Рішення № 129866675, 01.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 рокуСправа №160/5865/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2025р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача-1:Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 07.04.2025р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття та не розгляду заяви позивача ОСОБА_1 від 11.02.2025р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту третього частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти та розглянути заяву позивача ОСОБА_1 від 11.02.2025р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту третього частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення позивача ОСОБА_1 до місць проходження військової служби.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 10.02.2025р. його було насильно та протиправно доставлено працівниками поліції до відповідача-2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), де він повідомив посадових осіб про те, що він має право на відстрочку, проте, подати таку заяву можливості йому не було надано, а навпаки, направлено на проходження медичного огляду до ВЛК. Позивач зазначив, що 13.02.2025р. під час проходження медичного огляду засобами електронної пошти на адресу комісій ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ним була подана заява про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 11.02.2025р. на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» із доданими до неї копіями документів (на його утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років) відповідно до додатку 5 до Постанови КМУ №560 від 16.05.2024р. Вказана заява відповідачем-1 не була прийнята та не була розглянута у встановленому порядку, відповідного рішення не приймалося, що на переконання позивача, є протиправною бездіяльністю відповідача-1 та є порушенням Порядку №560, оскільки до ухвалення рішення за такою заявою відповідною комісією, він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, вважає, що наведена бездіяльність відповідача-1 щодо не прийняття та не розгляду його заяви про відстрочку призвела до порушення його права на надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому просив визнати таку бездіяльність протиправною та з метою відновлення порушеного його права просив зобов`язати відповідача-1 прийняти та розглянути його заяву від 11.02.2025р. про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 згаданого Закону. Окрім того, і враховуючи те, що 12.02.2025р. відповідачем-2 його було призвано на військову службу за мобілізацією та направлено до місць проходження військової служби без ухвалення відповідачем-1 рішення за його заявою про надання йому відстрочки, позивач просив визнати такі дії відповідача-2 протиправними.

Ухвалою суду від 26.03.2025р. відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 24 квітня 2025 року та зобов`язано відповідачів-1,2 протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обгрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності бездіяльності відповідача-1 в частині не розгляду заяви позивача про відстрочку від 11.02.2025р., поданої позивачем через електронну пошту 13.02.2025р.; надати докази не отримання такої заяви позивача на офіційну електронну адресу відповідача-1; надати докази правомірності дій відповідача-2 щодо оформлення призову на військову службу та відправлення позивача до місць проходження військової служби, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачами-1,2 у їх електронних кабінетах 26.03.2025р., що підтверджується змістом довідок про доставку електронних листів, які наявні в матеріалах справи, та є належним повідомленням відповідачів-1,2 про дату та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.18 КАС України.

Станом на момент розгляду даної справи 01.09.2025р. відповідачами-1, 2 на вимогу зазначеної ухвали суду відзиву на позов та витребуваних судом документів в порядку ст.80 КАС України, суду не надано, про причини не надання їх суд не повідомлено.

У відповідності до вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідачів-1,2 про дату, час та місце судового розгляду даної справи, що підтверджено вищенаведеними доказами, не повідомлення відповідачами-1,2 про причини не подання відзиву на позов на вимогу суду, з урахуванням строків розгляду даної справи, встановлених ст.258 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності відзиву на позов відповідачів-1,2 за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.6 ст.162 згаданого вище Кодексу.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з великим навантаженням та перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічних відпустках, ухвалою суду від 01.09.2025р. розгляд даної справи було продовжено до 01.09.2025р. згідно до вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 01.09.2025р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про що свідчить зміст сторінки 1 та 3 копії паспорту позивача, наявної у справі, а також зміст позову.

Копій документів про те, що позивач зареєстрований за вказаною адресою до позову не надано.

Зі змісту копії листа ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.02.2025р. №1373 судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Як зазначив позивач у позові, 10.02.2025р. його примусово було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

11.02.2025р. працівниками ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача було направлено на медичний огляд до військово-лікарської комісії.

12.02.2025р. ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача було мобілізовано для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період та направлено до місць проходження військової служби.

Позивач у позові також зазначив, що під час проходження медичного огляду 11.02.2025р. на адресу Комісії ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 ним особисто 13.02.2025р. було направлено заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 11.02.2025р. на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у зв`язку з наявністю на його утриманні 3-х дітей віком до 18 років), засобами електронної пошти на підтвердження чого надані копії скріншотів, наявних у справі.

Інших доказів подання заяви про надання відстрочки (наприклад: подання заяви особисто в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.02.2025р. по 12.02.2025р., направлення засобами поштового зв`язку до 10.02.2025р.) та отримання даної заяви позивача відповідачем-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) судом не встановлено, а позивачем до позову не додано.

