Рішення № 129866891, 18.08.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2025 року Справа№640/17130/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі: Дяченко А.В.

за участі:

представника позивача: Швец В.А.

представника відповідача 1: не з*явився

представника відповідача 2: не з*явився

представника третьої особи: не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження адміністративний позов Заступника Генерального прокурора в інтересах Київської міської ради, Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рестін» про скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Генерального прокурора в інтересах Київської міської ради, Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, ОСОБА_1 , Михайла Старицького до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Рестін», в якому просить:

- скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Жилянській, 96 А в м. Києві, видані 12.02.2014 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво офісножитлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96 А у Голосіївському районі м. Києва», виданий 26.05.2015 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України за №ІУ115151470004.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Департамент містобудування та архітектури, Департамент) товариству з обмеженою відповідальністю «Наукововиробниче підприємств «Рестін» (далі ТОВ «НВП «Рестін») 12.02.2014 видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Жилянській, 96А в м. Києві. Також Державною архітектурнобудівельною інспекцією України (далі ДАБІ України) 26.05.2015 за №ІУ115151470004 видано ТОВ «НВП «Рестін» дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво офісножитлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по

вул. Жилянській, 96А у Голосіївському районі м. Києва». Ураховуючи, що зазначені містобудівні умови та обмеження і дозвіл на виконання будівельних робіт видані всупереч вимогам законодавства, прокурор з метою захисту порушених інтересів держави звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

09.11.2022 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України надано відзив по справі

09.11.2022 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України надано заяву про залишення позову без розгляду

09.11.2022 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради надано відзив по справі.

11.11.2022 року Заступником Генерального прокурора надано клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.

21.11.2022 року Заступником Генерального прокурора надано заперечення на заяву про залишення позову без розгляду.

08.12.2022 року Заступником Генерального прокурора надано відповідь на відзив відповідача 1.

13.12.2022 року Заступником Генерального прокурора надано відповідь на відзив відповідача 2.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року прийнято справу до провадження, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.02.2025 року Заступником Генерального прокурора надано клопотання про огляд доказу.

27.02.2025 року Заступником Генерального прокурора надано клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.

27.02.2025 року Заступником Генерального прокурора надано клопотання про витребування доказів.

12.03.2025 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України повторно надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що ДІАМ не в змозі надати жодних пояснень відносно дій та управлінських рішень, які прийнято відповідними посадовими особами ДАБІ на основі аналізу пакету документів та суб`єктивного прийняття оскаржуваного рішення на основі внутрішнього переконання цих посадових осіб.

Щодо суті спірних правовідносин у відзиві зазначено, що право замовника виконувати підготовчі та/або будівельні роботи регламентовано ст.ст. 34, 37 Закону № 3038-VI та наявне після отримання дозволу на виконання таких робіт.

Підставою для отримання дозволу є надання певного пакету документів до Інспекції за місцезнаходженням об`єкта, що чітко визначено ч. 3 статті 37 Закону № 3038-VI та Порядком № 466.

Представник відповідача 2 зауважує, що підставою для відмови у видачі дозволу є визначений перелік підстав, який передбачений ч. 4 статті 37 Закону № 3038-VI і який є вичерпним.

При цьому відповідач 2 акцентує, що передумовою звернення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт є невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Враховуючи наведене відповідач 2 вважає, що вимоги позивача про скасування дозволу на виконання будівельних робіт є безпідставними, оскільки вони суперечать вимогам Закону № 3038-VI. Даним законом чітко врегульовано, що за зверненням відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю суд своїм рішенням може припинити право на виконання будівельних робіт, на підставі чого орган державного архітектурно-будівельного контролю анулює дозвіл на виконання будівельних робіт.

Державна інспекція архітектури та містобудування України наголошує на тому, що стверджувати про порушення замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання будівельних робіт ДІАМ може тільки за результатами перевірки в порядку контролю.

Враховуючи, що перевірка об`єкта будівництва: «Будівництво офісно- житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській 96-А у Голосіївському районі м. Києва» не проводилась, то у ДІАМ не має підстав стверджувати про дотримання чи порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил.

Враховуючи наведене відповідач 2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

12.03.2025 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України повторно надано заяву про залишення позову без розгляду.

21.03.2025 року Заступником Генерального прокурора надано відповідь на відзив відповідача 2, згідно змісту якого зауважено на тому, що проведення будівництва в безпосередній близькості до будівлі Музею (по вул. Жилянській, 96 у м. Києві), ураховуючи її вік, конструктивні елементи, з яких вона виконана, технічний стан, який є вкрай незадовільним, становить істотну загрозу для існування споруд згаданих пам`яток затоплення фундаменту, руйнування будівельних конструкцій, просідання споруди з утворенням тріщин і руйнуванням стін.

Вказані висновки зазначені в аналітичній записці, складеної доктором геологічних наук, професором кафедри екології факультету природничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» Деревською К.І. від 04.01.2023 № 62/13; листі головного архітектора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», члена Національної спілки архітекторів України Якова Діхтяра від 15.05.2023; листі Українського державного інституту культурної спадщини від 10.02.2023 № 01-05/02; листи Музею від 19.07.2022 та від 28.09.2022 № 67.

З урахуванням вказаного позовні вимоги підтримано.

21.03.2025 року Заступником Генерального прокурора надано клопотання про відмову в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду

28.03.2025 року Київською міською радою надано заяву, згідно змісту якої позовні вимоги підтримано.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року у задоволенні клопотання прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року у задоволенні клопотання Державної інспекції архітектури та містобудування України про залишення позовної заяви без розгляд відмовлено. Клопотання Заступника Генерального прокурора про огляд доказів за місцем знаходження задоволено. Клопотання Заступника Генерального прокурора про витребування доказів задоволено. Оголошено перерву до 16.06.2025.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2025 року у задоволенні клопотання заступника керівника Донецької обласної прокуратури про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

03.06.2025 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України надано витребувані докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестін» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

13.06.2025 року представником третьої особи надано письмові пояснення по справі, зміст яких зводиться до того, що містобудівна документація, яку розроблено та затверджено у встановленому порядку, враховує державні, громадські та приватні інтереси. Тому видання містобудівних умов та обмежень на підставі та у повній відповідності до містобудівної документації свідчить про взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

Крім цього представник зазначає, що жодних порушень у діях ДАБІ при видачі наказу № 40-Д від 26.05.2015 на підставі якого виданий Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115151470004 не було.

На підставі вказаного Товариство з обмеженою відповідальністю «Рестін» просило відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року продовжено строк підготовчого засідання по справі на 30 днів, оголошено перерву до 16 липня 2025 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у задоволенні клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи відмовлено, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду по суті.

18.08.2025 року В.о. керівника Слов`янської окружної прокуратури Донецької Області надано клопотання про долучення до матеріалів справи судових рішень по справам № 640/13105/21 та 910/2389/23.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у задоволенні клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи відмовлено.

Ухвалою суду від 18.08.2025 року в задоволенні клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи відмовлено.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, на задоволенні позову наполягав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та заслухавши пояснення прокурора, суд встановив наступне.

На виконання постанови Ради Міністрів Української РСР від 24.07.1987 № 258, рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 09.11.1987 та наказу Головного управління культури виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 02.12.1987 створено Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького (далі Музей).

Відповідно до п. 1.1 Положення про Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.09.1997 № 1471 (у редакції затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 06.04.2017 № 409) (далі Положення про Музей), Музей є неприбутковим закладом культури, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва і підпорядкованим Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Власником Музею є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради.

Музей розміщено у меморіальних будинках на вул. Жилянській, 96, вул. Саксаганського, 93, 95, 97 в м. Києві, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплені на праві оперативного управління за Музеєм (п. 1.3 Положення про Музей).

Будинок № 96 Б на вул. Саксаганського в м. Києві (у якому жив композитор ОСОБА_3 ) відповідно до Переліку об`єктів культурної спадщини національного значення, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, є пам`яткою архітектури національного значення (охоронний договір 260042-Н). Будинки на вул. Саксаганського, 93 (у якому проживав у 1899-1908 роках М. Старицький) та вул. Саксаганського, 97 (у якому у 1899-1908 роках мешкала Леся Українка) у м. Києві є пам`ятками історії національного значення, а будинок на вул. Жилянській, 96 у м. Києві (у якому в 1859-1940 роках мешкав П. Саксаганський) пам`яткою історії місцевого значення, з огляду на положення Закону України «Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» не підлягають приватизації.

Рішенням Київської міської ради від 29.04.2010 № 679/4117 земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:082:0019 на вул. Жилянській, 96 А в м. Києві відведено в користування ТОВ «НВП «Рестін» для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом.

Земельна ділянка на вул. Жилянській, 96 А в м. Києві повністю розташована в межах зони регулювання забудови другої категорії, в історичному ареалі м. Києва, його Центральній планувальній зоні, в межах охоронної зони Музею, а також впритул межує з будинком № 96 на вул. Жилянській в м. Києві, який є пам`яткою місцевого значення, режимним середовищем і містить заборону на здійснення нового будівництва, крім виключних випадків і тільки за проєктами, розробленими на основі історикомістобудівних обґрунтувань та погодженими з відповідними державними органами охорони культурної спадщини, що підтверджується кореляцією, проведеною Інститутом географії Національної академії наук України, згідно змісту листа від 19.09.2022 №1-03/130.

ТОВ «НВП «Рестін» є замовником будівництва об`єкта «Будівництво офісно-житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96 А у Голосіївському районі м. Києва».

Цьому товариству Департаментом містобудування та архітектури 12.02.2014 видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Жилянській, 96 А в м. Києві.

У п. 9 текстової частини спірних містобудівних умов та обмежень у розділі «Загальні дані» «Містобудівні умови та обмеження» функціональне призначення земельної ділянки визначено як «територія середньоповерхової житлової забудови відповідно до Генерального плану м. Києва та проєкту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804».

У п. 10 цього розділу наведено в табличній частині основні технікоекономічні показники об`єкта будівництва, зокрема: кількість поверхів 3, 7, 6, 16 поверхів.

Пунктом 1 «Граничнодопустима висота будівель» розділу «Містобудівні умови та обмеження» визначено:

« встановити граничнодопустиму поверховість об`єкта згідно ДБН 36092**, за умови дотримання інсоляційних вимог і нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд, висновків історикомістобудівного обґрунтування та відповідно до Генерального плану розвитку міста, розробленого інститутом «Київгенплан» АТ «Київпроєкт», затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804;

урахувати, що на суміжній території розташований Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького;

у разі проєктування об`єкту вище 50 м отримати погодження для визначення максимальної висоти Міноборони України, Укравіатрансу та Украероруху та підтвердити інсоляційним розрахунком стосовно оточуючої існуючої забудови».

Крім того, ДАБІ 26.05.2015 видано ТОВ «НВП «Рестін» дозвіл № ІУ 115151470004 на виконання будівельних робіт «Будівництво офісно-житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96 А у Голосіївському районі м. Києва».

У подальшому, ТОВ «НВП «Рестін» розроблену проєктну документацію щодо вказаного об`єкта будівництва направлено Міністерству культури та стратегічних комунікацій України (далі Міністерство) разом із заявою від 18.07.2019 № 18-07/2 на погодження цієї проєктної документації та видачу дозволу на проведення земляних робіт за вказаною адресою. Листом від 22.08.2019 № 395/10-2/72-19 Міністерство повідомило позивача про відмову у погодженні поданої проєктної документації.

