Ухвала суду № 129871825, 01.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

01 вересня 2025 року справа№ 520/15916/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0/43276/24-21 від 30.07.2024 за формою Р, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Харківській області щодо анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку № 2434/20-46-24-0-05 від 24.04.2025;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в Реєстрі платників єдиного податку 3 групи з 01 квітня 2025 року.

Ухвалою суду від 24.06.2025р. відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.06.2025р. роз`єднано в самостійні провадження позовні вимоги у цій справі.

Ухвалою суду від 15.08.2025р. позовну заяву залишено без руху з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду.

При цьому, суд виходив з того, що позивач просить скасувати, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0/43276/24-21 від 30.07.2024р. При зверненні до суду позивач стверджував, що не отримував вказане податкове повідомлення-рішення, та на час відкриття провадження у справі відсутніми були докази його направлення на адресу позивача, що має значення для вирішення питання про дотримання платником податків строку звернення до суду, з урахуванням особливостей, що визначені податковим законодавством.

Зокрема, за правилами пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

За правилами пунктів 3, 4, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.

Дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється:

1) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків або її законним представником) - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку (на обох примірниках, а при врученні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - на корінці податкового повідомлення-рішення);

2) працівником структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальною особою, визначеною керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, - у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (при направленні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - до корінця податкового повідомлення-рішення).

Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Таким чином, помилковими є доводи позивача про те, що відмітка на конверті щодо причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є достатнім доказом інформування позивача про факт прийняття податкового повідомлення- рішення.

При цьому слід взяти до уваги, що з аналізу положень пунктів 73, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270) вбачається, що інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку; у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

З наведеного вбачається, що позначка відділення поштового зв`язку у відповідній довідці про повернення поштового відправлення відправнику : "повертається "за закінченням терміну зберігання" свідчить про те, що адресат/отримувач, повідомлений про надходження відповідного відправлення не прибув до відділення поштового зв`язку для його отримання, внаслідок чого, враховуючи нормативно передбачений строк зберігання поштового відправлення у відділенні поштового зв`язку, його було повернуто відправникові.

Відповідачем до суду надано копії конверту, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, довідки про причини повернення поштового відправлення, які свідчать, що позивачу 30.07.2024р. направлялось як оскаржуване податкове повідомлення-рішення, так і раніше за часом (06.06.2024р. ) акт камеральної перевірки, на підставі якого його було прийнято на податкову адресу позивача: АДРЕСА_2 . В зв`язку з цим вказані акт і податкове повідомлення-рішення було повернуто до контролюючого органу.

Судом враховано правову позицію, сформовану в Постанові Верховного Суду від 22.03.2024р. у справі № 380/13865/22, де Суд визначив, що докази, якими обгрунтовується надіслання контролюючим органом на адресу платника податку податкових повідомлень-рішень мають бути такими, з яких в достатній мірі можливо встановити, що саме було надіслано на адресу платника податків. В іншому випадку, можна стверджувати, що останньому надсилались якісь документи, проте які саме однозначно встановити не вбачається за можливе.

Таким чином надані відповідачем докази направлення містять позначки про направлення позивачу акту перевірки та податкового повідомлення-рішення. Вказане суд вважає достатнім для того, щоб визначити що саме направлялось, беручи до уваги те, що позивач має статус фізичної особи-підприємця, є платником податків, а отже зобов`язаний виявляти достатню добросовісність, обачність та старанність у виконанні покладених на нього податковим законодавством обов`язків, цікавитися станом своїх справ як платника податків і підприємця.

Стосовно доводів про відсутність опису вкладення до листа, яким позивачу направлялося спірне рішення, суд зауважує, що за цитованими вище положеннями порядку надіслання податкових рішень, обов`язковість такого надіслання листом з описом вкладення не передбачена.

Що стосується процедури досудового вирішення спору (адміністративного оскарження), судом було враховано, що такий порядок визначено ст. 56 Податкового кодексу України, яка встановлює, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п.п. 56.1).