Також і відомостей про прийняття відповідачем-1 будь-якого рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 11.02.2025р. поданої позивачем 13.02.2025р. засобами електронної пошти, матеріали справи не містять.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не прийняття та не розгляду його заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 11.02.2025р., поданою ним особисто електронною поштою 13.02.2025р., а також і вважаючи протиправними дії відповідача-2 щодо оформлення його призову на військову службу та направлення до місць проходження військової служби, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Комісії ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не прийняття та не розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає про таке.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан, оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ) передбачено, що мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України № 3543-XII, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України; за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Підстави відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації визначені ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані (жінки та чоловіки), на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно з положеннями частин 7-9 статті 23 Закону України № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, яка набрала чинності 18.05.2024 року, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі також - Порядок № 560).

За змістом пунктів 56-58 Порядку № 560, встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Окрім того, відповідно до частини одинадцятої ст. 38 Закону №2232-ХІІ, військовозобов`язані мають право надавати територіальним центрам комплектування особисту інформацію, що стосується військового обліку як через центри надання адміністративних послуг, так і через інформаційно-телекомунікаційні системи.

При цьому, правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг визначає Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно ч.1 ст.2 згаданого Закону, цей Закон регулює відносини, що виникають між юридичними, фізичними особами, суб`єктами владних повноважень у процесі надання і отримання послуг електронної ідентифікації, гаманців з цифровою ідентифікацією та електронних довірчих послуг, процедури надання таких послуг, нагляду і контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

У відповідності до вимог п.22 ст.1 згаданого Закону передбачено, що ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Відтак, із аналізу вказаних вище приписів слідує, що заява про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період засобами інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема, і засобами електронної пошти, має бути подана військовозобов`язаним до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому останній знаходиться на військовому обліку, та, з метою ідентифікації фізичної особи, така заява має бути підписана військовозобов`язаним особисто із використанням його електронного підпису.

Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК та СП). При цьому, реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Наведена правова позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2024р. у справі №160/10728/23, які підлягають застосуванню у даній справі в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, позивача 10.02.2025р. було примусово доставлено працівниками поліції до ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 через порушення ним правил військового обліку для уточнення військово-облікових даних про що свідчить зміст позову та зміст копії листа відповідача-2 від 10.03.2025р. №А/01/1114, наявний у справі.

Доказів того, що у період з 10.02.2025р. по 12.02.2025р. під час проведення процедури мобілізації позивача ОСОБА_1 ним надавалась до ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 заява на відстрочку від призову на військову службу та копії документів, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, матеріали справи не містять.

В свою чергу, ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 у своєму листі від 10.03.2025р. №А/01/1114, копія якого міститься в матеріалах справи, вказав, що за час перебування позивача у ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 (у період з 10.02.2025р. по 12.02.2025р.) позивач- ОСОБА_1 не звертався із заявою про надання відстрочки та ніяких підтверджуючих документів стосовно відстрочки не надавав.

Також відповідач-2 у згаданому листі зазначив і про те, що з 12.02.2025р. ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією та з цієї дати знаходився уже у в/ч НОМЕР_1 , і надавати РТЦК та СП 13.02.2025р. документи не мав можливості.

Наведені встановлені судом обставини щодо не подання позивачем саме до відповідача-2 заяви про відстрочку від призову на військову службу у період проведення процедури мобілізації щодо нього, а саме: з 10.02.2025р. по 12.02.2025р. жодними іншими доказами позивачем та його представником не спростовані.

Також позивачем та його представником і не було надано суду і доказів подання такої заяви про відстрочку у період з 24.02.2022р. до 10.02.2025р.

Судом критично надається оцінка доводам представника позивача про подання позивачем до комісії ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 заяви про надання йому відстрочки від 11.02.2025р., поданої ним засобами електронної пошти 13.02.2025р., з огляду на таке.

Зі змісту наданих копій скріншотів вбачається, що заяву про надання відстрочки від призову на військову службу було подано до ІНФОРМАЦІЯ_3 , доказів її підписання особистим електронним підписом позивача у відповідності до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» позивачем на вимогу суду не надано.

Датою відправлення заяви зазначено 13.02.2025р.

Тобто, із встановлених вище обставин слідує, що позивач 13.02.2025р. направив засобами електронної пошти без накладення особистого електронного підпису заяву про відстрочку від призову на військову службу до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він не перебуває на військовому обліку та після набуття позивачем 12.02.2025р. статусу військовослужбовця, що не може бути визнано судом поданням позивачем заяви про відстрочку від призову на військову службу саме до відповідача-1 (Комісії ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 ), а також у спосіб та у порядку, встановленому законом.

За викладених обставин та враховуючи те, що позивач, до набуття статусу військовослужбовця, тобто, до 12.02.2025р., своїм правом на надання йому відстрочки від призову на військову службу не скористався, відповідної заяви у період з 24.02.2022р. (оголошення мобілізації) до 12.02.2025р. (до дати призову його на військову службу) про надання йому відстрочки саме до Комісії ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 не надавав, такі докази в матеріалах відсутні, тому суд приходить до висновку, що обгрунтовані правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) щодо не прийняття та не розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу від 11.02.2025р. у адміністративного суду відсутні.

А отже, із наведеного слід дійти висновку, що відсутність у відповідача-1 заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, виключає можливість її розгляду, відтак, і виключає протиправність бездіяльності відповідача-1 щодо її не прийняття та не розгляду, а відповідно, і відсутність порушених прав та інтересів позивача, які б підлягали судовому захисту.

Тому у згаданій частині позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Що стосується позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача-2 (ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 ) щодо оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення позивача до місць проходження служби, то в цій частині позову позивачеві також слід відмовити, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, у відповідності до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву про відстрочку та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, із аналізу наведених приписів слідує, що до моменту ухвалення комісією рішення за його заявою про відстрочку, військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу.

Разом з тим, оскільки судом вище встановлено, що позивач фактично до моменту набуття статусу військовослужбовця, що мало місце 12.02.2025р., своїм правом на відстрочку від призову на військову службу не скористався, відповідної заяви саме до відповідача-1 (Комісії ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 ) не подавав до 12.02.2025р., що позивачем жодними належними доказами не доведено, суд приходить до висновку, що, у такому випадку, і дії відповідача-2 щодо оформлення призову позивача на військову службу під час мобілізації та відправлення його до місць проходження військової служби, є правомірними.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача-2 щодо оформлення призову позивача на військову службу та відправлення його до місць проходження військової служби позивачеві також слід відмовити.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, у ході судового розгляду справи бездіяльність відповідача-1 (Комісії ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 ) щодо не прийняття та не розгляду заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу, а також і протиправність дій відповідача-2 (ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 ) щодо оформлення призову позивача на військову службу та відправлення його до місць проходження військової служби з урахуванням аналізу встановлених судом обставин та норм вищенаведеного чинного законодавства жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем та його представником не доведена.

Є безпідставними та необгрунтованими доводи позивача з приводу того, що заяву про надання відстрочки від призову на військову службу від 11.02.2025р. ним було направлено до Комісії ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 13.02.2025р. засобами електронної пошти, оскільки доказів направлення цієї заяви електронною поштою саме на адресу згаданої Комісії матеріали справи не містять.

А направлення такої заяви позивачем засобами електронної пошти без накладення електронного підпису позивача на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 не є належним доказом подання її саме до Комісії ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що порушення процедури розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу, встановленої пунктами 58-60 Порядку №560, на яке посилається позивач у позові, з боку відповідача-1 відсутнє.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, аргументи позивача з приводу його примусового доставлення працівниками поліції до ПВ ІНФОРМАЦІЯ_5 10.02.2025р., з огляду на те, що ці обставини не є предметом даного спору та не підтверджують бездіяльність та протиправність дій відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_8 ) під час проведення процедури мобілізації позивача.

Також суд звертає увагу позивача і на правові висновки, викладені у пункті 56 постанови Верховного Суду від 05.02.2025р. у справі №160/2592/23, де Суд зробив висновок, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

При цьому, судом враховується і те, що позивач до 12.02.2025р. (моменту призову на військову службу) своїм правом на надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не скористався, з 12.02.2025р. уже набув статусу військовослужбовця, оскільки був мобілізований та направлений до в/ч НОМЕР_1 згідно відомостей, які містяться у копії листа відповідача-2 від 10.03.2025р. №А/01/1114, а відтак, як військовослужбовець, позивач не позбавлений права реалізувати своє право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, з підстав, визначених у статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача-1 щодо не прийняття та не розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 11.02.2025р., а також перевіривши правомірність дій відповідача-2 щодо оформлення призову на військову службу позивача та направлення його до місць проходження військової служби, з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, суд приходить до висновку, що у ході судового розгляду даної справи наведена бездіяльність та протиправність дій з боку відповідачів-1,2 судом не встановлена, а позивачем не доведена.

А відтак, у задоволенні згаданих вище позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача-1 прийняти та розглянути заяву позивача від 11.02.2025р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то, з урахуванням того, що судом не встановлено бездіяльності відповідача-1 щодо не прийняття та не розгляду згаданої заяви через її не подання позивачем до відповідача-1 у спосіб та у порядку встановленому чинним законодавством, зазначені вище похідні позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

За викладених обставин, у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору понесених позивачем згідно платіжної інструкції від 22.02.2025р. в сумі 1211,20 грн., суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів-1,2 суб`єктів владних повноважень, тому такі судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, п.1 ч.1 ст.238, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва