Постанова № 12986706, 18.11.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2010 року Справа № 21/215-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Коваль Ю.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Бочанова Я.В., довіреність №1666від 15.10.10, представник;

від відповідача представник у судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2010 року у справі № 21/215-10

за позовом комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа” (м. Жовті Води Дніпропетровської області)

до приватного підприємства “Правовий захист” (м. Жовті Води Дніпропетровської області)

про стягнення 13 399 грн. 64 коп. за спожиту теплову енергію

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2010 року (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства “Правовий захист” на користь комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа” основний борг у сумі 6699 грн. 82 коп., пеню - 378 грн. 93 коп., витрати на оплату державного мита - 72 грн. 34 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 124 грн. 67 коп.

В частині стягнення 6 323 грн. 62 коп. пені відмовлено.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії № 1/08 (надалі - Договір), ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, наявністю заборгованості в розмірі

6 699 грн. 82 коп. та можливістю часткового стягнення пені відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Посилаючись на положення ч.6 ст.231 та ч.2 ст.343 ГК України, суд вважав, що незалежно від способу визначення в договорі розміру неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу. Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2010 року у даній справі скасувати, прийняти нове, яким стягнути з відповідача пеню в сумі 6 699 грн. 82 коп., розмір якої передбачено умовами Договору та Закону України “Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та на утримання прибудинкових територій”.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав, передбаченими ст.22 ГПК України правами не скористався, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення скасуванню з наступних підстав:

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення передбачено і ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2008 року на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 5/59-09 від 05.0.2009 року між Комунальним підприємством “Жовтоводськтепломережа” (далі позивач, постачальник) та Приватним підприємством “Правовий захист”(далі відповідач, споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 1/08 (а.с. 16, 35).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач (постачальник) зобовязується поставити споживачу теплову енергію та хімочищену воду, а відповідач (споживач) зобовязується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими цінами та в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.9.1 Договору строк його дії визначено сторонами з 04.11.2008 року по 31.12.2009 року з щорічною пролонгацією за відсутності заяви від однієї із сторін про відмову від договору чи про його перегляд.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 6699 грн. 82 коп., що підтверджується копіями рахунків, які знаходяться в матеріалах справи (а.а. 18-28).

Згідно з п. 5.1. Договору плата за теплову енергію та гарячу воду проводиться щомісячно. Строк оплати 10 днів з дня вручення споживачу рахунків за звітний період.

Враховуючи докази вручення відповідачу рахунків на оплату, дату виставлення рахунку, відсутність доказів оплати, рішення господарського суду про стягнення заборгованості з посиланням на положення ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України є правомірним.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пеня є одним із видів неустойки.

Відповідно до п.6.4 Договору за прострочку оплати щомісячних платежів більш чим на 10 днів, встановлених умовами Договору, споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Частково задовольняючи вимоги про стягнення пені, господарський суд безпідставно послався на необхідність обмеження розміру пені відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору. Частиною 6 ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторонами погоджено розмір пені в Договорі і він не повязаний з обліковою ставкою НБУ.

Також є правомірним посилання апелянта на Закон України “Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та на утримання прибудинкових територій”, відповідно до ст.1 якого субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Розрахунок пені, згідно позовної заяви, проведено позивачем правильно, враховуючи період прострочення платежу, суму заборгованості. Однак розмір пені обмежений 100 відсотками суми боргу, тому підлягає стягненню в розмірі 6 699 грн. 82 коп.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача в повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 101-103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2010 року у справі № 21/215-10 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства “Правовий захист” (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Петровського, 56, кв. 23 код ЄДРПОУ 33513398) на користь комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа” (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. 8 Березня, 42, код ЄДРПОУ 23645975, р/р 26005043930300 в ДОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 305653) основний борг в розмірі 6699 грн. 82 коп., пеню в розмірі 6 699 грн. 82 коп., витрати на оплату державного мита за позовом - 136 грн. 94 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 236 грн.

Стягнути з приватного підприємства “Правовий захист” на користь комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа” державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 68 грн. 47 коп.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 20.12.2010 року.