Рішення № 129866257, 29.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2025 рокуСправа №160/17545/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/17545/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

16.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати неправомірним застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при нарахуванні ОСОБА_1 з 26.06.2024 основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, розмір прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, нижчий за розмір що визначаєтьсяЗаконами України «Про Державний бюджет»на відповідний рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 26.06.2024 нарахувати ОСОБА_1 , як інваліду третьої групи за наслідками Чорнобильської катастрофи, основну пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров`ю, у розмірі п`ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі не нижчому за прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність, що визначаєтьсяЗаконами України «Про Державний бюджет»на відповідний рік, здійснюючи автоматичний перерахунок розміру пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність;

не вірно вказано в ухвалі про відкриття групу інвалідності, в нього 3-а в ухвалі вказано 2, в рішенні я виправила

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та виплаченою пенсією з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою з 26.04.2024, нарахованою по момент виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №160/16499/24, яке набрало чинності 20.03.2025, залишене постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025 без змін, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні діїзадоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.05.2016 по 25.06.2024 пенсії із застосуванням мінімального розміру пенсії за віком у розмірі, нижчому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 за період з 01.05.2016 по 25.06.2024 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначених із застосуванням установленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний період, та здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимогвідмовлено.

Однак, відповідачем зазначене рішення не виконано, в тому числі не здійснено перерахунок пенсії з 26.06.2024.

За таких обставин, вважає такі дії відповідача є протиправними, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Також в позовній заяві позивач просить здійснити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду.

Крім того, позивач просить поновити позивачу строк звернення до суду.

23.06.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в задоволенні клопотання позивача про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою, відмовлено. Відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, а також зобов`язати відповідачів надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

За приписами частини шостоїстатті 162 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмоїстатті 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 20.11.1998, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 (1 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Позивачу з 29.06.2000 встановлено ІІІ групу інвалідності (захворювання пов`язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС), з 23.06.2000 - перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

28.01.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питань пенсійного забезпечення.

Відповідач листом від 23.03.2023 №6053-3228/П-01/8-0400/23 повідомив, що на виконання судового рішення по справі №160/10453/20, яке набрало законної сили 11.01.2021, ОСОБА_1 проведено відповідний перерахунок. Виплати за рішеннями суду, в яких не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, здійснюються до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. Враховуючи зазначене, з 01.01.2016 пенсійну справу ОСОБА_1 переглянуто та розмір пенсійної виплати склав 6981,00 грн. Заборгованість за рішенням суду від 08.12.2020 по справі №160/10453/20 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 по 31.05.2021 буде виплачена після виділення додаткових бюджетних призначень Пенсійному фонду України для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду.

Згідно з розрахунком суми боргу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 №160/10453/20, що підлягає виплаті за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 по 13.05.2021, позивачу всього нараховано500399,96 грн., отримано за цей період227620,28 грн., різниця - 266611,30грн.; розмір пенсії з січень 2014 року по липень 2014 року визначений у сумі 6168,50грн., за період з січень 2016 року по травень 2021 рокуу сумі 6981,00грн.

Вважаючи неправомірним нарахування основної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю, застосовуючи мінімальний розмір пенсії у розмірі, нижчому за розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, законами України про Державний бюджет України на відповідний період, починаючи з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 по 31.05.2021 та з 31.05.2021 по день прийняття рішення, позивач звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 №160/16499/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.05.2016 по 25.06.2024 пенсії із застосуванням мінімального розміру пенсії за віком у розмірі, нижчому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 за період з 01.05.2016 по 25.06.2024 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначених із застосуванням установленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний період, та здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимогвідмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та залишено рішення суду першої інстанції в силі.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №160/16499/24 набрало законної сили 20.03.2025.

15.04.2025 адвокатом позивача було направлено заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду від 15.01.2025 №160/16499/24 та про перерахунок пенсії з 26.06.2024.

У відповідь на вищевказану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направило лист від 14.05.2025 №22278-14704/П-01/8-0400/25, в якому повідомлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №160/16499/24 взято в роботу. На сьогодні вживаються заходи щодо виконання судового рішення, в межах покладених зобов`язань. Стосовно перерахунку пенсії позивачу з 26.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надано відповіді.

Не погоджуючись з означеним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннямстатті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XIIвизначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Аналогічні приписи закріплено і у статтях9,10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV).

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (стаття 6 Закону № 1788-XII).

Відповідно достатті 15 Закону № 1788-XIIумови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаютьсяЗаконом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Пунктом 13 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно доЗаконів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та цьогоЗакону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

У преамбуліЗакону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII(далі - Закон № 796-XII) зазначено, що цейЗаконвизначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Законспрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (стаття 1 Закону).

Статтею 9 цього Законупередбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно достатті 10 Закону № 796-XIIучасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІпередбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із частиною четвертоюстатті 54 Закону № 796-ХІІ(в редакції на час призначення пенсії), в усіх випадкахрозмірипенсійдляінвалідів,щодояких встановленозв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно достатті 50 Закону №796-ХІІ(в редакції час призначення пенсії), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофинапроменевухворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно зістатті 67 Закону №796-ХІІ(в редакції час призначення пенсії) конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуютьсяКабінетомМіністрівУкраїни відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами підтверджено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 (1 категорії), особою з інвалідністю ІІІ групи (захворювання пов`язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС) та з 23.06.2000 йому призначена та виплачується пенсія по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно достатті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII(далі - Закон № 796-XII).

Позивачем неодноразово ініційовано судові провадження щодо неналежного пенсійного забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №160/16499/24, залишене Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025 без змін, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 за період з 01.05.2016 по 25.06.2024 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначених із застосуванням установленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний період, та здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимогвідмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №160/16499/24 набрало законної сили 20.03.2025.

