Рішення № 129884444, 01.09.2025, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 703/3081/25

№ провадження 2/196/424/2025

Р ІШ ЕН НЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС",

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Царичанського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю зі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 22 січня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальною «Мілоан» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту №3072704. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.

Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 3072704 від 22.01.2021 р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.

Таким чином, відповідач уклав договір з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000,00 грн.

Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 ЦК України.

13.09.2021 р. згідно з умовами договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 3072704 від 22.01.2021 р. на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС, а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є документально підтвердженою та становить 18531.84 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4937.00 грн; заборгованість за відсотками становить 12594.84 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 1000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ "МІЛОАН" до ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору № 3072704 від 22.01.2021 р.

Однак, позичальник не виконав свого обов`язку по поверненню кредиту в строки, передбачені кредитним договором.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 18531.84 грн., судовий збір у сумі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000.00 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03.07.2025 р. було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 79).

Представник позивача Товариства зобмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" Романюк В.С. в судове засідання не з`явилась, через систему "Електронний суд" подала заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує (а.с.83-84).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином згідно з порядком, встановленим ст.128 ЦПК України (а.с. 101-105, 109-112). Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзив на позов не подав, а тому суд відповідно до ст.280ЦПК України за наявності згоди позивача розглядає справу при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

01 вересня 2025 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що 22 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3072704 /далі Договір/, згідно якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у сумі 10 000,00 грн. шляхом переказу на картковий рахунок, строком на 15 днів з 22.01.2021 р. (строк кредитування) зі сплатою відсотків, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк (до 06 лютого 2021 року), та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Пунктами 1.5.1.-1.7. Договору передбачено, що комісія за надання кредиту - 1 000.00 грн. нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом складають 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Пунктом 6.1. Договору передбачено, що він укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Пунктом 2.3 Договору передбачена пролонгація строку кредитування (а.с. 18-21).

Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 погоджено Графік платежів за договором про споживчий кредит № 3072704 від 22.01.2021 р.(а.с.22) та Паспорт споживчого кредиту №3072704 (а.с.22-зворот - 23).

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, перерахувавши 22 січня 2021 року ОСОБА_1 на його картковий рахунок грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 38092187, банк платника ТОВ ФК «Елаєнс», отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 3072704 (а.с.32).

Також факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується частковим виконанням ним своїх зобов`язань за кредитним договором, що вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення, з якого видно, що відповідачем вносились кошти на погашення кредиту (а.с.44-46).

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

13 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі Клієнт) укладено Договір факторингу № 07Т, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.24-26).

Відповідно до п.2.1 умов Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах передбачених Договором.

Згідно п. 4.1 права вимоги переходять від клієнта до фактора з моменту підписання цього договору.

Згідно Акту приймання-передачі Реєстру прав вимоги від 13 вересня 2021 року до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 р., Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр прав вимоги від 13 вересня 2021 року, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору (а.с.30).

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3072704 від 22.01.2021 р. на суму 18531.84 грн, з яких: 4937.00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 12594.84 грн - сума заборгованості за відсотками; 1000,00 грн - сума заборгованості за комісією (а.с.13).

Згідно з ч. 1 ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був ініціатором укладання кредитного договору, надав необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, які зазначені в кредитному договорі та заяві позичальника на отримання кредиту, та які співпадають із даними відповідача у Єдиному державному демографічному реєстру (а.с. 18-21, 11, 61).

Таким чином, кредитний договір № 3072704 від 22.01.2021 р. був підписаний відповідачем електронним підписом, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3072704від 22.01.2021р.за період з 22.01.2021 по 08.07.2021, вбачається, що відповідач станом на 08.07.2021 р. має заборгованість за кредитним договором у сумі 18531.84грн.зяких:4937.00грн.сума заборгованостіза основноюсумоюборгу,12594.84грн.сума заборгованостізавідсотками,1000грн.-заборгованість закомісією (а.с. 44-46).

Отже, банк виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 18531.84грн.зяких:4937.00грн.сума заборгованостіза основноюсумоюборгу,12594.84грн.сума заборгованостізавідсотками,1000грн.-заборгованість закомісією є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3ст.1079ЦКУкраїни визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України«Про фінансовіпослуги тадержавнерегулюванняринків фінансовихпослуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1ст.1Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст.4Закону України «Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст.7Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Навіть приумові,що відповідачз будь-якихпідстав неотримав вищезазначеніповідомлення провідступлення прававимоги, має місцетой факт,за якимвідповідач немав жоднихперешкод дляреалізації свогозобов`язанняпо сплатікредитної заборгованостіна рахункипервісного кредитора,які вказанів договорі про надання споживчого кредиту № 3072704 від 22.01.2021 р. і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12) підтверджує, що ТОВ «Діджи Фінанс» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 3072704 від 22.01.2021 р., перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».

Всупереч умовам договору про надання споживчого кредиту № 3072704від 22.01.2021р.,відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений договір про надання споживчого кредиту № 3072704 від 22.01.2021 р., за умовами яких відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договорами строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу , то суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. надано договір № 42649746 від 01 січня 2025 року про надання правової допомоги (а.с.15-17), додаткову угоду № 3072704 від 02 квітня 2025 року до договору № 42649746 від 01 січня 2025 року про надання правової допомоги (а.с.31), Акт 3072704 на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 28 березня 2025 року (а.с.10).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 87-88), тому заявлена сума у 6000 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Позивачем надана платіжна інструкція № 3072704 від 14.05.2025 р. про сплату судового збору у розмірі 2 422.40 грн (а.с.1).

Згідно зі ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 2 422.40грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76,81,89,141,223,247,263,264,265,279,280,282,284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю "ДІДЖИФІНАНС"до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №3072704 від 22 січня 2021 року у розмірі 18531.84грн. зяких: 4937.00грн. -сума заборгованості за основноюсумою боргу, 12594.84грн. - сума заборгованостіза відсотками, 1000 грн.- заборгованість за комісією, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422.40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000.00 грн., а всього 22954.24 грн. (двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири грн. 24 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС": 07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_1 в АТ "ОКСІ БАНК", МФО 325990.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Бабічева