Ухвала суду № 129879792, 01.09.2025, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 325/1144/21

Провадження № 2-в/314/21/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2025 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Швець О.В.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вільнянськ в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, матеріали цивільної справи №325/1144/21, провадження 2-в/314/21/2025 про відновлення втраченого судового провадження,

ВСТАНОВИВ:

До Вільнянського районного суду Запорізької області за заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про відновлення втраченого судового провадження Приазовського районного суду Запорізької області по справі № 325/1144/21.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 10.02.2022 у справі № 325/1144/21 позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Судова справа втрачена на тимчасово окупованій територіє. У зв`язку з вищевикладеним, заявник просить суд відновити втрачене провадження в частині судового рішення та видати виконавчий лист.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином на вказані ними адреси та через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України".

З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.488 Цивільного процесуального кодексу України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як зазначено у ст.490 Цивільного процесуального кодексу України, заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14.09.2022 року № 49/0/9-22 про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області територіальна підсудність справ Приазовського районного суду Запорізької області, Приморського районного суду Запорізької області та Чернігівського районного суду Запорізької області, визначена за Вільнянським районним судом Запорізької області.

При розгляді справи про відновлення втраченого судового провадження, суд бере до уваги: частину справи, яка зберіглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження (ст.493 Цивільного процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали цивільного провадження, в обсязі наданих матеріалів сторонами та витребуваних матеріалів за ініціативою суду, суд приходить до висновку, що матеріали є належними до матеріалів втраченого судового провадження.

Додаткових джерел отримання інших матеріалів судового провадження учасниками процесу не повідомлялось.

Застережень відносно долучених до матеріалів відновлювального провадження учасниками процесу не заявлялось.

Відповідно до ч.1 ст.494 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що досліджені документи, на думку суду, є належними та достатніми для відновлення втраченого провадження, суд, перевіривши надані матеріали, вважає за необхідне відновити втрачене судове провадження №325/1144/21 в обсязі наданих та витребуваних матеріалів.

Керуючись ст. 488, 490, 494 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відновити втрачене судове провадження в цивільній справі за єдиним унікальним номером 325/1144/21 в наступному обсязі:

- рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 10.02.2022 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.11.2007.

Герб України

Справа №325/1144/21

Провадження №2/325/21/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С., розглянувши в смт. Приазовське Запорізької області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 листопада 2007 року у розмірі 18596,87 грн.

Позов обґрунтований тим, що 12 листопада 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" (12.02.2018 року змінено назву на АТ КБ ПриватБанк) та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач,згідно ч.1ст.634ЦК України,підтвердила своюзгоду нате,що підписаназаява разоміз Умовамита правиламинадання банківськихпослуг,Правилами користуванняплатіжною карткоюта Тарифамибанку,які викладеніна банківськомусайті,складає міжнею табанком договірпро наданнябанківських послуг,що підтверджуєтьсяпідписом узаяві.Згідно пунктів3.2та 3.3Умов таправил наданнябанківських послугвідповідач надалазгоду,що кредитнийліміт встановлюєтьсяза рішеннямбанку,і надалаправо банкув будь-якиймомент змінити(зменшитиабо збільшити)кредитний ліміт. В подальшому кредитний ліміт збільшився до 13000,00 грн. Відповідач зобов`язалася слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Договором, який є укладеним відповідно до ч.2 ст. 639, ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, передбачені порядок та умови погашення кредиту і заборгованості по ньому, сплата нарахованих в період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, а також наслідки невиконання умов договору. Пунктом 3.2 Договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. На думку позивача, АТ КБ ПриватБанк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та у розмірі, встановленому договором. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту,клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюється за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4 % для картки «Універсальна» та 84,0 % для картки «Універсальна голд». Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором станом на 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 18596 (вісімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) гривень 87 копійок, із них: 15046,70 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3550,17 грн. заборгованість за простроченими відсотками. У зв`язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в загальній сумі 18596,87 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, а саме суму судового збору 2270,00 грн.

Ухвалою судді від 30.09.2021 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи та призначено справу до розгляду на 10.11.2021.

10.11.2020 розгляд справи було відкладено на 09.12.2021 через неявку в судове засідання відповідача щодо якого відсутні відомості про вручення йому судової повістки.

09.12.2021 розгляд справи було відкладено на 12.01.2022 через неявку в судове засідання відповідача щодо якого відсутні відомості про вручення йому судової повістки.

12.01.2022 розгляд справи було відкладено на 10.02.2022 через неявку в судове засідання відповідача щодо якого відсутні відомості про вручення йому судової повістки.

Заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.