Відповідно до частини четвертоїстатті 78 КАС Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішення суду №160/16499/24 на день подання позовної заяви відповідачем не виконано, перерахунок пенсії позивача фактично не проведений з 01.05.2016 по 25.06.2024 згідно листа від 14.05.2025 №22278-14704/П-01/8-0400/25, в якому повідомлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №160/16499/24 взято в роботу. На сьогодні вживаються заходи щодо виконання судового рішення, в межах покладених зобов`язань. Стосовно перерахунку пенсії позивачу з 26.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надано відповіді.

Відповідачем не надано обґрунтувань наведеним обставинам.

Так, у рішенні суду №160/16499/24 судом встановлено, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу на виконання адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №160/10453/20.

Так, згідно із розрахунком від 24.05.2021 за пенсійною справою №912050142716 (за рішення суду), наданого в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №160/10453/20, розмір пенсії позивача за період 01.01.2016-30.04.20166981,00грн., 01.05.2016-30.11.20167345,00грн., 01.12.2016-31.12.20168105,50грн., з 01.01.2017-30.04.20178105,50грн., 01.05.2017-30.09.20178528,00грн., 01.10.2017-30.11.20189438,00грн., 01.12.2018-30.06.2019 - 9730,50грн., 01.07.2019-30.11.201910166,00грн., 01.12.2019-21.06.202010647,00грн., 01.07.2020-30.11.202011128,00грн., 01.12.2020-31.12.202011498,50грн., 01.01.2021-30.06.202111128,00грн., з 01.07.2021-30.11.202112051,96грн., з 01.12.202112571,00грн., з 20.09.202212571,00грн.

Отже, позивачу виплачується пенсія на виконання рішення суду від 07.12.2020 у справі №160/10453/20, починаючи з 01.01.2014 по 03.08.2014 та 01.01.2016 із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 50% мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія, за шкоду заподіяну здоров`ю).

В рішенні суду від 15.01.2025 №150/16499/24 вказано: Разом з цим, як встановлено матеріалами справи, у періоді з січень 2016 року по березень 2022 року пенсійна виплата позивача зафіксований у незміненому розмірі 6981,50грн., який обрахований таким чином: 6444,00грн. - основний розмір пенсії (1074,00грн. х 6) та 537,00грн.додаткова пенсія у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком від 1074,00грн.)), тобто із застосування показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року. За таких обставин, застосований відповідачем розмір мінімальної пенсії за віком для обрахунку пенсії (основної та додаткової) позивачу з травня 2016 року не враховує змінність прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.

В матеріалах справи також є розрахунок пенсії позивача станом на 12.03.2024. Розмір пенсії з надбавками складає 13579,64 грн., що також свідчить про заниження розміру пенсії позивачу через невірне застування мінімального розміру пенсії за віком, що встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях під різним кутом неодноразово розглядав питання, пов`язані з приписом частини третьої статті 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, тобто тих прав і свобод, які людина і громадянин мали на підставі раніше чинних законів (рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (судді), 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009, 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010 тощо).

У Рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-XII (у редакції Закону № 230/96-ВР) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 170 КАСсуддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Згідно із пунктом 4 частини першоїстатті 238 КАС Українисуд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

При цьому, суд вважає відсутніми підстави для закриття провадження в цій частині у цій справі, оскільки рішенням суду від 15.01.2025 у справі №160/16499/24 вирішено здійснити за період з 01.05.2016 по 25.06.2024 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначених із застосуванням установленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний період, та здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів. Здійснення аналогічного перерахунку з 26.06.2024 не вирішувались судом, оскільки не було предметом розгляду, такий спір між сторонами переданий на вирішення суду у цій справі.

При вирішенні питання щодо обрання належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача суд бере до уваги наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободустановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції, окрім іншого визначає те, що спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як узаконі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний спосіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Позовна вимога в частині зобов`язання «здійснити перерахування з 26.06.2024 основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю, у розмірі п`ятдесят відсотків мінімальної пенсії за віком, з дня зміни прожиткового мінімуму, встановленогоЗаконом України «Про Державний бюджет України»для осіб, які втратили працездатність, на відповідний рік» не містить чіткого часового проміжку, протягом якого вже відбулось порушення прав позивача, яке підлягає відновленню у межах цієї справи.

Указана вимога спрямована на майбутнє для захисту прав позивача від можливих негативних дій суб`єкта владних повноважень у подальшому та сформульована без урахування вірогідної зміни правового регулювання спірних правовідносин.

При вирішенні спору суд зобов`язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також суд зобов`язаний визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22.

Оскільки при вирішенні спору суд зобов`язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, суд констатує, що останнім днем, по який включно слід вирішувати питання про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію, є день звернення до суду із цим позовом.

За змістом положення частин першої, другоїстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити за період з 26.06.2024 по 16.06.2025 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно доЗакону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначених із застосуванням установленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний період, та здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту порушеного права.

Щодо клопотання позивача встановити контроль за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Так, ч.1ст. 382 КАС Українивстановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 2статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Суд зазначає, що обґрунтованих пояснень щодо необхідності покладення на відповідача додаткового обов`язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. Судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, також не встановлено.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, і в цій частині вимог слід відмовити.

Відповідно дост.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору відповідно до положень пункту 10 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись статтями2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позову заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 26.06.2024 по 16.06.2025 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як інваліду третьої групи за наслідками Чорнобильської катастрофи, основну пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров`ю, у розмірі п`ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі не нижчому за прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність, що визначаєтьсяЗаконами України «Про Державний бюджет»на відповідний рік, здійснюючи автоматичний перерахунок розміру пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 29.08.2025.

Суддя О.В. Царікова