Відповідно змісту листів Музею від 19.07.2022 № 060/3945, направленим Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у зв`язку з розглядом листа Офісу Генерального прокурора від 05.07.2022 № 15/3/390 вих22, та від 28.09.2022 № 67, масштабне будівництво на ділянці на вул. Жилянській, 96 А в м. Києві, впритул до музейної садиби на вул. Жилянській, 96 в м. Києві, може призвести до повної руйнації цієї пам`ятки. Крім того, початок будівельних робіт може завдати шкоди й іншим пам`яткам, розташованим на території Музею: будинкам по вул. Саксаганського, 97 (Музей Лесі Українки) та Саксаганського, 95 (Музей Миколи Лисенка) м. Києва, адже призведе до підняття ґрунтових вод, а відповідно й до підтоплення цих пам`яток.

Відповідно змісту рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 року № 640/13105/21, яке набуло законної сили 15.04.2025 року, у травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «РЕСТІН» (позивач/ТОВ НВП «РЕСТІН») звернулося до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України про:

визнання протиправною і скасування відмови Міністерства культури та інформаційної політики України, викладеної в листі від 22.08.2019 №395/10-2/72-19 у погодженні проектної документації об`єкта «Будівництво офісно - житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96 -А у Голосіївському районі міста Києва»;

визнання погодженою Міністерством культури та інформаційної політики України вказану проектну документацію об`єкта «Будівництво офісно - житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96 -А у Голосіївському районі міста Києва»;

зобов`язання Міністерство культури та інформаційної політики України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «РЕСТІН» дозвіл на проведення земляних робіт з метою виконання робіт на об`єкті: «Будівництво офісно - житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96 -А у Голосіївському районі міста Києва».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2022 року у справі №640/13105/21 позов задоволено частково:

визнано протиправною і скасовано відмову Міністерства культури та інформаційної політики України, викладену в листі від 22.08.2019 №395/10-2/72-19 у погодженні проектної документації об`єкта «Будівництво офісно - житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96 -А у Голосіївському районі міста Києва»;

зобов`язано Міністерство культури та інформаційної політики України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «РЕСТІН» дозвіл на проведення земляних робіт з метою виконання робіт на об`єкті: «Будівництво офісно - житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96 -А у Голосіївському районі міста Києва».

у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 року у справі №640/13105/21 апеляційна скарга Офісу Генерального прокурора була залишена без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2022 року у справі №640/13105/21 - без змін.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.12.2023 року у справі №640/13105/21 (адміністративне провадження №К/990/33263/22) касаційну скаргу заступника Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2022 року у справі №640/13105/21 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 року у справі №640/13105/21 скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно змісту резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 640/13105/21 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «РЕСТІН» відмовлено повністю.

Згідно змісту резолютивної частини Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 року по справі № 910/2389/23 постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09 листопада 2023 року у справі № 910/2389/23 в частині відмови у задоволенні позову прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Рестін" повернути земельну ділянку площею 0,5401 га з кадастровим номером 8000000000:72:082:0019 за адресою: вул. Жилянська, 96-А у м. Києві скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення в цій частині вимог позову прокурора.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Рестін" (вул. Панаса Мирного, 11, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 22956638) повернути територіальній громаді міста Києва земельну ділянку площею 0,5401 га з кадастровим номером 8000000000:72:082:0019 за адресою вул. Жилянська, 96-А у м. Києві.

Змінити постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09 листопада 2023 року у справі № 910/2389/23 в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про: визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 29 квітня 2010 року № 679/4117, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14 вересня 2010 року, укладеного між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Рестін" та скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Рестін" земельної ділянки, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09 листопада 2023 року у справі № 910/2389/23 залишити без змін.

Згідно змісту листа Українського державного інституту культурної спадщини від 10.02.2023 № 01-05/02 запроєктоване будівництво не відповідає вимогам містобудівної документації.

Також згідно змісту листа головного архітектора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», члена Національної спілки архітекторів України Якова Діхтяра від 15.05.2023, спірна ділянка знаходиться в межах зон охорони, наслідки для будівлі по вул. Жилянській, 96 внаслідок будівельних робіт є негативними.

Про знаходження спірної ділянки в межах зон охорони і заборона будівництва у них, а також настання негативних наслідків для будівлі по вул. Жилянській, 96 внаслідок будівельних робіт стверджується і у листі головного архітектора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», члена Національної спілки архітекторів України Якова Діхтяра від 15.05.2023.

Відео, розміщене в мережі Інтернет за адресою: https://youtu.be/VoeXeQi5tjo, містить ознайомлувальний характер з Музеєм видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною другої статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Україна є учасницею Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Convention Concerning the Protection of the World Cultural and Natural Heritage), прийнятої у 1972 році, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради № 6673-XI (6673-11) від 04.10.1988.

Відповідно до ст. 4 цієї Конвенції держави зобов`язані виявляти, охороняти, зберігати, популяризувати та передавати майбутнім поколінням культурну і природну спадщину.

Із прийняттям Верховною Радою України 28.06.1996 Конституції України подібні положення були закріплені в її статтях: культурна спадщина охороняється законом (ч. 4 ст. 54); держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами (ч. 5 ст. 54); кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66).

Верховна Рада України 19.09.2013 ратифікувала Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства (Council of Europe Framework Convention on the Value of Cultural Heritage for Society), підписану Україною 31.10.2007, шляхом прийняття Закону України № 581-VII.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовились: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції щодо:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (п.п. «b», «c», «d» ст. 1 Конвенції).

Сторони цієї Рамкової конвенції зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції (п.п. «a», «b», «e», «f», «g» ст. 5).

Також у преамбулі Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, Україна бере участь у міжнародних ініціативах із охорони культурної спадщини, зобов`язуючись зберігати, захищати та популяризувати її для майбутніх поколінь, та закріпила відповідні зобов`язання на рівні Основного Закону (висновки Касаційного адміністративного суду виснувані у постанові від 11.11.2024 у справі № 120/7097/23).

Разом з тим, необхідно звернути увагу, що держава з метою захисту об`єктів культурної спадщини та їх збереження встановила особливий порядок регулювання суспільних відносин у цій сфері, зокрема щодо здійснення містобудівної діяльності та пов`язаних з цим відповідних робіт, виконання яких передбачає діяльність в межах історичних ареалів міст, охоронних зон і зон регулювання забудови пам`яток, що серед іншого обґрунтовується таким.

Щодо нормативно-правових аспектів охорони культурної спадщини щодо будівництва в межах охоронних зон і зон регулювання забудови пам`яток.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (станом на час виникнення спірних правовідносин) зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки: охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Зони охорони пам`яток установлюють з метою збереження пов`язаного з пам`ятками довкілля, ролі і значення пам`яток в архітектурному і природному середовищі, а також для забезпечення охорони пам`яток від дії негативних природних і техногенних чинників. До складу зон охорони пам`яток включаються території, на які поширюється композиційно-видовий вплив пам`яток і де відповідно до цього запроваджується режим, сприятливий для збереження як самих пам`яток, так і їх містоформуючої ролі.

Отже зони охорони пам`яток архітектури та містобудування з огляду на великі розміри цих зон і суттєві наслідки запроваджуваного на їх територіях режиму використання відіграють провідну роль у збереженні нерухомої культурної спадщини населених місць.

Кожна пам`ятка є об`єктом охорони, збереження якої та її цінних якостей забезпечується, окрім консерваційних та реставраційно-ремонтних робіт, системою заходів на прилеглих до пам`ятки територіях.

Конкретні заходи щодо охорони пам`яток та прилеглих до них територій залежать від типу (споруди, комплекси, визначні місця), виду пам`яток (археологічні, історичні, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні), а також від характеру антропогенного і природного середовища.

Зони охорони пам`яток є складовою частиною охоронного зонування як містобудівного засобу збереження культурної спадщини, що регламентують містобудівну діяльність у довкіллі пам`ятки з метою збереження її історичного середовища, виявлення її композиційно-художньої цінності та доцільного використання.

При цьому в зону охорони пам`яток, окрім іншого, входять охоронні зони та зони регулювання забудови, охоронюваного ландшафту і археологічного культурного шару, які забезпечують диференційоване збереження ролі пам`яток у довкіллі, зокрема:

- охоронна зона - у найближчому, тісно пов`язаному з пам`ятками, міському і природному середовищі;

- зона регулювання забудови - у віддаленому міському середовищі.

Охоронні зони зберігають ансамблеві зв`язки пам`яток, зони регулювання забудови і охоронюваного ландшафту зберігають переважно візуальні і розпланувальні зв`язки пам`яток.

Таким чином, зони охорони пам`яток є формою захисту пам`яток засобами регулювання їх довкілля, регламентують архітектурну та містобудівну діяльність у середовищі довкола пам`яток, визначають допустимі перетворення цього середовища і характер використання; а наявність цих зон охорони спрямовує реконструкцію населених місць, сприяє збереженню традиційного характеру середовища пам`яток і їх органічному включенню в сучасне архітектурне середовище, максимальному використанню композиційних і пейзажно-видових якостей пам`яток.

Отже, в зону охорони пам`ятки входять охоронна зона, зони регулювання забудови, охоронюваного ландшафту і археологічного культурного шару в межах яких діє спеціальний режим їх використання. Тобто охоронна зона це один із видів зон, які входять до зони охорони пам`ятки. При цьому, наявність охоронної зони пам`ятки визначає найстрогіший режим використання земель, розташованих у її межах та прилеглих територій, і встановлена передусім з метою фізичного збереження пам`ятки від руйнування та техногенних негативних впливів.

Як зазначено вище, навколо пам`ятки встановлюється охоронна зона в межах якої діє спеціальний режим використання території (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (станом на час виникнення спірних правовідносин). Охоронна зона це територія, що виділяється для збереження і відтворення найближчого історичного середовища пам`ятки, головним чи суттєвим елементом якого є пам`ятка, та створення оптимальних умов її огляду. Охоронна зона також забезпечує належне функціонування пам`ятки, охорону від вібрацій, забруднень, підтоплення та інших негативних техногенних і природних впливів. В охоронній зоні нова забудова за висотою, розмірами в плані, масштабністю, архітектурними формами має підпорядковуватись пам`яткам та їх історичному середовищу.

До охоронної зони включаються ділянки історичної забудови, ландшафтів, вільних просторів, які становлять характерне історичне середовище пам`ятки, а також цінні оглядові точки та зони, а також приєднують території, необхідні для захисту пам`ятки від шкідливих техногенних і природних впливів.

При цьому, охоронні зони при розосередженому розташуванні пам`яток установлюють для кожної пам`ятки окремо, а якщо декілька пам`яток розташовані на невеликій відстані одна від одної так, що їх окремі охоронні зони межують або навіть частково збігаються, то визначається єдина комплексна охоронна зона.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення зон охорони спрямоване на забезпечення захисту традиційного характеру середовища пам`ятки, оптимальне візуальне її сприйняття, збереження історичного середовища пам`ятки, захист від динамічних навантажень, підтоплення, ерозії ґрунтів, шкідливих техногенних і природних впливів.

Отже, факт розташування земельної ділянки по вул. Жилянській, 96 А

м. Києва в охоронній зоні Музею в межах якої діє спеціальний режим її використання є обов`язковим для урахування під час використання цієї земельної ділянки та здійснення на ній діяльності, у тому числі земельних, підготовчих та будівельних робіт.

Також як зазначено вище навколо пам`ятки встановлюється зона регулювання забудови в межах якої діє спеціальний режим використання території (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (станом на час виникнення спірних правовідносин).

Зона регулювання забудови визначається як забудована чи призначена під забудову територія за межами охоронної зони, на яку поширюється композиційний вплив пам`ятки. Ця зона призначена для збереження особливостей візуального сприйняття пам`ятки, охорони і відновлення її активної ролі в композиції і пейзажі міста, селища, села. Ця зона виконує функції буферної, перехідної та синтезуючої зони у взаємодії пам`ятки з новими об`єктами довкілля. У зоні регулювання забудови нова забудова регламентується за висотою, розмірами в плані, масштабністю.

Межі зони регулювання забудови навколо пам`ятки визначаються роллю пам`ятки в композиції і образі населеного місця (силуеті, панорамах, видах), а також межами композиційно-видового впливу пам`ятки в населеному місці.

Зона регулювання забудови охоплює пов`язані з пам`яткою ділянки історичної забудови і розпланування, а також території, на які поширюється композиційно-видовий вплив пам`ятки: місця її огляду; території, що оглядаються разом з нею в цінних пейзажах і видах; ділянки, на яких необхідно регулювати висоту нової забудови задля збереження цінних пейзажів і видів.

Межі зони регулювання забудови встановлюються як загальний зовнішній контур зон впливу пам`ятки (пам`яток), визначених з урахуванням усіх чинників.

Зони регулювання забудови встановлюють для поодиноких пам`яток та їхніх груп і комплексів.

Отже, розташування спірної земельної ділянки в зоні регулювання забудови другої категорії також своєю чергою визначає вищенаведені заборони під час використання цієї земельної ділянки та здійснення на ній діяльності, у тому числі земельних, підготовчих та будівельних робіт.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

- історичне населене місце населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.

Разом з цим, Законом України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини (ч. 3 ст. 32).

Генеральний план міста Києва на період до 2020 року розроблявся відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16.03.1998 № 542 та рішення Київської міської Ради від 23.12.1999 № 171/673 «Про організацію робіт з розробки Генерального плану міста на новий розрахунковий період».

Необхідно зазначити, що межі та режими використання історичних ареалів м. Києва визначено Історико-містобудівним опорним планом міста у складі вищезазначеного Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 (далі Генерального плану м. Києва).

При цьому історико-архітектурний та історико-містобудівний опорні плани є основними обліковими документами «Генерального плану міста Києва на період до 2020 року». Вони складають базис архітектурно-планувальних рішень Генерального плану і використовуються при розробці, погодженні та затвердженні інших містобудівних, архітектурних та інженерних проектів.

Історико-архітектурний опорний план концентрує інформацію про окремі споруди та об`єкти культурної спадщини, зокрема визначені межі історичних районів та історичних ареалів міста, історико-архітектурних та історико-культурних заповідників.

На історико-містобудівному опорному плані позначені всі території, визначені рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів № 920 від 16.07.1979 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури у м. Києві», на які поширюється режим охорони культурної спадщини.

Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318, яка була оприлюднена в Офіційному віснику 05.04.2002 (доступ за посиланням: https://zakon.rada.gov. ua/laws/card/318-2002-%D0%BF).

Цим Порядком передбачено, що збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів, охорона і раціональне використання розташованих в їх межах нерухомих об`єктів культурної спадщини, збереження її містоформуючої ролі є пріоритетним напрямом містобудівної діяльності в межах історичних ареалів.

Пунктами 10, 14, 15 згаданої постанови закріплено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проєктування.

Отже, межі історичного ареалу міста Києва визначені Генеральним планом міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 (до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318), яке не було визнано незаконним в судовому порядку і є чинним станом на момент спірних правовідносин (2019 рік).

При цьому слід звернути увагу на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 31.01.2023 у справі № 640/8727/21, а саме:

- оскільки на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення у справі Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, у якому наявний історико-архітектурний опорний план (науково-проектна документація) з інформацією про зони охорони і межі історичного ареалу, є діючим, ніким не скасованим, а також враховуючи, що станом на час прийняття Генерального плану міста Києва, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, який визначає процедуру розробки та затвердження зон охорони і меж історичного ареалу, не набув чинності, визначені у Генеральному плані міста Києва зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва слід визнавати затвердженими й такі повинні враховуватись суб`єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності;

- відповідно до імперативних вимог п. 17 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Поняття історичного ареалу та зон охорони пам`яток не є ні тотожними, ні взаємовиключними, а є самостійними інститутами з питань регулювання правовідносин у сфері охорони культурної спадщини.

З огляду на викладене необхідно дійти висновку, що зона охорони пам`ятки може бути розташована як в межах історичного ареалу міста так і знаходитись поза його межами, окремо від визначеного історичного ареалу, що беззаперечно впливає на режим використання території цієї зони охорони пам`ятки з урахуванням обмежень визначених законодавством та встановлених вимог щодо здійснення діяльності на цій території, у тому числі щодо необхідності отримання відповідних дозволів на проведення певних робіт та погодження проєктної документації на будівництво об`єктів.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №120/7096/23 підкреслив, що для проведення будівельних або земляних робіт на пам`ятках національного значення, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях та в історичних ареалах населених місць недостатньо отримати лише місцеві дозвільні документи; для проведення земляних робіт на таких об`єктах обов`язковим є погодження робіт із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини Міністерством.

З урахуванням викладеного суд звертає увагу на окремі питання невідповідності вимогам законодавства поданих ТОВ «НВП «Рестін» до ДАБІ документів для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, про що відображено нижче.

З приводу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Жилянській, 96 А в м. Києві.

Процедура надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначались Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України від 07.07.2011 за № 109 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 № 912/19650 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок № 109).

Як вже було зазначено вище, департаментом містобудування та архітектури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.02.2014 видано ТОВ «НВП «Рестін» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Жилянській, 96 А в м. Києві.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження складаються з текстової та графічної частин.

У п. 9 текстової частини спірних містобудівних умов та обмежень у розділі «Загальні дані» «Містобудівні умови та обмеження» функціональне призначення земельної ділянки визначено як «територія середньоповерхової житлової забудови відповідно до Генерального плану м. Києва та проєкту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804».

У п. 10 цього розділу наведено в табличній частині основні технікоекономічні показники об`єкта будівництва, зокрема: кількість поверхів 3, 7, 6, 16 поверхів.

Пунктом 1 «Граничнодопустима висота будівель» розділу «Містобудівні умови та обмеження» визначено:

« встановити граничнодопустиму поверховість об`єкта згідно

ДБН 36092**, за умови дотримання інсоляційних вимог і нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд, висновків історикомістобудівного обґрунтування та відповідно до Генерального плану розвитку міста, розробленого інститутом «Київгенплан» АТ «Київпроєкт», затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804;

урахувати, що на суміжній території розташований Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького;

у разі проєктування об`єкту вище 50 м отримати погодження для визначення максимальної висоти Міноборони України, Укравіатрансу та Украероруху та підтвердити інсоляційним розрахунком стосовно оточуючої існуючої забудови».

При цьому, посилаючись на ДБН 36092** щодо встановлення граничнодопустимої поверховості об`єкта поза увагою залишилося те, що цими державними будівельними нормами не визначено обмеження поверховості будівель та їх граничної висоти в метрах.

Водночас Генеральним планом м. Києва передбачено, що малоповерхова житлова забудова має складатися з 13 поверхів, середньоповерхова житлова забудова 4-8 поверхів.

Разом з тим, згідно з п. 5.16 ДБН Б.1.116:2013 «Склад та зміст містобудівного кадастру», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України від 26.02.2013 № 73 (чинні з 01.09.2013), визначено такі види житлової забудови: загальна площа житлової багатоквартирної забудови малоповерхова

(13 поверхи); загальна площа житлової багатоквартирної забудови середньоповерхова (45 поверхів); загальна площа житлової багатоквартирної забудови багатоповерхова (всього, у тому числі 69 поверхів, 10 і вище поверхів).

Аналогічні показники розмежування мало, середньо та багатоповерхової забудови містяться також в ДБН Б.1.114:2012 «Склад та зміст детального плану території» (Додаток В). У цьому випадку згідно зі змістом виданих містобудівних умов та обмежень функціональне призначення земельної

ділянки територія житлової середньоповерхової забудови відповідно до Генерального плану м. Києва.

Оскільки п. 9 текстової частини спірних містобудівних умов та обмежень у розділі «Загальні дані» «Містобудівні умови та обмеження» містить посилання на віднесення земельної ділянки до території житлової середньоповерхової забудови відповідно до Генерального плану м. Києва, то п. 1 «Граничнодопустима висота будівель» розділу «Містобудівні умови та обмеження» з урахуванням вимог Порядку № 109 має чітко містити обмеження гранично допустимої висоти будівлі, а не мати загальне посилання щодо урахування вимог ДБН 36092**, які таких чітких обмежень не містять.

Також з огляду на визначення в п. 10 текстової частини спірних містобудівних умов та обмежень у розділі «Загальні дані» «Містобудівні умови та обмеження» щодо основних технікоекономічні показників об`єкта будівництва, зазначено зокрема про кількість поверхів 3, 7, 6, 16 поверхів, слід дійти висновку, що на час видачі цих містобудівних умов та обмежень намір забудовника був саме звести 16-поверховий будинок, що очевидно до середньоповерхової забудови не відноситься, а також свідчить про невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, якою є вказаний Генеральний план м. Києва.

При чому наміри щодо забудови земельної ділянки стосуються не лише загального цільового призначення земельної ділянки, а й конкретних параметрів об`єкта будівництва, які мають оцінюватися на відповідність заздалегідь відомим обмеженням забудови земельної ділянки, зокрема містобудівній документації на місцевому рівні.

Крім того, конкретні параметри об`єкта будівництва як складова частина намірів забудовника при наданні цих містобудівних умов та обмежень не було враховано, а було взято до уваги лише цільове призначення земельної ділянки.

Отже, у цьому випадку вбачається невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто запланований для будівництва об`єкт не відповідає затвердженим текстовим та графічним матеріалам містобудівної документації з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій м. Києва.

Як зазначалося вище, містобудівні умови та обмеження повинні складатися з текстової та графічної частин.

Графічна частина містобудівних умов та обмежень має містити: кадастрову довідку з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру за умови відсутності містобудівного кадастру); ситуаційний план місця розташування об`єкта будівництва; викопіювання з оновленої топографогеодезичної підоснови у масштабі 1:2000, надане замовником; викопіювання з містобудівної документації (п п. п п. «а»«г» п. 3.7 Порядку № 109).

Проте видані 12.02.2014 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Жилянській, 96 А в м. Києві графічної частини не містять.

Крім того, у п. 3 розділу «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» спірних містобудівних умов та обмежень зазначено, що «максимально допустима щільність населення (для житлової забудови) не розраховується».

Водночас п. 3 ДБН 360-92** передбачено, що розрахункову щільність населення на території житлового району рекомендується приймати від 110170 люд./га (малі міста) до 190-220 люд./га (найзначніші міста) відповідно для зон міста різної містобудівної цінності (периферійної і центральної).

Щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення слід приймати відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180450 люд./га.

Згідно з п. 3.6 ДБН 36092** при забудові вільних територій їх функціональнопланувальна і архітектурнопросторова організація, поверховість житлових будинків приймаються відповідно до архітектурно-планувальних особливостей і вимог забудови міста з урахуванням санітарно-гігієнічних, протипожежних, демографічних, архітектурно-композиційних та інших вимог, рівня інженерного обладнання, місцевих умов будівництва.

Між тим, наведений розрахунок застосування вказаних параметрів до намірів забудовника свідчить про неможливість їх дотримання та суттєве перевищення, що суперечить п. 3.4 Порядку № 109, який прямо містить вимогу щодо визначення в містобудівних умовах та обмеженнях такого показника, як максимально допустима щільність населення (для житлової забудови), і відповідність намірів забудовника вимогам законодавства має бути перевірена.

У подальшому зазначені містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які суперечать вимогами законодавства, були використані для виготовлення проектної документації на будівництво об`єкта по вул. Жилянській, 96 А в м. Києві.

Щодо проектної документації на будівництво об`єкта по вул. Жилянській, 96 А м. Києва вимогам законодавства у сфері охорони культурної спадщини та містобудівної діяльності, містобудівній документації, будівельним нормам, стандартам та правилам.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено в зоні охорони пам`ятки встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона та в зоні регулювання забудови діє спеціальний режим їх використання.

Статтею 32 цього Закону передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історикокультурних заповідників, історикокультурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

У межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (ч. 3 цієї статті Закону).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 затверджений Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць.

Цим Порядком також передбачено, що збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів, охорона і раціональне використання розташованих в їх межах нерухомих об`єктів культурної спадщини, збереження її містоформуючої ролі є пріоритетним напрямом містобудівної діяльності в межах історичних ареалів.

Пунктами 10, 14, 15 згаданої постанови закріплено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історикокультурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проєктування.

Створення нових об`єктів в межах охоронної зони Музею не повинно допустити порушення цілісності та природності території, суттєво змінити характеристики або внести істотні деформації у сприйняття традиційної архітектури, нематеріальної спадщини та інших видів культурного надбання, представлених в експозиції Музею.

У той же час, проєктування та будівництво об`єктів в межах охоронної зони Музею не повинно негативно впливати на сприйняття території, на яких розташовано експозицію Музею, та прилеглі зони, які мають яскраві ознаки типового історичного середовища. У зв`язку з наявністю спеціального режиму використання прилеглої до Музею території, яка має виключну культурну цінність і збереження якої є однією з основних завдань територіальної громади держави, територія в межах охоронних зон не могла і не може використовуватись, у тому числі для нового будівництва, без урахування вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, використання території в межах охоронних зон об`єктів культурної спадщини, у тому числі для здійснення нового будівництва, можливе тільки у виняткових випадках за проєктами, погодженими в порядку, визначеному законодавством.

Проте спірний проєкт будівництва на вул. Жилянській, 96 А в м. Києві зазначеним вимогам законодавства не відповідає, оскільки є новим будівництвом без обґрунтувань виключного (виняткового) випадку.

Зокрема, цим проєктом передбачено будівництво готелю Тподібної форми, яка складається з двох частин восьмиповерхової, яка зорієнтована на вулицю та чотириповерхової дворової умовною висотою 26,60 м, а також житлового шістнадцятиповерхового будинку висотою 45,15 м з паркінгом, які не мають нічого спільного із зазначеними об`єктами культурної спадщини, не вписуються в архітектурний ансамбль споруд і не тільки не спонукають до формування уявлення про історичне минуле, а навпаки, його паплюжать.

При цьому будинок на вул. Жилянській, 96 в м. Києві, який є об`єктом культурної спадщини, має висоту лише у 4 поверхи і внаслідок цього будівництва він буде закритий більш високими будинками, що заважатиме його оптимальному зоровому сприйняттю.

Також відповідно до розділу 5 «Функціонально-планувальна організація» Генерального плану м. Києва функціональнопланувальна організація столиці в проєктних межах передбачає формування компактних сельбищних і житлових районів, збалансованих за розселенням, місцями праці, обслуговування і рекреацією. Утворення сельбищновиробничих планувальних зон передбачає організацію взаємозумовлених угрупувань житлових, виробничих і ландшафтнорекреаційних районів. На проєктний період визначено 8 планувальних зон, а саме: 1 Центральна планувальна зона; 2 Південна планувальна зона; 3 Західна планувальна зона; 4 Північна планувальна зона; 5 Північна лівобережна планувальна зона; 6 Східна планувальна зона; 2 А Планувальна зона сельбищного району ХодосівкаПідгірці; 4 А Планувальна зона сельбищного району Вишгород. Перспективи функціональнопланувальної організації передбачають відтворення архітектурнохудожнього колориту Києва, збереження історикокультурної спадщини та історичного ландшафту Центральної планувальної зони з обмеженням висоти будівель, що споруджуються спеціальними обґрунтуваннями, але не вище 27 м від поверхні землі.

Отже, з метою відтворення архітектурнохудожнього колориту м. Києва, збереження історикокультурної спадщини та історичного ландшафту цими положеннями встановлено обмеження висоти будівель на рівні не вище 27 м від поверхні землі саме для об`єктів, розташованих у Центральній планувальній зоні.

Як зазначалося вище, земельна ділянка на вул. Жилянській, 96 А в м. Києві розташована саме в цій планувальній зоні.

Проте спірний проєкт будівництва передбачає умовну висоту будинку 45,15 м, що суперечить зазначеним положенням Генерального плану Києва.

Крім того, у спірному проєкті не враховані вимоги містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Жилянській, 96 А від 12.02.2014 щодо охорони культурної спадщини.

Зокрема, п. 12 передбачено отримання позитивного висновку Міністерства культури України; розгляд проєкту на засіданні Київської організації ради Українського товариства охорони пам`яток історії та культури; забезпечення збереження історичного цінного розпланування, забудови, впорядкування та ландшафту та предметів охорони об`єкта культурної спадщини, розташованих в кварталі проєктування; забезпечення видового розкриття об`єктів культурної спадщини та збереження композиційної значимості пам`яток з додержанням відповідності архітектури нових будинків і споруд пам`яткам.

Проте у спірному проєкті будівництва дані щодо виконання згаданих вимог відсутні.

Крім того, ДСТУ-Н Б В.1.216:2013 «Про визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва» встановлено вимоги та рекомендації щодо визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складеності об`єктів будівництва.

Відповідно до цих ДСТУ відмову слід розуміти як стан об`єкта, за якого неможливо використовувати об`єкт або його складову частину за функціональним призначенням. При визначенні характеристик можливих наслідків від відмови об`єкта враховують також можливі наслідки, які можуть настати для об`єктів, розташованих у зоні впливу.

Як зазначалось вище, спірний об`єкт будівництва розташований в охоронній зоні Музею та пам`яток історії, зоні регулювання забудови другої категорії, історичному ареалі м. Києва, проте у проєкті відсутні будьякі дані щодо впливу будівельних робіт на універсальну цінність цих об`єкта культурної спадщини, у тому числі місцевого значення, розташованого на вул. Жилянській, 96 в м. Києві, який розташований впритул до спірної земельної ділянки, а також трьох об`єктів культурної спадщини на вул. Саксаганського, 93, 95 Б, 97, у тому числі щодо загрози їх знищення, руйнування або пошкодження.

Зокрема, у розділі 5 проєктної документації «Оцінка можливостей втрати об`єкта культурної спадщини» лише зазначено, що офісножитловий та готельний комплекс розташований в охоронній зоні об`єктів культурної спадщини. Проте у проєкті відсутні будьякі відомості про можливі негативні наслідки для вищезазначених об`єктів культурної спадщини.

Тобто проєктом взагалі не передбачено оцінки можливої втрати вказаних об`єктів культурної спадщини, які є пам`ятками архітектури національного та місцевого значення, що є порушенням згаданих вимог містобудівного законодавства та законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Крім того, на час отримання ТОВ «НВР «Рестін» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318, п. 8 якої передбачалося, що опрацюванню проєктної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно було передувати розроблення історикомістобудівних обґрунтувань.

Також були чинними Методичні рекомендації щодо розроблення історикомістобудівних обґрунтувань, затверджені Міністерством культури України наказом від 17.02.2012 № 122.

Водночас видані 12.04.2011 історикомістобудівні обґрунтування, які передували розробленню проєкту «Будівництво житловоофісного комплексу з додатковими приміщеннями та паркінгом на вул. Жилянській, 96 А в межах історичних ареалів м. Києва» також цим вимогам не відповідають.

Так, у п. 4.4 «Характеристика об`єктів культурної спадщини, зон охорони пам`яток, історичного ареалу» не міститься інформація щодо визначених та затверджених меж та режимів використання зон охорони пам`яток, історичних ареалів, правила охорони та їх використання, незважаючи на те, що земельна ділянка на вул. Жилянській, 96 А у м. Києві розташована в межах зони охорони Музею, зоні регулювання забудови другої категорії, в історичному ареалі м. Києва, його Центральній планувальній зоні.

При цьому жодного посилання на згадані вище рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 23.12.1985 № 1013 «Про затвердження меж охоронної зони окремої частини вулиць Саксаганського та Жаданівського (нині Жилянська), де розташовані пам`ятки історії», яким затверджено межі охоронної зони Музею, і на розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історикокультурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», яким затверджено межі історикокультурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва, історикомістобудівне обґрунтування не містить і не зазначається про їх врахування при проєктуванні будівництва.

Також у п. 2 «Висновків» історикомістобудівного обґрунтування «гранично допустима висота і поверховість будинку (споруди)» зазначається інформація про можливість будівництва об`єкта до 23 поверхів, його граничну висоту до 83 метрів від рівня денної поверхні, тобто до 212 метрів в абсолютних величинах, без урахування того, що ділянка проєктування розташована в периферійній зоні Центрального історичного ареалу.

Більше того, історикомістобудівне обґрунтування будівництва зазначеного об`єкта від 02.04.2011 виготовлено з урахуванням містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Жилянській, 96 А в

м. Києві від 21.03.2011 № 2990/0/18/00911, які на час виготовлення проєктної документації щодо будівництва офісножитлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом на вул. Жилянській, 96 А в м. Києві, не діяли, ураховуючи, що Департаментом містобудування та архітектури 12.02.2014 видані інші містобудівні умови та обмеження забудови зазначеної земельної ділянки.

Отже суд наголошує на тому, що згадане історикомістобудівне обґрунтування також не відповідає вимогам вищезазначеного законодавства та не могло бути враховане при виготовленні проєктної документації.

З приводу проектної документації вимогам державних будівельних норм.

Нормативноправовими актами у сфері будівництва є державні будівельні норми, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно з вимогами ст. 16 Закону № 2780XII будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проєктів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природнокліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

З огляду на положення ч.ч. 1, 4 ст. 11 Закону України «Про будівельні норми» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.

У разі якщо у будівельних нормах є посилання на стандарти, то вони є обов`язковими до застосування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.06.2014 № 163 затверджено ДБН А.2.232012. Цими нормами також встановлено склад та зміст проєктної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будьякого призначення, їх комплексів або їх частин, лінійних об`єктів інженернотранспортної інфраструктури.

