Ухвала суду № 129884494, 02.09.2025, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/908/25

Провадження № 1-кп/938/122/25

УХВАЛА

про вирішення клопотань про продовження строку тримання під вартою та передачу обвинуваченого на поруки

02 вересня 2025 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2, ч.2 ст. 342 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженніВерховинського районногосуду Івано-Франківськоїобласті перебуваєкримінальне провадженняпро обвинувачення ОСОБА_4 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2, ч.2 ст. 342 КК України.

Ухвалою суду від 15.07.2025 року призначено судовий розгляд даного кримінального провадження та обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 13.09.2025 року включно.

У ході судового розгляду даного кримінального провадження 01.09.2025 року поступило клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.

В обґрунтування цього клопотання прокурором зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2, ч.2 ст. 342 КК України, найважчий з яких згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Крім того, наявні ризики передбаченіст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений, усвідомлюючи про можливість покарання за вчинення тяжкого злочину, оскільки санкція ч.3 ст. 436-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, у зв`язку з чим враховуючи режим воєнного стану та території України, може покину її територію, тим же самим переховуватися від суду, крім того ОСОБА_4 уже намагався уникнути кримінальної відповідальності, переховуючись від органу досудового розслідування, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також від жителя селища Верховина ОСОБА_6 поступила заява про передачу йому на поруки обвинуваченого ОСОБА_4 .

Прокурор у судовому засіданні просив задоволити його клопотання та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на сток 60 днів без визначення застави.

Захисник та обвинувачений заперечували щодо продовження строку тримання під вартою останньому, зазначивши про можливість застосування іншого, більш м`якого виду, запобіжного заходу, а саме у вигляді нічного домашнього арешту, застави або передачі на поруки.

Від потерпілого до суду поступило клопотання про проведення цього судового засідання в його відсутності.

Житель селища Верховина ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що він впродовж 40 років працював у державних установах, а саме Ощадбанку, податкової інспекції, районного лісгоспу, районної державної адміністрації. На даний час перебуває на пенсії та займається підприємницькою діяльністю, зокрема, збором та продажем грибів. Обвинуваченого та його сім`ю добре знає, у разі передачі йому обвинуваченого на поруки може забезпечити виконання останнім відповідних обов`язків. Також ОСОБА_7 вказав, що до заяви про передачу йому обвинуваченого на поруки долучив копію паспорта та документ, який підтверджує, що він займається підприємницькою діяльністю.

З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, суд прийшов до такого висновку.

За змістом ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ч. 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Також суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Зазначені стандарти доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Враховуючи вимогикримінального процесуальногозаконодавства Українита практикуЄвропейського Судуз правлюдини,зважаючи,що ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні повторнозлочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, пов`язаного зі застосуванням мережі Інтернет в умовах воєнного стану, то суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п. п.1,5 ч.1 ст.177КПК України, а саме: переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, на переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний західу виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду.

Зокрема, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та нетяжких злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства, то суд вважає, що обвинуваченому не доцільно обирати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

З приводу заявижителя селищаВерховини ОСОБА_6 про передачуобвинуваченого йомуна поруки слідзазначити,що зіч.2ст.180КПК Українивбачається,що поручителемможе бути особа, яка заслуговує на особливу довіру. Однак, до суду не надано ОСОБА_6 будь-яких доказів, що він є такою особою, що заслуговує на особливу довіру. Крім того звертається увага, що ОСОБА_6 є самозайнятою особою, яка займається збором та продажем грибів, що є актуальним в осінній та весняно-літній період, а тому не може гарантувати цілодобового контролю за ОСОБА_4 , а отже не може в силу своєї зайнятості гарантувати виконання належної поведінки обвинуваченого

З приводузастосування щодообвинуваченого запобіжногозаходу увигляді домашньогоарешту судомакцентується увага,що ОСОБА_4 після вручення йому 28.05.2025 року за місцем проживання письмового повідомлення про підозру за ч.2 та ч.3 ст.436-2 КК України впродовж періоду з 28.05.2025 року по 31.05.2025 року переховувася від органу досудового розслідування, в зв`язку з чим постановою слідчого від 28.05.2025 року його оголошено в розшук та ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 30.05.2025 року надано дозвіл на його затримання з метою приводу для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі якої його затримано у лісовому масиві на околиці н.п. Верхній Ялівець Вижницького району Чернівецької області, де він переховувався від органу досудового розслідування. Вказане ним підтверджено в ході підготовчого судового засідання.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді застави, домашнього арешту, особистої поруки не зможуть забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 331, 332 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_6 про передачу йому обвинуваченого на поруки відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 01 листопада 2025 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)" без визначенням розміру застави.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_8