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п.п. 56.2). Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п.п. 56.3).

Судом встановлено, що позивач звертався із скаргою на оскаржуване податкове повідомлення-рішення поза строками, визначеними податковим законодавством (в травні 2025 року), просив контролюючий орган поновити йому строк звернення із скаргою.

Рішенням ДПС України від 13.06.2025р. № 17184/6/990006010206 позивачу було відмовлено у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 13.06.2025р. № 17228/6/990006010206 скаргу позивача залишено без розгляду.

25.08.2025р. до суду на виконання ухвали від 15.08.2025р. надійшла заява представника позивача - адвоката Літвінової Інни Сергіївни, у якій вона просила поновити строки для розгляду оскаржуваних рішень та прийняти позовну заяву до розгляду, тобто фактично просила поновити строк звернення до суду.

В обгрунтування зазначалося, що:

1). оскаржувані рішення щодо анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку № 2434/20-46-24-0-05 від 24.04.2025 та податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0/43276/24-21 від 30.07.2024 отримано позивачем лише 15.05.2025 р. на адвокатський запит, що підтверджується витягом про отримання, долученим до позовної заяви.

2). заявниця посилалася і на звернення позивача зі скаргою в порядку адміністративного оскарження, обставини чого збігаються з описаними судом вище.

3). позивач тривалий час проживає в іншому місті, належно здійснює податковий облік та адміністрування через кабінет платника податків, проте відповідач не забезпечив повідомлення позивача також в Електронному кабінеті, навіть після повернення листів за закінченим терміном зберігання; поштове повідомлення не містить в графі розписки в одержані підпису особи, що його отримала, також з даного повідомлення неможливо встановити який саме документ (наказ, акт, повідомлення, довідка, тощо) було надіслано зазначеним листом;

4). позивачем було подано заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет, отже позивач набув статусу суб`єкта електронного документообігу, що підтверджується відповідними витягами, які долучено до позовної заяви.

5). у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, позивач був змушений з родиною переміститися до іншого міста, що підтверджується наданими довідками до позовної заяви.

6). відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває. введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Дослідивши подану заяву, суд зауважує, що при визначенні поважності причин пропуску строку звернення до суду слід виходити правової позиції, висловленої Верховним Судом, зокрема, в постанові від 31.05.2023р. у справі № 160/9356/22, згідно якої поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Таким чином, надаючи оцінку наведеним в заяві доводам про момент обізнаності позивача про порушення його права - отримання спірного в цій справі податкового повідомлення-рішення, а також наведених підстав пропуску строку звернення до суду, слід зазначити наступне.

Ознайомлення платників податків з рішеннями, що ухвалюються контролюючими органами у податковій сфері здійснюється з урахуванням окресленої вище специфіки правового регулювання нормами податкового законодавства, за якою рішення, надіслане на податкову адресу платника податків, не отримане останнім, вважається врученим з моменту повернення до контролюючого органу, що в даному випадку відбулось у серпні 2024 року.

В даній справі судом встановлено надіслання позивачу акту податкової перевірки та спірного рішення на податкову адресу, яка залишається незмінною: АДРЕСА_2 .

Доводи про відсутність позивача за вказаною адресою з поважних причин суд вважає непереконливими та зауважує, що на підтвердження цих обставин до заяви про поновлення строку звернення до суду адвокатом долучено копію декларації позивача з лікарем сімейної медицини Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, поданої 12.05.2021р., довідку про навчання дітей позивача в ТОВ "Байлінгвел Інтернешнл СТЕМ Скул" (м. Львів).

Суд зазначає, що доказів отримання позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи в зв`язку з уведенням в Україні воєнного стану, ведення бойових дій на відповідній території до суду не надано, відтак його переїзд за межі Харкова, якщо він і відбувся, обумовлений виключно його особистими міркуваннями, постійне проживання позивача поза межами місця його реєстрації у Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців належними доказами не підтверджено, податкова адреса позивача не змінювалась.

Верховний Суд в постанові від 18.07.2019р. у справі № 0440/5993/18 виклав правову позицію, за якою добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як обставину, що звільняє його від настанням в зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Стосовно доводів про те, що позивач дізнався про зміст оскаржуваного рішення 15.05.2025р., отримавши його копію разом з відповіддю на адвокатський запит, який було здійснено в травні 2025 року, суд зауважує, що отримання відповіді на адвокатський запит в травні 2025 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти із значним запізненням, виявляючи тривалий час байдужість до своїх прав, не виявляючи належної старанності у захисті свого права та сумлінного ставлення до своїх обов`язків як платник податків.

Що стосується процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, то суд ще раз повторює, що така процедура не відбулась, Рішенням ДПС України від 13.06.2025р. № 17184/6/990006010206 позивачу було відмовлено у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку.

Стосовно тривалого проживання позивача в іншому місті, назва якого заявницею не розкривається, в контексті уведення в Україні воєнного стану, суд зазначає, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд висновував, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 Верховний Суд наголосив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зауважує, що доведення поважних причин пропуску строку звернення до суду здійснюється саме позивачем шляхом подання належних та допустимих доказів. Суд не зобов`язаний відшукувати такі докази самостійно.

Таким чином позивач, вказуючи на поважність пропуску строку звернення до суду через уведення воєнного стану, мав надати докази як саме вказана обставина унеможливила для нього вчасне звернення до суду.

Але у підсумку до заяви про поновлення строку звернення до суду адвокатом Літвіновою І.С. додано, як вказувалося вище, копію декларації позивача з лікарем сімейної медицини Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, довідку про навчання дітей позивача в ТОВ "Байлінгвел Інтернешнл СТЕМ Скул" (м. Львів).

Суд звертає увагу, що датою подання декларації з лікарем є 12.05.2021р., тобто це відбулось до події уведення в Україні воєнного стану, а також взагалі до виникнення спірних правовідносин в цій справі.

Таким чином, суд вважає, що зазначені докази не можуть свідчити на користь поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Стосовно подання заяви про бажання отримувати документи через Електронний кабінет, внаслідок чого позивач набув статусу суб`єкта електронного документообігу, що, як вказувала заявниця, підтверджується відповідними витягами, які долучено до позовної заяви, суд зауважує, що ретельно дослідивши додані до позовної заяви документи, було встановлено, що в жовтні 2024 року позивач листом від 25.10.2024р. просив надіслати йому примірник акту камеральної перевірки в цій справі через Електронний кабінет платника податків. Листом ГУ ДПС у Харківській області від 12.11.2024р. № 51443/6/20-40-24-21-17 позивача повідомлено, що податкове повідомлення-рішення від 30.07.2024р. № 0/43279/24-21 вже було направлено позивачу до Електронного кабінету платника податків та надсилається повторно разом з актом камеральної перевірки.

Таким чином позивач поза розумним сумнівом вже принаймні у листопаді 2024 року знав про існування оскаржуваного рішення, не вчиняв активних дій для того, щоб встановити його зміст в контексті наявності порушення свого права, а також його належного оскарження в адміністративному чи судовому порядку. Про акт перевірки, на підставі якого могло бути ухвалено податкове рішення позивач знав вже принаймні в жовтні 2024 року.

Очікування на надіслання в травні 2025 року адвокатського запиту і отримання на нього відповіді жодними розумними та належними підставами не виправдано, що може вказувати на штучну удавану підставу для поновлення строку звернення до суду з мотивів необізнаності позивача про зміст оскаржуваного рішення.

Оцінка змісту обставин справи, хронології та послідовності дій позивача перед зверненням до суду свідчать про те, що цей строк був пропущений через відсутність його зусиль і належної старанності, особливо з огляду на реальну обізнаність про існування спірного рішення та його зміст, а також наявність статусу фізичної особи -підприємця, платника податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 241, 243, 248, 250 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску строків, передбачених для звернення до суду.

Позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Д.В. Григоров