Єдиний державний реєстр судових рішень
1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/8528/25 1-кс/335/3029/2025
28 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддяВознесенівського районногосуду містаЗапоріжжя ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 ,за участюпрокурора ОСОБА_3 ,підозрюваного ОСОБА_4 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотанняслідчого СВПологівського РВПГУНП вЗапорізькій області ОСОБА_5 , подане у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 16.03.2024 року за № 62024080100002203, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кисельовськ Кемеревської області, громадянина України, який має середню освіту, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «сержант», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
ВСТАНОВИВ:
28.08.2025 до слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.
В обґрунтування клопотання слідчий послався на таке.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 лютого 2022 року, сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду механіка 1 радіостанції інформаційного-телекуманікаціного вузла.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан продовжено та діє до цього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст .ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом із цим, ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
26 липня 2023 року, ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, не прибув до місця служби, а саме місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 після звільнення з гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 та був відсутнім у місці служби до 06.12.2024 року, тим самим самовільно залишив військову частину.
Таким чином, у період з 26 липня 2023 року сержант ОСОБА_4 , обов`язки військової служби не виконував, безпідставно залишив місце несення військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення до місця несення військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління не здійснював, та перебував за межами військової частини та місця несення служби до 06 грудня 2023 року.
Таким чином, сержант ОСОБА_4 , за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення військової частини, понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
28.08.2025 ОСОБА_4 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовується наявністю ризиків, зазначених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, пославшись на факти та доводи, викладені у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 не заперечував свою причетність до подій, покладених в основу підозри, однак проти задоволення клопотання заперечував. Стверджував, що від органу досудового розслідування не переховувався, перебував за своїм місцем проживання, викликів до слідчого не отримував, тому не вбачає підстав для взяття його під варту. Пояснив, що після повідомлення йому про підозру він бажає вжити заходів щодо повернення на військову службу. Також підозрюваний запевнив, що не має наміру ухилятись від досудового розслідування, готовий виконувати всі процесуальні обов`язки.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Як випливає з доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження, станом час вирішення питання про запобіжний захід обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання доказами, і самим підозрюваним не оспорюється.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, зазначених вище, а також пояснень підозрюваного слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на теперішній час існують такі заявлені органом досудового розслідування судом ризики, що визначені у ст. 177 КПК України:
- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;
- ризик незаконного впливу на потерпілого;
- ризик вчинення нового кримінального правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується, - можуть бути документи, довідки про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики існують і мають ступінь вірогідності, необхідну та достатню для взяття підозрюваного під варту.
Щодо ризику переховування від досудового розслідування та суду.
Діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є умисним тяжким злочином, що тягне покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років. Ця обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).
У зв`язку з цим слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 , самовільно не повернувшись до військової служби після відбуття покарання за попереднім вироком, протягом тривалого часу (більше року) до проходження військової служби не повернувся, перебував за місцем свого проживання, однак про своє місцезнаходження не повідомив ані командира військової частини, ані підрозділ військової служби правопорядку, що фактично було переховуванням.
Відтак, ризик переховування підозрюваного від досудового слідства та суду є реальним і високим.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя зауважує, що доводи сторони захисту зводяться до припущень і не підкріплені жодними доказами, і тому немає підстав брати ці доводи до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Про неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов`язання, застава або домашній арешт, свідчить той факт, що відповідно до п. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
При цьому, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України .
У зв`язку з цим слідчий суддя зауважує, що підозрюваний ОСОБА_4 станом на час розгляду клопотання має захворювання, внаслідок яких визнаний обмежено придатним до військової служби, в силу майже 58-річного віку через два роки підлягатиме звільненню з військової служби за віком, раніше ніколи до кримінальної чи іншої відповідальності не притягувався. За таких обставин слідчий суддя вважає за можливе скористатись правом, наданим п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, і визначити підозрюваному мінімально можливий розмір застави як умови звільнення з-під варти, оскільки особа підозрювана та обставини вчинення ним діяння, покладеного в основу підозру, вказують на те, що і запобіжний захід у виді застави зміг би забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого СВ Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, з триманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», строком на шістдесят днів, з правом звільнення під заставу.
Строк дії цієї ухвали та строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 12 год. 00 хв. 28.08.2025 до 12 год. 00 хв. 26.10.2025.
Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560,00 грн. (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 коп.), яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу застава ОСОБА_4 .
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:
повідомляти слідчого, прокурора або суд про своє місце проживання та його зміну;
прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , роз`яснити підозрюваному чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, - протягом п`яти днів з дня отримання повного тексту ухвали..
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали оголошений о 13 год. 15 хв. 02.09.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 129882114, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 28.08.2025. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 335/8528/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: