Ухвала суду № 129866903, 01.09.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

01 вересня 2025 року Справа №200/6482/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., ознайомившисьз позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, майдан Профспілок, буд. 5, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Єфімік О.О. звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 04.08.2025 № 806851 про невстановлення особи ОСОБА_1 ;

зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області прийняти рішення про встановлення особи ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року у спосіб, встановлений ч. 1 ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і на виконання п. 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою КМУ № 299 від 11.02.2025 року.

Відповідно достатті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160,161,172цьогоКодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись з позовною заявою, суд вважає, що вона не відповідає вимогамстатей 161 КАС Україниз огляду на наступне.

Згідно ч. 1ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства Україниадміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства Українидля захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справіМельник проти Українивід 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

Тобто, встановлення процесуальних строків законом передбачене з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбаченихКодексу адміністративного судочинства Українипевних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Верховний Суд неодноразово зазначав (для прикладу, в постанові від 01.06.2022 у справі № 640/4086/20, від 21.02.2020 у справі№340/1019/19), що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Пенсійні виплати є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення страхової виплати чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена така виплата вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 240/27663/23 у котре наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Так, з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

В силу приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 16 квітня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справах: «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які об`єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В свою чергу, юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18.

Разом з цим, жодних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач звернувся до суду зокрема з вимогою про зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року. Тобто позивач про порушення свого права дізнався саме з дати припинення виплати пенсії.

Відтак, позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду щодо протиправності припинення виплати пенсії за спірний період, в частині позовних вимог за період з 01.03.2016 по 24.02.2025. Разом з позовом позивач не подав заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням у ній підстав та наданням доказів поважності його пропуску.

Так, згідно з ч. 6ст. 161 КАС Україниу разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1ст. 123 КАС України).

Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Згідно з ч. 3ст. 161 КАС Українидо позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позовна заява містить клопотання про відстрочення від сплати судового збору, обґрунтоване скрутним матеріальним становищем.

Вирішуючи по суті вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України "Про судовий збір"судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1ст. 2 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

В той же час, згідно з ч. 1ст. 133 КАС Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, відповідно дост. 8 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній участині першійцієї статті (ч. 2ст. 8 ЗУ «Про судовий збір»).

Таким чином, основною умовою за якої може мати місце відстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати,- це майновий стан сторони, який повинен бути підтверджений достовірними доказами.

Суд зауважує, що позивач звернувся до суду з позовом через свого представника - адвоката Єфімік О.О.

Суд враховує, що адвокатська діяльність - це оплачувана незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Оскільки позивач має змогу користуватися послугами адвоката, водночас доказів про ускладнений матеріальний стан позивачем не надано, суд вважає доводи про відсутність коштів на сплату судових витрат непереконливими за відсутності інших доказів на підтвердження дійсного матеріального становища позивача на час звернення до суду з цим позовом.

Клопочучи про відстрочення сплати судового збору позивач зазначає лише, що на даний час він перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Однак, жодних доказів на підтвердження вказаної обставини, а саме того, що позивач перебуває в такому скрутному матеріальному становищі, за якого він не має можливості сплатити судовий збір суду не представлено.

Суд зазначає, що сама по собі зазначена позивачем обставина не свідчить про наявне в неї скрутне матеріальне становище, за якого він не має реальної можливості сплатити судовий збір.

Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При цьому суд наголошує, що звільнення від сплати судового збору, його зменшення, відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду. Питання про звільнення, відстрочення, розстрочення судового збору чи зменшення його розміру суд вирішує враховуючи майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується. Рішення суд ухвалює в кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених підстав.

Аналогічної думки дійшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №805/2792/18-а (адміністративне провадження №К/9901/60142/18) у постанові від 11.10.2018.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми та наявні матеріали позову, суд зазначає, що умови для звільнення/відстрочення від сплати судового збору, визначеніст. 8 Закону України "Про судовий збір"відсутні, оскільки позивачем не доведено наявності обставин звільнення або відстрочення його від сплати судового збору, з огляду на що позивач повинен або сплатити судовий збір, або надати суду докази, що вказують на її незадовільний майновий стан (зокрема, декларацію, довідку про доходи за попередній рік), а також надати відомості отриманого або не отриманого ним доходу за кордоном (за межами України).

Відтак, клопотання про відстрочення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону УкраїниПро судовий збірза подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 6Про судовий збірпередбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до норм Закону УкраїниПро Державний бюджет України на 2025 рік, установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2025 - 3028,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Представником позивача заявлено дві вимоги немайнового характеру, зокрема скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 04.08.2025 № 806851 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року.

Відтак, за звернення до суду з даним позовом позивачу слід сплатити судовий збір у загальному розмірі 1937,92 грн.

Відповідно до частини 4 статті 161 КАС Українипозивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Аналогічні положення містяться в частині 2статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2, ч. 4, ч. 5ст. 94 КАС Україниписьмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

За змістомст. 80 КАС Україниучасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третійстатті 79 цього Кодексу. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В позовній заяві представник позивача зокрема проситьзобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року.

В порушення наведених вимог Кодексу позивач не додав до позовної заяви докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, на які містяться посилання в позові, а саме: докази того, що відповідачем було припинено пенсійні виплати з 01.03.2016 року.

Подані разом з позовною заявою копії документів, не містять будь-якої інформації, яка стосується твердження позивача про те, що відповідачем було припинено виплату пенсійних виплат.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частиною 4 статті161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позивачу, слід надати відповідні докази, якими підтверджуються обставини викладені в позовній заяві.

Окрім того для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, суд зазначає, що представнику позивача необхілно надати договір про надання правничої допомоги № б/н від 04.08.2025 року на підставі якого представником позивача адвокатом Єфімік О.О. видано ордер про надання правничої допомоги серії АН № 1769642.

Вищевказані обставини свідчать про недотримання вимогКодексу адміністративного судочинства Українита є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 169 КАС Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160,161цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору, або докази, що підтверджують незадовільний майновий стан позивача, клопотання про поновлення пропуску звернення до суду вказавши інші підстави поважності його пропуску підтверджені доказами, докази того, що відповідачем було припинено пенсійні виплати позивачу з 01.03.2016 року та договору про надання правничої допомоги № б/н від 05.08.2025 року.

Керуючись статтями2,5,122,123,160,161,169,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Надати позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивач має надати: докази сплати судового збору, або докази, що підтверджують незадовільний майновий стан позивача, клопотання про поновлення пропуску звернення до суду вказавши інші підстави поважності його пропуску підтверджені доказами, докази того, що відповідачем було припинено пенсійні виплати позивачу з 01.03.2016 року та договору про надання правничої допомоги № б/н від 05.08.2025 року.

У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.

Копію цієї ухвали надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров