Рішення № 129866197, 11.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2025 рокуСправа №160/16265/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( далі-позивач ) до Міністерства оборони України (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України оформлене витягом з протоколу засідання з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07 лютого 2025 року №10/в (п.17), про відмову Старшому лейтенанту у відставці ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням часткової втрата працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що отримав травму під час проходження військової служби, яка пов`язана із захистом Батьківщини. Позивачу встановлено 20% втрати працездатності. Проте відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з пропуском тримісячного строку після звільнення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/16265/25, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

18.06.2025 року від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне. 16.07.2022 року позивач отримав вибухову травму. 14.01.2023 року позивача було звільнено з військової служби (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2023 року № 14). 17.04.2024 року позивачу встановлено 20% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серії 12ААА №009186 від 17.04.2024). Підставою для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є дотримання сукупності умов: отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювання військовослужбовця із виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності. Оскільки доказами, наданими позивачем, підтверджується втрата працездатності без встановлення йому інвалідності, як особі звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби , однак за п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 7 Положення від 25.12.2013 №975 слід дійти висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності внаслідок захворювання під час проходження ним військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації з 27.02.2022 року.

В період з 10.03.2022 по 16.07.2022 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі Військової частини НОМЕР_2 , на посаді командира 2 мінометного взводу, 2 мінометної батареї в Херсонській області, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2023 №3934 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (Додаток 5) від 09.02.2023 №758, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , позивач 16.07.2022 року при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу, поблизу н.п.Іванівка внаслідок обстрілу противником отримав поранення. Одержав вибухову травму, черепно-мозкову травму, струс головного мозку. Під час отримання поранення перебував в засобах індивідуального захисту бронежилет та каска. В тверезому стані. 16.07.2022 року позивач евакуйований БШМД доставлений до приймального відділення КНП "Криворізька міська лікарня №17" КМР, оглянутий лікарем-невропатологом та військовим лікарем-терапевтом, госпіталізований для подальшого дообстеження та лікування.

3 16.07.2022 по 27.07.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Криворізька міська лікарня №17" КМР, що підтверджується виписним епікризом із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №2271; з 05.09.2022 по 10.09.2022 року - в СП «Міський кардіологічний центр» КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого кардіологічного відділення №1 №22Ж03517/936; з 06.12.2022 по 23.12.2022 року - на реабілітації у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується виписним епікризом із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №2874.

14.12.2022 року госпітальна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_3 , за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 № 2780 від 21.11.2022 року провела медичний огляд позивача з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до копії витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.12.2022 №344, старшого лейтенанта командира 2 мінометного взводу, 2 мінометної батареї відповідно до наказу командира корпусу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.12.2022 №516 увільнено із займаної посади та виключено із списків офіцерського складу військової частини НОМЕР_2 та виключено зі списків особового складу всіх видів забезпечення з 26.12.2022 року та вважати такими, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби до 40 резервної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2023 №14, старшого лейтенанта ОСОБА_2 , офіцера резерву 40 запасної роти військової частини НОМЕР_1 звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 12.01.2022 №12 відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії і про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), вважати таким, що справи та посаду здав. Направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 3 14 січня 2023 року виключити із списків особового складу частини 1 усіх видів забезпечення.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Протокол № 200 від 23.01.2024 року визначено, що травма старшого лейтенанта ОСОБА_1 , 1968 р.н.:

«Наслідки вибухової травми (16.07.2022р.), ЗЧМТ, струсу головного мозку у вигляді астено-невротичного синдрому", що підтверджуються медичними та військово- обліковими документами, ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Захворювання: "Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Віддаленні наслідки гострого порушення мозкового кровообігу (24.03.2018р.) за ішемічним типом в правій задньолобній долі, дисциркуляторна енцефалопатія складного генезу (атеросклеротична, гіпертонічна) у вигляді розсіяної органічної симптоматики, правобічної пірамідної недостатності, координаторних порушень. ІХС. Дифузний кардіосклероз. Кальцинуюча хвороба серця. Фіброз аортального клапана, фіброз мітрального клапана. Поєднана набута вада серця; недостатність мітрального клапану 2 ступ., недостатність трикуспідального клапану 3 ступ. СН 1 ст. Аліментарно-конституціональне ожиріння Іст." - ЗАХВОРЮВАННЯ, НІ, НЕ ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювань у свідоцтві про хворобу в/ч НОМЕР_3 від 14.12.2022 № 244, з урахуванням додаткових документів, відмінити.»

