Рішення № 129867501, 01.09.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 вересня 2025 року Справа № 320/28900/25 Провадження: ЗП/280/1132/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Державної судової адміністрації України

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду, передана за підсудністю з Київського окружного адміністративного суду, надійшла позовна заява Державної судової адміністрації України (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 26.05.2025 ВП № 77954695.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ті обставини, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу, винесена протиправно, оскільки не виконання позивачем виконавчого листа пов`язане з наявністю поважних причин.

11.08.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/28900/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

13.08.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом сплати судового збору.

14.08.2025 надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій відповідач зазначає, постановою державного виконавця від 05.05.2025 було відкрито виконавче провадження №77954695 з виконання виданого 21.02.2025 Запорізьким окружним адміністративним судом виконавчим листом №160/32416/24 щодо зобов`язання ДСА України провести фінансування для виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 травня 2024 року по 31 липня 2024 року (включно) - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень. Визначено строк добровільного виконання рішення протягом 10 днів. Вказує, що рішення суду залишалося невиконаним упродовж значного часу, а доводи ДСА України не підтверджують наявності поважних причин. На переконання відповідача, державний виконавець діяв у межах повноважень, передбачених статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», та вжив достатніх заходів для перевірки виконання рішення і з`ясування причин його невиконання. Відсутність належних доказів активних дій з боку боржника, на думку відповідача, свідчить про наявність підстав для застосування штрафних санкцій.

15.08.2025 від представника позивача надійшла заява, разом з якою долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 01.09.2025 розгляд справи продовжено.

Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі №160/23416/24, яке набрало законної сили 21.12.2024, зокрема, зобов`язано Державну судову адміністрацію України провести фінансування для виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 травня 2024 року по 31 липня 2024 року (включно) - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

21.02.2025 видано виконавчий лист.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни від 05.05.2025 на підставі виконавчого листа №160/23416/24, виданого 21.02.2025 Запорізьким окружним адміністративним судом відкрито виконавче провадження №77954695 про: "Зобов`язати Державну судову адміністрацію України провести фінансування для виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 травня 2024 року по 31 липня 2024 року (включно) - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн".

26.05.2025 ДСА України листом повідомила відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 160/23416/24 у спосіб визначений у рішенні є об`єктивно неможливим (копія додається). Також у листі висловлено прохання утриматися від накладення штрафів на ДСА України.

ДСА України наголосила, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 160/23416/24 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України визначеної (перерахованої) суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя". Крім того, вищезазначеним листом ДСА України роз`яснила, що бюджетні кошти програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" розподілені повністю між судами та територіальними управліннями.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни від 26.05.2025 №77954695 накладено на боржника штраф у розмірі 5100 грн за невиконання вказаного вище рішення без поважних причин.

Не погоджуючись з постановою від 26.05.2025 про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частинами першою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до частини першої, пунктів першого частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункти 1, 16 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону №1404-VІІІ).

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). (частина 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовано статтею 63 Закону №1404-VІІІ.

Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. (частини 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ).

За правилами, встановленими частиною 1 статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин, про що вірно зазначив суд першої інстанції у рішенні.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2021 у справі №280/2456/19 зазначив, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Водночас, притягуючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, державний виконавець зобов`язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19 зазначив, що даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з метою виконання рішення суду листами від 30 квітня 2024 року № 11-10400/24, від 22 липня 2024 року № 11-14862/24, від 11 жовтня 2024 року № 11-19998/24 звертався до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суми 1318,0 млн. грн, 1428,43 млн. грн та 1502,98 млн. грн відповідно.

Міністерством фінансів України пропозиції позивача, викладені у зазначених вище листах, не були підтримані, оскільки у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії , забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту населення, про що свідчать листи Міністерства фінансів України від 09 травня 2024 року № 08020-09-6/14939, від 06 серпня 2024 року № 08020-09-6/23061, від 24 жовтня 2024 року № 08020-09-6/30749.

Також листами від 03 лютого 2025 року № 11-2404/25, від 06 березня 2025 року № 11-4566/25, від 07 квітня 2025 року № 11-6770/25, від 12 травня 2025 року № 11-9437/25, від 17 червня 2025 року № 11-12026/25, від 16 липня 2025 року № 11-14135/25 позивач звертався до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» » у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суми 1495,2 млн. грн, 1503,6 млн. грн та 1525,2 млн. грн, 1538,6 млн. грн, 1551,6 млн. грн, 1568,6 млн грн відповідно.

Міністерство фінансів України листом від 17.02.2025 № 08020-01/5032 повідомило позивача, що у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту населення.

Державній судовій адміністрації України на 2025 рік за бюджетною програмою КПКВК 0501150 встановлено обсяг видатків в сумі 10,0 млн грн.

Також зазначено, що виконання рішень судів здійснюється в порядку черговості надходження виконавчих документів до органів Казначейства.

У листах від 02.04.2025 № 08020-09-6/9609, від 30.04.2025 № 08020-09-6/12329, від 28.05.2025 № 08020-09-6/15313, від 30.07.2025 № 08020-09-6/21433 зазначену вище позицію підтримано.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (далі Порядок № 845).

Згідно з пунктом 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюються згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Отже, на думку суду, виконання зазначеного виконавчого листа має здійснюватись в межах визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання цього судового рішення.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №826/721/16. Водночас, Верховний Суд у цій постанові зазначив, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність поважних причин, що перешкоджали позивачу станом на дату прийняття оскаржуваної постанови з незалежних від нього самого причин виконати рішення суду у справі №160/32416/24.

Викладене у своїй сукупності вказує на наявність підстав для скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 26.05.2025 ВП № 77954695.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 271, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01601, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; код ЄДРПОУ 00015622) про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 26.05.2025 ВП № 77954695.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 01.09.2025.

Суддя М.С. Лазаренко