Позивач в судове засідання не з`явився, у поданій заяві звернувся до суду з проханням розглядати справу за відсутності представника позивача, на позовних вимогах наполягає, проти заочного вирішення справи позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, відзив на позовну заяву не надіслала, судова повістка направлялась їй за зареєстрованим місцем проживання, і була повернута підприємством поштового зв`язку з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. На підставі п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, суд вважає відповідача належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без участі відповідача, на підставі ст. 280 ЦПК України за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 12.11.2007 року відповідачем ОСОБА_1 на бланку підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку. У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 приєднується до Умов і правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті http://privatbank.ua, і згодна з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають між нею і банком договір про надання банківських послуг, примірник якого вона згодна отримати шляхом роздрукування з сайту. При цьому, анкета-заява не містить жодних відомостей про конкретний вид послуг, які мав намір отримати відповідач.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до п. 3.2, 3.3 Умов і правил надання банківських послуг, банк видає клієнту картку на підставі заяви, належно заповненої і підписаної клієнтом.

Згідно з п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 3.2 Договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до довідки про зміни умови кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 12.11.2007 року, їй була надана картка НОМЕР_1 . Кредитний ліміт 26.12.2007 року встановлено в розмірі 1000,00 грн., 05.08.2008 р. кредитний ліміт збільшено до 2000,00 грн.; 17.06.2009 року кредитний ліміт зменшено до 1900,00 грн., 10.08.2010 року кредитний ліміт збільшено до 2500,00 грн., 27.12.2010 року кредитний ліміт збільшено до 2900,00 грн., 28.12.2010 року кредитний ліміт зменшено до 2900,00 грн., 26.04.2011 року кредитний ліміт збільшено до 3300,00 грн., 26.07.2011 року кредитний ліміт збільшено до 3900,00 грн., 24.08.2011 року кредитний ліміт збільшено до 4500,00 грн., 24.11.2012 року кредитний ліміт збільшено до 8000,00 грн., 25.01.2013 року кредитний ліміт збільшено до 11000,00 грн., 06.02.2020 року кредитний ліміт збільшено до 13000,00 грн., 15.06.2020 року кредитний ліміт зменшено до 13000,00 грн., 30.06.2020 року кредитний ліміт зменшено до 13000,00 грн., 13.07.2020 року кредитний ліміт зменшено до 13000,00 грн., 14.08.2020 року кредитний ліміт зменшено до 13000,00 грн., 25.08.2020 року кредитний ліміт зменшено до 13000,00 грн., 07.09.2020 року кредитний ліміт зменшено до 13000,00 грн., 23.09.2020 року кредитний ліміт зменшено до 13000,00 грн., 26.11.2020 року кредитний ліміт зменшено до 13000,00 грн., 08.12.2020 року кредитний ліміт зменшено до 13000,00 грн., 23.02.2021 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 були надані наступні картки: НОМЕР_1 (дата відкриття 12.11.2007 року, термін дії до 11/11); НОМЕР_2 (дата відкриття 23.12.2011 року, термін дії 11/15); НОМЕР_3 (дата відкриття 18.03.2016 року, термін дії 12/19), НОМЕР_4 (дата відкриття 26.11.2019 року, термін дії 08/23).

У наданих банком розрахунках заборгованості, відповідачу станом на 17.08.2021 року нараховано банком заборгованість у розмірі 18596 (вісімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) гривень 87 копійок, із них: 15046,70 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3550,17 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Аналізуючи надані банком документи, суд звертає увагу, що Анкета-заява позичальника не містить будь-яких умов кредитного договору, не визначає процентної ставки, суми кредиту і штрафних санкцій.

Надані банком примірники Умов і Правил надання банківських послуг не містять підпису позичальника. Матеріали справи не містять відомостей, що саме з цими Умовами і Правилами та Тарифами погодився позичальник на час підписання Анкети-заяви.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. І тому до таких правовідносин неможливо застосувати ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, і тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такий висновок відповідає правовій позиціїВеликої ПалатиВерховного Суду,викладеній упостанові від03.07.2019року усправі №342/180/17-ц, у подібних правовідносинах, у яких позивачем так само виступав АТ КБ «Приватбанк».

Крім того, у наведеному рішенні Верховний Суд також зазначив, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, за обставинами цієї справи, у суду так само відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Враховуючи, що банком не було доведено факт ознайомлення відповідача з процентною ставкою, її розміром, та суми штрафних санкцій, і відповідно не доведено, що заявлені до стягнення суми відсотків є частиною кредитного договору, умови якого розумів і з якими погодився позичальник, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Виписка по рахунку відповідача підтверджує отримання відповідачем коштів на кредитну картку і їх фактичне витрачання.

Крім того, надана банком Анкета-заява не містить також строку повернення кредиту, а тому беручи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України, суд вважає, що позивач має право вимагати повернення лише заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 15046,70 грн. Вимоги в порядку ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача суму судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1838 грн. 70 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 526-530, 610, 1054-1056-1 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 12.11.2007 року в розмірі 15046 (п`ятнадцять тисяч сорок шість) грн. 70 коп., які складаються з заборгованості за простроченим тілом кредиту.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) суму судового збору в розмірі 1838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн. 70 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складеннярішення суду10лютого 2022 року.

Суддя Є.В. Діденко

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду-якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. В. Швець

01.09.2025