17.04.2024 року згідно з Довідкою МСЕК серії 12 ААА № 009186 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 20 відсотків одноразово по страховці, відповідно до витягу з протоколу № 834 від 17.04.2024 р.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, у зв`язку із втратою 20% працездатності. До вказаної заяви було додано копію довідки МСЕК, копію паспорта, копію довідки про хворобу, копію військового квитка, копію картки платника податків, копію витягу про місце реєстрації, копію витягу з протоколу ВЛК, копію витягу з наказу від 14.01.2023 №14, копію довідки про обставини травми.

ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав документи до ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким направив документи для виплати мені одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою 20% працездатності, без встановлення інвалідності, внаслідок травми і поранення, які я отримав 16.07.2022р. під час захисту Батьківщини.

В подальшому, вказані документи від ІНФОРМАЦІЯ_6 було направлено до Міністерства оборони України.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум (далі Комісія МОУ) від 07 лютого 2025 року №10/в (п.17), комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування зазначено наступне:

№17. Старшому лейтенанту у відставці ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), якого 14.01.2023 звільнено з військової служби та 17.04.2024 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 20% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що сталася 16.07.2022, на підставі довідки МСЕК серія 12ААА № 009186 від 17.04.2024.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.»

Заявника звільнено з військової служби 14.01.2023, а 17.04.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивач з відповідним позовом звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а також єдину систему їх соціального та правового захисту встановлює Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (Закон №2011-XII).

Згідно ст. 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 ст. 12 Закону №2011-XII встановлено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 ст. 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

В ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII наведені підстави призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Зокрема за п. 4 ч 2 вказаної статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За приписами підп. 7 п. 2 ст. 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Статтею 16-1 Закону № 2011 визначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом у підпунктах 1-3 пункту 2 ст. 16 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 16-2 Закону №2011 одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

За п. 2 ст. 16-3 Закону № 2011 у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Пунктом 3 ст. 16-3 Закону № 2011 встановлено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 6 ст. 16-3 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктами 8-9 ст. 16-3 Закону № 2011 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975, зі змінами та доповненнями (Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядок №975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання (п. 13 Порядку №975).

Відповідно до п. 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

При цьому, за приписами п.7 Порядку №975, у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках, серед іншого від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Згідно із підп. 7 п. 2ст. 16 Закону № 2011-XII, на який відповідач посилається в обґрунтування своєї позиції та прийняття оскаржуваного рішення, також передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Відповідач, посилаючись на підп. 7 п.у 2 ст. 16 Закону № 2011-XII вважає, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності був встановлений після спливу 3 місяців після звільнення позивача з військової служби.

Доводи відповідача не підлягають врахуванню судом виходячи з наступного.

Як встановлено вище судом, позивача було звільнено з військової служби без визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення.

Позивач звернувся із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги одразу після встановлення відсотку втрати працездатності, що не заперечується відповідачем.

Тобто, позивач вчинив всі можливі дії з метою отримання необхідних документів для подання заяви на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Суд звертає увагу на неоднозначність норми підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011 у співставленні з пунктом 8 статті 16-3 цього ж Закону, якщо в першому випадку визначений присічний строк - три місяці з дати звільнення з військової служби, то в другому випадку особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

При цьому, виходячи з приписів пункту 3 Порядку №975, дата довідки медико-соціальної експертної комісії є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Оскільки позивач, в силу вимог пункту 2 статті 16-3 Закону № 2011, є особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, то підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011 суперечить пункту 8 статті 16-3 цього ж Закону.

Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Верховний Суд у постановах від 23.10.2018р. у справі №161/69/17 та від 12.03.2019р. у справі №760/18315/16-а дійшов обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.04.2024р., повертаючи справу №540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки медико-соціальної експертної комісії у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності відраховується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі №553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі №456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.

Виходячи з вищенаведеного, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оскаржуване рішення прийняте відповідачем без врахування всіх обставин у справі, а отже воно не відповідає критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень (ч.2ст.2 КАС України), внаслідок чого є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки єдиною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги слугував лише пропуск строку, враховуючи те, що судом під час розгляду справи встановлено, що строк позивачем пропущено з поважних та незалежних від нього причин, то суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням 20% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням часткової втрата працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини суд зазначає, що не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості втручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його здійснювати такі дії.

Отже, дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням часткової втрата працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 139, 241, 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України оформлене витягом з протоколу засідання з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07 лютого 2025 року №10/в (п.17), про відмову старшому лейтенанту у відставці ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Міністерство оборони України (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна