодування, однак отримував відповідь, що виплата вказаного страхового відшкодування можлива лише після винесення судом рішенням щодо визнання водія автомобіля «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 винним у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди.

Оскільки судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.286 КК України, був завершений 06.06.2024р., тому позивач звернувся з позовом до суду про виплату страхового відшкодування після набрання чинності ухвалою про закриття данного кримінального провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений. Подав відзив на позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 , Капустін В.В., в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог. Просив відмовити в позові з підстав викладених у відзиві на позов.

В судове засідання ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» не з`явилася, належним чином повідомлена. Направили до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Подано відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в позові з тих підстав, що будь з якими заявами про страхове відшкодування позивач ОСОБА_6 до ПАТ «HACK «ОРАНТА» не зверталася.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального справи №291/1451/23 (1-кп/291/138/23 провадження №62022240020000072 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України, встановив наступне.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 06.06.2024р., яка набрала законної сили 13.06.2024р., ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.47 КК України у зв`язку із передачею на поруки колективу Філії «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Провадження по справі закрито.

Згідно ухвали 22 квітня 2022 року близько 18-ї години ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю близько 80 км/год по правій смузі руху автодороги Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка зі сторони м. Козятин Вінницької області, в напрямку смт. Ружин Бердичівського району Житомирської області неподалік с. Бистрик Бердичівського району Житомирської області, в світлу пору доби, порушив вимоги п.п. 2.3 б, 10.1, 11.3, 14.2 в, г, 14.5 «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (в редакції від 16.02.2022), згідно яких:

- п. 2.3 б, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі,

- п. 10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху,

п. 11.3. на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу,

- п. 14.2. перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:

в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;

г) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу.

- п. 14.5. водій транспортного засобу, який виконує обгін, може залишитися на смузі зустрічного руху, якщо після повернення на раніше займану смугу йому доведеться знову розпочати обгін, за умови, що він не створить небезпеки зустрічним транспортним засобам, а також не перешкоджатиме транспортним засобам, які рухаються за ним з більш високою швидкістю.

В порушення зазначених вимог «Правил дорожнього руху України» ОСОБА_2 проявивши неуважність, не забезпечивши безпеки дорожнього руху, не переконавшись у тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, не надавши перевагу водію зустрічного напрямку, а також не переконавшись у можливості не створюючи перешкоди транспортним засобам, яких він обганяє, повернутися на займану смугу, розпочав маневр обгону транспортних засобів - двох вантажних автомобілів - автомобіля марки «DAF» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 у попутному напрямку, та автомобіля марки «DAF» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду автомобіля марки «DAF» р.н. НОМЕР_2 , виїхавши керованим автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 на смугу зустрічного руху.

В результаті цього ОСОБА_5 автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 , створив небезпеку позивачу як водієві автомобіля марки «Opel Omega» р.н. НОМЕР_4 , який керуючи даним автомобілем, рухався по автодорозі Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка на зустрічній для водія ОСОБА_2 смузі руху, зі сторони смт. Ружин Бердичівського району Житомирської області в напрямку руху до м. Козятин Вінницької області, та не мав технічної можливості своїми однобічними діями уникнути зіткненню.

Внаслідок цього, на смузі руху автомобіля марки «Opel Omega» р.н. НОМЕР_4 , на відстані близько 148,4 м. від залізобетонної опори № 90 в районі розташування на лівому узбіччі металевого колесовідбійника, якщо рухатись в сторону до смт. Ружин Бердичівського району Житомирської області, неподалік с.Бистрик Бердичівського району Житомирської області відбулось зіткнення транспортних засобів - автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Opel Omega» р.н. НОМЕР_4 під керуванням позивача.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди позивач, як водій автомобіля марки «Opel Omega» р.н НОМЕР_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо- суглобового багатоуламкового перелому правої п`яткової кістки, крайового перелому зовнішньої кісточки правого гомілково-ступневого суглобу та човноподібної кістки; уламкового перелому внутрішньої кісточки лівого гомілково-ступневого суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Такі необережні дії, які виразились в порушенні водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3 б, 10.1, 11.3, 14.2 в, г, 14.5 Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (в редакції від 16.02.2022), перебувають у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки й виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді спричинения мені - потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Таким чином, дії ОСОБА_2 , які виразились в порушенні пунктів 2.3 б, 10.1, 11.3, 14.2 в, г, 14.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

На момент скоєння цієї дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ HACK «Оранта».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків. (ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України).

Частиною 6 ст.82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, статтею 3 цього Закону передбачено, що обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

За статтею 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Статтею 22 Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП житію, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавала шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №465/428705 (провадження №14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Статтею 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що потерпілим є юридична га фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

У ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, по не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 вказаного Закону).

За ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 вищевказаного Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Частиною 1ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Як передбачено ст. 26 вказаного Закону, шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах., визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення І групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі визнання неповнолітньої (малолітньої) особи дитиною з інвалідністю - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22.04.2022р., та отриманих тілесних ушкоджень, позивачу встановлено III групу інвалідності.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6500,00 грн. Таким чином, мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) мені за шкоду, пов`язану зі стійкою втратою працездатності у даному випадку становить 6500 х 12 = 78000грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнозої) шкоди ( пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК У країни).

Відповідно до ч. 1ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно із постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі №674/1666/14- ц зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 виснувано, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Згідно із правовою позицією, яка відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц).

Згідно зі статтею 26-1 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, розмір страхового відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, внаслідок ушкодження здоров`я складає 3900 грн. (78000 6100 х 5).

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги позивача та стягує з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄРДПОУ 00034186, на користь ОСОБА_1 : 78 000 грн.00 коп. - страхового відшкодування, пов`язаного з стійкою втратою працездатності та 3 900 грн.00 коп. - страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо- транспортної пригоди.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 423328,00 грн., суд зазначає наступне.

Як уже було встановлено в судовому засіданні, відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «HACK «ОРАНТА». і відповідно до поліса ОСЦПВВНТЗ №АТ/2126493 та Договору комплексного страхування «АВТОПАРАСОЛЬКА» серії ЕАП №0271760, загальний розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну становив 180 000 грн., а за шкоду, заподіяну здоров`ю - 260 000 грн.

Даних сум вистачало для покриття завданих збитків. Тому для компенсації витрат, пов`язаних з лікуванням та для відшкодування збитків внаслідок пошкодження автомобіля. ОСОБА_1 достатньо було звернутись до страхової компанії, надавши судове рішення про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Лише у разі, коли суми страхового відшкодування виявиться недостатньо, ОСОБА_2 був би зобов`язаним сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, у відповідності до ст. 1194 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з пояснень представника відповідача ОСОБА_2 про наявність чинного страхового полісу зі збільшеним лімітом страхового відшкодування неодноразово було повідомлено позивача як особисто відповідачем, так і його представником. Однак ОСОБА_1 категорично не погоджувався на відшкодування завданих збитків за рахунок страхового відшкодування та чомусь був переконаний, що виключно на ОСОБА_2 покладається обов`язок з відшкодування завданих збитків.

Однак, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс 18) сформульовано висновок, про те. Що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Розуміючи свій обов`язок з відшкодування збитків, які не покриваються страховими виплатами. 27.02.2024 року ОСОБА_2 добровільно переказав позивачу через Укрпошту 2 500.00 грн. (розмір франшизи) в рахунок відшкодування збитків, завданих ушкодженням транспортного засобу, та 76 672.00 грн. (еквівалентно 2 000 доларів США за курсом НБУ станом на день переказу) в рахунок відшкодування моральної шкоди. Дане підтверджується квитанціями АТ «Укрпошта» №0494, та 0492, які містяться в матеріалах кримінального провадження .

Згідно пояснень представника відповідача, відзиву на позов, матеріалів кримінального провадження, встановлено, що ОСОБА_1 не був власником автомобіля OPEL OMEGA, р.н. НОМЕР_4 , тому не мав права на отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну.

Тобто ОСОБА_1 не мав права отримувати суму франшизи (2 500 грн.). яку ОСОБА_2 сплатив йому до того, як дізнався хто є власником транспортного засобу. А сума відшкодованих збитків ОСОБА_2 в розмірі 76 672.00 грн. і є сумою моральних збитків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що такий розмір моральної шкоди є не обгрунтованим, адже очевидно, що ОСОБА_1 включив в цю суму вартість транспортного засобу та вартість лікування.

Відтак суд вважає, що сплачених ОСОБА_2 коштів у сумі 76 672,00 грн. є цілком достатньо для компенсації ОСОБА_1 моральної шкоди. До того ж, ним отримано 2 500.00 грн. (розмір франшизи) в рахунок відшкодування збитків внаслідок пошкодження автомобіля, однак права на ці кошти він не мав.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 за безпідставністю.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11,16, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст..ст.3, 27, 28, 259 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄРДПОУ 00034186, на користь ОСОБА_1 : 78 000 грн.00 коп. - страхового відшкодування, пов`язаного з стійкою втратою працездатності та 3 900 грн.00 коп. - страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо- транспортної пригоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення по справі складено 02.09.2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

відповідач Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» місце знаходження: вул.Здолбунівська, буд.7д, м.Київ, код ЄДРПОУ 00034186;

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк