Рішення № 129868149, 29.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2025 року справа №320/40812/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 11.11.2021 на підставі поданих документів Південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, зокрема згідно довідки Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 03.11.2022 № 3/479;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію ОСОБА_1 з 11.11.2021 на підставі поданих документів Південно-східним, міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити призначену пенсію ОСОБА_1 з 11.11.2021 по 31.01.2022 включно на підставі довідки Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 03.11.2022 № 3/479, без обмеження пенсії максимальним розміром, та з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (суддя ОСОБА_2 ).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 №246/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у відставку.

14.03.2025 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено суддю Вісьтак М.Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 року прийнято адміністративну справу № 320/40812/24 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді заступника начальника Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області. Після звільнення 08.06.2015 має право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України № 2262-XII від 09.04.1992.

Перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за вислугу років. Вислуга років станом на дату звільнення становить 22 роки 6 місяців 29 днів (календарне обчислення) та 32 роки 3 місяці 6 днів (пільгове обчислення). Необхідні документи для призначення/перерахунку пенсії було надіслано уповноваженим структурним підрозділом 11.11.2022 року, що підтверджується поштовим трекінгом та реєстрацією відповідача. Відповідно до ст. 48 Закону № 2262 датою звернення за пенсією є дата подання заяви або дата відправлення документів поштою у даному випадку 11.11.2022. Для призначення пенсії було надано дві довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 (застаріла, без належних реквізитів, із сумою 14 791,45 грн) та станом на 05.03.2019 (офіційна, із сумою 35 385,26 грн). Однак відповідач при обчисленні пенсії використав застарілу довідку 2018 року, що занижує розмір пенсії. У грудні 2022 року позивачу стало відомо, що документи повернули на «доопрацювання» з формальних підстав, хоча всі документи були наявні і відправлені раніше.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду, який ухвалив рішення на його користь від 16.01.2024. У березні 2023 року позивач отримав повідомлення про призначення пенсії, але з датою звернення 17.01.2023 і розміром пенсії 10 354,02 грн, що становить 70% від грошового забезпечення 14 791,45 грн. Відповідач порушив вимоги закону, зокрема частини другої статті 48 Закону № 2262, адже тримісячний строк розгляду заяви починається з дати надсилання документів 11.11.2022, а не з дати реєстрації «доопрацьованих» документів 17.01.2023. Отже, датою звернення за пенсією є 11.11.2022. ОСОБА_1 повідомляє, що документи для призначення пенсії були повернені відповідачу на доопрацювання, після чого до нього надійшли доопрацьовані документи, зареєстровані 17.01.2023. Відповідно до статті 50 Закону № 2262 пенсія призначається з наступного дня після звільнення, але не раніше дня останньої виплати грошового забезпечення. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дати виникнення права, але не більш ніж за 12 місяців перед зверненням. Відповідач призначив пенсію з 17.01.2022, обчисливши її на підставі застарілої довідки про грошове забезпечення від 01.03.2018 (14 791,45 грн), розмір пенсії 10 354,02 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки порушено вимоги частини другої статті 48 Закону № 2262.

Як вказано, 19.04.2023 позивач повторно звернувся до відповідача із обґрунтуванням порушення його прав, посилаючись на норми Закону № 2262 і просив: визнати датою звернення 11.11.2022; призначити пенсію з 11.11.2021; обчислити пенсію на підставі довідки від 03.11.2022 № 3/479 про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 (35 385,26 грн), що відповідно дає 70% від цієї суми 24 769,68 грн. Проте відповідач відмовив у цьому, посилаючись на відсутність підстав і затвердив призначення пенсії з 17.01.2022 на основі застарілої довідки 2018 року, розміром 10 354,02 грн, що вже було вирішено судом у справі № 320/3957/23. Позивач наголошує, що при правильному обчисленні пенсії на основі актуальних даних її розмір має становити 24 769,68 грн, що перевищує 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (18 540 грн до 01.12.2021 і 19 340 грн після), проте обмеження максимальної пенсії є неправомірним і суперечить Конституції України (ст. 3, 21, 46) та іншим законам.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання відповідачем 30.04.2025 року копії ухвали суду про відкриття провадження, у його електронний кабінет.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

На підставі письмових доказів, поданих позивачем, судом встановлено, що уповноваженим структурним підрозділом 11.11.2022 року на адресу відповідача поштовим відправленням було направлено комплект документів для призначення (перерахунку) пенсії позивачу. Зазначене підтверджується реєстром відправлення, трекінгом поштового відправлення та листом АТ «Укрпошта», з яких убачається, що документи надіслані 11.11.2022 року та отримані відповідачем 15.11.2022 року, що також відображено у реєстрації вхідної кореспонденції відповідача від 16.11.2022. Відповідно до статті 48 Закону № 2262 днем звернення за призначенням пенсії є дата відправлення документів поштою, тобто 11.11.2022.

З метою виконання вимог частини 18 статті 43 Закону № 2262 уповноваженим органом були виготовлені дві довідки про розмір грошового забезпечення позивача: від 01.03.2018 та від 05.03.2019. Перша довідка (без реєстраційного номера, дати та печатки) була складена з порушеннями та не відображала додаткові види грошового забезпечення, у зв`язку з чим зазначений у ній розмір становив 14 791,45 грн. Друга довідка, оформлена належним чином відповідно до постанови КМУ № 704 від 30.08.2017, відображала фактичний розмір грошового забезпечення позивача 35 385,26 грн.

Факт виготовлення та направлення до відповідача саме двох довідок підтверджується листом Міжрегіонального управління від 03.11.2022 № 3.3-1181-22/Ш-1109. Додатково у грудні 2022 року відповідачу були повторно надіслані виправлені документи з тими ж двома довідками.

Листом від 25.11.2022 № 2600-0310-5/154210 відповідач повернув документи на доопрацювання, посилаючись на відсутність грошового атестату та довідки про відкриття банківського рахунку, хоча зазначені документи фактично були подані.

Не погодившись із відповідачем щодо призначення пенсії на підставі поданих документів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у адміністративній справі № 320/3957/23 ухвалено:

-Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у вирішенні питання про призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі поданих документів Південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути документи подані Південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України стосовно призначення пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням правових висновків, сформульованих судом у цьому рішенні.

Судом встановлено, що листом від 27.03.2023 № 9296-6984/III-02/8-2600/23 позивачу повідомлено про надходження до Головного управління від уповноваженого органу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України документів щодо призначення пенсії на підставі Закону № 2262 у зв`язку зі звільненням зі служби 08.06.2015 (вхідний від 16.11.2022 № 10610/14). Одночасно встановлено, що листом Головного управління від 25.11.2022 № 2600-0310-5/154210 надані документи було повернено на доопрацювання до зазначеної установи.

Доопрацьовані документи надійшли від уповноваженого органу та зареєстровані 17.01.2023 за № 382/5.

Суд встановив, що позивачу пенсія за нормами Закону № 2262 призначена з 17.01.2022 (пенсійна справа № 2606052028), а нараховано доплату різниці пенсії за 12 місяців перед зверненням за період з 17.01.2022. Пенсія обчислена на підставі наданої уповноваженим органом довідки про грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, при цьому розмір пенсії з 17.01.2022 становив 10 354,02 грн.

Відповідно до протоколу за пенсійною справою № 2606052028 від 17.02.2023, днем звернення за отриманням пенсії визначено 17.01.2023 та обчислено щомісячний розмір пенсії у сумі 10 354,02 грн., що становить 70% від суми грошового забезпечення 14 791,45 грн. на підставі довідки станом на 01.03.2018.

19.04.2023 ОСОБА_1 повторно письмово звернувся до відповідача щодо призначення, обчислення, нарахування та перерахунку пенсії.

Зокрема, позивач просив визначити: день звернення за пенсією 11.11.2022; день призначення пенсії 11.11.2021; обчислення пенсії на підставі довідки уповноваженого органу від 03.11.2022 № 3/479 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 (Г3 35 385,26 грн.).

Листом відповідача від 18.05.2023 № 16630-14833/II-02/8-2600/23 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з 11.11.2021 та її обчисленні згідно довідки № 3/479 від 03.11.2022, мотивуючи це відсутністю підстав, і підтверджено позицію про призначення пенсії з 17.01.2022 на підставі довідки станом на 01.03.2018 (Г3 14 791,45 грн.) у розмірі 10 354,02 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 15.03.2024 № 9543-7672/ШI-02/8-2600/24 повідомлено позивача, що рішення суду виконано не буде, мотивуючи це тим, що: документи надійшли до Головного управління від уповноваженого органу 16.11.2022; повернуті на доопрацювання 25.11.2022; доопрацьовані документи зареєстровані 17.01.2023; пенсія призначена з 17.01.2022 на підставі довідки станом на 01.03.2018 (Г3 14 791,45 грн.); рішення Київського окружного адміністративного суду не покладало на Головне управління обов`язку призначати пенсію з більш ранньої дати.

Окрім цього, листами відповідача від 25.07.2024 № 29797-28082/IШI-02/8-2600/24, від 28.06.2024 та 25.05.2024) зазначено позивачу, що пенсія призначена з 17.01.2022 відповідно до довідки про грошове забезпечення станом на 01.03.2018, а рішення суду від 16.01.2024 не зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві призначати пенсію з іншої дати.

Окремо суд зазначає, щорішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у адміністративній справі № 320/1487/24, ухвалено:

- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 на підставі довідки Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 01.09.2024 №3/1764/1.

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.02.2022 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 01.09.2024 №3/1764/1, та здійснити з 01.02.2022 виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно, не погоджуючись із датою призначення пенсії відповідачем та подальшої її виплати, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства та відповідну судову практику.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі по тексту - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до абзацу другого статті 2 Закону № 2262 пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Службу судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення/ перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402, заяви про призначення пенсій за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення/перерахунок пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсі, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Відповідно частини першої та другої статті 48 Закону № 2262 зазначено: «Заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті».

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі по тексту - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (частини перша, друга статті 63 Закону України №2262-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсії, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Закону України №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України №2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (надалі по тексту Порядок №45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону України №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону України №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Верховний Суд у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 14.09.2022 у справі №500/1886/21, від 22.09.2022 у справі №500/3840/21 виклав наступну правову позицію:

- з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

- через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

З огляду на викладене, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX, виникли підстави для перерахунку пенсії позивача, призначеної згідно із Законом України №2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ та статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Окрім цього, відповідно до положень частини третьої статті 43 Закону України №2262-ХІІ передбачено, що при обрахунку пенсії мають враховуватись щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які виплачувались військовослужбовцю.

Аналогічні нормативні положення містяться також у частині третій статті 63 Закону України №2262-ХІІ, якими передбачено підстави для перерахунку пенсій та перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються для їх перерахунку.

Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Згідно із частинами другою і третьої статті 51 Закону України №2262-ХІІперерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Згідно з вимогами статті 10 Закону України №2262-ХІ обов`язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, які здійснюють нарахування пенсій на підставі наданих документів, відповідними органами / особою - пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.

Таким чином, органи Пенсійного фонду здійснюють перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які видані відповідними міністерствами та відомствами.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.

Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Ураховуючи наведе, суд дійшов висновку, що відповідач порушив вимоги частини другої статті 48 Закону № 2262, адже тримісячний строк розгляду заяви починається з дати надсилання документів 11.11.2022, а не з дати реєстрації «доопрацьованих» документів 17.01.2023. Отже, датою звернення за пенсією вважається 11.11.2022.

Щодо позовної вимоги позивача про обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає таке.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (надалі по тексту Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, Про пенсійне забезпечення, Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у даній справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262, є протиправним.

Висновки суду.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд встановив, що систематична практика органів Пенсійного фонду України полягає в обмеженні розміру пенсії під час її призначення чи перерахунку на підставі документів, поданих уповноваженим органом, якщо в судовому рішенні прямо не зазначено про відсутність такого обмеження; зазначене суд визнає загальновідомою обставиною, яку слід враховувати при захисті прав позивача.

Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від протиправних дій органів влади, що виключає необхідність подання додаткових позовних заяв для відновлення вже порушених прав.

Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 з 11.11.2021 на підставі документів Південно-Східного міжрегіонального управління та зобов`язати перерахувати та виплатити пенсію за період з 11.11.2021 по 31.01.2022 за довідкою від 03.11.2022 № 3/479, без обмеження максимальним розміром і з урахуванням фактично виплачених сум.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією № 9352-3358-9272-9889 від 24.08.2024 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 11.11.2021 на підставі поданих документів Південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, зокрема згідно довідки Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 03.11.2022 № 3/479.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію ОСОБА_1 з 11.11.2021 на підставі поданих документів Південно-східним, міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити призначену пенсію ОСОБА_1 з 11.11.2021 по 31.01.2022 включно на підставі довідки Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 03.11.2022 № 3/479, без обмеження пенсії максимальним розміром, та з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.