За вимогами п. 3.17 ДБН А.2.232012, проєктна документація це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємнопланувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Пунктом 3.11 ДБН А.2.232012 передбачено, що нове будівництво це будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженернотранспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

Проєктна документація на будівництво має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів та правил (п. 4.1 ДБН А.2.232012).

Проєкт розробляється для визначення містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об`єкта будівництва, його кошторисної вартості (п. 7.1 ДБН А.2.232012).

Цими нормами також визначено поняття охоронної зони, вимоги до складу, змісту, порядку розроблення, погодження та затвердження науковопроєктної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування.

За п. 1.5 ДБН Б.2.222008 охоронна зона це територія, що виділяється для збереження найближчого середовища пам`ятки, головним чи суттєвим елементом якого вона є, а також для створення оптимальних умов огляду пам`ятки, забезпечення належного її функціонування, охорони від вібрацій, забруднень, затоплення, підтоплення та інших негативних техногенних і природних впливів.

За п. 3.3.6.1 ДБН Б.2.222008 охоронна зона має охоплювати ділянки історичної забудови, вільні простори та ландшафти, які становлять характерне історичне середовище пам`ятки, а також кращі оглядові точки та

зони. До охоронної зони також мають бути віднесені території, необхідні для захисту пам`ятки від шкідливих техногенних і природних впливів. Охоронна зона повинна забезпечувати оптимальне зорове сприйняття пам`ятки. Мінімальне віддалення спостерігача від пам`ятки в охоронній зоні не повинне бути меншим двох горизонтальних або вертикальних розмірів пам`ятки, що забезпечує кут її сприйняття в 30°.

Пунктом 3.4.1.4 ДБН Б.2.222008 визначено перелік робіт, які можуть виконуватися в охоронній зоні за погодженням із відповідним органом охорони культурної спадщини, це: роботи, пов`язані зі збереженням, реабілітацією та відтворенням будинків і споруд, розпланування та впорядження, що формують історичне середовище пам`ятки; улаштування доріг і доріжок, в окремих випадках невеликих автостоянок, зовнішнього освітлення, озеленення та впорядження, розміщення реклами, встановлення інформаційних стендів та вітрин, які стосуються пам`ятки, та забезпечення інших форм благоустрою, викликаних умовами сучасного використання, але такими, що не порушують традиційного характеру середовища пам`ятки та природного ландшафту, що підпорядкований пам`ятці; земляні роботи, якщо вони не порушують середовища пам`ятки та наявних археологічних об`єктів; заміна підприємств, майстерень, складів, які виводять із зони, та будівель, які зносять, будинками та спорудами чи зеленими насадженнями, що не заважають візуальному сприйняттю та збереженню пам`ятки і не порушують її оточення вибіркові реконструкції і збільшення розмірів окремих будівель, які не порушують традиційного характеру середовища відповідно до розроблених і погоджених історикомістобудівних обґрунтувань.

При цьому можливість нового будівництва не повинно створювати загрозу знищення пам`яток культурної спадщини, передбачено лише у виключних випадках і тільки за проєктами, розробленими на основі історикомістобудівних обґрунтувань та погодженнями з відповідними державними органами охорони культурної спадщини.

Крім того, згідно з п. 3.4.1.5 ДБН Б.2.222008 в охоронній зоні заборонено будівництво, земляні роботи і впорядження, що порушують засади збереження пам`ятки та традиційного характеру її середовища.

Як зазначалося вище, земельна ділянка по вул. Жилянській, 96 А у м. Києві відповідно до п. 3.2.1 додатка № 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 перебуває в зоні регулювання забудови другої категорії, а також в охоронній зоні Музею.

Відповідно до п. 3.4.2.1 ДБН Б.2.222008 режим зони регулювання забудови визначає ступінь допустимих перетворень (мінімальні, обмежені, активні) на території зони.

При цьому п. 3.4.2.4 ДБН Б.2.222008 передбачено не закривати пам`ятку новобудовами та насадженнями зі сприятливих боків огляду та не допускати зведення нових будинків і споруд, які негативно впливають на композиційну значимість пам`ятки.

У зоні регулювання забудови також не дозволяється розміщувати об`єкти, що є дисгармонійними до середовища, яке охороняється (п. 3.4.2.6 ДБН Б.2.222008).

Будівництво, реконструкція, земляні та інші роботи в зоні регулювання забудови можуть здійснюватися лише за проєктами, погодженими відповідними органами охорони культурної спадщини та відповідними органами з питань містобудування та архітектури (п. 3.4.2.8 ДБН Б.2.222008).

Таким чином, аналіз наведених нормативноправових актів свідчить про те, що нове будівництво в охоронній зоні пам`яток культурної спадщини не повинно створювати загрозу для існування пам`яток культурної спадщини, порушувати засади збереження пам`ятки та традиційного характеру її середовища, можливе лише у виключних випадках та за обов`язкової згоди Міністерства, а також не повинно бути дисгармонійним до середовища, яке охороняється.

Проте спірна проектна документація щодо об`єкту по вул. Жилянській, 96 А у м. Києві суперечить вимогам ДБН Б.2.222008, оскільки передусім передбачає проведення будівництва у безпосередній близькості до будівлі Музею (по вул. Жилянській, 96 у м. Києві), що становить загрозу для знищення споруд згаданих пам`яток, у тому числі затоплення фундаменту, руйнування будівельних конструкцій, просідання споруди з утворенням тріщин і руйнуванням стін ураховуючи їх вік, технічний стан, який є вкрай незадовільним та конструктивні елементи, з яких вони виконані, що серед іншого підтверджується аналітичною запискою, складеною доктором геологічних наук, професором кафедри екології факультету природничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» Деревською К.І. від 04.01.2023 № 62/13).

Так, п. 11.3 ДБН 36092** передбачено, що будинки, споруди, пам`ятні місця, пов`язані з найважливішими історичними подіями у житті народу, з розвитком суспільства і держави, науки і техніки, культури і побуту народів, з життям видатних політичних, державних і військових діячів, народних героїв, діячів науки, літератури, мистецтва підлягають охороні.

Поряд з будинками та спорудами пам`ятками історії та культури при проєктуванні необхідно зберігати цінне історичне планування та забудову поселень, цінний природний ландшафт і пам`ятки природи, видові точки і зони, звідки розкриваються види на пам`ятки та їх комплекси (п. 11.4 ДБН 36092**).

Згідно з п. 11.4 ДБН 36092** при плануванні і забудові міських поселень необхідно врахвувати зони охорони пам`яток історії та культури: охоронні зони, до яких входять території пам`яток (земельні ділянки пам`яток в їх історичних та природних межах) з доповненням ділянок прилеглих територій, у межах яких забезпечується фізична схоронність пам`яток та їх найближчого історичного оточення (середовища), а також оптимальні умови здорового сприймання пам`яток (у межах 350500 м). У місцях концентрації пам`яток різних видів, об`єднаних спільністю планування, історичного середовища, ландшафту встановлюються групові (комплексні) охоронні зони.

Необхідно суворо дотримуватися режимів зон охорони, конкретизованих стосовно специфіки населеного пункту. У цілому на заповідні території та охоронні зони поширюється принцип регенерації середовища (п. 11.9 ДБН 36092**).

Крім того, згідно з п. 11.10 ДБН 36092** для комплексних охоронних зон передбачено збереження історичного планування і забудови, історичного середовища і ландшафту, виведення промислових підприємств, майстерень, складів та інших дисгармоніюючих споруд, які здійснюють фізичну та естетичну шкоду пам`яткам та їхньому середовищу. Не допускається прокладання комунікацій для транзитного транспорту, підземних інженерних мереж загальноміського значення, улаштування повітряних ліній електропередачі, установлення торговельних кіосків, рекламних щитів та інших споруд, що порушують сприймання пам`яток і навколишнє історичне середовище. Слід передбачати тільки відновлювальнореставраційні, консерваційні та ремонтні заходи, роботи щодо використання пам`яток і навколишньої історичної забудови, благоустрій території.

Нове будівництво може здійснюватися у межах завдань щодо доповнення характеру середовища, що склалося історично, у тісному планувальному, масштабному та архітектурному погодженні з оточенням.

Отже, при плануванні нового будівництва в охоронних зонах необхідно не лише дотримуватись вимог щодо охорони пам`яток культурної спадщини зазначених у нормативноправових документах та законодавстві України, а й обґрунтувати саме винятковість нового будівництва, тобто потреби його здійснення в охоронних зонах.

У постанові Верховного Суду України від 22.02.2015 у справі № 910/3460/14 (№ 344гс15) викладено правовий висновок, згідно з яким на землях історикокультурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню, а в межах історичної охоронної зони дозволено будівництво лише особливо важливих споруд у виключних випадках, а спорудження будьяких інших будівель (офісних, житлових), які не належать до особливо важливих споруд, є протиправним.

Крім того, у проєкті не враховано вимоги п. 3.13 ДБН 36092** щодо дотримання відстані між житловими будинками, житловими і громадськими, яка повинна прийматися на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог, крім того, і від гаражів (додаток 3.1). Ураховуючи протипожежні вимоги, відстань між будинками не може бути меншою ніж 6,9 м.

Також нормами ДБН 36092** передбачено, що між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2 3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків не менше 15 м.

Проте у спірному проєкті вказані норми щодо розриву відстаней між будинками не дотримано. Відстань між будівлею готелю та будинком на АДРЕСА_1 , на торцевій стороні якого є вікна, передбачено лише в 1,70 м, що не тільки позбавляє нормальних умов проживання та користуватися прибудинковою територією, а й становить пожежну небезпеку і може призвести до руйнації та знищення пам`ятки місцевого значення загалом.

Крім того, у п. 3 спірних містобудівних умовах і обмеженнях зазначено, що «Максимально допустима щільність населення (для житлової забудови) не розраховується.

Водночас п. 3.7 ДБН 36092** передбачено, що розрахункову щільність населення на території житлового району рекомендується приймати від 110170 люд./га (малі міста) до 190220 люд./га (найзначніші міста) відповідно для зон міста різної містобудівної цінності (периферійної і центральної).

Щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення слід приймати відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180450 люд./га».

Зі спірного проєкту будівництва вбачається, що в будинку планується розташувати 70 квартир, офісні приміщення та готель на 70 номерів, що з урахування обслуговуючого персоналу перевищить 450 люд/га на земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 0,5401 га.

Отже, цей показник не відповідатиме п. 3.7 ДБН 36092** і буде перевищений.

Також спірним проєктом не дотримано організацію пакувальних місць для автотранспорту. Так, ДБН 36092** (таблиці 7.4, 7.6) визначено необхідність конкретизації при розробленні проєктної документації на будівництво житлових комплексів та окремих житлових будинків потреби в машиномісцях для цих будинків та тип гаража чи відкритої автостоянки, а також прийняття визначеної розрахункової кількості машиномісць на автостоянках і в гаражах біля громадських комплексів, закладів, окремих будинків і споруд масового відвідування, зокрема, для готелей від 10 до 20 машиномісць, а для житлових будинків, що розміщуються у центральній зоні міста, для постійного зберігання автомобілів з розрахунку 0,51 машиномісце для квартири в залежності від кількості кімнат.

У той же час у спірному проєкті будівництва запроєктовано 70 квартир, а паркінг лише на 24 машиномісць, готель на 70 номерів, а паркінг на 6 машиномісць з врахуванням машиномісць для персоналу готелю і тільки 2 машиномісця для офісних приміщень, що є явно недостатнім для такої кількості об`єктів нерухомості.

Щодо відповідності проектної документації вимогам містобудівної документації на місцевому рівні Генеральному плану м. Києва.

Також згідно із ч. 1 ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Український класифікатор цільового використання землі, затверджений листом Держкомзему України від 23.04.1998 № 548 (чинним до 15.02.2011) виділяв серед земель населених пунктів землі культури (код 1.12.4) та землі житлової забудови і громадського призначення (код 1.13.3), які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Статтею 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, що призначена для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, є генеральний план населеного пункту, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За інформацією Київської міської ради від 06.10.2022 № 0570202/1-12116 затверджені в установленому порядку детальний план та план зонування території, обмеженої вулицями Жилянською, Саксаганського, Паньківською та Льва Толстого, відсутні.

Генеральним планом м. Києва (ст. 27 Основних положень) передбачено, що максимальна висота забудови в Центральній планувальній зоні м. Києва складає 27 м.

Зона багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови (Ж-3) передбачає розташування виключно багатоквартирних житлових будинків, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування, некомерційних комунальних об`єктів, а також окремих об`єктів загальноміського значення, що відповідає цільовому призначенню земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код 02.03).

Відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації від 29.08.2022 № 055-4939 та долученого до неї витягу з містобудівного кадастру земельна ділянка за адресою вул. Жилянська, 96-А, м. Київ знаходиться у зоні малої та середньоповерхової забудови, де допускається будівництво 3-7-поверхових будівель і споруд.

Натомість Товариством заплановано будівництво двосекційного багатоповерхового комплексу висотою 8 та 16 поверхів, яке не відповідає вимогам містобудівної документації.

Таким чином, проєктування та будівництво вказаного об`єкту на вул. Жилянській, 96 А в м. Києві не враховує вже існуючу історичну забудову, розміщену в охоронній зоні Музею, існування якої передбачає відновлення музейної території як унікальної історичної частини м. Києва, а тому створює загрозу функціонуванню Музею та може мати наслідком його руйнування та втрату об`єктів культурної спадщини як територіальною громадою, так і державою загалом.

У зв`язку з вищенаведеним слід дійти висновку, що ДАБІ України, отримавши документи, подані ТОВ «НВП «Рестін» для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, повинна була перевірити, чи можуть на вказаній території проводитися роботи, зазначені в проєктній документації, та чи погоджено будівництво з органами культурної спадщини.

Натомість ураховуючи вищевикладене у сукупності слід дійти висновку про наявність підстав для відмови ДАБІ України у наданні дозволу на виконання будівельних робіт з підстав, передбачених п. п. 2, 3 ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Внаслідок незаконної видачі дозволу на виконання будівельних робіт були порушені законні інтереси держави та територіальної громади на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантовані ст. 54 Конституції України.

Більше того, як зазначалося вище таке будівництво взагалі може призвести не тільки до втрати цією пам`яткою історикокультурного значення, а й до її повної руйнації та втрати для майбутніх поколінь.

Наведене підтверджується листами Музею від 19.07.2022 № 060/3945, направленим Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у зв`язку з розглядом листа Офісу Генерального прокурора від 05.07.2022 № 15/3/390 вих22, та від 28.09.2022 № 67, у яких зазначено, що масштабне будівництво на ділянці на вул. Жилянській, 96 А в м. Києві, впритул до музейної садиби на вул. Жилянській, 96 в м. Києві, може призвести до повної руйнації цієї пам`ятки. Крім того, початок будівельних робіт може завдати шкоди й іншим пам`яткам, розташованим на території Музею: будинкам по вул. Саксаганського, 97 (Музей Лесі Українки) та Саксаганського, 95 (Музей Миколи Лисенка) м. Києва, адже призведе до підняття ґрунтових вод, а відповідно й до підтоплення цих пам`яток.

Про вкрай негативний вплив запланованого будівництва на Музей зазначається також в аналітичній записці, складеній доктором геологічних наук, професором кафедри екології факультету природничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» Деревською К.І. від 04.01.2023 № 62/13, яка звертає увагу на те, що що проведення підготовчих та будівельних робіт впритул до території Музею негативно вплине на навколишнє середовище та стан будинків, що входять до його складу, оскільки такі дії є джерелом забруднення, вібрації і тиску на ґрунти, рослинний покрив та ґрунтові води локації.

Враховуючи результати обстеження будівлі Музею (по вул. Жилянській, 96 у м. Києві) щодо її технічного стану, який є вкрай незадовільним, а також з огляду на її вік, стан, конструктивні елементи, з яких вона виконана, науковець стверджує, що будівля Музею є вкрай чутливою до будь-яких змін навколишнього середовища, вологості та вібрацій, тому проведення підготовчих та будівельних робіт у безпосередній близькості до території Музею становить невиправну загрозу для згаданої пам`ятки.

Окрім того, проведення будівництва в безпосередній близькості до території Музею становить істотну загрозу для існування споруд згаданих пам`яток затоплення фундаменту, руйнування будівельних конструкцій, просідання споруди з утворенням тріщин і руйнуванням стін.

Крім того, про невідповідність запроєктованого будівництва вимогам містобудівної документації зазначено у листі Українського державного інституту культурної спадщини від 10.02.2023 № 01-05/02.

Водночас про знаходження спірної ділянки в межах зон охорони і заборона будівництва у них, а також настання негативних наслідків для будівлі по вул. Жилянській, 96 внаслідок будівельних робіт стверджується і у листі головного архітектора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», члена Національної спілки архітекторів України Якова Діхтяра від 15.05.2023.

З огляду на викладене суд вважає, що ураховуючи те, що зазначена проектна документація «Будівництво офісно-житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_1 » вимогам законодавства не відповідає, то надання її до ДАБІ для отримання дозволу на проведення будівельних робіт, не може мати наслідком обов`язковість видачі ДАБІ такого дозволу замовнику.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність вимогам законодавства документів поданих замовником до ДАБІ для отримання дозволу на проведення будівельних робіт відповідно, свідчить про відсутність законних та обґрунтованих підстав для надання замовнику відповідного такого дозволу.

Щодо будівництва в межах історичного ареалу міста, охоронних зон і зон регулювання забудови пам`яток з урахуванням розташування земельної ділянки по вул. Жилянській, 96 А м. Києва.

Верховний Суд направляючи на новий судовий розгляд справу № 640/13105/21 у постанові від 06.12.2023 вказав, що судам необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду у справі № 640/8728/21, дослідити в яких межах відповідно до Генерального плану м. Києва розташована земельна ділянка, на якій відбувається «Будівництво офісно-житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_1 » та чи віднесена вона до зон охорони і меж історичного ареалу.

З урахуванням вимог цієї постанови Касаційного адміністративного суду у справі № 640/13105/21 під час нового судового розгляду суд встановив, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташована в історичному ареалі м. Києва та його Центральні планувальній зоні, в охоронній зоні Музею, зоні регулювання забудови другої категорії, що свідчить про необхідність неухильного дотримання особливого режиму регулювання забудови, а також вимог законодавства про охорону культурної спадщини під час розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію чи капітальний ремонт об`єктів і проведення підготовчих та будівельних робіт на цій території.

При цьому, необхідно звернути увагу, що установлення зон охорони пам`яток визначає заборону та неможливість проведення нового будівництва на вказаній земельній ділянці без неухильного дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини з огляду на таке.

З фактичних обставин вбачається, що Музей є комплексною пам`яткою та пам`ятковим ансамблем, а відповідна територія є територією пам`ятки.

У 2006 році земельну ділянку площею 1,0181 га на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 97-В в м. Києві на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 № 395/452 передано в постійне користування Музею.

Розташування земельної ділянки на АДРЕСА_1 в межах охоронної зони Музею та зони регулювання забудови, визначених рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 23.12.1985 № 1013, також підтверджується кореляцією, проведеною Інститутом географії Національної академії наук України.

Зокрема, земельні ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 8000000000:72:082:0019) (надана ТОВ «НВП «Рестін») і на АДРЕСА_1 та вул. Саксаганського, 93, 93 Б, 95, 97, 97 В у м. Києві (кадастровий номер: 8000000000:72:082:0002) (надана Музею) є суміжними та не накладаються.

Також земельна ділянка на вул. Жилянській, 96 А в м. Києві (кадастровий номер: 8000000000:72:082:0019) повністю розташована в межах зони регулювання забудови та частково в межах охоронної зони Музею згідно зі Схемою меж охоронної зони окремої частини вулиць Саксаганського та Жаданівського, де розташовані пам`ятки історії, затвердженою рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 23.12.1985 № 1013 (частини вулиць Саксаганського та Жилянської у м. Києві, на яких розташовані пам`ятки історії, зокрема будинки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , 101 на вул. Саксаганського та будинок № 96 на вул. Жилянській в м. Києві).

Перебування спірної земельної ділянки в охоронній зоні Музею, зоні регулювання забудови ІІ категорії та у межах історичного ареалу м. Києва і його Центральній планувальній зоні підтверджується інформацією Департаменту охорони культурної спадщини від 02.08.2022 № 066-1115, Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації від 29.08.2022 № 055-4939, графічними матеріалами Генерального плану м. Києва та схемою, долученою до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 23.12.1985 № 1013, а також висновками незалежного спеціаліста ОСОБА_4 від 28.09.2022.

Крім того, про знаходження спірної ділянки в межах зон охорони і заборона будівництва у них, а також настання негативних наслідків для будівлі по вул. Жилянській, 96 внаслідок будівельних робіт стверджується і у листі головного архітектора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», члена Національної спілки архітекторів України Якова Діхтяра від 15.05.2023.

Отже, земельна ділянка на вул. Жилянській, 96 А в м. Києві розташована в межах зони охорони Музею, зоні регулювання забудови другої категорії, в історичному ареалі м. Києва, в його Центральній планувальній зоні та впритул межує з будинком АДРЕСА_1 , який є пам`яткою місцевого значення, режимним середовищем і містить заборону на здійснення нового будівництва, крім виключних випадків і тільки за проєктами, розробленими на основі історикомістобудівних обґрунтувань та погодженими з відповідними державними органами охорони культурної спадщини, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 23.12.1985 № 1013 затверджено межі охоронної зони Музею (частини вулиць Саксаганського та Жаданівського в м. Києві, на яких розташовані пам`ятки історії, зокрема будинки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 на АДРЕСА_2 та будинок АДРЕСА_1 ), з урахуванням якого земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває в охоронній зоні Музею.

З огляду на історичну цінність Музею, згідно з п. 2 цього рішення виконавчого комітету в межах охоронної зони цих пам`яток заборонено проведення нового будівництва та знесення будинків без погодження з уповноваженим органом.

У подальшому розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва.

Згідно з пп. 3.2.1 додатку № 1 до цього розпорядження вулиця Жилянська у м. Києві розташована в зоні регулювання забудови другої категорії. Пунктом 6 додатка № 2 до цього розпорядження передбачено, що в межах охоронних зон забороняється проведення земляних, будівельних робіт без дозволу управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища.

При цьому згідно з п. 7 додатка № 2 до зазначеного розпорядження при створенні об`єктів архітектури поряд із пам`ятками історії та культури при проєктуванні необхідно зберігати історичну планувальну структуру, цінний природний ландшафт, видові точки і зони, звідки розкриваються види на пам`ятки та їх комплекси (пп. 7.1 цього додатка); передбачати спадкоємність в архітектурномістобудівному розвитку населеного місця, враховувати особливості історичного середовища (комплекс планування, яке склалося, і відповідної йому забудови, яке характеризується специфічними для конкретного місця і етапів його розвитку співвідношенням об`ємів архітектурних споруд і відкритих просторів, умовами зорового сприйняття пам`яток та їх комплексів, зв`язками з природним ландшафтом) (пп. 7.2 згаданого додатка).

Також передбачено, що в архітектурних охоронних зонах повинна зберігатися стара планувальна структура та історична забудова. Дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд за індивідуальними проєктами, що регламентуються по висоті з урахуванням архітектурної та масштабної ув`язки з існуючою забудовою і загальним силуетом міста.

У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21 підтверджено, що межі історичного ареалу м. Києва визначені Генеральним планом м. Києва, який є головним планувальним документом, що містить принципові рішення щодо збереження історико-культурної спадщини.

Генеральним планом м. Києва, визначено межі історичних ареалів м. Києва. Відповідно до його графічних матеріалів об`єкт будівництва офісножитлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом на вул. Жилянській, 96 А у м. Києві розташований в межах історичного ареалу м. Києва та його Центральній планувальній зоні.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.05.2006 «Про захист історико-культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва» заборонено розміщення і проєктування висотних будинків у межах Центральної планувальної зони м. Києва, визначеної Генеральним планом м. Києва.

У межах центрального історичного ареалу м. Києва, затвердженого у складі Генерального плану м. Києва, висотні параметри кожного об`єкта архітектури повинні визначатися в кожному конкретному випадку історикомістобудівним обґрунтуванням, а проєкти будівництва об`єктів архітектури мають проходити попереднє громадське обговорення з обов`язковим залученням громадських організацій сфери архітектури та охорони культурної спадщини, до прийняття щодо них відповідних рішень мають оприлюднюватись у засобах масової інформації в установленому порядку.

Проте проєктною документацією «Будівництво офісно-житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_1 » передбачено будівництво офісно-готельного комплексу, який не має нічого спільного з вищезазначеними об`єктами культурної спадщини, не вписується в архітектурний ансамбль споруд і не тільки не спонукає до формування уявлення про історичне минуле, а навпаки, його спотворює.

Як зазначено вище, проектна документація об`єкта «Будівництво офісно-житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_1 » розроблена без урахування особливостей та обмежень місця розташування земельної ділянки для будівництва офісно-житлового комплексу, вимог Генерального плану м. Києва, рішень виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» (з урахуванням змін, внесених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979) та від 23.12.1985 № 1013 «Про затвердження меж охоронної зони окремої частини вулиць Саксаганського та Жаданівського, де розташовані пам`ятки історії».

Розміщення впритул до пам`яток місцевого та національного значення багатоповерхового об`єкта, запроєктованого до будівництва позивачем по

вул. Жилянській, 96-А у м. Києві, спотворюватиме їх характерне історичне середовище та перешкоджатиме створенню оптимальних умов огляду пам`ятки, забезпечення належного її функціонування, охорони від вібрацій, забруднень, затоплення, підтоплення та інших негативних техногенних і природних впливів.

У постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 910/3460/14 викладено правовий висновок, згідно з яким на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню, а в межах історичної охоронної зони дозволено будівництво лише особливо важливих споруд у виключних випадках, а спорудження будь-яких інших будівель (офісних, житлових), які не належать до особливо важливих споруд, є протиправним.

Нормативно-правовими актами у сфері будівництва є державні будівельні норми, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, застосування яких у силу положень ст. 11 Закону України «Про будівельні норми» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність тощо.

Зокрема, заборони нового будівництва в межах охорони пам`яток історії визначені ДБН Б.2.222008 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науковопроєктної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування» та в ДБН 36092** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 36092**», ДБН А.2.232012 «Склад та зміст проєктної документації на будівництво», ДБН Б.1.116:2013 «Склад та зміст містобудівного кадастру», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного необхідно зауважити, що внаслідок реалізації запроєктованого будівництва огляд будинку по вул. Жилянській, 96 у м. Києві (пам`ятка), який має висоту лише 4 поверхи, буде закритий більш високими будинками, що заважатиме оптимальному зоровому сприйняттю пам`ятки культурної спадщини.

Окрім того, під час розроблення проєктної документації спірного об`єкта не ураховано вимоги п. 3.13 ДБН 360-92 щодо дотримання відстані між житловими будинками, житловими і громадськими, які повинні прийматися на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог, крім того, і від гаражів (додаток 3.1).

Зокрема, нормами ДБН 360-92 передбачено, що між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2 - 3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м. З урахуванням протипожежних вимог відстань між будинками не може бути меншою ніж 6,9 метрів.

Проте у розробленій проєктній документації спірного об`єкта вказані норми не дотримано.

Передбачена відстань між будівлею готелю та будинком по вул. Жилянській, 96 м. Києва - лише 1 м, що не тільки позбавляє мешканців будинків на користування прибудинковою територією, а й становить пожежну небезпеку і може спричинити руйнацію та знищення пам`ятки місцевого значення в цілому.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 у справі № 910/15932/14 щодо правовідносин, пов`язаних з порушенням вимог пам`ятко-охоронного законодавства при проєктуванні робіт на будинку, який є пам`яткою історії, наслідком чого може стати її руйнування, зазначивши, що при будівництві житлових та громадських будинків в існуючих житлових кварталах необхідно передбачати забезпечення нормальних умов експлуатації існуючої забудови з урахуванням вимог визначених державними будівельними нормами.

Отже, проєктна документація об`єкта «Будівництво офісно-житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96 А у Голосіївському районі міста Києва» вищезазначеним вимогам законодавства не відповідає, оскільки, серед інших порушень, не містить обґрунтувань щодо виключного випадку, суперечить положенням Генерального плану м. Києва та не погоджена відповідним Міністерством, а також є дисгармонійним до висоти об`єктів культурної спадщини, не забезпечить їх видове розкриття, порушить композиційну значимість Музею, а також може призвести не тільки до позбавлення цієї пам`ятки історико-культурного виду, але й до її повної руйнації і втрати для майбутніх поколінь.

Наведене підтверджується листом Музею від 19.07.2022 № 060/39-45, адресованим Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якому зазначено, що «масштабне будівництво на ділянці Жилянська, 96 А у м. Києві впритул до музейної садиби призведе до підняття ґрунтових вод, а, відповідно, й до підтоплення пам`яток. Непоправної шкоди вищезгадане будівництво може завдати будівлі за адресою по вул. Жилянській, 96, а також меморіальним будинкам по вул. Саксаганського, 97 та АДРЕСА_4 . До проведення реставрації меморіального будинку будівництво фактично впритул до нього може призвести до повної руйнації пам`ятки».

Про вкрай негативний вплив запланованого будівництва на Музей зазначається також в аналітичній записці, складеній доктором геологічних наук, професором кафедри екології факультету природничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» Деревською К.І. від 04.01.2023 № 62/13.

Зокрема, у ній вказано, що проведення підготовчих та будівельних робіт впритул до території Музею негативно вплине на навколишнє середовище та стан будинків, що входять до його складу, оскільки такі дії є джерелом забруднення, вібрації і тиску на ґрунти, рослинний покрив та ґрунтові води локації.

Враховуючи результати обстеження будівлі Музею (по вул. Жилянській, 96 у м. Києві) щодо її технічного стану, який є вкрай незадовільним, а також з огляду на її вік, стан, конструктивні елементи, з яких вона виконана, науковець стверджує, що будівля Музею є вкрай чутливою до будь-яких змін навколишнього середовища, вологості та вібрацій, тому проведення підготовчих та будівельних робіт у безпосередній близькості до території Музею становить невиправну загрозу для згаданої пам`ятки.

Окрім того, проведення будівництва в безпосередній близькості до території Музею становить істотну загрозу для існування споруд згаданих пам`яток затоплення фундаменту, руйнування будівельних конструкцій, просідання споруди з утворенням тріщин і руйнуванням стін.

Також, щодо висновку про невідповідність запроєктованого будівництва вимогам містобудівної документації зазначено у листі Українського державного інституту культурної спадщини від 10.02.2023 № 01-05/02.

Водночас про знаходження спірної ділянки в межах зон охорони і заборона будівництва у них, а також настання негативних наслідків для будівлі по вул. Жилянській, 96 внаслідок будівельних робіт стверджується і у листі головного архітектора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», члена Національної спілки архітекторів України Якова Діхтяра від 15.05.2023.

Резюмуючи вказане суд приходить до висновку, що, за наявною містобудівною документацією та висновками незалежних спеціалістів, переважна частина спірної ділянки розташована в межах охоронної зони пам`ятки належить до земель історико-культурного призначення, вона не могла передаватися у користування з іншою метою.

Таким чином суд вважає, що вказана територія, у тому числі земельна ділянка на АДРЕСА_1 є режимним середовищем, містить обмеження щодо забудови та охороняється нарівні з цим об`єктом культурної спадщини, а також передбачає додаткові гарантії для його збереження.

Окрім того, суд зауважує, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.05.2006 «Про захист історико-культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва» заборонено розміщення і проєктування висотних будинків у межах Центральної планувальної зони м. Києва, визначеної Генеральним планом м. Києва та передбачено обов`язок забудовників у разі наявності таких намірів провести попередні громадські слухання.

Аналогічні вимоги закріплені у виданих позивачу містобудівних умовах і обмеженнях (п. 5), а також у погодженні Державної служби з питань національної культурної спадщини до проєкту відведення земельної ділянки (останній абзац листа від 27.01.2009).

Однак попереднє обговорення проєкту будівництва не проводилось та проєктні пропозиції у засобах масової інформації не оприлюднювались.

Таким чином, сукупний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про те, що нове будівництво в охоронній зоні пам`яток культурної спадщини можливе лише у виключних випадках і за обов`язкової згоди Міністерства, а також не повинно порушувати інтереси територіальної громади міста і держави у сфері забезпечення охорони культурної спадщини, у тому числі створювати загрозу функціонуванню чи знищенню об`єктів культурної спадщини та існуванню історико-культурного середовища на відповідній території.

Отже, територія в межах охоронних зон не могла й не може використовуватись, зокрема для нового будівництва, без урахування вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що ДАБІ, отримавши документи, подані ТОВ «НВП «Рестін» для видачі дозволу на виконання будівельних робіт, зобов`язана була перевірити, чи можуть на вказаній території проводитися роботи, зазначені в проєктній документації, та чи погоджено будівництво з органами культурної спадщини.

Враховуючи вищевикладене у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови ДАБІ України у наданні дозволу на виконання будівельних робіт з підстав, передбачених п. п. 2, 3 ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже у спірних правовідносинах ДАБІ України неправомірно видано

ТОВ «НВП «Рестін» дозвіл на виконання будівельних робіт, оскільки подані ним документи не відповідають вимогам законодавства, а сам проєкт суперечить вимогам законодавства у сфері культурної спадщини, містобудівній документації, будівельним нормам, стандартам та правилам.

Внаслідок незаконної видачі дозволу на виконання будівельних робіт були порушені законні інтереси держави та територіальної громади на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантовані ст. 54 Конституції України.

До того ж, як вже зазначено вище, згідно змісту резолютивної частини Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 року по справі № 910/2389/23 постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Рестін" (вул. Панаса Мирного, 11, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 22956638) повернути територіальній громаді міста Києва земельну ділянку площею 0,5401 га з кадастровим номером 8000000000:72:082:0019 за адресою вул. Жилянська, 96-А у м. Києві.

Щодо доводів представника ДІАМ про те, що вона не є правонаступником ДАБІ.

Статтею 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 3038-VI) поняття «державний архітектурнобудівельний нагляд» визначено як сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Повноваженнями щодо здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду наділено ДАБІ та її структурні підрозділи.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Частиною 5 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад у межах делегованих цим Законом державних повноважень є підконтрольними центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а їхні рішення можуть бути розглянуті в порядку державного архітектурно-будівельного нагляду або оскаржені до суду.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурнобудівельного контролю та нагляду» від 13.03.2020 № 219 утворено Державну інспекцію містобудування України (далі ДІМ України) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій України (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурнобудівельного контролю та нагляду.

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України також затверджено Положення про Державну інспекцію містобудування України, згідно з ч. ч. 14 якого ДІМ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Основним завданням ДІМ України було визначено реалізацію державної політики з питань державного архітектурнобудівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурнобудівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил своїми територіальними органами, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурнобудівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності, а також за діяльністю органів, що здійснюють сервісну функцію та функцію технічного регулювання у сфері містобудування.

ДІМ України відповідно до покладених на неї завдань уповноважена: проводити перевірки щодо законності рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду, та видавати обов`язкові до виконання приписи, зокрема щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності об`єктами нагляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 422 утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи ДІАМ України.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.05.2020 до цього реєстру внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи ДІАМ України та присвоєно ідентифікаційний код 43615901.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1340 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурнобудівельного контролю та нагляду» від 13.03.2020 № 219, якою змінено назву органу «ДІМ України» на «Державна інспекція архітектури та містобудування України».

У подальшому, 20.05.2021, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1340 внесено запис про утворення ДІАМ.

Отже, відбулася не «повна ліквідація» ДАБІ, а її реорганізація в ДІАМ.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд 30.11.2022 при розгляді справи № 640/15797/21.

Крім того, Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 у справі № 21-8а14, від 27.05.2014 у справі № 21-108а14, на які посилається Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 у справі № 140/90/20, також наголосив на тому, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Слід зазначити, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва.

Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, у яких оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій узагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15) та 13.03.2019 (справа № 524/4478/17).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

При цьому, можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне)

правонаступництво це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» визначено: «Погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду».

Відповідно до абз. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів від 19.08.2015 № 671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю» (у редакції від 15.09.2021) органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та продовжують здійснювати повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю після початку здійснення відповідних повноважень та виконання відповідних функцій Державною інспекцією архітектури та містобудування.

Із системного аналізу положень зазначеного законодавства вбачається, що ДІАМ та її структурні підрозділи є правонаступниками ДАБІ та її структурних підрозділів відповідно.

Тобто ДІАМ наділена функціями та повноваженнями, які були притаманні ДАБІ, і є її інституційним правонаступником, оскільки органи державної влади продовжують функціонувати в інтересах Українського народу та реалізовувати свої повноваження, виконувати завдання і функції, визначені у Конституції України, незалежно від цих змін, якщо тільки цими змінами не передбачено істотну (докорінну) зміну їх конституційного статусу, у тому числі їх ліквідацію (аналогічний висновок щодо принципу інституційної безперервності викладений у рішенні Конституційного Суду України (Велика палата) від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020).

Отже, твердження відповідача 2 про відсутність передбаченого порядку правонаступництва ДІАМ є безпідставним.

Щодо позиції стосовно неможливості скасування судом дозволу на виконання будівельних робіт.

Так, за ч. 1 ст. 37 Закону № 3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок № 466).

Відповідно до п. 2 Порядку № 466 станом на 31.12.2013 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та видачі замовнику інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

При цьому дозвіл на виконання будівельних робіт, що надає право на виконання будівельних робіт, є чинним до завершення будівництва.

Пунктами 17-21 Порядку № 466 передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт (далі дозвіл) щодо об`єкта, проєкт якого затверджено Кабінетом Міністрів України, який розміщено на території кількох регіонів або вплив (відповідно до проєктної документації) від діяльності якого після прийняття в експлуатацію буде поширюватися на два і більше регіони (Автономна Республіка Крим, області, м. Київ та м. Севастополь), видається Держархбудінспекцією, а щодо іншого об`єкта її територіальним органом за місцезнаходженням об`єкта на безоплатній основі.

До заяви додаються разом з іншими документами і проєктна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку.

Інспекція протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову в його видачі.

При цьому ч. 1 ст. 31 Закону № 3038VI передбачено, що проєктна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» (ч. 4 ст. 37 Закону № 3038-VI).

Поряд з цим згідно з ч. 6 ст. 37 Закону № 3038-VI дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурнобудівельного контролю у разі подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником, а також на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт.

Водночас відповідно до ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється за заявою замовника або за рішенням суду.

Тобто містобудівні умови та обмеження і дозвіл на виконання будівельних робіт не можуть бути самостійно скасовані органом, до відання якого належить здійснення контролю та/або нагляду за суб`єктами містобудівної діяльності

Отже, однією з підстав відмови в наданні дозволу на здійснення будівельних робіт є невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Разом з тим поза увагою представника відповідача залишилися факти, що документи, подані ТОВ «НВП «Рестін» для видачі дозволу на виконання будівельних робіт, вимогам законодавства у сфері охорони культурної спадщини, державних будівельних норм, містобудівної документації на місцевому рівні Генеральному плану м. Києва, затвердженому рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, не відповідають оскільки, серед іншого, проєктування та будівництво вказаного об`єкта на вул. Жилянській, 96-А в м. Києві не враховує вже існуючу історичну забудову, розміщену в охоронній зоні Музею, наявність якої передбачає відновлення музейної території як унікальної історичної частини м. Києва, а тому створює загрозу функціонуванню Музею та може мати наслідком втрату об`єктів культурної спадщини як територіальною громадою, так і державою загалом.

Таким чином, у спірних правовідносинах ДАБІ неправомірно видано ТОВ «НВП «Рестін» дозвіл на виконання будівельних робіт, оскільки подані ним документи не відповідають вимогам законодавства, а проєкт суперечить вимогам законодавства у сфері культурної спадщини, містобудівній документації, будівельним нормам, стандартам та правилам.

Отже, подання ТОВ «НВП «Рестін» документів, які не відповідають вимогам законодавства, є окремою підставою для відмови в наданні дозволу на здійснення будівельних робіт, проте ДАБІ, всупереч вимогам ч. 4 ст. 37 Закону № 3038VI, видано оскаржуваний дозвіл, що є підставою для скасування його в судовому порядку.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на звернення за захистом до адміністративного суду та способи захисту порушених прав особи передбачені ст. 5 КАС України. Зокрема, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, окрім іншого, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Для ефективного судового захисту прав, свобод або законних інтересів особи важливим є обраний позивачем спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру протиправного посягання та бути ефективним. Вибір способу захисту порушеного права чи законного інтересу належить позивачеві.

Крім того, з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд не обмежений у виборі способу захисту та має право, виходячи із принципу верховенства права, застосувати не тільки прямо передбачений у нормативно-правовому акті спосіб захисту порушеного права особи, а й спосіб захисту, який хоч і не передбачений законом, але не суперечить йому.

Отже, ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, який призведе до реального захисту інтересів держави у сферах охорони культурної спадщини і містобудівної діяльності, є саме скасування спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Жилянській, 96-А в

м. Києві та дозволу на виконання будівельних робіт «Будівництво офісножитлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96-А у Голосіївському районі м. Києва».

Більше того, на сьогодні Верховним Судом сформована стала правова позиція, що дозвіл на виконання будівельних робіт є актом індивідуальної дії і може бути предметом оскарження в судовому порядку (постанови Верховного Суду від 31.05.2017 у справі № 813/1972/13-а, від 20.02.2020 у справі № 813/52/13-а та інші).

Зазначене спростовує доводи відповідача стосовно того, що анулювання дозволу на виконання будівельних робіт є виключною прерогативою органу державного архітектурно-будівельного контролю і суд позбавлений можливості його скасувати в судовому порядку.

Щодо позиції про необхідність урахування у цій справі висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 826/10851/18.

За твердженнями відповідача у цій справі необхідно урахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.01.2021 у справі № 826/10851/18, у подібних, на переконання відповідача, правовідносинах.

Необхідно зауважити, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі у яких подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Тож подібність правовідносин в іншій чи аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

До того ж зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови ВС від 27.03.2018 № 910/17999/16; п. 38 постанови ВС від 25.04.2018 № 925/3/17; п. 40 постанови ВС від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Проте справи № 826/10851/18 та 640/17130/22 мають різний суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Зокрема, предметом розгляду у справі № 826/10851/18 є оскарження рішення про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт та зобов`язання поновити в єдиному реєстрі документів дані про видачу цього дозволу у зв`язку з незгодою позивача з діями головного інспектора будівельного нагляду ДАБІ щодо анулювання вказаного дозволу не в порядку визначеному законодавством.

У справі № 640/17130/22, яка розглядається, оскаржуються видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, а також дозвіл на виконання будівельних робіт у зв`язку з недотриманням суб`єктами, які їх видали, вимог законодавства щодо порядку їх видачі, без урахування законних інтересів територіальної громади м. Києва та Музею, до складу якого входять об`єкти культурної спадщини, що оточують місце будівництва, та як наслідок порушенням державних і громадських інтересів при плануванні та забудові території охоронної зони Музею.

Отже, за вищенаведеними критеріями зазначена відповідачем справа № 826/10851/18 та справа № 640/17130/22, ураховуючи критерії подібності, не є подібними ні за предметом розгляду, ні за підставою та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли з різних підстав, ні за предметом доказування, ані за фактичними обставинами та доказами, які підлягають дослідженню.

З урахуванням викладеного твердження представника відповідача про те, що питання дотримання чи порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил стосовно об`єкта будівництва «Будівництво офісно-житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96 А у Голосіївському районі м. Києва» ДІАМ не досліджувалось через відсутність перевірки цього об`єкта, а тому немає підстав для скасування зазначеного дозволу, є помилковими, оскільки серед іншого відповідачем залишено поза увагою вимоги вищенаведених нормативно-правових актів.

З огляду на викладене заперечення, наведені у відзиві на позовну заяву представником ДІАМ є помилковими.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями9,14,73,74,75,76,77,78,90,143,242- 246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Заступника Генерального прокурора в інтересах Київської міської ради, Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рестін» про скасування дозволу на виконання будівельних робіт, - задовольнити.

Скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Жилянській, 96 А в м. Києві, видані 12.02.2014 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво офісно - житлового та готельного комплексу з допоміжними приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 96 А у Голосіївському районі м. Києва», виданий 26.05.2015 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України за №ІУ 115151470004.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 серпня 2025 року.

Суддя В.В. Стойка