Ухвала суду № 129871977, 01.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання повернення позову

01 вересня 2025 року справа № 520/21736/25 Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом - відповідач №1) , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( НОМЕР_2 окремий штурмовий батальйон сухопутних військ Збройних сил України « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») (далі за текстом - відповідач №2, суб`єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, адміністративний орган) про 1) визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 АДРЕСА_1 ) щодо призову на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_5 ); 2) визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 263 від 07.10.2022 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_2 в частині призову на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_5 ); 3) визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №284 від 13.10.2022 року (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_5 ) до списків особового складу військової частини та призначення на військову посаду; 4) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби,

встановив:

Позов надійшов до суду 14.08.2025р. з використанням функціоналу Електронного кабінету підсистеми "Електронний суд", і ухвалою суду від 15.08.2025р. був залишений без руху у зв`язку з недоліками в оформленні у вигляді відсутності: 1) юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин; 2) доказів відсутності обставин, перелічених у ч.2 ст.45 КАС України.

Дану ухвалу представник позивача отримав 15.08.2025р. в Електронному кабінеті системи "Електронний суд" та 25.08.2025р. подав до суду заяву про усунення недоліків, в обґрунтування якої зазначив, що враховуючи факти постійного безперервного перебування позивача в лавах ЗСУ з 13.10.2022 та тривалу безпосередню та безперервну участь в бойових діях, позивач був обмежений у доступі до правової допомоги, що обмежило його можливість своєчасного звернення до суду. Крім того, позивач під час несення обов`язків військової служби до серпня 2025 року перебував у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

Стосовно доказів відсутності обставин, перелічених у ч.2 ст.45 КАС України представник заявника зазначив, що відкликання позовної заяви по справі № 520/18897/25 було пов`язане з обмеженим строком на усунення недоліків позову (10 днів) та об`єктивною неможливістю усунути відповідні недоліки у визначені судом строки. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/18897/25 від 25.07.2025 року судом було покладено на позивача обов`язки надати до суду копії наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 , а також наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №284 від 13.10.2022 року (про зарахування до списків особового складу). На виконання вимог наведеної ухвали адвокат Букін О.С. звернувся до суб`єктів владних повноважень з адвокатськими запитами, за якими витребувані докази були надані поза межами строку на усунення недоліків.

Вирішуючи питання про належність оформлення позову та про наявність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Частиною 3 ст.45 КАС України визначено, що позов підлягає поверненню якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами.

Вирішуючи питання наявності підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за сформульованими заявником вимогами, судом встановлено, що у спірних правовідносинах наявні ознаки звернення до суду із пропущенням строку звернення до суду з даним позовом.

Так, відповідно до п.9 ч.3 ст.2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з 2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 1 ст.45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

У розумінні п.17 ч.1 ст.4 КАС України предмет ініційованого заявником спору охоплюються суспільними відносинами з проходження особою публічної служби.

Тому строк звернення до суду у даному випадку установлений ч.5 ст.122 КАС України і складає один місяць.

Заявник просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 263 від 07.10.2022 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_2 в частині призову на військову службу за мобілізацією заявника, а також наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №284 від 13.10.2022 року в частині зарахування заявника до списків особового складу військової частини та призначення на військову посаду.

За викладеними у позові твердженнями, 13.10.2022 року ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Зі змісту запису у військовому квитку заявника вбачається, що 13.10.2022 року на підставі УПУ (Указу Президента України) № 574/2022 від 12.08.2022 заявник був призваний до Лав Збройних Сил України по мобілізації (начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 ); зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини № 284 від 13.10.2022 року (ВОС 143803А, посада старший навідник).

Позов до суду подано - 14.08.2025р., тобто поза межами місячного строку звернення до суду.

Тривалість пропуску строку звернення до суду у межах спірних правовідносин є значною.

Суд зазначає, що докази існування достатніх обставин про поважні причини пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22 суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об`єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об`єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.

Указане обумовлено тим, що згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує - чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними і у силу ч.2 ст.19 Конституції України не має повноважень діяти у будь-який інший спосіб, у тому числі витребовувати докази з власної ініціативи або відкладати вирішення даного питання на подальше з метою пересвідчення в обізнаності позивача як учасника суспільних відносин із станом власних прав (інтересів) та обов`язків.

Отже, саме на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд повинен визначитись із достатністю підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними, для чого повинен дослідити та оцінити саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ч.2 ст.171 КАС України.

Відтак, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням права та подати на підтвердження власних доводів з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доказаність задекларованого позивачем твердження, але не має обов`язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.

При цьому суд зважає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.; 3) Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.; 4) Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Також суд зважає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023р. у справі №990/139/23 «Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд звертає увагу, що заявник пропустив встановлений законом строк звернення до суду, оскільки матеріалами справи підтверджується, що він був обізнаний про обставини, які вважає порушенням своїх прав, ще з 07.10.2022 року.

Відтак, заявник не міг не усвідомлювати факту свого перебування на військовій службі та правових наслідків виданих наказів про його призов у 2022 році.

Окрім того, за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 21.08.2025р. у справі №380/20996/24: "Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності."

Окрім того, суд зважає, що ці ж самі вимоги вже заявлялись позивачем до суду у межах справи №520/18898/25.

Позов у справі №520/18897/25 було подано до суду - 17.07.2025р.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2025р. у справі №520/18897/25 позов було залишено без руху, у тому числі з причини подання позову поза межами визначеного процесуальним законом строку в один місяць без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом із доказами поважності пропуску строку звернення до суду.

07.08.2025р. замість виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2025р. у справі №520/18897/25 стороною позивача було подано заяву про повернення позову.

Відкликання позовної заяви у справі №520/18897/25 заявник мотивував обмеженим строком для усунення недоліків позову (10 днів) та об`єктивною неможливістю виконати ухвалу суду у визначений термін.

Однак наведені обставини суд оцінює як необґрунтовані, оскільки згідно з вимогами ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неможливості вчасного виконання процесуальних дій сторона має право звернутися до суду із заявою про продовження процесуального строку. Відтак, замість відкликання позову заявник міг реалізувати своє право на звернення до суду шляхом подання відповідної заяви про продовження строку для надання доказів на виконання ухвали суду.

Таким чином, заявник не довів наявність поважних причин, які б унеможливили звернення до суду у встановлений строк. Навпаки, з огляду на його поінформованість, він мав усвідомлювати правові наслідки та вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Оскільки у межах спірних правовідносин заявник не подав юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин, то недоліки в оформленні позову за ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України слід кваліфікувати у якості невиправленого (неусунутого).

Окремо суд зважає, що обраний заявником у тексті несвоєчасно поданого позову спосіб захисту порушеного права (а саме: скасування наказів суб"єктів владних повноважень про прийняття на військову службу) у розумінні ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод несе явні та очевидні ризики втрати як права на зарахування часу проходження військової служби до страхового стажу, так і права на отримання належного грошового забезпечення за час реально відбутої військової служби у той час як заявник не позбавлений права та фізичної змоги подати письмовий рапорт по команді про звільнення з військової служби у зв`язку із набуттям або наявністю іноземного громадянства. Така процедура є спеціально встановленим механізмом врегулювання правового статусу іноземців у Збройних Силах України, що дозволяє їм припинити подальше проходження військової служби без необхідності оскарження наказів про призов, виданих у попередні періоди.

Таким чином, у заявника наявна реальна та дієва можливість врегулювати питання щодо свого перебування на військовій службі через ініціювання процедури звільнення, яка має індивідуальний характер і застосовується у кожному конкретному випадку за зверненням особи.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-12, 121-123, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд,

ухвалив:

1.Викладені в заяві від 25.08.2025р. доводи визнати недостатніми підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. Заяву про поновлення строку звернення до суду від 25.08.2025р. - залишити без задоволення.

Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025р. у справі №520/21736/25 - визнати невиконаними.

2. Позов - повернути.

3. Роз`яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення.

4. Копію ухвали надіслати заявникові.

5. Роз`яснити, що судове рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко